Реформа місцевого самоврядування повинна передати повноваження виконавчої влади на місця

МЦПД розпочав другий цикл публічних консультацій щодо реформ в Україні та їх міжсекторальний вплив. 

Це фінальний етап проекту «Аналіз якості проведених реформ та їх міжсекторального спливу». 
Першою цю серію  відкрила публічна консультація «Реформа місцевого самоврядування: ризики і можливості для країни та регіонів». 

Реформа місцевого самоврядування передбачає досягнення таких основних цілей:

• Децентралізацію влади в Україні – передачу повноважень від органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування;
• Наближення адміністративних, соціальних та комунальних послуг до місць проживання жителів громад;
• Перерозподіл доходів з державного до місцевих бюджетів, отримання права визначити ставки місцевих податків і зборів, отримання доступу до міжнародних кредитів;
• Наділення громад ресурсами та мобілізація їх внутрішніх резервів для забезпечення усієї системи послуг.

Серед основних проблем, які стримують розвиток місцевого самоврядування, нагального вирішення потребують такі:

• Відсутність чіткого розмежування самоврядних прав різних самоврядних громад, що співіснують у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (йдеться про розташування у багатьох випадках на території міст інших міст, а також сіл, селищ як окремих адміністративно-територіальних одиниць, а також існування населених пунктів, територія яких відокремлена від основної (титульної) території адміністративно-територіальної одиниці (так звані анклави).
• Збереження всупереч Конституції України серед адміністративно-територіальних одиниць таких категорій, як селище міського типу, сільрада, селищна рада, міська рада.
• Невизначеність чіткої процедури та відсутність чітких критеріїв утворення районів, віднесення населених пунктів до категорії сіл, селищ, міст, що спричинює великі диспропорції адміністративно-територіальних одиниць, ускладнює можливості управління територіями, прогнозування та встановлення стратегічних завдань розвитку.
• Відсутність у багатьох випадках визначених меж адміністративно-територіальних одиниць або встановлення значної частини меж таких одиниць без урахування місцевих природних, історичних та інших факторів, перспектив розвитку регіонів та населених пунктів. Це породжує постійні компетенційні спори між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної влади, зокрема щодо права власності на землю, податки тощо.
• Надмірна подрібненість адміністративно-територіальних одиниць на низовому рівні (аналіз свідчить про збільшення кількості сільських рад при зменшенні чисельності сільського населення та кількості сіл).
• Відсутність достатньої правової бази для розмежування сфер компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування і розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування різного рівня, що має наслідком дублювання функцій та процвітання безвідповідальності.
• Відсутність належної фінансової бази, що потребує вдосконалення ресурсного забезпечення місцевого і регіонального розвитку, розширення кола місцевих податків (віднесення до них податку на нерухомість, податку на землю, податку з доходів громадян), запровадження механізму зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень у доходну частину державного бюджету на відповідних територіях.
• Недостатність кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування, потреба суттєвої перебудови системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ і організацій.
• Українськими урядами вже не раз розроблялися різні концепції регіональної політики, адміністративно-територіальної реформи, місцевого самоврядування, але далі обговорення концепції на колегії профільного міністерства справа підвищення ефективності місцевої влади так не пішла.
• Сьогодні Міністерство регіонального розвитку та будівництва має низку серйозних напрацювань, але ці концепції ще не розглянуті Верховною Радою України.
• Криза комунальної інфраструктури, загрозлива зношеність теплових, водно-каналізаційних, водопостачальних мереж та житлового фонду; породжує неефективне використання комунальної власності та земельних ресурсів; існує корупція, патерналізм у відносинах із населенням;
• Нерозвиненість незалежного суспільного сектору соціальних ініціатив і соціальної економіки з виробництва соціальних, культурних, побутових, інформаційних та інших послуг для населення; невикористання ресурсного потенціалу цього сектору у місцевому розвиткові;
• Нерозвиненість форм прямої демократії, відсутність у жителів навичок безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення, породжують соціальну дезінтегрованість територіальних громад та неспроможність жителів до солідарних дій захисту своїх прав і відстоювання інтересів у співпраці з органами місцевої влади та досягнення спільних цілей розвитку спільнот;
• Складна демографічна ситуація у більшості територіальних громад і погіршення кількісних та якісних параметрів людських ресурсів.

