Внутрішня політика

А. Бочі: «Митниця має виконувати роль регулятора зовнішньої торгівлі, а не фіскального органу»

18.08.2015
img1
Ангела Бочі
Директор економічного департаменту

В інтерв’ю для Вісника ДФСУ економічний експерт МЦПД Ангела Бочі висловила свої міркування щодо реформування митних органів та залучення до управління деякими митницями британської компанії Crown Agents.

 

В. — Пані Ангело, українці переживають надскладні часи, коли довгоочікувані реформи спрацьовують не  на користь пересічних громадян. Тому будь-які чергові новації з  боку держави викликають побоювання, а почасти і недовіру, особливо такий серйозний крок, як передача митниць в управління іноземним компаніям.

 А.  Б. — Саме формулювання «передача митниць в  управління іноземній компанії», як на  мене,  — не  досить точне, я би навіть сказала  — дещо некоректне. Може, саме тому у пересічних громадян, не надто обізнаних у  тонкощах діяльності митниць, воно викликає занепокоєння. Тим більше що  в Україні немає необхідного законодавчого регулювання. Проте лякатися не  слід, адже серйозним аргументом у  залученні британської фірми Crown Agents до  роботи на  українських митницях є чималий досвід її допомоги іншим країнам. І  хоч мета у  всіх одна  — збільшення надходжень до  бюджету, шляхи — різні. Тобто це  не означає, що  всіх «причешуть під один гребінець». Якщо аналізувати діяльність Crown Agents в  інших країнах, то йдеться насамперед про надання консультаційних послуг з  управління персоналом, розробки законодавчого забезпечення та  моніторинг вантажів у складі спеціальних операційних груп.  Основними вимогами щодо оцінки ефективності нашого контракту мають бути збільшення надходжень до  бюджету митних платежів за  рахунок боротьби з  контрабандою, підвищення прозорості роботи митних органів, у  тому числі з  використанням новітніх електронних систем та  підвищення якості роботи перс налу митниці. Митниця має виконувати роль регулятора зовнішньої торгівлі, а  не фіскального органу. Саме така трансформація може вважатися реформою митної служби.

В.  — Окрім держави, яка очікує збільшення надходжень до  скарбниці, певно, у реорганізації роботи митних органів зацікавлені й інші сторони?

А. Б. — Безперечно. Тих, хто зацікавлений у  проведенні кампанії, можна умовно поділити щонайменше на чотири категорії:

• держава, яка прогнозовано зможе підвищити податкові надходження до  бюджету, зменшити адміністративні витрати на  роботу митниць, ефективно виконувати функції щодо протидії контрабанді, підвищити довіру з  боку іноземних партнерів;

 • українські експортери, які не лише зможуть скоротити термін надходження продукції на  європейські ринки, а  й зменшать адміністративні витрати, оптимізують постачання сировини та  зможуть краще адаптуватися до  кон’юнктурних коливань на  ринку;

 • імпортери також зможуть скоротити термін надходження продукції на  європейські ринки, краще реагувати на  кон’юнктурні зміни на внутрішньому ринку. Водночас зменшиться імпорт контрабандної продукції до України;

• споживачі, котрі отримають в  Україні більш якісну, а  у деяких випадках більш дешеву імпортну продукцію, також можуть розраховувати на  істотне спрощення перетину кордону. Враховуючи те, що  ця компанія має успішний досвід реалізації подібних проектів в  інших країнах, існує висока ймовірність, що  український контракт також буде ефективним. Тим більше що  основним стимулом для британців є  збереження позитивного іміджу компанії, тому вирішальним у  цьому тандемі буде формулювання саме українською стороною критеріїв ефективності контракту.

В.  — Чи мала Україна досвід співпраці з  британською компанією Crown Agents?

А. Б. — Чому ж мала? Він триває й  досі. Ось уже понад десять років Crown Agents надає консультації українським органам влади з  таких питань, як підвищення експлуатаційної безпеки атомних електростанцій і  заходів безпеки у  постраждалих районах, запуск централізованого сховища відпрацьованих радіоактивних джерел і  закупівля медичного обладнання, надання консультацій та  навчання посадових осіб для вступу України до СОТ, партнерство з  митною адміністрацією з  метою підвищення доходу від  торгівлі на східному кордоні. Наразі компанія реалізує проект «Гармонізація системи державних закупівель в  Україні зі  стандартами ЄС», основною метою якого є реформа системи державних закупівель відповідно до принципів ЄС. Вартість проекту становить 4 млн. євро.

В.  — Кажуть, вчитися найкраще на  чужих помилках. Досвід співпраці яких країн з іноземцями є для нас зразком?

