ЗМI про МЦПД

"На даний момент є певний геополітичний запит на врегулювання" - Анатолій Октисюк

08.02.2017
img1
Прес-служба МЦПД
 

У студії Громадського радіо експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолій Октисюк розповів про проект «Моделювання імплементації Мінських угод та підтримка стратегічних радників при МінТОТ». 

Сергій Стуканов: Анатолій, розкажіть, які стадії передбачає цей проект і на якій стадії ми перебуваємо зараз?

Анатолій Октисюк: Ми підійшли до завершення першої стадії. Вона полягає в тому, щоб дослідити міжнародний досвід і можливі моделі вирішення конфліктів. Коротко про результати: ми розглядали чотири міжнародні моделі вирішення подібних конфліктів. Це боснійська модель — зміна конституційного устрою й надання додаткових прав для бунтівних регіонів — так вирішувався конфлікт у Югославії; хорватська модель — вирішення збройним шляхом, знищення й ліквідація анклаву; пакистанська модель — коли на тій території створюється нове формування (на території Пакистану був створений Бангладеш); німецька модель — економічна реінтеграція, коли та територія, що не перебуває під контролем центру, повертається в державу через сприятливі геополітичні умови.

Сергій Стуканов: Але ж очевидно, що Мінські угоди не передбачають хорватського й пакистанського варіантів. Як усе це пов’язано саме з Мінькими угодами?

Анатолій Октисюк: Усі розуміють, що Мінські угоди мали на меті зупинити активну фазу військового конфлікту на Донбасі. Але розуміння того, що слід робити далі, після Мінська, ні у влади, ні у західних партнерів немає. Тим паче такого розуміння немає у наших громадян. Тому ми поставили на меті провести ряд заходів і публічних консультацій із зацікавленими сторонами в регіонах і в Києві, щоб зрозуміти, які насправді є вимоги й очікування в суспільстві. В уряду немає стратегічного бачення щодо того, що робити з цими територіями.

Ірина Ромалійська: У вас на меті зібрати думки різних людей і верств населення?

Анатолій Октисюк: Перш за все, потрібно дати висловитися ініціативним групам і представникам громадськості, оскільки досить часто з Києва не відчувається вся температура в регіонах.

Сергій Стуканов: Крім Києва, передбачалися публічні консультації в Краматорську й Харкові. Вони вже відбулися?

Анатолій Октисюк: Так, вони вже відбулись. Важко говорити про висновки — нам довелося поспілкуватися з найбільш активною частиною населення Донбасу, більшою мірою проукраїнською. Ті, хто не розділяє позицію української влади, лишаються доволі пасивними. Вони хочуть, щоб Україна проводила реформи й будувала успішну, більш привабливу державу, порівняно з тим, що було раніше.

Сергій Стуканов: Тобто йдеться про німецький варіант.

Ірина Ромалійська: А з територією що робити?

Анатолій Октисюк: Більшість виступала за тимчасове відмежування, поглиблення торгівельної блокади. Тут певною мірою спостерігаються елементи пакистанської моделі — найбільші радикали пропонують відокремитися від цих територій. Колишні учасники бойових дій виступають за активне вирішення конфлікту військовим шляхом. Безліч людей — безліч думок. Особисто в мене склалось враження, що більшість присутніх на наших заходах говорили про застосування м’якої сили на Донбасі — запропонувати таку модель розвитку держави, яка буде привабливою й для інших. А ще мене стурбувало, що люди проводять розмежування «ми» і «вони» — ті, хто по іншу сторону кордону.

Сергій Стуканов: У мешканців вільних територій виникає відчуженість стосовно тих, хто лишився на окупованих територіях?

Анатолій Октисюк: Так, безумовно. Є навіть три рівні ідентичності: «ви там в Києві», «ми тут в регіоні», а «вони — там», ті, хто прийняли правила гри, ходили голосувати на референдуми й тому подібне.

Ірина Ромалійська: Хочу нагадати, що це не так. Є люди, які просто сидять і чекають українську владу, а є активні, наприклад, Жемчугов, який силою боровся з самопроголошеною владою.

