Внутрішня політика

МЦПД провів круглий стіл на тему "Крим – рік після анексії. Що далі?"

13.04.2015

13 квітня 2015 року Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) спільно з Фондом "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" провів круглий стіл "Крим – рік після анексії. Що далі?"

 

Участь у заході взяли Ірина Бекешкіна – директор Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва", Наталія Беліцер – експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика, Арсен Жумаділов - завідувач відділу забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу, Ірина Брунова-Калісецька - експерт з міжнаціональних відносин та політичної психології НАПН України, Валентина Потапова – заступник керівника Центру громадянської просвіти "Альменда", відома журналістка Марія Цатурян, Юрій Смелянський - експерт БФ "Майдан закордонних справ", Олена Захарова - керівник проекту МЦПД "Національний діалог" та інші.

Під час заходу учасники круглого столу обговорили вплив переходу півострова під російську юрисдикцію на життя його мешканців, стан дотримання прав людини. Були підняті питання міжнародної політики та введення санкцій щодо Криму.  Також була акцентована увага на кроках Української держави, які вона мала б здійснити у вирішенні "кримського питання".

Також були представлені результати соціологічного опитування, проведеного Фондом "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" на замовлення МЦПД у рамках проекту "Започаткування Національного діалогу в Україні".

Дослідження щодо ставлення населення України до нинішнього статусу Криму виявило, що в українському суспільстві домінує  визнання  Криму як української території, анексованої Російською Федерацією. Такої позиції дотримуються  69% громадян. І лише  14%  українців визначають Крим як територію РФ. Для 10% населення України  Крим   – це територія, що не належить  ані Росії, ані Україні.

Більшість жителів України (69%) вважає, що питання  про повернення Криму до складу  України ставити потрібно. Більшість з них (42,5%) вказують на необхідність це робити вже сьогодні.

Позиція про невідкладність дискусії і політики щодо  повернення Криму домінує серед населення  Галичини, Волині, Нижнього Подніпров’я, Центральної України, м.Києва, Полісся, Південного Заходу та Поділля. Єдиним регіоном в Україні, де більше половини населення  не вважає доцільним повертати Крим  до складу України взагалі, виявився Донбас. Водночас 37% жителів Донбасу підтримують  ідею  ставити питання про повернення Криму.

Загальноукраїнська громадська думка  щодо  способів  повернення Криму  дещо розділилася. Найбільша підтримка була  надана перспективі повернути Крим в результаті  проведення  ефективних внутрішніх реформ в Україні. За це висловилися близько чверті населення – 24%. Майже таку ж підтримку населення (21%) отримав сценарій,  за якого  повернення Криму відбудеться внаслідок  погіршення внутрішньополітичної та економічної ситуації в Росії. Ще 14% жителів України  вважають, що повернути Крим можливо тільки  військовим  шляхом, практично стільки ж (13%)  підтримують спосіб міжнародного тиску  та санкцій Заходу відносно Росії.

Результати соціологічного опитування "Статус Криму крізь призму громадської думки", проведеного у рамках проекту "Започаткування національного діалогу в Україні"

Результаты социологического опроса "Статус Крыма сквозь призму общественного мнения", проведенного в рамках проекта "Инициирование национального диалога в Украине"

Results of the poll "The status of Crimea in the light of public opinion", conducted in terms of project “Initiating the Participatory National Dialogue in Ukraine”

 