А.  Б.  — Найактуальнішим і  найбільш наближеним для України є  досвід Албанії, Болгарії та  Латвії. Так, уряд Албанії 29 грудня 2013  року підписав контракт з  Crown Agents щодо підтримки розвитку албанського митного управління і, зокрема, зростання податкових платежів, підвищення рівня прозорості в  межах митного адміністрування, нарощення потенціалу та  ефективності митного адміністрування відповідно до  вимог для вступу до Європейського союзу. Crown Agents не  має виконавчої влади. Контракт в  Албанії було укладено строком на  два роки з  можливістю подальшого продовження на  один рік з  урахуванням рішення уряду цієї країни. Згідно з  угодою консультанти компанії мають здійснювати 350 перевірок на  місяць, а  ключовим виміром ефективності роботи є  підтримка збільшення рівня доходів, зібраних у  митній адміністрації, еквівалент- на 1% від  ВВП. Програма містить надання консультаційних послуг міжнародних експертів разом із співробітниками митниці на  території всієї Албанії. Експерти працюють з  колегами в  межах митного управління як у  штаб-квартирі, так і  на оперативному рівні. Крім того, надається допомога митниці на  центральному рівні через консультації щодо боротьби з  корупцією, управління персоналом, а  також аналізу ризиків. Кожного консультанта прикріплено до  спільної митної оперативної групи, яка додатково включає дві місцеві посадові особи з  числа митних органів і  одного офіцера поліції. Експерти працюють за  такими напрямами митної діяльності:

• забезпечення митного контролю та  виявлення шахрайства;

• розробка ефективних засобів управління ризиком у  межах загальної стратегії управління ризиками;

• стратегія розвитку та  застосування поліпшеної організації та  управління і  стратегії людського ресурсу;

• покращення рівня цілісності та  етичних стандартів шляхом розробки та  реалізації відповідних етичних систем і  політики.

З  метою сприяння прозорості та зміцнення співпраці створено механізм координації, який включає в  себе регулярні зустрічі та  обмін інформацією з  усіма відповідними органами. Згідно з умовами співпраці компанія у  своїй роботі не  замінюватиме і  не дублюватиме існуючі й  планові проекти і  програми, а працюватиме з ними і у разі необхідності долучатиметься до  їх реалізації. Компанія несе відповідальність безпосередньо перед міністерством фінансів. Враховуючи це, а  також суспільний інтерес і  високу прозорість програми, Crown Agents має надавати регулярні публікації звітів та інформацію про діяльність.

В.  — Однак, певно, ближчим для нас має бути досвід Болгарії щодо реорганізації митних органів на шляху вступу до ЄС.

А.  Б.  — Успішність роботи компанії Crown Agents в  Болгарії підтверджують органи влади цієї кра- їни. Зокрема, Голова економічної комісії парламенту вважає, що  контракт з  цією компанією є  одним з  найвдаліших, підписаних Болгарією за останні десятиріччя. Міністерство фінансів Болгарії уклало угоду з  цією компанією з  метою реформування та  модернізації митного адміністрування до  вступу до  ЄС. Протягом 2002  — 2010 років була можливість стрімко збільшити митні надходження, розгорнути боротьбу з фінансовим шахрайством і з метою стимулювання економіки сприяти законній торгівлі. Crown Agents очолювала оргкомітет з реалізації проекту, до якого входили представники Європейської комісії, МВФ і Світового банку. Експерти з  ЄС митного та  податкового законодавства з  Великої Британії, Ірландії, Данії та  Швеції стали наставниками для 15 місцевих команд управління, які включали працівників митного органу, податкових органів і поліції. Основним напрямом роботи були жорсткий контроль за  корупцією серед працівників; моніторинг у  складі спеціальних груп імпортного та  експортного вантажу, можливість пломбувати деякі підозрілі вантажі за  допомогою спеціального електронного чіпу; налаштування диспетчерських служб для поліпшення прикордонного контролю, запобігання контрабанді і  виписка штрафів для незаконних товарів; встановлення програмного забезпечення для управління ризиками. За  вісім років співпраці британської компанії з митними органами Болгарії було досягнуто запланованих позитивних результатів. Зокрема, понад 400 працівників Болгарського митного агентства пройшли навчання; закуплено автотранспортні засоби та  спецтехніку; покращено міжвідомчу співпрацю між митними, податковими органами та  національною економічною поліцією; персоналом покращено функції внутрішнього аудиту. В  результаті  — значне збільшення (на  80%) надходжень до  бюджету, що в грошовому еквіваленті становить 2  млрд.  євро. Таким самим вдалим виявився і  проект співпраці британської компанії щодо реформування латвійської митниці: протягом неповних трьох років обсяг стягнутих податків і  мит зріс за  різними під- рахунками на  90%. Компанія відігравала консультуючу роль щодо боротьби з  контра- бандою, створювала оперативні групи для інспектування вантажів; надавала комп’ютерну техніку, телефони, радіо, оглядове обладнання та  встановлювала відповідне програмне забезпечення доходів з  метою покращення оцінки та  управління ризиками. Важливими напрямами роботи були навчання людей і  запровадження нових систем і  процедур. Модернізація і  автоматизація митних органів Латвії також передбачали роботу митних служб Великої Британії, Данії та  Швеції. Водночас компанія Crown Agents долучалася до  комп’ютеризації митних служб Косово, зокрема забезпечувала перехід на електронне декларування. За  результатом тільки цієї роботи протягом двох років  без збільшення ставки мит на 5% відбулося зростання митних платежів.

