Внутрішня політика

Вибори омбудсмена: піклування про захист прав людини чи політичні торги?

05.06.2017
img1
Прес-служба МЦПД

6 червня Верховна Рада України планувала розглянути питання призначення уповноваженого з прав людини.  У зв’язку з цим посилилась боротьба за дане крісло між різними політичними силами, а також громадськими організаціями. Гостроти цій ситуації надають можливі дострокові парламентські вибори, можливе переформатування уряду й загальні міжгрупові суперечності та боротьба всередині коаліції.

П’ять років тому Верховна Рада з другої спроби обрала омбудсмена України. На голосування вносили лише одну кандидатуру – урядову уповноважену у Європейському суді з прав людини Валерію Лутковську. Її підтримали 252 народні депутати. Присягу Валерія Лутковська приймала під вигуки “Ганьба”. Різні політсили не раз намагалися ініціювати її відставку. Попри це, Валерія Лутковська протрималась до кінця п’ятирічного терміну.

Правозахисники позитивно оцінюють результати її роботи зазначаючи, що вона тісно співпрацювала з громадянським суспільством та правозахисними організаціями, що її офіс став відкритим, а розроблений за її каденції національний превентивний механізм довів свою дієвість. Загалом Валерія Лутковська офіс залишати не поспішає, а її команда впевнена, що із завданнями впорались добре.

Попередниця Валерії Лутковської Ніна Карпачова працювала уповноваженим з 14 квітня 1998 до 27 квітня 2012 року.

Правозахисники не довіряють політикам і переконані, що, якщо пошуком кандидатів будуть займатися лише політики, то й новий уповноважений буде політично залежним. Тому вони вимагають від Парламенту провести відкритий конкурс. Про це йдеться у відкритій заяві низки організацій, зокрема Amnesty International, Української Гельсінської спілки з прав людини та Центру громадянських свобод. Вони вимагають гарантувати відповідність кандидатів професійним стандартам та їхню незалежність від впливу партійних інтересів. Також зазначається, що кандидати на посаду Омбудсмена мають відповідати низці критеріїв, зокрема, володіти глибоким знанням міжнародних стандартів прав людини, мати тривалий досвід правозахисної роботи і бути незалежними від будь-яких політичних сил.

Якщо говорити про формальні вимоги до кандидатів на цю посаду, то відповідно до закону Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п’яти років проживає в Україні. Крім того, не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

Уповноважений не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії.

Процедура призначення омбудсмена передбачає таємне голосування бюлетенями. Якщо в першому турі голосування ніхто з кандидатів не набере необхідної кількості голосів, потім двоє з тих, хто займе перші місця, будуть ставитися на повторне голосування (знову бюлетенями).

Тим часом в Парламенті вже визначились із своїми кандидатами. Щоправда через невідповідність вимогам не змогли претендувати на цю посаду відомий правозахисник Георгій Логвінський та перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко. Наразі, на крісло омбудсмена претендує голова комітету з питань соцполітики та представниця “Народного фронту” Людмила Денісова, депутат від БПП, відомий адвокат Сергій Алексєєв та громадський діяч, адвокат Ігоря Мосійчука – Андрій Мамалига.

Політичну заангажованість закидають усім претендентам. Двоє з них – Людмила Денісова та Сергій Алексєєв – чинні народні депутати, входять до складу політичних партій та фракцій, а Андрія Мамалигу активно підтримує “Радикальна партія” Олега Ляшка, хоча він це активно заперечує.

На думку представників правозахисних організацій жоден із цих кандидатів немає достатнього досвіду правозахисної діяльності, оскільки юридичні та адвокатські послуги Сергія Алексєєва та Андрія Мамалиги не мають нічого спільного із захистом прав людей. Людмила Денисова ж хоча і має юридичну освіту, але за спеціальністю практично не працювала.

Заполітизований характер виборів Уповноваженого в Україні викликає занепокоєння в Європі, про це йдеться в листі Європейської мережі омбудсменів (входять представники 40 країн). Також бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ у зверненні до Спікера ВРУ Андрія Парубія рекомендувало Верховній Раді змінити поточний порядок обрання і призначення омбудсмена та максимально його деполітизувати.

