Автор - Гвендолін Сасс, асоційований експерт Carnegie Europe
Серед основних причин і вимог антиурядових протестів в рамках українського Євромайдану 2013-2014 років, були фундаментальні проблеми, які сягали серця конституційної архітектури країни. Станом на сьогодні, два основних виміри конституційної реформи, робота над якими триває з 2014 року (судова реформа та децентралізація), залишаються незавершеними. Ще більша проблема поділу влади також не зникла з політичного порядку денного. Ці питання є стрижнем демократичної консолідації України, траєкторії економічної реформи і довгострокової політичної стабільності. Оскільки український парламент навряд чи досягне єдності з цих питань найближчим часом, Європейському Союзу (ЄС) слід переорієнтувати питання поділу влади в напрямок відділення Мінського процесу, спрямованого на відновлення миру в зруйнованій війною східній Україні, від конституційної реформи.
Що поставлено на карту?
Фактично, питання конституційного процесу стало повторюваною рисою пострадянського перехідного періоду країни, періодично з'являючись в розпал політичної кризи або за примхою президента України. Конституція 1996 року і наступні зміни до неї були неоднозначними в питаннях поділу влади. Ці неоднозначності підкріпили боротьбу за владу між президентами і прем'єр-міністрами, залишили лазівки для президентських спроб розширення своїх повноважень, запровадили неформальну владу олігархів. Таким чином, питання Конституції України стало перешкодою на шляху політичних та економічних реформ, сприяючи нестабільності і провокуючи цикли дострокових виборів і масових акцій протесту.
Під час демонстрацій Євромайдану, необхідність далекосяжних конституційних реформ була визнана як в Україні, так і міжнародною спільнотою. З того часу, поклик до всеохоплюючої конституційної реформи швидко звузився до двох питань: децентралізації та судової реформи. Обидві сфери мають важливе значення, і щодо них певний прогрес був досягнутий. Однак, важливіша проблема поділу влади між виконавчою (і в межах виконавчої гілки), законодавчою і судовою гілками, залишилась осторонь.
Станом на початок 2016 року, Україна має одночасно вирішувати проблеми: війни, вирішення конфлікту на міжнародному рівні, конституційної реформи, а також ширшого процесу політичних та економічних реформ. Ця одночасність вимагає масштабного мислення політиків в Україні і за її межами.
ЄС повинен відігравати активнішу роль в дебатах щодо конституційної реформи не шляхом нав'язування Україні певної моделі, а шляхом сприяння більш широкої суспільної дискусії. Ставки є вищими, ніж думають багато політиків в Брюсселі. Без чіткого поділу влади, всі політичні і економічні реформи в Україні будуть мати хиткий характер. Стійка позиція ЄС щодо просування демократії в Україні та з питань європейської безпеки, в більш загальному плані, повинна пов'язати прийняття законодавчих реформ і нарощування потенціалу на місцевому рівні для цих ширших питань.
Конституційний процес до сьогодні
Українська Конституція 1996 року зі змінами 2004 та 2010 років помістили політичну систему України в гібридний простір між президентським і парламентським устроєм. Поступово, влада коливалися в одному або іншому напрямку. Однак, приклад країн-членів ЄС свідчить про існування цілого ряду варіантів, включаючи напівпрезидентські і напівпарламентські системи. Порівняльний досвід показує, що змішані системи, як такі, є не менш демократичними або схильними до нестабільності, за умови, що повноваження чітко розмежовані і їх дотримуються. В Україні конституція 1996 року та зміни 2004 та 2010 років не зуміли досягти цієї ясності і чіткості.
На тлі неясного конституції, колишній український президент Леонід Кучма зміг розширити свої повноваження. Його авторитарне прагнення було врешті-решт зупинене Помаранчевою революцією в 2004 році.
Конституційні зміни того року, ухвалені в розпал революції в рамках політичного компромісу, були спрямовані на обмеження повноважень президента. Відповідно до конституції 2004 року, президент вже не мав права призначати прем'єр-міністра (це завдання було покладено на парламент), а тільки вносити подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України. Також він не міг звільнити з посад окремих членів Кабінету Міністрів. Проте, у президента залишилося право ініціювати процедуру недовіри Кабінету Міністрів і право законодавчої ініціативи. Обставини, за яких була прийнята Конституція навряд чи були ідеальними, і подальші суперечливі рішення Конституційного Суду України щодо конституційності змін 2004 року не прояснювали ситуацію, а ще більше заплутували.