В.  — Якою б ефективною не  була діяльність іноземців, часто вона деморалізує чесних українців, які також готові до зміни системи.

А. Б. — На це питання можна поглянути з  двох боків. Так, звісно, шкода, що  до проведення реформ в  країні держава не  готова залучати насамперед своїх синів і  дочок. Однак щодо нас, українців, то слід визнати: до  кристальної чесності на  всіх щаблях ми ще не  дозріли ментально. А у переважній більшості випадків проблема на  митницях  — саме в  ній. І  хоча це  лише питання часу, жити і  рухатися вперед треба сьогодні і зараз. Тому на сьогодні залучення іноземців до  роботи в  державних органах є доволі ефективним рішенням. Реформа митної служби стане одним із основних індикаторів готовності України до  подальшого зближення з  ЄС, оскільки від  ефективності роботи наших митних органів також залежать безпека європейських країн та  багато в  чому  — перспективи безвізового режиму для українців. А  передача в  управління деяких митниць іноземній компанії може стати першою сходинкою до підвищення прозорості їх роботи, реальної боротьби з  контрабандою та зростання віри у можливість проведення успішних реформ у нашій державі.

В.  — Чергове залучення іноземців до  діяльності українських органів влади, а також важливість успішного вирішення питання викликають неабиякий інтерес у  громадян, набувають резонансу.

А. Б. — І це природно. Усі перетворення в  державі мають відбуватися прозоро і  відкрито. Це  — аксіома. Щодо роботи британської компанії на  наших митницях, то необхідно буде постійно публічно звітувати про ефективність цієї роботи і, відповідно, про досягнення результатів за  прикладом Албанії.

Розмову вела  Лариса САЙ-БОДНАР

 

Публікації за пріоритетом «Внутрішня політика»
Внутрішня політика

Вісник регіональної прозорості. Випуск 3

Пропонуємо вашій увазі третій випуск аналітично-інформаційного продукту Міжнародного центру перспективних досліджень – «Вісник регіональної прозорості», який розроблено в рамках реалізації проекту «Транспарентність, фінансове здоров’я та конкурентоспроможність місцевого самоврядування в Україні» (надалі – Проект), що реалізується МЦПД та словацькою недержавною неприбутковою організацією INEKO за фінансової підтримки Посольства США в Україні. У віснику ви зможете ознайомитися з напрацюваннями Проекту та його перебігом, а також з різноманітними матеріалами, присвяченими підвищенню прозорості, фінансової спроможності та конкурентоспроможності місцевих органів влади, а також питаннями, пов’язаними з висвітленням реформи децентралізації.  У цьому випуску пропонуємо вашій увазі матеріали, що присвячені : Викриттю корупційних дій  міськради Кропивницького; Зловживанням в сфері комунальної власності у Львові Тендерам на державні закупівлі в Черкасах та «традиційним» переможцям цих тендерів Масовому «дерибану» комунальних приміщень в Одесі Специфіці ремонту доріг  в Чернівцях Рекомендаціям місцевій владі щодо покращення прозорості та відкритості бюджетних процесів за участю громадян. Слідкуйте за оновленням наших регіональних рейтингів! Рейтинг найбільш прозорих 50 міст України  та 22 областей    можна знайти за посиланням http://transparency.icps.com.ua Рейтинг найбільш фінансово спроможних областей та міст України можна знайти за посиланням http://budgets.icps.com.ua  Рейтинг областей за рівнем розвитку регіонального бізнес-середовища можна знайти за посиланням  http://http://competitiveness.icps.com.ua Подробиці у віснику: /assets/uploads/images/images/eu/08_nl.pdf

Внутрішня політика

Вісник регіональної прозорості. Випуск 2

Пропонуємо вашій увазі другий випуск аналітично-інформаційного продукту Міжнародного центру перспективних досліджень – ​«Вісник регіональної прозорості», який розроблено в рамках реалізації проекту «Транспарентність, фінансове здоров’я та конкурентоспроможність місцевого самоврядування в Україні», що реалізується МЦПД та словацькою недержавною неприбутковою організацією INEKO за фінансової підтримки Посольства США в Україні. У віснику ви зможете ознайомитися з напрацюваннями Проекту та його перебігом, а також з різноманітними матеріалами, присвяченими підвищенню прозорості, фінансової спроможності та конкурентоспроможності місцевих органів влади, а також питаннями, пов’язаними з висвітленням реформи децентралізації. У цьому випуску пропонуємо вашій увазі матеріали, що присвячені: Презентації  рейтингу  прозорості 22-ох регіонів України, розробленого експертами МЦПД (Україна) та Transparency International Словаччина; Порушенням процедурних питань у Хмельницькій міськраді при підготовці чергової сесії; Закупці Чернівецькою міською радою вживаних тролейбусів в аварійному стані; Аналізу позиції міста Одеса в рейтингу прозорості міст; Зловживанням у місті Кропивницький при озелененні міста; Викриттю  окремих схем дискримінації учасників торгів при  здійсненні державних закупівель; Рекомендаціям місцевій владі щодо покращення прозорості  та відкритості  бюджетних процесів за участю громадян. Повна версія Вісника - /assets/uploads/images/images/eu/nl_02_07_17_.pdf