Якщо аналізувати ситуацію з точки зору української практики призначення на посади за партійним квотам та поглянути на ситуації ширше, то можна припустити, що посада омбудсмена стане об’єктом політичних домовленостей (а точніше торгів) між БПП та “Народним фронтом”. Можливим варіантом торгів може стати обрання на посаду Уповноваженого Людмили Денисової, замість того за БПП залишиться квота щодо голови Рахункової плати. Також, це питання може бути підв’язано під обрання членів ЦВК. Крім того, вакантними є посади голів Нацбанку та Фонду держмайна, аудитора НАБУ. Є також три вакансії в Кабміні – міністр охорони здоров’я Уляна Супрун з липня минулого року перебуває у статусі “виконувача обов’язків”, після відставки Тараса Кутового на торги виставлене й крісло міністра аграрної політики, а також після заяви про відставку Юрія Стеця зависає крісло міністра інформаційної політики.

Закономірно постає питання чому навколо цієї посади розгортається така запекла політична боротьба? Насправді омбудсмен в Україні – посада декларативно-дорадча, хоча у зв’язку з анексією Криму та війною на Сході її значення зросло. Уповноважений має право невідкладного прийому та безперешкодного відвідування державних органів та інших установ незалежно від форми власності, звертатись до Конституційного суду України, подавати позови до суду, проводити відповідні перевірки тощо. Тобто при грамотній побудові роботи дана посадова особа може принести досить багато політичних дивідендів для партії, яка її туди делегувала, а це дуже важливо в умовах “загрози” дострокових парламентських виборів, особливо для тих політичних сил, які мають низьку електоральну підтримку як, наприклад, “Народний фронт”.

Показовим є те, що для соратників Яценюка та Авакова посада омбудсмена раптом виявилася принциповою. “Народний фронт” для унеможливлення “кидку” у кадрових торгах” навіть хоче провести в Раді зміни до законодавства, щоб Уповноважений обирався відкритим голосуванням.  Звичайно, що за таких умов робота омбудсмена буде більш спрямована на піар, ніж на реальний захист прав людини.

Таким чином, ситуація довкола обрання Уповноваженого ВРУ з прав людини є лише елементом більш широких торгів за всі кадрові вакансії. Коаліціанти активно шукають баланс у цьому питанні, щоб ніхто не образився при розподілі даного кадрового пакета. Політики не бажають чути правозахисні організації, які наголошують на відсутності необхідного досвіду та відповідної кваліфікації у всіх заявлених кандидатів. Тобто політичний істеблішмент України не спромігся піднятись вище вузькогрупових політичних інтересів навіть у такому важливому та актуальному питанні для українців і світу загалом, як захист прав людини. Подібна ситуація досить сильно може вдарити по іміджу  нашої країни.

У зв’язку з відсутністю консенсусу між головними політичними гравцями щодо кадрових питань цілком можливим є провал голосування й тоді доведеться запускати процедуру знову і вибори омбудсмена вже просто не встигнуть провести до завершення цієї сесії. Вірогідність такої ситуації є дуже висока з огляду на те, що головний претендент Людмила Денисова отримала червону картку від правозахисників, які зайняли щодо її кандидатури негативну позицію. З огляду на це, багато депутатів можуть не захотіти ризикувати голосувати за її кандидатуру. Таким чином, Валерія Лутковська зможе залишитись на своїй посаді як мінімум до осені.