Анатолій Октисюк: Звісно, у жодному разі не можна узагальнювати. Але цей маркер є результатом відсутності стратегії офіційної влади щодо Донбасу. Чимдалі президент буде тримати ситуацію на Донбасі в підвішеному стані, не визнаючи території окупованими, чи такими, що мають бути реінтегрованими на офіційному рівні, чи до яких слід застосувати програми м’якої сили по прикладу Грузії.

Сергій Стуканов: З яких джерел мешканці прифронтових територій дізнаються про те, що відбувається в ОРДЛО?

Анатолій Октисюк: Наскільки я зрозумів, є два канали інформації: перший — особисті поїздки й розповіді друзів та знайомих; другий — чутки і неперевірена інформація.

Сергій Стуканов: Сьогодні пролунала гучна заява посла ФРН про те, що вибори в ОРДЛО можна проводити навіть до того, як звідти підуть російські війська, а на будівлях з’являться українські прапори. Він послався на досвід виборів у НДР, що відбулися за присутності радянських військ: дві частини Німеччини  все ж об’єдналися. У березні ви маєте презентувати підсумкову модель імплементації Мінських угод. Уже вимальовується, як вона виглядатиме? До якого варіанту вона буде найбільш подібною? І як ви ставитесь до цієї позиції посла ФРН?

Анатолій Октисюк. Посол ФРН озвучив те, про що активно говорили в кулуарах, але вголос говорити про це останнім часом було не прийнято. Від західних дипломатів можна часто почути, що Західна Європа дуже хоче, щоб тут будь-якою ціною був встановлений мир. Але основне — це безпека у регіоні. Ці моделі не є стовідсотково раціональними рішеннями. Ми показали лише чотири можливі варіанти. На даний момент ми бачимо, що є певний геополітичний запит на врегулювання. Зараз ми опрацьовуємо можливість застосування елементів перехідної адміністрації, вивчаємо міжнародний досвід — це успішно було імплементовано в Хорватії під егідою ООН. Ми хочемо запропонувати всі можливі альтернативи.

Ірина Ромалійська: А хто буде обирати фінальний варіант?

Анатолій Октисюк: Ми надамо пропозиції РНБО, президенту, міністру.

Ірина Ромалійська: Ви просто поділитесь своїми версіями з керівництвом країни?

Анатолій Октисюк: Ми — аналітичний центр, а не влада. Ми надаємо проекти рішень, а політичні рішення приймає уряд і президент.

Ірина Ромалійська: Коли проект буде фіналізовано?

Анатолій Октисюк: До кінця червня. На даний момент ми працюємо над відбором стратегічних радників, які надаватимуть певні рекомендації щодо комунікації, щодо юридичних, економічних, соціально-гуманітарних питань, міжнародної сервісно-технічної співпраці. І я як координатор проекту буду забезпечувати загальну координацію між експертами центру, стратегічними радниками й керівництвом МінТОТ.

Ірина Ромалійська: Але ж президент чи РНБО не обов’язково до вас дослухаються і оберуть якийсь запропонований варіант?

Анатолій Октисюк: Наші рекомендації мають дорадчий характер. Насправді ми надаємо конкретну допомогу саме МінТОТ. На жаль у нього в Україні немає жодних союзників — набагато простіше сказати: «Ви зрадники, ви просуваєте ідеї капітуляції». Навіть Оксана Сироїд з «Самопомочі» нещодавно анонсувала відставку Черниша, тому ми хочемо надавати інший альтернативний погляд. 