Внутрішня політика

МЦПД провів дипломатичний брифінг

Вже традиційно МЦПД представив аналітичний вісник Inside Ukraine дипломатичному корпусу. Ігор Петренко, в частині державні рішення, підбив підсумки трьох років президентства Петра Порошенка. Щодо сфери зовнішньої політики, то Україна досягла прогресу на шляху європейської інтеграції. Набула чинності Угода про асоціацію між Україною та ЄС, застосовується поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі (ПВЗВТ), яка спрощує доступ українських товарів на ринок ЄС. З 11 червня 2017 року почав діяти безвізовий режим, який став одним з найвідчутніших здобутків України, - зауважила Ірина Івашко. За президентства Порошенка Україна фактично вичерпала «вікно можливостей» у сфері євроінтеграції, які ЄС готовий був надати Києву на нинішньому етапі. Як наслідок, у найближчому майбутньому пріоритетність проєвропейського вектору України може опинитися в залежності від готовності ЄС запропонувати нові формати зближення чи інші привабливі стимули для внутрішніх перетворень за відсутності перспективи членства в ЄС. Старший економіст Василь Поворозник, зазначив, що зі здобуттям незалежності для України, що успадкувала радянську систему пенсійного забезпечення, яка передбачала тільки солідарний рівень, гостро постало питання формування нової пенсійної системи, яка відповідала б актуальним соціально-економічним умовам. 25 років в Україні тривають спроби здійснити пенсійну реформу, проте результат поки що не втішний. Адже запропонований урядом проект важко назвати повно- цінною системною реформою, яка кардинально змінить існуючу пенсійну реформу. Також слід враховувати, що формування ефективної пенсійної системи потребує цілого ряду реформ в суміжних сферах, як то фінансова, податкова та соціальна

Внутрішня політика

Вибори омбудсмена: піклування про захист прав людини чи політичні торги?