Публікації за пріоритетом «Внутрішня політика»
Внутрішня політика

Грузинська епопея: можливі сценарії розвитку

5 грудня в Києві СБУ та Генеральна прокуратура України здійснили спробу затримати та передати до суду з метою обрання міри запобіжного заходу колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі. Правоохоронці не змогли справитись із цим завданням і після кількох годин протистояння з прихильниками Саакашвілі та деякими народними депутатами, активісти звільнили Саакашвілі з автомобіля СБУ. Після звільнення Саакашвілі зі своїми соратниками пройшли маршем до будівлі Верховної Ради України де продовжили акцію протесту.   Саакашвілі обвинувачують загалом за чотирма статтями: ч.1 ст. 15 “Замах на злочин”, ч. 2 ст. 28 “Вчинення злочину групою осіб”, ч.1 ст. 256 “Сприяння учасникам злочинних організацій” та  ч. 4 ст. 110-2 “Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади”. Максимальне покарання Саакашвілі загрожує саме за останньою статтею і становить від 8 до 10 років позбавленням волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що акції Саакашвілі фінансуються з Росії олігархом-втікачем Сергієм Курченко. Ситуація навколо спроби арешту Міхеїла Саакашвілі стала черговою точкою турбулентності українською політики та оголила певні “больові точки” українського суспільства, зокрема: продовження практики використання правоохоронних органів як інструменту політичної конкуренції; низька довіра до правоохоронних органів та влади загалом; неефективність роботи правоохоронних органів; неготовність правоохоронних органів застосовувати силу проти громадян; конкуренція всередині правоохоронного блоку як наслідок специфіки особистих відносин між Петром Порошенком та Арсеном Аваковим; криза відчуття реальної політичної ситуації з боку влади; системна слабкість влади у забезпеченні безпеки суспільства; переважний контроль Банкової над більшістю медіа;  зневіра суспільства в можливість реальних змін; “звичка” суспільства до системних порушень прав людини, яка не сприяє виникненню суспільного резонансу; підтвердження фрагментації опозиційних сил, які нездатні об’єднуватись; відсутність лідера/питання/проблеми здатних об’єднати українське суспільство до активних дій; здатність Міхеїла Саакашвілі створювати ефективний публічний дискурс; активізація питання щодо джерел фінансування “Міхо-Майдану”; відсутність у Саакашвілі стратегічного бачення подальших дій та ресурсів для організації масштабних акцій; неготовність США та ЄС активно підтримувати Саакашвілі. Станом на зараз можна спробувати спрогнозувати декілька сценаріїв розвитку подій, а саме: Сценарій “збереження статус-кво”. Цей сценарій передбачає, що Саакашвілі залишається на волі. Банкова фактично заморожує кримінальну справу, але продовжує дискредитаційну кампанію проти Саакашвілі. Через неспроможність “посадити” Саакашвілі авторитет президента Порошенка як в суспільстві, так і серед політичного істеблішменту буде падати. За даного сценарію протести протікатимуть без особливого розвитку. Починаючи з 2018 року більшість політичних акторів займуться підготовкою до чергових виборів. ​Силовий сценарій: 2.1. Даний сценарій передбачає вдалу спробу арешту Саакашвілі та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Одним із можливих варіантів розвитку подій після арешту Саакашвілі є затухання протесту (можливою є силова зачистка “Міхо-Майдану” після арешту Саакашвілі).  За мовчазної згоди суспільства на такі дії влада буде проводити політику “закручування гайок” щодо інших опозиційних сил. 2.2. Даний сценарій передбачає вдалу спробу арешту Саакашвілі та обрання йому будь-якого іншого запобіжного заходу не пов’язаного із триманням під вартою. Можливим варіантом розвитку подій за такої ситуації є повільне протікання кримінальної справи, а також продовження дискредитаційної кампанії проти Саакашвілі.  Протести будуть протікати без особливого розвитку, а ключові політичні актори будуть проводити підготовку до чергових виборів. 2.3. Даний сценарій передбачає ув’язнення Саакашвілі. Націй основі може відбутись об’єднання опозиційних сил та активізація протесту. Під тиском Заходу та з метою зняття соціальної напруженості будуть оголошені дострокові вибори. Відсутність розрядки у вигляді виборів може призвести до нового Майдану, який перетворить Україну у failed state. 2.4. Даний сценарій передбачає арешт Саакашвілі та його екстрадицію до Грузії, Польщі, Нідерландів або Росії. Обравши подібний сценарій влада фактично визнає нікчемність обвинувачень проти Саакашвілі в Україні, хоча може зняти питання його активної участі у протестах. Найменш вірогідними країнами для екстрадиції є Грузія та Росія. Без безпосередньої участі Саакашвілі у протестах вони швидко згаснуть. З огляду на вищезазначене можна виокремити наступні загальні наслідки спроби арешту Міхеїла Саакашвілі: зниження авторитету Президента, ГПУ та СБУ; збільшення втоми та недовіри до влади з боку українського суспільства; посилення конкуренції між групами впливу у владі (БПП та НФ); актуалізація питання дострокових виборів; активізація питання створення антипорешенківського руху навколо Саакашвілі та об’єднання опозиції; зниження довіри до української влади з боку США та ЄС (особливо на фоні війни ГПУ проти НАБУ); підвищення уваги до Саакашвілі та невеликий ріст його підтримки в українському суспільстві. Таким чином, Саакашвілі продовжує залишатись чинником політичної турбулентності та дестабілізації. Щоправда, таким чинником є не стільки сам Саакашвілі та очолюваний ним протест, скільки непродумані та безграмотні дії влади щодо нього. Також подальша доля протесту залежить від готовності антипорешенківських сил об’єднатись і використати кейс Саакашвілі щонайменше для наближення дострокових виборів.  Ігор Петренко, Ірина Івашко експерти  Міжнародного центру перспективних досліджень 

