Зовнішня політика

Наскільки глибоким є трансатлантичний розкол?

25.05.2018
img1
Прес-служба МЦПД

 

Єдність Заходу завжди була чимось на кшталт аксіоми для української зовнішньої політики. Захід – це демократія, добробут, стабільність та, серед іншого, єдність, заснована на спільних цінностях, історії та стратегічних інтересах.

Такий Захід потрібен Україні як орієнтир, поле гравітації та противага російському впливу. Інтеграція чи навіть співробітництво із таким Заходом сьогодні – коли позаблоковість із мультиполярністю дискредитовані, а Росія перетворилась на системну загрозу – виглядають зовнішньополітичною парадигмою, в якої немає серйозних конкурентів. Саме в її рамках набувають змісту розмови й декларації про вступ до НАТО та ЄС, які багато в чому замінили собою складне зовнішньополітичне планування.

За таких умов найменше, чого хотілося б українцям – це порушення єдності Заходу. Вона тягне за собою багато неприємних питань, від дієздатності НАТО до збереження режиму антиросійських санкцій. Зрештою, у перспективі зростає ймовірність постати перед тим, що дається так складно: вибору між тим, кого ми вважаємо союзниками. Якщо стратегічні інтереси США та Європейського Союзу розійдуться, то наслідки відчує, звичайно, не лише Україна. Стратегічний альянс двох полюсів сучасного світу залишається запорукою глобальної стабільності й безпеки, або принаймні того, що від них лишилося.

В цьому контексті події останніх місяців набувають додаткового значення. Різке розходження позицій США та великих європейських держав щодо угоди стосовно ядерної програми Ірану, рішення США про перенесення посольства до Єрусалиму, а також реальні перспективи торгівельної війни між США та ЄС змушують пригадати минулорічні події та декларації. Тоді Дональд Трамп в Європі прочитав лекцію європейським союзникам по НАТО про те, як їм слід дбати про безпеку; а Ангела Меркель відповіла словами про те, що часи, коли Європа та США могли повною мірою покладатися один на одного, пройшли.

У березні цього року Дональд Трамп оголосив про запровадження мита на імпорт сталі та алюмінію, відклавши введення в дію цього рішення щодо ЄС до 1 червня. Такий крок може стати початком конфлікту між двома найбільшими економіками світу, торгівля між якими сягнула позначки у 1,1 трильйон доларів США. Взаємозалежність між ними ще краще ілюструється вражаючими обсягами загальних продаж американських компаній, афілійованих у Європі та європейських компаній, афілійованих у США, що сягає 5,5 трильйонів доларів США.

Якщо рішення про запровадження американських мит вступить у силу , а європейці відповідатимуть симетрично – мова йде про запровадження дзеркальних мит на американські товари, поки що на одяг, апельсиновий сік, мотоцикли, але список може бути розширений, – ефект буде навіть сильнішим, ніж той, що супроводжував крах проекту Трансатлантичного торгівельного та інвестиційного партнерства (TTIP). Звичайно, цей ефект буде негативним для стратегічного партнерства між США та Європою. Але чи позначиться він на політичній співпраці?

До цього варто додати незвично глибокі відмінності у поглядах на питання міжнародної безпеки. Європейці критично відреагували на перенесення американського посольства до Єрусалиму – крок, який, на думку багатьох, порушує рівновагу та перспективи врегулювання Близькосхідного конфлікту. Ще більш потенційно небезпечною є ситуація із ядерною угодою з Іраном, щодо якої критика Трампа не зустріла розуміння з боку європейських партнерів. В результаті США вийшли із багатосторонньої угоди, давши змогу Ірану висувати європейцям непрості умови, якщо ті бажають залишити її в силі. З якоїсь точки зору те, що відбулося, можна розглядати як перекладання проблеми з американських плечей на європейські. Це створює ризики не тільки на Близькому Сході, але й для режиму нерозповсюдження.

Розходження в поглядах і позиціях європейців та американців, схоже, стає звичним. Наскільки далеко воно може зайти?