6 червня Верховна Рада України планувала розглянути питання призначення уповноваженого з прав людини.  У зв’язку з цим посилилась боротьба за дане крісло між різними політичними силами, а також громадськими організаціями. Гостроти цій ситуації надають можливі дострокові парламентські вибори, можливе переформатування уряду й загальні міжгрупові суперечності та боротьба всередині коаліції. П’ять років тому Верховна Рада з другої спроби обрала омбудсмена України. На голосування вносили лише одну кандидатуру – урядову уповноважену у Європейському суді з прав людини Валерію Лутковську. Її підтримали 252 народні депутати. Присягу Валерія Лутковська приймала під вигуки “Ганьба”. Різні політсили не раз намагалися ініціювати її відставку. Попри це, Валерія Лутковська протрималась до кінця п’ятирічного терміну. Правозахисники позитивно оцінюють результати її роботи зазначаючи, що вона тісно співпрацювала з громадянським суспільством та правозахисними організаціями, що її офіс став відкритим, а розроблений за її каденції національний превентивний механізм довів свою дієвість. Загалом Валерія Лутковська офіс залишати не поспішає, а її команда впевнена, що із завданнями впорались добре. Попередниця Валерії Лутковської Ніна Карпачова працювала уповноваженим з 14 квітня 1998 до 27 квітня 2012 року. Правозахисники не довіряють політикам і переконані, що, якщо пошуком кандидатів будуть займатися лише політики, то й новий уповноважений буде політично залежним. Тому вони вимагають від Парламенту провести відкритий конкурс. Про це йдеться у відкритій заяві низки організацій, зокрема Amnesty International, Української Гельсінської спілки з прав людини та Центру громадянських свобод. Вони вимагають гарантувати відповідність кандидатів професійним стандартам та їхню незалежність від впливу партійних інтересів. Також зазначається, що кандидати на посаду Омбудсмена мають відповідати низці критеріїв, зокрема, володіти глибоким знанням міжнародних стандартів прав людини, мати тривалий досвід правозахисної роботи і бути незалежними від будь-яких політичних сил. Якщо говорити про формальні вимоги до кандидатів на цю посаду, то відповідно до закону Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п’яти років проживає в Україні. Крім того, не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення. Уповноважений не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії. Процедура призначення омбудсмена передбачає таємне голосування бюлетенями. Якщо в першому турі голосування ніхто з кандидатів не набере необхідної кількості голосів, потім двоє з тих, хто займе перші місця, будуть ставитися на повторне голосування (знову бюлетенями). Тим часом в Парламенті вже визначились із своїми кандидатами. Щоправда через невідповідність вимогам не змогли претендувати на цю посаду відомий правозахисник Георгій Логвінський та перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко. Наразі, на крісло омбудсмена претендує голова комітету з питань соцполітики та представниця “Народного фронту” Людмила Денісова, депутат від БПП, відомий адвокат Сергій Алексєєв та громадський діяч, адвокат Ігоря Мосійчука – Андрій Мамалига. Політичну заангажованість закидають усім претендентам. Двоє з них – Людмила Денісова та Сергій Алексєєв – чинні народні депутати, входять до складу політичних партій та фракцій, а Андрія Мамалигу активно підтримує “Радикальна партія” Олега Ляшка, хоча він це активно заперечує. На думку представників правозахисних організацій жоден із цих кандидатів немає достатнього досвіду правозахисної діяльності, оскільки юридичні та адвокатські послуги Сергія Алексєєва та Андрія Мамалиги не мають нічого спільного із захистом прав людей. Людмила Денисова ж хоча і має юридичну освіту, але за спеціальністю практично не працювала. Заполітизований характер виборів Уповноваженого в Україні викликає занепокоєння в Європі, про це йдеться в листі Європейської мережі омбудсменів (входять представники 40 країн). Також бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ у зверненні до Спікера ВРУ Андрія Парубія рекомендувало Верховній Раді змінити поточний порядок обрання і призначення омбудсмена та максимально його деполітизувати. Якщо аналізувати ситуацію з точки зору української практики призначення на посади за партійним квотам та поглянути на ситуації ширше, то можна припустити, що посада омбудсмена стане об’єктом політичних домовленостей (а точніше торгів) між БПП та “Народним фронтом”. Можливим варіантом торгів може стати обрання на посаду Уповноваженого Людмили Денисової, замість того за БПП залишиться квота щодо голови Рахункової плати. Також, це питання може бути підв’язано під обрання членів ЦВК. Крім того, вакантними є посади голів Нацбанку та Фонду держмайна, аудитора НАБУ. Є також три вакансії в Кабміні – міністр охорони здоров’я Уляна Супрун з липня минулого року перебуває у статусі “виконувача обов’язків”, після відставки Тараса Кутового на торги виставлене й крісло міністра аграрної політики, а також після заяви про відставку Юрія Стеця зависає крісло міністра інформаційної політики. Закономірно постає питання чому навколо цієї посади розгортається така запекла політична боротьба? Насправді омбудсмен в Україні – посада декларативно-дорадча, хоча у зв’язку з анексією Криму та війною на Сході її значення зросло. Уповноважений має право невідкладного прийому та безперешкодного відвідування державних органів та інших установ незалежно від форми власності, звертатись до Конституційного суду України, подавати позови до суду, проводити відповідні перевірки тощо. Тобто при грамотній побудові роботи дана посадова особа може принести досить багато політичних дивідендів для партії, яка її туди делегувала, а це дуже важливо в умовах “загрози” дострокових парламентських виборів, особливо для тих політичних сил, які мають низьку електоральну підтримку як, наприклад, “Народний фронт”. Показовим є те, що для соратників Яценюка та Авакова посада омбудсмена раптом виявилася принциповою. “Народний фронт” для унеможливлення “кидку” у кадрових торгах” навіть хоче провести в Раді зміни до законодавства, щоб Уповноважений обирався відкритим голосуванням.  Звичайно, що за таких умов робота омбудсмена буде більш спрямована на піар, ніж на реальний захист прав людини. Таким чином, ситуація довкола обрання Уповноваженого ВРУ з прав людини є лише елементом більш широких торгів за всі кадрові вакансії. Коаліціанти активно шукають баланс у цьому питанні, щоб ніхто не образився при розподілі даного кадрового пакета. Політики не бажають чути правозахисні організації, які наголошують на відсутності необхідного досвіду та відповідної кваліфікації у всіх заявлених кандидатів. Тобто політичний істеблішмент України не спромігся піднятись вище вузькогрупових політичних інтересів навіть у такому важливому та актуальному питанні для українців і світу загалом, як захист прав людини. Подібна ситуація досить сильно може вдарити по іміджу  нашої країни. У зв’язку з відсутністю консенсусу між головними політичними гравцями щодо кадрових питань цілком можливим є провал голосування й тоді доведеться запускати процедуру знову і вибори омбудсмена вже просто не встигнуть провести до завершення цієї сесії. Вірогідність такої ситуації є дуже висока з огляду на те, що головний претендент Людмила Денисова отримала червону картку від правозахисників, які зайняли щодо її кандидатури негативну позицію. З огляду на це, багато депутатів можуть не захотіти ризикувати голосувати за її кандидатуру. Таким чином, Валерія Лутковська зможе залишитись на своїй посаді як мінімум до осені.