Публікації за пріоритетом «Внутрішня політика»
Внутрішня політика

Грузинська епопея: можливі сценарії розвитку

5 грудня в Києві СБУ та Генеральна прокуратура України здійснили спробу затримати та передати до суду з метою обрання міри запобіжного заходу колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі. Правоохоронці не змогли справитись із цим завданням і після кількох годин протистояння з прихильниками Саакашвілі та деякими народними депутатами, активісти звільнили Саакашвілі з автомобіля СБУ. Після звільнення Саакашвілі зі своїми соратниками пройшли маршем до будівлі Верховної Ради України де продовжили акцію протесту.   Саакашвілі обвинувачують загалом за чотирма статтями: ч.1 ст. 15 “Замах на злочин”, ч. 2 ст. 28 “Вчинення злочину групою осіб”, ч.1 ст. 256 “Сприяння учасникам злочинних організацій” та  ч. 4 ст. 110-2 “Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади”. Максимальне покарання Саакашвілі загрожує саме за останньою статтею і становить від 8 до 10 років позбавленням волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що акції Саакашвілі фінансуються з Росії олігархом-втікачем Сергієм Курченко. Ситуація навколо спроби арешту Міхеїла Саакашвілі стала черговою точкою турбулентності українською політики та оголила певні “больові точки” українського суспільства, зокрема: продовження практики використання правоохоронних органів як інструменту політичної конкуренції; низька довіра до правоохоронних органів та влади загалом; неефективність роботи правоохоронних органів; неготовність правоохоронних органів застосовувати силу проти громадян; конкуренція всередині правоохоронного блоку як наслідок специфіки особистих відносин між Петром Порошенком та Арсеном Аваковим; криза відчуття реальної політичної ситуації з боку влади; системна слабкість влади у забезпеченні безпеки суспільства; переважний контроль Банкової над більшістю медіа;  зневіра суспільства в можливість реальних змін; “звичка” суспільства до системних порушень прав людини, яка не сприяє виникненню суспільного резонансу; підтвердження фрагментації опозиційних сил, які нездатні об’єднуватись; відсутність лідера/питання/проблеми здатних об’єднати українське суспільство до активних дій; здатність Міхеїла Саакашвілі створювати ефективний публічний дискурс; активізація питання щодо джерел фінансування “Міхо-Майдану”; відсутність у Саакашвілі стратегічного бачення подальших дій та ресурсів для організації масштабних акцій; неготовність США та ЄС активно підтримувати Саакашвілі. Станом на зараз можна спробувати спрогнозувати декілька сценаріїв розвитку подій, а саме: Сценарій “збереження статус-кво”. Цей сценарій передбачає, що Саакашвілі залишається на волі. Банкова фактично заморожує кримінальну справу, але продовжує дискредитаційну кампанію проти Саакашвілі. Через неспроможність “посадити” Саакашвілі авторитет президента Порошенка як в суспільстві, так і серед політичного істеблішменту буде падати. За даного сценарію протести протікатимуть без особливого розвитку. Починаючи з 2018 року більшість політичних акторів займуться підготовкою до чергових виборів. ​Силовий сценарій: 2.1. Даний сценарій передбачає вдалу спробу арешту Саакашвілі та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Одним із можливих варіантів розвитку подій після арешту Саакашвілі є затухання протесту (можливою є силова зачистка “Міхо-Майдану” після арешту Саакашвілі).  За мовчазної згоди суспільства на такі дії влада буде проводити політику “закручування гайок” щодо інших опозиційних сил. 2.2. Даний сценарій передбачає вдалу спробу арешту Саакашвілі та обрання йому будь-якого іншого запобіжного заходу не пов’язаного із триманням під вартою. Можливим варіантом розвитку подій за такої ситуації є повільне протікання кримінальної справи, а також продовження дискредитаційної кампанії проти Саакашвілі.  Протести будуть протікати без особливого розвитку, а ключові політичні актори будуть проводити підготовку до чергових виборів. 2.3. Даний сценарій передбачає ув’язнення Саакашвілі. Націй основі може відбутись об’єднання опозиційних сил та активізація протесту. Під тиском Заходу та з метою зняття соціальної напруженості будуть оголошені дострокові вибори. Відсутність розрядки у вигляді виборів може призвести до нового Майдану, який перетворить Україну у failed state. 2.4. Даний сценарій передбачає арешт Саакашвілі та його екстрадицію до Грузії, Польщі, Нідерландів або Росії. Обравши подібний сценарій влада фактично визнає нікчемність обвинувачень проти Саакашвілі в Україні, хоча може зняти питання його активної участі у протестах. Найменш вірогідними країнами для екстрадиції є Грузія та Росія. Без безпосередньої участі Саакашвілі у протестах вони швидко згаснуть. З огляду на вищезазначене можна виокремити наступні загальні наслідки спроби арешту Міхеїла Саакашвілі: зниження авторитету Президента, ГПУ та СБУ; збільшення втоми та недовіри до влади з боку українського суспільства; посилення конкуренції між групами впливу у владі (БПП та НФ); актуалізація питання дострокових виборів; активізація питання створення антипорешенківського руху навколо Саакашвілі та об’єднання опозиції; зниження довіри до української влади з боку США та ЄС (особливо на фоні війни ГПУ проти НАБУ); підвищення уваги до Саакашвілі та невеликий ріст його підтримки в українському суспільстві. Таким чином, Саакашвілі продовжує залишатись чинником політичної турбулентності та дестабілізації. Щоправда, таким чинником є не стільки сам Саакашвілі та очолюваний ним протест, скільки непродумані та безграмотні дії влади щодо нього. Також подальша доля протесту залежить від готовності антипорешенківських сил об’єднатись і використати кейс Саакашвілі щонайменше для наближення дострокових виборів.  Ігор Петренко, Ірина Івашко експерти  Міжнародного центру перспективних досліджень 