Внутрішня політика

Мар'яна Савка: читання-перформанс «Я знаю, ти інший»

1 грудня 2017 року в рамках комунікаційної кампанії з підтримки толерантності та взаєморозуміння «Віднайти повагу», в Одесі відбулось читання-перформанс «Я знаю, ти інший» відомої письменниці та Посланниці толерантності Програми розвитку ООН в Україні Мар’яни Савки. У рамках заходу Мар’яна Савка розповіла про свою власну творчість, видавничу діяльність, проект «12 неймовірних жінок» та важливість проактивної громадської позиції.  Текст Мар’яни Савки «Я знаю, що ти інший» – це її власна спроба комунікації з тими, кого суспільство характеризує інакшими. «Ці тексти мають загальнолюдську цінність. Кожна з історій – про реальну людину, яка поруч. І я не впевнена, що їх можна назвати іншими. Бо інші – ми усі, кожен зі своїм унікальним досвідом, пережитими випробуваннями, перемогами і травмами. Ми не живемо у райській долині, нам буває нелегко. Тож давайте прагнути добросусідських відносин, поважати одне одного, й тоді наше існування стане трішечки легшим», – наголошує письменниця. Спеціально для цього проекту, відома художниця з Риги, майстер піщаного шоу Тетяна Гавриленко створила відео з власною піщаною анімацією. Нагадаємо, Проект Програми розвитку ООН «Віднайти повагу» має на меті зменшити поляризацію суспільних настроїв та посилити діалог серед різних соціальних груп, пропагуючи повагу, толерантність та взаєморозуміння.

Внутрішня політика

Про толерантність мовою мистецтва, фізики та ботаніки

16 листопада з нагоди Міжнародного Дня толерантності у м. Словянськ відбулась лекція відомої української художниці Алевтини Кахідзе «Про толерантність мовою мистецтва, фізики та ботаніки», в рамках комунікаційнної кампанії «Віднайти повагу» за сприянням ПРООН в Україні. За словами Посланиці толерантності ПРООН в Україні Алевтини Кахідзе, в своїх роботах через мистецтво вона намагається показати взаємоповагу один до одного. «В тваринному світі є поняття вбивства, в рослинному світі також є досить агресивні види, але в той же час це дуже яскраві метафори, які допомагають нам прослідкувати певні паралелі в політичному та соціальному житті. Саме через ботаніку я і говорила про поняття терпимості в суспільстві»,- наголошує Кахідзе. В ході лекції художниця також звернула увагу на  закони стабільних і нестабільних систем в сучасній фізиці, між якими можна провести приголомшливі паралелі із сучасними політичними колізіями. Також відбулася спільна робота художниці Алевтини Кахідзе з учасниками колективу театру «7 этаж» . Під час заняття діти створили декорації для вистави за твором Марка Твена «Принц і злидар». Заходи присвячені Міжнародному дню толерантності та проводяться в рамках комунікаційної кампанії з підтримки толерантності та взаєморозуміння «Віднайти повагу» МЦПД за сприяння ПРООН в Україні, Посольства Швеції та Посольства Швейцарії в Україні. 