Внутрішня політика

Вибори в ОТГ: результати, тенденції та парламентські перспективи політичних партій

Перший етап місцевих виборів в ОТГ впевнено виграла партія влади «БПП-Солідарність», яка за допомогою технологічних проектів «Наш край», «Аграрна партія» та самовисуванців сформує свою більшість в значній кількості територіальних громад. З високою ймовірністю, влада використає дану виграшну схему і на наступних парламентських виборах. Друге місце зайняла партія «Батьківщина», яка змогла зайняти чітку опозиційну нішу по відношенню до Петра Порошенка. «Батьківщина» здобула високі результати завдяки експлуатації на місцевому рівні пенсійної та земельної реформи. Разом з тим, на фоні невиразної кампанії Радикальної партії Ляшка та Опозиційного блоку, значно підсилили свої позиції технологічні проекти влади – «Наш край» та «Аграрна партія», які при збереженні існуючої електоральної динаміки, мають добрі шанси потрапити в новий парламент. Адміністрація президента пішла на вибори декількома колонами, що дало змогу владі отримати дуже хороші результати. Зокрема, на Сході та Півдні України проект «Наш край» продемонстрував дуже хороші результати, які дозволили випередити «Опозиційний блок», який переживає організаційну, ідеологічну та фінансову кризу. В свою чергу, інший технологічний проект влади «Аграрна партія» - зуміла нав’язати електоральну боротьбу «Батьківщині» та Радикальній партії Олега Ляшка, чий виборець зосереджений в селах та малих містечках. «Аграрна партія» також критикувала земельну і пенсійну реформи, що дозволило їй поборотися за виборців на опозиційному полі. Наявність значних фінансових ресурсів та сильний кадровий актив на місцях, дозволили «Аграрній партії» отримати високий четвертий результат. Також Адміністрація президента може записувати у свій актив значну частину депутатів-самовисуванців, які після перемоги на виборах вступлять в правлячу партію, або ж неформально будуть підтримувати «БПП-Солідарність». За даними ЦВК, всього на виборах в ОТГ перемогло 269 самовисуванців. Таким чином, за результатами місцевих виборів в ОТГ впевнену перемогу здобули представники правлячої партії «БПП-Солідарність», які за допомогою самовисуванців та афільованих партійних проектів здобули близько 60% мандатів в місцевих радах. Друге місце здобула партія «Батьківщина», яка на місцевому рівні провела вдалу агітаційну роботу щодо критики земельної та пенсійної реформи. Також варто зазначити, що партія «Батьківщина» має одну із найсильніших партійних та організаційних структур в Україні, які упродовж останніх 15 років регулярно приймають участь у виборчих кампаніях. Аналіз результатів місцевих виборів свідчить, що найкращі результати партія Юлії Тимошенко продемонструвала в центральних та південних регіонах України. На цих територіях особливо розвинуті малі та середні фермерські господарства, що дуже боляче реагують на питання продажі землі, яке активно використовує партія «Батьківщина» в процесі політичної конкуренції. Слабкі результати на виборах в громадах показала також і Радикальна партія Ляшка, головними конкурентами якої виступають «Батьківщина» та «Аграрна партія». Також у виборчому процесі приймали участь парламентські партії «Самопоміч» та «Народний фронт», які продемонстрували дуже слабкі результати. Це пояснюється загальним падінням рейтингів партій Яценюка і Садового, а також дуже слабкою організаційною та партійною структурами. Цікаво відзначити, що «Народний фронт» вирішив дистанціюватися від «БПП», і в деяких регіонах все-таки виставив своїх кандидатів, які виграли вибори. Партія «УКРОП» продемонструвала дуже хороші показники в своєму базовому регіоні – на Волині, а також по Західній Україні в цілому. Відносний успіх партії «УКРОП» пояснюється також провалом іншої націоналістичної партії «Свобода», яка не змогла закріпитися в центральній Україні. Інший гравець на правому фланзі – «Національний корпус» Білецького не приймав участі у місцевих виборах. Також про себе заявила новостворена партія Валентина Наливайченка «Справедливість», представники якої здобули 20 мандатів в громадах. Партія Наливайченка намагалася висувати максимальну кількість своїх кандидатів по всіх округах, тим самим демонструючи своє бажання приймати участь в наступних парламентських виборах. Однією із головних тенденцій місцевих виборів є участь у виборчій кампанії регіональних політичних проектів, таких як «Черкащани» чи «Єдиний центр», які орієнтуються на регіональні еліти, що мають великі ресурси та сильний вплив в окремих громадах.  Вибори проходили в умовах мобілізації адміністративного ресурсу зі сторони партії влади, яка намагалася за рахунок самовисуванців максимально збільшити своє представництво в місцевих радах. Також місцеві вибори в ОТГ продемонстрували той факт, що політичні партії активно змагалися за фінансових спонсорів, які вже тепер приглядаються до потенційних успішних проектів, які можуть бути профінансовані на наступних парламентських виборах. Таким чином, усі без винятку політичні партії розглядають місцеві вибори в ОТГ як репетицію перед парламентськими виборами. Адміністрація президента може розраховувати на подальший електоральний успіх за рахунок самовисуванців, проекту «Наш край», який конкурує із Опозиційним блоком та «Аграрної партії», яка розглядається на Банковій як головний електоральний опонент РПЛ та «Батьківщини». Для Юлії Тимошенко ці вибори показали, що саме її партія сприймається як одна із небагатьох опозиційних альтернатив щодо структури влади Петра Порошенка. Ідеологічна та організаційна слабкість «Опозиційного блоку», втома виборця від радикалів та націоналістів відкриває для «Батьківщини» непогані електоральні перспективи. Перші результати виборів в ОТГ також продемонстрували збільшення впливу серед націоналістичного виборця партії «УКРОП», який поступово поглинає кадрову та організаційну мережу «Свободи» та інших праворадикальних партій.    