Розмиті конституційні повноваження президента і Кабінету Міністрів призвели до руйнування відносин між екс-президентом Віктором Ющенком і прем'єр-міністром Юлією Тимошенко після помаранчевої революції. Після обрання на пост президента Віктора Януковича в 2010 році, останній взявся за проведення подальших реформ, успішно відновивши дію Конституції 1996 року, яка визначила напівпрезидентську систему з формальними і неформальними лазівками для президентського впливу. У грудні 2010 року Конституційний суд оголосив неконституційними зміни 2004 року, стверджуючи, що закон був прийнятий без обов'язкового попереднього висновку Суду. Цей висновок в першу чергу мав на меті перевірку на предмет порушень конституційних принципів щодо прав людини і територіальної цілісності. Положення щодо попереднього висновку існують і досі, незважаючи на сумнівну практику Конституційного Суду розглядати вже ухвалені парламентом зміни.
До 2013 року баланс знову був зміщений в сторону могутнього і непідзвітного президентства. Відмова Януковича у листопаді підписати Угоду про асоціацію з ЄС, що встановлювала рамки політичного та економічного співробітництва, спричинила протести Євромайдану. У лютому 2014 року після демонстрацій Євромайдану та повалення режиму Януковича, український парламент відновив дію Конституції 2004 року, в черговий раз, в умовах напруженого політичного контексту.
Поточний стан справ
Сьогодні процес конституційної реформи в Україні має три основних напрямки: судова реформа, децентралізація і поділ влади. Перші два з них знаходяться на порядку денному українських політиків та зовнішніх гравців, продовжуючи отримувати стимули, фінансову підтримку, а також юридичні консультації для підтримання темпу розробки і прийняття відповідних законів, конституційних змін і підготовки до їх реалізації. Наприклад, ЄС запропонував лібералізацію візового режиму для українців та запустив нову програму, спрямовану на зміцнення потенціалу на місцевому рівні, а Рада Європи надала юридичні консультації.
Україна досягла певного прогресу в судовій реформі, в тому числі, щодо призначення та нагляду за суддями. ЄС може встановити цілі для прийняття законів в сфері судових реформ і порівнювати оцінки Венеціанської комісії Ради Європи щодо конкретних аспектів цих законів, але в кінцевому рахунку, ЄС не контролює всі дрібні умови. Детальні думки Венеціанської комісії щодо конкретних пропозицій конституційної реформи можуть спростити створення нових редакцій конституційних змін, але вітчизняні політики можуть легко представити позитивну оцінку конкретних положень Венеціанської комісії як зовнішню легітимацію ширшого пакета реформ або змінити перевірені проекти перед остаточним голосуванням парламенту.
Що стосується децентралізації, вже створена правова база щодо місцевих податків та бюджетних повноважень, а також щодо добровільного об'єднання одиниць місцевого самоврядування. Нарощування потенціалу на рівні місцевого самоврядування, як це передбачено новою програмою ЄС в даній галузі, є типом технічної допомоги ЄС. Тут проблема полягає в наступному: ЄС, швидше за все, сприяє зростаючому розриву між виконанням законів про місцеве самоврядування та триваючою конституційною реформою з децентралізації.
Що стосується третього питання конституційної реформи (поділу влади) - картина є більш негативною. Для задоволення потреби в далекосяжних реформах, які взяли свій початок з демонстрацій Євромайдану, було створено Конституційну комісію, що складається з експертів конституційного права, членів парламенту та активістів громадянського суспільства, але комісія не отримала можливість обговорювати, генерувати або оцінювати ширші ідеї конституційної реформи.
Навіть Конституційний суд, установа з мінливою історією, відіграє лише формалістичну роль в процесі конституційних реформ на чолі з адміністрацією президента. Сумнівна діяльність Суду проявилась зовсім недавно, в січні 2016 року, коли він схвалив ряд змін до реформи судової системи без подальших коментарів, окрім публічної критики схвалених положень кількома суддями.
Роль парламенту в процесі конституційної реформи також обмежена. Партійні структури залишаються слабкими та керуються окремими особами та олігархічними інтересами.