 

Публікації за пріоритетом «ЗМI про МЦПД»
ЗМI про МЦПД

На Макрона за місяць чекає нове випробування — парламентські вибори, — Євген Ярошенко

      Експерт Євген Ярошенко в ефірі Громадського радіо щодо підсумків виборів у Франції: Євген Ярошенко: Соціологія після першого туру виявилася дуже якісною. Були всі підстави для того, щоб саме Еммануель Макрон переміг, хоча певна інтрига зберігалася. Чому саме він? Макрон позиціонував себе як центрист, хоча він є вихідцем з партії соціалістів. Він зміг взяти голоси як в громадян з поміркованими правими, так і з поміркованими лівими поглядами. Навколо нього мобілізувалися французьку громадяни, які лояльно ставляться до проекту Європейського Союзу. У Макрона не дуже «густа» політична біографія. Він два роки був міністром економіки, однак він не був причетним до гучних скандалів, він з боку звичайних французів ототожнюється з новим обличчям політики. Третя сприятлива обставина — це кандидатура його опонента Марін Ле Пен. Це дуже популярна, але водночас токсична фігура. Багато французів прагнули проголосувати за Макрона, щоб націоналістичний політик не прийшов до влади, вони розуміли, до чого може призвести потенційний вихід Франції з ЄС. Андрій Куликов: У Франції є не націоналістичні політики? Євген Ярошенко: Політики всіх політичних сил у Франції сповідували велич Франції, тільки по-різному її вбачали. Сергій Стуканов: Макрон сьогодні є центристським політиком чи з лівим ухилом? Євген Ярошенко: Я би трактував його як лівоцентричного кандидата, хоча в його програмі набагато менше соціалістичних елементів, ніж у Бенуа Амона, наприклад. Євген Ярошенко: Цифра вважає. Я думаю, що це пов’язано з тим, що багато французьких громадян, які в першому турі голосували або за Фійона, або за Меланшона, вирішили в такий спосіб показати свій протест і незгоду з обома кандидатурами, які вийшли до другого туру.Андрій Куликов: Надходять повідомлення, що 12% виборців не голосували ні за Макрона, ні за пані Ле Пен, вони поклали або зіпсовані, або порожні бюлетені. Це рекорд на французьких президентських виборах. Що це означає? Сергій Стуканов: Чи має Макрон своє бачення, як розвивати Європейський Союз? Євген Ярошенко: Під час виборчої програми Еммануель Макрон заявляв, що він виступає за поглиблення фінансової інтеграції, створення в ЄС посади на кшталт міністра фінансів, щоб єврозона була більш дисциплінована, за поглиблення співробітництва в сфері безпеки та оборони. Такі погляди є популярними серед країн, які складають ядро європейської інтеграції. Зараз все більше і більше країн стають євроскептичними. Вони виступають за те, щоб Брюссель передав більше повноважень національним урядам. Факт поразки Ле Пен дасть змогу уникнути ЄС найгірших наслідків найближчим часом, однак це поки не означає, що президентство Макрона зможе стабілізувати ситуацію в ЄС. Андрій Куликов: Чи надовго Макрон? Генерал де Голль, Валері Жискар д’Естен, Франсуа Міттеран, Жак Ширак по багато років були грантами французької політики. Останніми 15 роками таких довгожителів великого масштабу у Франції немає. Чому? Євген Ярошенко: Франсуа Міттеран та Жак Ширак — два президенти, які поспіль були два терміни. Потім був Ніколя Саркозі. Зараз добігає кінця президентський термін Франсуа Олланда. Вони втрималися лише впродовж одного терміну. За Міттерана та Ширака були зовсім інші часи, Європа була меншою, консолідованішою, ситуація у Франції виглядала більш передбачуваною. Ці політики спиралися на широку підтримку виборців, не бачили суттєвих викликів. Сергій Стуканов: Які будуть розклади у французькому парламенті після парламентських виборів?Макрон і Ле Пен є політиками, які не належать до традиційних політичних сил. Можливо, це було запорукою того, чому вони вийшли до другого туру. Незважаючи на те, що Макрон матиме сильні повноваження за Конституцією Франції, під питанням те, що він буде переобраний на другий термін. У нього фактично немає політичного проекту, у нього є рух, створений незадовго до того, як Макрон подав свою кандидатуру, там бракує кадрів. За місяць у Франції відбудуться парламентські вибори. Під питанням те, чи зможе він сформувати таку партію, яка отримає більшість в Національній асамблеї. Євген Ярошенко: Тут криється велика інтрига. У Марін Ле Пен є партія, однак вона має не настільки широкі осередки, щоб спиратися на те, щоб отримати дуже високу підтримку. Наскільки мені відомо, за результатами останніх виборів до Національної асамблеї «Національний фронт» має приблизно 20 мандатів з 577. Це дуже мало. З іншого боку, накладається той факт, що соціалісти і республіканці, провідні політичні сили з часів Другої світової війни, зараз мають вкрай низькі рейтинги, тому за результатами виборів може скластися «велике болото», з яким Макрону доведеться домовлятися. Від парламенту залежить затвердження кандидатури прем’єр-міністра, міністрів, прийняття важливих законів. У гіршому випадку Франція заглибиться в політичну кризу, де парламент буде в опозиції до президента. Андрій Куликов: Чому ми так хвилювалися за Францію? Євген Ярошенко: Нас лякали не тільки Ле Пен, а й Фійоном, Меланшоном, бо ці три політики у нас сильно асоціювалися з проросійськими, враховуючи їхні заяви про недоречність санкцій проти Росії, різку заяву Ле Пен про те, що не було ніякої анексії Криму, однак це були меседжі, орієнтовані на політичну підтримку з боку Росії. У Франції до України немає практичного інтересу. Макрон буде вкрай мінімально враховувати інтереси України. Андрій Куликов: Як британці сприймають перемогу Макрона? На bbc.com пишуть про п’ять причин, з яких Макрон виграв президентські вибори. Перша — «йому пощастило», друга — «він був обережний», третє — «випробував для Франції дещо нове», четверте — «у нього були позитивні тези», п’яте — «він змагався з Марін Ле Пен». Що скажете? Євген Ярошенко: Усі п’ять причин дуже вагомі і мають право на існування, однак тут була недооцінена харизма Макрона як політика. Варто відзначити його талант як політичного діяча. Андрій Куликов: Наскільки згуртованіша стане Франція? Євген Ярошенко: Хоча Макрон переміг, однак проблеми, які сприяли популяризації Ле Пен, нікуди не зникли. Макрону доведеться шукати рецепти вирішення і міграційної проблеми, і фінансових проблем, і проблеми безробіття. Часто доведеться йти на непопулярні рішення і ризикувати своїм рейтингом. Багато залежить від того, наскільки консолідованими будуть гілки влади. Багато експертів пишуть, що ці вибори можуть підвести риску під п’яту республіку, яка існує з 58-го року і передбачає сильну напівпрезидентську форму правління. Якщо складатиметься «парламентське болото», президент буде слабкий, можливо, постане проблема перезапуску політичної системи і змін до Конституції. Це ми побачимо найближчого року. Андрій Куликов: Наскільки за Макрона може бути відновлена роль Франції принаймні у Європі як альтернативи англосаксонському баченню зовнішнього світу? Євген Ярошенко: Макрон бачить, що Франція може процвітати за рахунок відкритих кордонів, зближення з різними економічними потугами, новими ринками країн, що розвиваються. У цьому відношенні країн ЄС недостатньо. У Франції значна увага буде приділятися Африці.