Внутрішня політика

Підсумки року Генпрокурора Юрія Луценка

Аналіз року роботи Генерального прокурора Юрія Луценка показав, що його діяльність більшою мірою спрямована на створення гарної картинки в ЗМІ, ніж на досягнення реального результату. Більшість обіцянок Юрія Луценка виявилися популістичними, а деякі виконані лише частково. Майже всі гучні кримінальні справи ініційовані Генеральним прокурором зупиняються на стадії розслідування, або через процесуальні порушення з боку прокуратури і слабкість зібраної ними доказової бази розвалюються в суді. Юрій Луценко використовує ГПУ як інструмент політичної конкуренції та тиску, а також як піар-майданчик для майбутньої політичної кар’єри. За рік роботи на посаді Генерального прокурора Юрій Луценко так і не зміг реформувати орган у бік європейських стандартів, який упродовж 20 років виступав у якості інструменту просування політичних інтересів. 12 травня 2016 року Юрій Луценко був призначений Генеральним прокурором. Вперше в новітній історії України Генеральним прокурором став політик, і що само важливо – без юридичної освіти та необхідного стажу роботи в галузі права. На новій посаді Юрій Луценко, в першу чергу, обіцяв провести реформування та очищення відомства, покарати представників попередньої влади, винних за вбивства на Майдані, повернути вкрадені командою Януковича кошти. Також Луценко наголошував на аполітичності своєї роботи та обіцяв, що політика жодним чином не буде впливати на розслідування резонансних справ. Юрій Луценко чимало говорив про активізацію люстраційних процесів всередині відомства. Очищення почалось із перевірки добропорядності прокурорів – збору за допомогою спеціальної анкети інформації про професійну діяльність, спосіб життя співробітника прокуратури й корупційні ризики. Така інформація повинна була стати основою для службової перевірки та громадського контролю. Але вже самі анкети викликали великий сумнів в ефективності даного механізму, адже в них прокурори просто підтверджують чи заперечують низку тверджень, які не передбачають жодної конкретики. Як наслідок – майже нульовий результат. Замість звільнень, Генпрокурор недобропорядним прокурорам виносить догани та попередження. З 12,5 тисяч прокурорів до дисциплінарної відповідальності було притягнуто лише троє. ГПУ неодноразово перебирало на себе компетенцію НАБУ та САП, що створювало надмірну конкуренцію між старими та новими антикорупційними інституціями, а також сприяло розвалу справ в суді. Яскравим прикладом відносин ГПУ та новостворених антикорупційних інституцій став скандал у серпні 2016 року, коли прокуратура затримала двох детективів НАБУ. Промовистою є і статистика згідно з якою у 2016 році за корупційні діяння позбавлено волі в 3,5 рази менше осіб, ніж у 2013 році за часів президентства Віктора Януковича. Наступним механізмом очищення стало створення Генеральної інспекції ГПУ. Але запуск роботи даного органу супроводжувався скандалом. Відповідальною особою за проведення інспекцій Луценко вирішив призначити одіозного Петра Шкутяка, який, окрім того, що підлягав люстрації, ще й був причетний до корупційних махінацій. Після відставки на його місце за результатами конкурсного відбору було обрано Володимира Уварова. За чотири місяці керівництва Уварова відомством в суд було передано кримінальні провадження щодо дев’яти прокурорів. Таким чином, якісного очищення прокуратури не відбулось. Конкурси в регіональні прокуратури та ГПУ й досі не проведені. Конкурсний відбір був проведений лише у місцеві прокуратури, але його результати навряд чи можна вважати задовільними. Майже всі керівники та заступники керівників місцевих прокуратур – зі старої системи, а рядовий склад майже зовсім не був перезавантажений. Суспільна довіра до органів прокуратури катастрофічно падає, офіційна заробітна плата, попри обіцянки, залишається на неконкурентному рівні, а непрофесійне керівництво призводить до деградації кадрового складу ГПУ. Юрій Луценко не запропонував жодного плану реформування прокуратури та перетворення її в орган системи правосуддя. Поза увагою Генпрокурора також залишилось і приведення у відповідність до нових вимог Конституції закону про прокуратуру і процесуальні кодекси. Навпаки, лобіюючи законопроект № 5177 Юрій Луценко прагнув не звузити повноваження прокуратури, як того вимагає основний закон, а навпаки розширити їх. На цю проблему, зокрема, звернули увагу й експерти Ради Європи, які надали відповідний висновок. Загалом, можна говорити про згортання реформи прокуратури, що виступає свідченням небажання влади втратити контроль над таким важливим інструментом політичного тиску. Запуск функціонування органів прокурорського самоврядування – Ради прокурорів, і Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії (КДК) прокурорів, які повинні формувати кадрову політику відомства також не обійшлося без скандалів. Справа в тому, що всеукраїнська конференція працівників прокуратури ще минулого року, до призначення Юрія Луценка, обрала своїх представників в ці органи. Законних підстав для звільнення обраних членів не існувало, але це не зупинило нинішнє керівництво прокуратури, яке порушуючи законодавство провело нову всеукраїнську конференцію прокурорів і обрало інших членів до зазначених прокурорських органів. 