Фактичні повноваження Порошенка, сьогодні, є подібними до повноважень Януковича, частково через непопулярність Арсенія Яценюка, який став прем'єр-міністром у 2014 році, частково через відсутність організованої опозиції. Після заяви про відставку Яценюка 10 квітня та виявлення офшорного холдингу Порошенка, опозиція президенту може стати більш очевидною, але цілком імовірно, що вона буде формуватися спеціально для даної ситуації.
ЄС варто чітко зазначити, що порядок денний української конституційної реформи повинен вийти за межі поточних пропозицій щодо децентралізації та судової реформи. Замість того, щоб тримати в пріоритеті стабільність у вигляді підтримки нинішніх посадовців, зовнішні гравці, такі як ЄС, повинні ввести поділ влади в дебати щодо конституційної реформи. З досвіду боротьби з корупцією та судової реформи видно, що ЄС може зіграти корисну роль із внесення певних питань в політичні дебати. Кожна згадка ЄС з питань конституційних реформ повинна відтепер супроводжуватися посиланням на невирішену проблему балансу сил в центрі політичної системи України.
Ухвалення конституційних реформ в Україні вимагає дві третини голосів в парламенті. Існуюча політична ситуація робить цей поріг практично недосяжним. Після голосування щодо недовіри Яценюку 16 лютого, що вирішилось на користь прем'єр-міністра, над Україною нависли нестабільність уряду і перспектива дострокових виборів. Порошенко вже двічі відкладав вирішальне повторне голосування по пакету децентралізації до вотуму довіри. Тепер, існує реальна небезпека того, що конституційні реформи залишаться на другому плані посиленої боротьби еліт за політичне виживання. В ситуації, що склалася, ЄС має можливість впевнитись, що цього не станеться і переорієнтувати дискусію до ширших та основоположних питань.
Ключем до цього процесу є сприяння громадським дебатам з приводу конституційних реформ. ЄС повинен допомогти побудувати імпульс для більш широкого публічного обговорення цих реформ, за участю членів парламенту, представників громадянського суспільства, а також вітчизняних і міжнародних експертів з правових питань.
У середині грудня 2015 року, голова делегації Європейського Союзу в Україні Ян Томбінський, публічно заявив, що Україна, можливо, потрібує нової конституції, а не конституційних змін, і що парламентська республіка може бути найкращим варіантом для країни. У той час як він ретельно формулював свою точку зору, вони відзначали незвично відкрите втручання в дискусію щодо конституційної реформи. Вони відкрили простір для більш критичного обговорення процесу реформ сьогодні. Інші учасники з ЄС, Ради Європи та Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) повинні наслідувати це відкриття.
Подібним чином, суб'єкти громадянського суспільства неодноразово закликали до установчих зборів і прозорого процесу конституційної реформи. Інституційні центри для координації взаємодії ЄС з Україною, як Група підтримки України Європейської Комісії, повинні мати повноваження і можливості, щоб стимулювати цей процес.
ЄС повинен об'єднати представників громадянського суспільства в частині конституційних питань, парламентаріїв та експертів у галузі конституційного права, щоб створити публічну дискусію, яку виконавча влада не зможе ігнорувати. В цьому процесі, ЄС також було б корисним розширити коло своїх українських співрозмовників у сфері реформ.
Відділення Мінського процесу від конституційної реформи
Зусилля з конституційної реформи в Україні ускладнені зв'язком з Мінським мирним процесом. Другі мінські угоди поставили недостатньо визначену широку конституційну реформу в жорсткі часові рамки, що виявилися нереалістичними. Мирні процеси переміщають цілі, і те, що може бути необхідним для збереження згоди конфліктуючих сторін та припинення вогню на одному етапі, потребує корегування в міру розвитку конфлікту. Первісний термін для завершення конституційної реформи в Україні - грудень 2015 - слід розглядати в цьому світлі. Цей термін надав конкретну точку відліку та підкріпив певний імпульс як для мирного процесу, так і для реформ. Однак тепер настав час, щоб відокремити Мінський процес від широких конституційних реформ.