Внутрішня політика

Мар'яна Савка: читання-перформанс «Я знаю, ти інший»

1 грудня 2017 року в рамках комунікаційної кампанії з підтримки толерантності та взаєморозуміння «Віднайти повагу», в Одесі відбулось читання-перформанс «Я знаю, ти інший» відомої письменниці та Посланниці толерантності Програми розвитку ООН в Україні Мар’яни Савки. У рамках заходу Мар’яна Савка розповіла про свою власну творчість, видавничу діяльність, проект «12 неймовірних жінок» та важливість проактивної громадської позиції.  Текст Мар’яни Савки «Я знаю, що ти інший» – це її власна спроба комунікації з тими, кого суспільство характеризує інакшими. «Ці тексти мають загальнолюдську цінність. Кожна з історій – про реальну людину, яка поруч. І я не впевнена, що їх можна назвати іншими. Бо інші – ми усі, кожен зі своїм унікальним досвідом, пережитими випробуваннями, перемогами і травмами. Ми не живемо у райській долині, нам буває нелегко. Тож давайте прагнути добросусідських відносин, поважати одне одного, й тоді наше існування стане трішечки легшим», – наголошує письменниця. Спеціально для цього проекту, відома художниця з Риги, майстер піщаного шоу Тетяна Гавриленко створила відео з власною піщаною анімацією. Нагадаємо, Проект Програми розвитку ООН «Віднайти повагу» має на меті зменшити поляризацію суспільних настроїв та посилити діалог серед різних соціальних груп, пропагуючи повагу, толерантність та взаєморозуміння.

Внутрішня політика

Про толерантність мовою мистецтва, фізики та ботаніки

16 листопада з нагоди Міжнародного Дня толерантності у м. Словянськ відбулась лекція відомої української художниці Алевтини Кахідзе «Про толерантність мовою мистецтва, фізики та ботаніки», в рамках комунікаційнної кампанії «Віднайти повагу» за сприянням ПРООН в Україні. За словами Посланиці толерантності ПРООН в Україні Алевтини Кахідзе, в своїх роботах через мистецтво вона намагається показати взаємоповагу один до одного. «В тваринному світі є поняття вбивства, в рослинному світі також є досить агресивні види, але в той же час це дуже яскраві метафори, які допомагають нам прослідкувати певні паралелі в політичному та соціальному житті. Саме через ботаніку я і говорила про поняття терпимості в суспільстві»,- наголошує Кахідзе. В ході лекції художниця також звернула увагу на  закони стабільних і нестабільних систем в сучасній фізиці, між якими можна провести приголомшливі паралелі із сучасними політичними колізіями. Також відбулася спільна робота художниці Алевтини Кахідзе з учасниками колективу театру «7 этаж» . Під час заняття діти створили декорації для вистави за твором Марка Твена «Принц і злидар». Заходи присвячені Міжнародному дню толерантності та проводяться в рамках комунікаційної кампанії з підтримки толерантності та взаєморозуміння «Віднайти повагу» МЦПД за сприяння ПРООН в Україні, Посольства Швеції та Посольства Швейцарії в Україні. 