4 травня 2017 року в Оболонському районному суді Києва відбулось підготовче судове засідання щодо довгоочікуваного звинувачення Віктора Януковича у державній зраді. Генеральний прокурор вважає великою перемогою вже сам факт початку такого судового процесу і правовий результат його особливо не хвилює. Луценко не бажає бачити те, що процедура заочного засудження дає багато лазівок для адвокатів президента-втікача, а будь-яке відхилення від загальноприйнятої в європейському розумінні процедури заочного засудження дасть можливість успішно оскаржити рішення суду в ЄСПЛ. Якщо розглядати справу по суті, то основні обвинувачення Януковича ґрунтуються фактично на одній єдиній дії – на так званому зверненні Януковича до президента Росії Володимира Путіна з проханням військами навести лад в Україні. Але є великі сумніви, що обвинувачення зможе виконати вимоги ч.1 ст. 23, ч. 3 ст. 99 КПК і надасть суду оригінал листа, а експертиза встановить автентичність підпису. У випадку відсутності оригіналу захист може стверджувати, що листа не було зовсім або стверджувати, що текст листа спотворили. Тобто без оригіналу документу справа буде у процесуальному глухому куті. Несподіваним і дуже неприємним рішенням для Юрія Луценка напередодні розгляду справи Віктора Януковича українським судом стало рішення Інтерполу щодо припинення міжнародного розшуку екс-президента та його оточення. Річ у тому, що стаття 3 Уставу Інтерполу говорить про те, що він не може бути залучений у вирішенні політичних, релігійних та міжрасових суперечок. А в документах, які були подані українською стороною зазначено, що Віктор Янукович, ставши президентом України, очолив організовану злочинну групу у складі прем’єр-міністра, міністрів тощо. Кримінальне процесуальне законодавство України теж в цьому контексті є недосконалим, адже Віктор Янукович, не зважаючи на відкрите провадження, не є особою, до якої обрано запобіжний захід “взяття під варту”. А згідно з правилами Інтерполу, особа щодо якої не обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, не може бути оголошена у міжнародний розшук. Також, відомство Юрія Луценко провело ряд обшуків, які супроводжувалися яскравим висвітленням в ЗМІ. Наприклад, ГПУ обшукала двох мерів міст Буча та Ірпінь Київської області – Анатолія Федорука та Володимира Карплюка, яких звинувачують у незаконному відведенні у власність земельних ділянок своєму оточенню. Мова йде про 890 га безцінного лісу під Києвом. Проте жодного арешту так і не відбулось, а мери спокійно продовжують й далі працювати на своїх посадах. Генпрокуратура провела обшуки в маєтках колишнього голови Адміністрації Президента часів Януковича Андрія Клюєва та екс-заступник Секретаря РНБО Володимира Сівковича, підозрюваних в причетності до подій на Майдані, але вони не принесли жодного результату. ГПУ направила до Верховної Ради подання про зняття депутатської недоторканності з Олександра Онищенка, якого підозрюють в розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. Недоторканність з парламентарія зняли, але на той момент Онищенко перебував далеко за межами України. Луценко особисто, і не один раз, переконував нардепів зняти недоторканність з олігарха, представника “Опозиційного блоку” Вадима Новинського, підозрюваного у викраденні людини. Депутати підтримали подання Луценка, але на цьому поки що, справа зупинилася. Однією із ключових справ ГПУ проти попередньої влади є провадження щодо екс-голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова, якого підозрюють в державній зраді, організації та підтримці “ЛНР”. Але одного з головних свідків у цій справі – Володимира Медяника відпустили. Справа проти Олександра Єфремова зараз розглядається в Старобільському суді Луганської області. Не виключено, що Єфремов може уникнути покарання, адже як показує практика ГПУ постійно допускає процесуальні порушення. Також ГПУ досі не завершило розслідування обставин протиправних дій посадових осіб Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України, які могли привести до зниження рівня обороноздатності держави. Також не завершене розслідування  кримінальної справи щодо подій в Іловайську. Якщо говорити мовою статистики, то Луценко дав 43 обіцянки (дані порталу “Слово і діло”) на посаді Генерального прокурора, із яких виконав лише 5.Таким чином, ГПУ в Україні завжди була політичним органом і інструментом репресивних дій. За Юрія Луценка заполітизованість прокуратури досягла свого апогею, адже він має власні політичні амбіції і розглядає нинішню посаду як своєрідний кар’єрний трамплін на шляху до президентства. У питанні реалізації змін до Конституції в напрямі трансформації ГПУ в орган системи правосуддя, Юрій Луценко так і не запропонував жодного плану реформування відомства, а навпаки, лобіював розширення повноважень прокуратури за рахунок обмеження маневрів для НАБУ і САПУ. Більшість гучних справ під егідою Юрія Луценка розвалились в судах, або гальмуються у зв’язку із відсутністю доказової бази щодо підозрюваних осіб.