ЗМI про МЦПД

Прес-брифінг: "Правова оцінка судової ухвали та експертиза дій правоохоронних органів під час обшуку в МЦПД"

Під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі працівники центру, адвокати та представники правозахисних організацій надали правову оцінку й попередні результати експертизи ухвали суду, а також експертизу дій правоохоронних органів  під час обшуку в офісі організації 13 квітня 2017 року. За словами Василя Філіпчука, МЦПД працює над темою з самого початку війни і неодноразово доносив свою думку до політиків та урядовців. «Немає жодного секрету щодо того, як ми бачимо шляхи врегулювання конфлікту на Донбасі. Під час наших міжнародних контактів ми бачили з яким величезним інтересом іноземний дипкорпус приймає ідеї, які можуть доповнити Мінський процес і перевести його у практичну площину. Але замість того, щоб дізнатися, як написані ці книжки та дослідження, ми зустрілися з масками шоу», – зазначив він.       Правозахисники вбачають у цьому наступ на свободу слова та бажання влади встановити «монополію на правду». «Ці дії є ніщо інше, як бажання об’явити монополію на ринку ідей та вважати єдино правильною державну доктрину. Такі дії зазіхають на ключову свободу – свободу вираження поглядів. Таке непропорційне втручання органів державної влади у діяльність аналітичних центрів є спробою встановити монополію на правду», – вважає Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи. Обшуки в офісі МЦПД є також продовженням небезпечної тенденції, коли національна безпека ставиться вище за права людини. «СБУ та органи прокуратури порушують баланс між національною безпекою та правами людини. Вважають, що права людини можна порушувати на користь інтересів держави. Ця тенденція є загрозливою. Політичний режим, який порушує права людини приречений на поразку», – наголосив пан Захаров.