Сторони конфлікту та зовнішні суб'єкти, які беруть участь у вирішенні конфлікту продовжують звертатись до Мінських угод II; виконання умов угоди переросло в додержання духу угоди, а не первісних часових рамок та послідовності. Нинішній фокус роздвоєний: ОБСЄ намагається підвищити прозорість процесу шляхом зміцнення його технічного потенціалу для моніторингу порушень режиму припинення вогню. У той же час, Тристороння контактна група, яка об'єднує Україну, Росію, та ОБСЄ, і робочу групу з політичних питань, в якій представлені сепаратисти, зосереджені на створенні умов для проведення місцевих виборів на окупованих територіях. На даний момент, немає ніякої угоди щодо основних засад таких виборів.
Якщо Мінський процес буде звільнений від зв'язку з більш широким процесом конституційної реформи в Україні, ЄС також зможе запропонувати Росії конкретну перспективу встановлення певних умов, за яких Союз скасує певну частину режиму санкцій, введених після анексії Криму Росією у 2014 році.
Висновки
Місцевим політичним елітам завжди важко розглядати структурні зміни, які можуть обмежити їхні власні повноваження на національному або регіональному рівні. Але існуюча політична ситуація в Україні дає ЄС можливість формувати важливі політичні дебати, прив'язані до конституційної реформи. Без конституційних реформ, глибших, ніж ті, що перебувають на порядку денному в Україні в даний час, ширший процес реформ буде залишатися частковим і схильним до політичного маніпулювання, узурпації влади і нестабільності. В кінцевому рахунку, демократична консолідація і потенціал держави залежить від чіткого розподілу повноважень між виконавчою, законодавчою і судовою владою (у тому числі, чіткий поділ обов’язків між президентом та урядом) і структурами підзвітного місцевого і регіонального управління.
Використовуючи свій політичний вплив та механізми фінансової підтримки, щоб закріпити питання поділу влади в політичному порядку денному і сприяючи ширшій громадській дискусії щодо конституційної реформи, ЄС міг би додати змісту всеосяжному процесу реформування в Україні. Більш помітний акцент ЄС щодо конституційних реформ в Україні повинен бути узгоджений зі сторонами і арбітрами Мінського мирного процесу для здійснення і конституційних реформ, і вирішення конфлікту, без підпорядкування одного питання іншому.
Децентралізація і конституційні реформи - більше, ніж засоби вирішення конфлікту. Залучення зовнішніх посередників в українське становлення миру та спроби реформ, не повинні зводити конституційні реформи до підходу «швидкого виправлення ситуації» або «латання прогалин», який може посіяти насіння майбутньої політичної нестабільності. Як тільки вікно екстреної політики закриється в Україні, можливість конституційних реформ знову стане більш віддаленою. Україна повинна приступити до вирішення цих питань зараз, а не пізніше.
МЦПД презентував 101-й випуск вісника «Inside Ukraine»
У середу, 26 січня, МЦПД провів традиційний щомісячний брифінг для дипломатичних місій. Цього разу брифінг відбувся в офісі Міжнародного центру перспективних досліджень, де обговорювалися загрози та виклики дестабілізації в Україні. Під час заходу старший радник Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук, український дипломат Олександр Чалий, а також експерти МЦПД Анастасія Галушка, Микола Капітоненко та Єгор Киян презентували 101-й випуск вісника «Inside Ukraine». МЦПД обговорив із дипломатами політичні, безпекові та економічні загрози та виклики, які стоять перед Україною, зокрема можливість нового російського вторгнення. За додатковою інформацією, замовленням, розглядом питання та ознайомленням з умовами підписки звертайтесь на e-mail: [email protected]
Експертна дискусія «Економічні та банківські реформи для європейської інтеграції України» (АНОНС)
Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) у партнерсті Henry Jackson Society проведе експертну дискусію на тему «ЕКОНОМІЧНІ ТА БАНКІВСЬКІ РЕФОРМИ ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ», яка відбудеться 20 грудня о 17:00 (за київським часом) в онлайн форматі в Zoom. Посилання для участі: https://us06web.zoom.us/webinar/register/WN_imT6teDhS7W6O0euLvFcMg З часу підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом у 2014 році, країна запровадила широкий спектр реформ щодо своєї інтеграції згідно Угоди про глибоку та всеосяжну вільну торгівлю (DCFTA) та досягнення безвізового режиму з Шенгенською зоною. Однак, незважаючи на позитивні досягнення, є ряд «сліпих зон». Банківський сектор також був важливою сферою, де відбулися ці реформи, і його капітальна перебудова сприяла боротьбі України з корупцією. Підвищення спроможності банків ефективно запобігати фінансовим кризам та надавати послуги розглядається як необхідна передумова успішної економічної політики. Водночас, вплив проблемних факторів глобальної пандемії, зокрема уповільнення темпів зростання світової економіки та карантинні обмеження в країні, вплинули на банківський сектор України. На панелі обговорюватиметься, які сфери реформ необхідно вдосконалити в рамках європейської інтеграції України. Запрошені експерти, представники банківського сектору та зацікавлених організацій та установ окреслять поточний стан реформ та охоплять такі питання: • Які основні успіхи та невдачі ключових економічних реформ в Україні на шляху до ЄС? • Які основні економічні досягнення 2021 року та прогноз на 2022 рік? • Чи є «сліпі зони» нинішніх реформ? • Які результати довгострокової банківської реформи? • Чи є нинішнє керівництво НБУ ефективним і незалежним? • Чи зможуть банки стати рушієм української економіки та допомогти подолати прогалини в економічному розвитку?