Внутрішня політика

"Толерантність важливо проявляти у простих речах",- Андрій Куликов

13 листопада у прес-центрі «Чернігівський вибір» відбулась лекція відомого журналіста, медіа-експерта Посланця доброї волі Програми розвитку ООН Андрія Куликова, в рамках комунікаційної кампанії з підтримки толерантності і взаєморозуміння в суспільстві «Віднайти Повагу».  За словами Андрія Куликова, суспільство потребує діалогу, який слугує знаряддям та результатом досягнення толерантності. «Толерантність – це здатність зрозуміти причини поглядів, здатність сприйняти, зрозуміти, чому в людини такі чи інші погляди. Дії – це зовсім інша штука. Саме толерантність може допомогти в об’єктивному висвітленні конфліктів, зокрема й на Донбасі. Великим завданням українських журналістів, активістів та волонтерів, причетних до контактів є насамперед важливість передавати і поширювати знання про тамтешнє життя», - зауважує відомий журналіст.      

Внутрішня політика

Розмови про толерантність по-львівськи

В першій Львівській медіатеці та НУ «Львівська політехніка» відбулась серія відкритих лекцій  в рамках комунікаційної кампанії «Віднайти повагу» за участі авторитетних лідерів думок та Посланців толерантності Програми розвитку ООН в Україні. Заходи організовані Міжнародним центром перспективних досліджень (МЦПД). В ході обговорення відома українська письменниця Мар’яна Савка наголосила на важливості бути відкритими до оточуючих та відзначатись проявами толерантності. «Ми всі дуже різні. Наше головна місія - зм’якшувати між людьми бажання нав’язувати свою думку та відкривати серце до іншого. Посміхатись один до одного кожного дня є гарною щоденною практикою, бо існує дуже багато речей які замучують нас. Люди які поруч якраз і є джерелами нашого настрою та щасливого стану»,- висловилась відома поетеса. За словами письменника Любка Дереша, в Україні наразі існує чимало розмежувальних ліній, навколо яких суспільство розділяється. Це стосується і мовних питань, і географічних конфліктів, національних та релігійних суперечок. «Всередині кожного з нас є певна ворожість, те, що ми постійно носимо в собі. Це все може ситуативно обернутись проти нас. Мені особисто шкода, що люди стають заручниками цього, звужуючи сприйняття світу. Особисто для мене, майбутнє там, де люди готові ділитися своєю доброзичливістю, відкриваючись іншим», - зазначив Дереш. Комунікаційна кампанія з підтримки толерантності і взаєморозуміння в суспільстві «Віднайти Повагу» ініційована Міжнародним Центром Перспективних Досліджень за підтримки UNDP Ukraine / ПРООН в Україні, яка має на меті зменшення поляризації суспільних настроїв та посилення діалогу серед різних соціальних груп. 

Внутрішня політика

Eкспертна дискусія: «Миротворча місія на Донбасі: панацея чи камінь спотикання?»

10 листопада в ІА «Укрінформ» відбулася експертна дискусія на тему: «Миротворча місія на Донбасі: панацея чи камінь спотикання?». За словами Головного радника МЦПД Василя Філіпчука, розташування миротворчого контингенту на Донбасі та визначення мандату миротворчої місії визначатиме, чи допоможе це у відновленні цілісності суверенітету країни, або призведе до замороження конфлікту на сході України. Старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко зазначив, що наразі існує чимало політичних передумов та розбіжностей щодо присутності та мандату миротворчої місії ООН, тому ймовірність створення даної місії є досить низькою. «Україні важливо використовувати ті інструменти, які допоможуть досягти сталого перемир’я та в довгостроковій перспективі закласти підвалини для відновлення територіальної цілісності України. Після, слід фокусуватись наскільки мандат місій ООН буде відповідати національним інтересам України», - наголосив експерт. Костянтин Грищенко, екс-міністр закордонних справ України зауважив, що у даному контексті надзвичайно важлива робота експертного середовища та питання посилення дипломатичної присутності у провідних європейських столицях. «Ми повинні сприяти наданню необхідних ресурсів тим, хто здатен працювати на рівні держави та використовувати комплексний підхід, залучаючи необхідні державні структури. Ми зможемо імплементувати дану ідею коли в нас буде цілісне розуміння який саме мандат місії ми очікуємо», - висловився Грищенко. Дослідження МЦПД доступні за посиланнями: http://icps.com.ua/nashi-proekty/analityka/mizhnarodna-tymchasova-administratsiya-yak-model-vrehulyuvannya-konfliktu-na-donbasi/ http://icps.com.ua/nashi-proekty/analityka/international-peacekeeping-and-the-war-in-eastern-ukraine-are-there-any-points-of-contact/