ЗМI про МЦПД

Заява щодо неприпустимості переслідувань за вираження експертної думки

Президенту України Петру Порошенку Генеральному прокурору України Юрію Луценку Прокурору Автономної Республіки Крим Гюндузу Мамедову   13 квітня у приміщенні Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) у Києві працівниками прокуратури АР Крим було проведено обшук у справі так званого «мирного плану Артеменка». Народний депутат Андрій Артеменко обвинувачується в державній зраді за ст. 111 Кримінального кодексу. Йому інкримінується надання допомоги РФ у проведенні підривної діяльності проти України, що виражається у закликах здати АР Крим у довгострокову оренду РФ і тим самим легітимізувати тимчасову окупацію. В основі «мирного плану» Артеменка, як зазначено в ухвалі суду про проведення обшуку, лежить план «Ідеї щодо врегулювання конфлікту на Донбасі» за авторством Голови правління МЦПД Василя Філіпчука. Не поділяючи поглядів депутата Артеменка щодо шляхів «мирного врегулювання», ми констатуємо незаконність обвинувачень у державній зраді за презентацію будь-яких ідей, у тому числі, ідей щодо мирного врегулювання. Ми обурені обшуком в аналітичному центрі МЦПД у межах розслідування справи про державну зраду. Такі дії держави є порушенням статті 34 Конституції України, статті 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 10 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, а також суперечать практиці Європейського суду з прав людини (Zana v. Turkey (1997), Lingens v. Austria (1986), § 40; Barfod v. Denmark (1989), Wille v. Liechtenstein (1999) та інші). Обшук в МЦПД не зводиться тільки до порушень Конституції України і міжнародних угод. Ми кваліфікуємо такі дії держави, як наступ на ключову свободу – вираження поглядів, як намагання монополізувати ринок ідей і нав’язати суспільству державну доктрину, як єдину можливу, під страхом обвинувачення тих, хто пропонує інші підходи, в особливо тяжкому злочині – у державній зраді. Непропорційне втручання держави у діяльність аналітичних центрів є суто обскурантистською спробою встановити монополію на правду. Діяльність МЦПД є за своєю сутністю діяльністю дослідницькою і науковою. Україна декларує своє прагнення стати повноправним членом ЄС, при цьому порушує фундаментальний принцип Європейської співдружності, закріплений у ст. 13 Хартії засадничих прав Євросоюзу (2000), за яким для професійних сфер літератури, мистецтва та науки передбачається звільнення від обмежень (the arts and scientific research shall be free of constraint). Натомість, саме доктрині „руського миру” притаманна монополія держави на правду, обмеження свободи самовираження, переслідування за погляди. Наша війна з Російською Федерацією є насамперед війною цінностей. Такі дії держави є ціннісною поразкою, здачею державних інтересів і „державною зрадою” у довгостроковій перспективі. Не можна боротися з „руським миром” засобами „руського миру”. Вимагаємо припинити переслідування аналітичного центру МЦПД і негайно повернути усе, що було вилучено під час обшуку. Ми вбачаємо в цьому інциденті прояв загальної тенденцій порушення Службою безпеки України та органами прокуратури балансу між національної безпекою і правами людини на користь національної безпеки. І хочемо ще раз нагадати, що політичний режим, який порушує права людини, приречений на поразку. Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров, директор  Харківської правозахисної групи