МЦПД провів брифінг для дипломатів із підсумками 2021-го року та прогнозом на 2022-ий
У середу, 15 грудня, МЦПД провів традиційний щомісячний брифінг для дипломатичних місій. Цього разу брифінг відбувся в офісі Міжнародного центру перспективних досліджень, де озвучили головні висновки насиченого подіями 2021 року та прогнози на 2022 рік. Під час заходу головний радник Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук та експерти МЦПД Микола Капітоненко та Єгор Киян презентували 100-й випуск журналу «Inside Ukraine». МЦПД обговорив з дипломатами політичні, безпекові та економічні підсумки року, водночас представивши прогноз МЦПД на 2022 рік. За додатковою інформацією, замовленням та ознайомленням з умовами підписки на «Inside Ukraine» звертайтесь на e-mail: [email protected]
Експерти МЦПД взяли участь в круглому столі "Досягнення та провали Зеленського на середині президентства"
Володимир Зеленський досяг середини свого п’ятирічного президентства. Інститут Кеннана тв Вілсон Центр провели онлайн-круглий стіл, присвячений успіхам і невдачам президентства Зеленського, у якому взяли участь експерти МЦПД. Учасники круглого столу обговорили наступні питання: Як змінилася Україна за ці роки? Чого наразі досягли президент Зеленський та його команда? Що залишилося зробити з його списку передвиборчих обіцянок два з половиною роки тому?
Голосування до Держдуми РФ на окупованих територіях: політико-правові та безпекові аспекти
У п’ятницю, 24 вересня, в Одесі відбувся круглий стіл «Вибори без вибору»: проведення голосування до Державної Думи Російської федерації на тимчасово окупованих територіях України: політико-правові аспекти та наслідки для безпеки регіону». Захід організований та проведений Міжнародним центром перспективних досліджень. В круглому столі прийняли участь: Ярослав Католик – модератор круглого столу, регіональний координатор «Міжнародного центру перспективних досліджень»; Ольга Айвазовська - голова правління Громадської мережі ОПОРА, координатор політичних програм; Ігор Петренко – директор департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень; Віталій Андрієвський – директор Інституту ефективної політики (Республіка Молдова), доктор історії; Анатолій Бойко – голова Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України»; Артем Філіпенко – завідувач відділом досліджень Придунайсько-Чорноморського регіону Національного інституту стратегічних досліджень, Сергій Братчук – голова Громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації, директор Південного філіалу Українського центру соціальної аналітики. Під час заходу експерти обговорили особливості та правові наслідки організації та проведення виборів до Державної думи Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України – Автономній Респібліці Крим та окремих територіях Луганської та Донецької областей, а також в Придністровському регіоні Республіки Молдова. Учасники круглого столу погодились із тим, що виборчий процес в Російській Федерації проходив без дотримання демократичних принципів, свободи слова та при відсутності рівних можливостей провладних та опозиційних політичних сил здійснювати агітаційну кампанію. Крім того, владою Російської Федерації масово використовувались технології фальшування результатів виборів, про що свідчать повідомлення самих російських ЗМІ. У зв’язку з обмеженням можливості міжнародним організаціям, зокрема ОБСЄ, направити спостерігачів на парламентські вибори, говорити про прозорість та легітимність виборів не доводиться. Експерти наголосили, що організація та проведення виборчого процесу на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України – Автономній Республіці Крим, місті Севастополь та окремих районах Луганської та Донецької областей – в черговий раз продемонстрували, як політичне керівництво РФ нехтує нормами міжнародного гуманітарного права та зобов’язаннями