Ціна нероблення:

Не дивлячись на те, що питання децентралізації відносяться до царини внутрішньої політики держави, зволікання з їх реалізацією може призвести до наступних серйозних наслідків:

• Погіршення соціально-економічного становища більшості адміністративно-територіальних утворень низового рівня через фінансову неспроможність місцевого самоврядування забезпечити медичні, культурні, освітні та інші соціальні послуги належної якості, що в кінцевому рахунку призводить до їх спустошення.
• Подальший економічний спад через неспроможність місцевого самоврядування забезпечити належні передумови для економічного зростання, зокрема, через розвиток інфраструктури загального користування та надання відповідних послуг.
• Падіння життєвого рівня населення внаслідок низької економічної активності та інвестиційної привабливості більшості адміністративно-територіальних одиниць низового рівня, його низька купівельна спроможність.
• Збільшення рівня соціальної напруги та невдоволення населення на місцях внаслідок росту рівня безробіття, погіршення умов життя, незадовільного рівня медичного обслуговування тощо.
• Зростання ризику виникнення техногенних аварій та катастроф внаслідок високого ступеня зношеності окремих об’єктів інфраструктури (електростанції, очисні споруди, дамби тощо).
• Подальше погіршення якості адміністративних послуг, що надаються органами державної виконавчої влади, внаслідок неспроможності їх надавати вчасно та якісно через значну чисельність населення районного та обласного рівня.
• Загострення проблеми корупції на місцевому рівні внаслідок відсутності механізму прозорого та публічного формування та виконання місцевих бюджетів.
• Дальша неспроможність населення впливати напряму на прийняття рішень органів місцевого самоврядування через фактичну відсутність механізму громадського обговорення.

Дія вищезазначених наслідків нездійснення реформи може поглибити відцентрові тенденції в регіонах з низки причин:

• недостатність владних повноважень місцевого самоврядування та його виконавчих органів щодо надання адміністративних послуг з метою нормального забезпечення життєдіяльності територій; вирішення поточних соціальних проблем населення, яке там мешкає; створення передумов для соціально-економічного розвитку шляхом розвитку інфраструктурного комплексу територій; залучення інвестицій з метою активізації ділової активності задля забезпечення економічного росту тощо. Все вищенаведене може призвести  в кінцевому підсумку до погіршення і так не зовсім  задовільного соціально-економічного стану більшості територій держави та посилення соціальної напруженості, що в умовах конфлікту з РФ може загрожувати територіальній цілісності України;
• брак ресурсів, в т. ч. і людських для забезпечення реалізації повноважень місцевого самоврядування згідно чинного законодавства, не кажучи вже про їх перерозподіл на користь місцевої влади в ході реалізації реформи децентралізації. Відсутність належного ресурсного забезпечення органів самоврядування не дасть змоги повноцінно виконувати свої функції, фінансувати соціальні видатки, здійснювати вкладення коштів в інфраструктурні проекти і зведе нанівець всю ідею реформи. 
• нераціональний адміністративно-територіальний поділ держави, який дістався Україні у спадок від СРСР. Це призводить до того, що держава дуже часто несе надмірно високі затрати по утриманню органів самоврядування населених пунктів з неспіввимірно низькою чисельністю населення. Це спричиняє нераціональне використання і так обмежених бюджетних ресурсів;
• надмірна зношеність об’єктів інфраструктури загального користування та низька якість і витратність пов’язаних послуг. Це, по-перше, є стримувальним чинником в питаннях залучення інвестицій та стимулювання економічної діяльності, оскільки бізнес піде туди, де створені належні умови. По-друге, багато інфраструктурних об’єктів часто перебувають в аварійному стані з високим ступенем ймовірності виникнення аварій та техногенних катастроф. По-третє, високі поточні витрати по утриманню таких об’єктів інфраструктури. По-четверте, висока собівартість та низька якість пропонованих інфраструктурних послуг;
• відсутність механізмів контролю діяльності місцевого самоврядування та його виконавчих органів, що сприяє зростанню рівня корупції. 

Особливу увагу експерти зосередили на можливостях, які в результаті реформи децентралізації отримують місцеві громади, в тому числі в контексті Угоди про асоціацію з ЄС.

Матеріали публічної консультації:

Реформа місцевого самоврядування та децентралізація: аналіз державних рішень