Внутрішня політика

"Толерантність важливо проявляти у простих речах",- Андрій Куликов

13 листопада у прес-центрі «Чернігівський вибір» відбулась лекція відомого журналіста, медіа-експерта Посланця доброї волі Програми розвитку ООН Андрія Куликова, в рамках комунікаційної кампанії з підтримки толерантності і взаєморозуміння в суспільстві «Віднайти Повагу».  За словами Андрія Куликова, суспільство потребує діалогу, який слугує знаряддям та результатом досягнення толерантності. «Толерантність – це здатність зрозуміти причини поглядів, здатність сприйняти, зрозуміти, чому в людини такі чи інші погляди. Дії – це зовсім інша штука. Саме толерантність може допомогти в об’єктивному висвітленні конфліктів, зокрема й на Донбасі. Великим завданням українських журналістів, активістів та волонтерів, причетних до контактів є насамперед важливість передавати і поширювати знання про тамтешнє життя», - зауважує відомий журналіст.      

Внутрішня політика

Розмови про толерантність по-львівськи

В першій Львівській медіатеці та НУ «Львівська політехніка» відбулась серія відкритих лекцій  в рамках комунікаційної кампанії «Віднайти повагу» за участі авторитетних лідерів думок та Посланців толерантності Програми розвитку ООН в Україні. Заходи організовані Міжнародним центром перспективних досліджень (МЦПД). В ході обговорення відома українська письменниця Мар’яна Савка наголосила на важливості бути відкритими до оточуючих та відзначатись проявами толерантності. «Ми всі дуже різні. Наше головна місія - зм’якшувати між людьми бажання нав’язувати свою думку та відкривати серце до іншого. Посміхатись один до одного кожного дня є гарною щоденною практикою, бо існує дуже багато речей які замучують нас. Люди які поруч якраз і є джерелами нашого настрою та щасливого стану»,- висловилась відома поетеса. За словами письменника Любка Дереша, в Україні наразі існує чимало розмежувальних ліній, навколо яких суспільство розділяється. Це стосується і мовних питань, і географічних конфліктів, національних та релігійних суперечок. «Всередині кожного з нас є певна ворожість, те, що ми постійно носимо в собі. Це все може ситуативно обернутись проти нас. Мені особисто шкода, що люди стають заручниками цього, звужуючи сприйняття світу. Особисто для мене, майбутнє там, де люди готові ділитися своєю доброзичливістю, відкриваючись іншим», - зазначив Дереш. Комунікаційна кампанія з підтримки толерантності і взаєморозуміння в суспільстві «Віднайти Повагу» ініційована Міжнародним Центром Перспективних Досліджень за підтримки UNDP Ukraine / ПРООН в Україні, яка має на меті зменшення поляризації суспільних настроїв та посилення діалогу серед різних соціальних груп. 

Внутрішня політика

Eкспертна дискусія: «Миротворча місія на Донбасі: панацея чи камінь спотикання?»

10 листопада в ІА «Укрінформ» відбулася експертна дискусія на тему: «Миротворча місія на Донбасі: панацея чи камінь спотикання?». За словами Головного радника МЦПД Василя Філіпчука, розташування миротворчого контингенту на Донбасі та визначення мандату миротворчої місії визначатиме, чи допоможе це у відновленні цілісності суверенітету країни, або призведе до замороження конфлікту на сході України. Старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко зазначив, що наразі існує чимало політичних передумов та розбіжностей щодо присутності та мандату миротворчої місії ООН, тому ймовірність створення даної місії є досить низькою. «Україні важливо використовувати ті інструменти, які допоможуть досягти сталого перемир’я та в довгостроковій перспективі закласти підвалини для відновлення територіальної цілісності України. Після, слід фокусуватись наскільки мандат місій ООН буде відповідати національним інтересам України», - наголосив експерт. Костянтин Грищенко, екс-міністр закордонних справ України зауважив, що у даному контексті надзвичайно важлива робота експертного середовища та питання посилення дипломатичної присутності у провідних європейських столицях. «Ми повинні сприяти наданню необхідних ресурсів тим, хто здатен працювати на рівні держави та використовувати комплексний підхід, залучаючи необхідні державні структури. Ми зможемо імплементувати дану ідею коли в нас буде цілісне розуміння який саме мандат місії ми очікуємо», - висловився Грищенко. Дослідження МЦПД доступні за посиланнями: http://icps.com.ua/nashi-proekty/analityka/mizhnarodna-tymchasova-administratsiya-yak-model-vrehulyuvannya-konfliktu-na-donbasi/ http://icps.com.ua/nashi-proekty/analityka/international-peacekeeping-and-the-war-in-eastern-ukraine-are-there-any-points-of-contact/