в рамках багатьох міжнародних договорів. Видача українським громадянам паспортів РФ в обхід Конституції та законів України, а також примушування українських громадян брати участь в незаконному голосуванні грубо порушують державний суверенітет України та спрямовані проти територіальної цілісності України. За таких умов проведені Російською Федерацією вибори на тимчасово окупованих територіях України є незаконними та нелегітимними, а їх результати не можуть мати жодних юридичних наслідків і не можуть визнаватися світовою спільнотою. «Виборів, як конкурентного демократичного інституту, в Російській Федерації не відбулося. Що нам робити в ситуації, коли частина територій по факту інтегровано в політичне середовище Російської Федерації!? Ми знаємо, що, по офіційним даним, 611 тисяч людей на окупованих територіях окремих районів Донецької та Луганської областей отримали паспорти РФ. І близько 360 тисяч взяли, начебто, участь у виборах. Дані цифри варто ставити під сумнів, особливо щодо тієї категорії громадян, що брали участь в голосуванні в онлайн-спосіб», – заявила Ольга Айвазовська, відзначивши, що політична інтеграція є дуже небезпечною для України та свідчить про черговий етап по захопленню українських територій. Ольга Айвазовська висловила надію, що Україна зафіксувала достатньо доказів чергових кроків Російською Федерацією щодо інтеграції окупованих українських територій та порушення нею норм міжнародного права. Вказані докази мають бути представлені на усіх можливих міжнародних майданчиках, зокрема, під час найближчого засідання ПАРЄ. Це має стати аргументом для збереження існуючих та накладання нових санкцій проти Росії та залучених до проведення незаконних виборів осіб. «Ні ОБСЄ, ні ПАРЄ офіційно не спостерігали за виборами в Російській Федерації. Відповідно, їхніх звітів не буде. Отже не буде підстав для невизнання цих виборів. Російська Федерація створила умови, коли ОБСЄ не змогло направити спостерігачів. Начебто через пандемію не можна пустити 500 спостерігачів, а лише 40. Але ОБСЄ на такій великій території просто фізично не зможе 40-ма спостерігачами забезпечити ефективний моніторинг виборчого процесу на всій території Росії», – зазначила Ольга Айвазовська. Директор Інституту ефективної політики (Республіка Молдова) Віталій Андрієвський назвав вибори до Держдуми «спецоперацією по закріпленню влади Путіна». «Насправді, організація виборів у Придністров’ї та на Донбасі є мобілізацією «мін» російського миру, які «розкладені» Російською Федерацією на пострадянському просторі, зокрема, у вас на Донбасі та у нас в Придністров’ї. Росія намагається періодично їх перевіряти, щоб в час «Ч», коли Донбас повернеться під контроль України, люди, які приймали участь у цих виборах і голосували так, як потрібно Росії, дестабілізували ситуацію в Україні. Аналогічна ситуація і в Придністров’ї», – наголосив Віталій Андрієвський та підкреслив, що Україні та Молдові потрібно розраховувати на самих себе та об’єднатися для пошуку спільних інструментів забезпечення регіональної безпеки. «Проведення виборів на окупованих територіях України не відповідає Мінським угодам та формулі Штайнмайєра. Зате завдяки діям Росії Україна може піднімати питання корекції «Мінську». Ми отримали можливість поставити питання перед країнами, які беруть участь в Нормандському форматі, про те, що Мінськ в його нинішньому стані неможливий для виконання через позицію Росії», – зауважив Артем Филипенко. За результатами круглого столу учасники прийняли звернення до міжнародної спільноти та міжнародних організацій із закликом не визнавати результати виборів до Держдуми РФ на тимчасово окупованих територіях України, Республіки Молдова та Грузії (текст Спільної заяви додається). Детальніше з позицією спікерів та ходом обговорення питань порядку денного круглого столу можна ознайомитись на відеозаписі – https://youtu.be/bqQGTBojgmI.
МЦПД випустив оцінку місцевих/регіональних заходів за серпень - вересень 2021 року
У цьому бюлетені експерти зібрали цікаві матеріали про заходи, які були реалізовані в різних куточках України, та проаналізували їх вплив на громаду та регіони. Зокрема, оцінили важливий захід, який наблизить Україну до енергетичної незалежності та зменшить залежність від Російської Федерації – це відкриття сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива в Чорнобилі до 30-ї річниці незалежності України. Важливими для наближення України до своєрідної інтелектуальної незалежності є заходи у сфері освіти. Експерти позитивно оцінили запуск шкільного громадського бюджету з метою залучення учнів до розвитку громадського простору та взаємодії з органами місцевого самоврядування міста Тернопіль. Таку практику підхоплюють та впроваджують і інші міста України, що матиме хороший ефект в майбутньому. Також, зважаючи на брак шкіл у великих містах та відсутність хороших умов у закладах освіти в багатьох регіонах країни, ремонт школи в Одесі за підтримки Європейського інвестиційного банку вплине на якість навчання школярів цієї школи та підвищить рівень освіти по закладу вцілому. Експертка з міста Хмельницького на власному досвіді перевірила чи запустили рейковий автобус за маршрутом «Шепетівка - Кам’янець-Подільський», якого так чекали жителі Хмельниччини та запуск якого, за інформацією на офіційному сайті Хмельницької ОДА, є першим прикладом успішної співпраці між органами місцевої влади та АТ «Укрзалізниця». Текст доповнений яскравими авторськими фото потяга. Розробка нового «Порталу відкритих даних» у Дніпрі була оцінена позитивно, проте є ряд зауважень та питань від експертів. Також, цікавим є аналіз роботи Інституту уповноважених осіб із запобігання та виявлення корупції в органах місцевого самоврядування та його вплив на корупційні діяння, який отримав найнижчу оцінку від експертів, але такі кейси варті уваги для того, щоб зробити роботу над помилками та розробити ефективний план дій на майбутнє. НАЙКРАЩІ ТА НАЙГІРШІ ЗАХОДИ Назва Якість [-3; +3] Важливість [0%; 100%] Фінальна оцінка [-300; 300] Місце Відкриття сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива в Чорнобилі 2.5 88.33 220.83 I Залучення учнів до розвитку територіальної громади в Тернополі 2.67 81.67 217.78 II Одеса: ремонт школи за фінансової підтримки Європейського інвестиційного банку 2.5 85 212.5 III Приміський потяг з’єднав північ та південь Хмельницької області 2.33 71.67 167.22 IV У Дніпрі розробили новий «Портал відкритих даних» 2 60.83 121.67 V Робота інституту уповноважених осіб із запобігання та виявлення корупції в органах місцевого самоврядування -2.2 60.6 -133.32 VI Також, дана публікація містить підбиття підсумків з оцінки політик за 2020-2021 рік. Підсумковий рейтинг заходів за 2020-2021 рік виглядає наступним чином: Місце Назва Фінальна оцінка [-300; 300] Видання бюлетеня* 1 У Волинській області проведені перші в країні відкриті аукціони щодо продажу бурштину 257,36 3 видання 2 Дегазація Малашівецького сміттєзвалища 228,89 3 видання 3 Відкриття сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива в Чорнобилі 220,83 5 видання 4 Залучення учнів до розвитку територіальної громади в Тернополі 217,78 5 видання 5 У Львівській області запрацювали перші в Західній Україні камери фіксації порушень Правил дорожнього руху в автоматичному режимі 217,78 2 видання 6 Одеса: ремонт школи за фінансової підтримки Європейського інвестиційного банку 212,50 5 видання 7 Розвиток туристичної інфраструктури Івано-Франківщини 208,33 2 видання 8 Відновлення роботи аеропорту в Чернівцях 192,80 1 видання 9 Всю закарпатську деревину продаватимуть через систему ProZorro-Sale 189,60 1 видання 10 Аеропорт в Житомирі готується до реконструкції та прийому міжнародних рейсів 175,00 4 видання 11 Реалізація інвестиційного плану в Бердянському порту 169,72 2 видання 12 Інтерактивні панелі для шкіл Станично-Луганського району 169,17 2 видання 13 Приміський потяг з’єднав північ та південь Хмельницької області 167,22 5 видання 14 Організація освітнього процесу під час пандемії 162,50 4 видання 15 Міська програма Дніпра щодо сприяння ОСББ 140,56 3 видання 16 Виклики на шляху до впровадження реформ на місцях 140,00 3 видання 17 Створення ГІС-порталу на Херсонщині 130,00 2 видання 18 Погодження співфінансування для Катеринопільського центру первинної медико-санітарної допомоги (Черкаська область) 128,30 1 видання 19 Крюківський вагонобудівний завод: труднощі та подальші перспективи 122,22 4 видання 20 У Дніпрі розробили новий «Портал відкритих даних» 121,67 5 видання 21 Розвиток туризму в Кропивницькому 118,80 4 видання 22 Рівненська територіальна громада й е-квиток 100,00 4 видання 23 Підписано кредитну та грантову угоду Проєкту модернізації інфраструктури твердих побутових відходів між КП «Спецкомунтранс» та ЄБРР (м, Хмельницький) 96,00 1 видання 24 Миколаївська область: QR-коди для розвитку туризму 80,97 2 видання 25 Найбільші державні прапори із флагштоками 40,83 3 видання 26 Про створення комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Хокейний клуб «Маріуполь» -27,20 1 видання 27 Харківська область: виплати лікарям на випадок захворювання на COVID-19 -70,00 3 видання 28 500 мільйонний кредит для Одеси -80,70 1 видання 29 Робота інституту уповноважених осіб із запобігання та виявлення корупції в органах місцевого самоврядування -133,32 5 видання 30 Сумська область: скасування контролю стічних вод підприємств -204,44 4 видання Розбір та аналіз заходів, які впроваджують органи місцевого самоврядування є актуальним та важливим фактором для того, щоб визначити їх ефективність – як економічну, так і соціальну. Також, це дає можливість визначити різні сторони заходу та вибудувати стратегію для подальшого прийняття рішень та усунення недоліків. З детальною оцінкою та повним документом можна ознайомитися тут: Оцінка місцевої та регіональної політики розвитку (серпень 2021 - вересень 2021) *Перше видання знаходиться за посиланням: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/ineko/local_measures_oct_2020_ukr_.pdf Друге видання знаходиться за посиланням: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/ineko/local_measures_jan_2021_ukr.pdf Третє видання знаходиться за посиланням: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/ineko/local_measures_apr_2021_ukr.pdf Четверте видання знаходиться за посиланням: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/ineko/local_measures_jul_2021_ukr.pdf **Поточний бюлетень був розроблений в рамках проекту «Зміцнення демократичної стійкості ключових державних інституцій в Україні». Ініціатива здійснюється Міжнародним центром перспективних досліджень (МЦПД) у партнерстві з Інститутом економічних та соціальних реформ в Словаччині (INEKO) та фінансово підтримується за програмою Посольства США в Україні (U.S. Embassy in Ukraine). Проект спрямований на підвищення ефективності державної адміністрації, органів місцевого самоврядування та громадянського суспільства у сфері створення та нагляду за регіональною політикою. Він також спрямований на підвищення прозорості та незалежності ключових регуляторних та судових органів, а також на підвищення прозорості та фінансової стабільності місцевих органів влади і найбільших державних підприємств в Україні. Головною метою даної публікації є підвищення якості регіонального та/або муніципального регулювання та законодавства шляхом публікації регулярної експертної оцінки соціально-економічних заходів, запропонованих або впроваджених органами місцевого самоврядування в Україні. Метою оцінки є опис та сприяння реформам, антикорупційним практикам, які також можуть бути застосовані й іншими адміністраціями. У той же час, критична оцінка непрозорих та неефективних заходів повинна відрадити представників місцевої та регіональної влади від їх реалізації. Заходи, включені до цього бюлетеня, були визначені та проаналізовані за підтримки експертної ради, яка була відібрана Міжнародним центром перспективних досліджень на основі їхнього досвіду. В цьому бюлетені експерти зібрали 6 заходів, які впровадили місцеві органи самоврядування протягом серпня – вересня 2021 року. window.dataLayer = window.dataLayer || []; function gtag(){dataLayer.push(arguments);} gtag('js', new Date()); gtag('config', 'UA-122353741-2');