Для України це питання має практичне значення з огляду принаймні на два фактори – ефективність НАТО та підтримку режиму антиросійських санкцій. На них побудовано безальтернативну зовнішньополітичну стратегію останніх років. Гарна новина в тому, що НАТО залишиться такою самою ефективною, як і була, навіть за умов погіршення загального клімату трансатлантичних відносин. Зберегти єдиний фронт антиросійських санкцій буде складніше. Але – і в цьому новина гірша – проста стратегія «намагаємось дружити із Заходом проти Росії» буде працювати дедалі гірше.

Незважаючи на поглиблення протиріч в окремих сферах, трансатлантичний альянс тримають разом стратегічні інтереси. Співвідношення сил у світі швидко змінюється: за 15-20 років Китай та Індія претендуватимуть на провідні ролі, а ЄС боротиметься за збереження в клубі великих держав. Історична та нормативна єдність робить США та Європу майже природними союзниками, а довгий період мирного та конструктивного співробітництва дає підстави довіряти один одному. НАТО, як втілення цієї довіри, теж вигідна всім, оскільки утворює достатній потенціал стримування. Для Європи НАТО – це найкращий шлях зміцнення власної безпеки. США, скільки б не велось розмов про тягар витрат на спільне благо, теж отримують від НАТО більше, ніж витрачають на неї. Прагматичні інтереси забезпечать подальше функціонування як НАТО, так і інших ключових інститутів Заходу. Щоправда, це не означає, що Україні буде легко до них приєднатись.

Майбутнє режиму антиросійських санкцій виглядає більш туманним. Наростання суперечок між Європою та США спонукатиме до перегляду пріоритетів та спокуси перетворити позиції по санкціях у предмет торгу з інших питань. Від введення торгівельних мит, схоже, більше постраждає Європа, а позиція США в питанні санкцій виглядає більш цілісною й послідовною. На тлі погіршення стосунків та економічних втрат від нього в Європі цілком може зрости попит на риторику про послаблення або відміну санкцій, введених проти Росії. Небезпека тарифної війни між США та ЄС для України як раз і полягає в тому, що б’ючи по економічних інтересах європейців, вона підсилюватиме позиції тих з них, хто захоче компенсувати втрати поверненням до глибшою співпраці із Росією.

Цивілізаційного розколу Заходу або руйнування його ключових інститутів не відбудеться: навряд чи про це всерйоз мріють навіть у Кремлі. Але тимчасове загострення протиріч і суперечливість позицій з важливих для України питань – цілком можливі. В цих умовах нам, ймовірно, знадобиться більш тонкий підхід до західного вектору нашої зовнішньої політики.

                                                                                           Микола Капітоненко

Публікації за пріоритетом «Зовнішня політика»
Зовнішня політика

МЦПД взяв участь у конференції Східного партнерства у Відні

Експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян взяв участь у конференції «Десять років Східного партнерства: сьогоднішні досягнення, цілі завтрашнього дня», яка відбулась 28-29 травня у Відні. На заході були присутні представники дипломатичних відомств, урядів та провідних аналітичних центрів Європи. Загалом, всі учасники конференції Східного партнерства підтримували позитивну риторику і відзначали значні досягнення в співпраці. Конференція складалась із трьох закритих панелей і однієї публічної. Учасники першої закритої панелі "Як утримати всіх стейкхолдерів на борту" намагалися вирішити проблеми різнорідності країн у Східному партнерстві. При цьому, наголошувалось на  необхідності уникати "поділу" країн Східного партнерства через їх різнорідність, а сконцентруватись на пошуку спільних аспектів. На закритій панелі "Зовнішні відносини Східного партнерства та співпраця з третіми сторонами" обговорили аспект можливих обмежень у рамках Східного партнерства. Акцент був зроблений на збільшенні показників торгівлі між країнами. Зазначалося, що необхідно покращувати співпрацю не тільки з третіми сторонами та з ЄС, але й між собою у рамках Східного партнерства. На відкритій панельній дискусії, присвяченій загальній темі конференції, запрошені поважні представники Європейської комісії та таких країн як Австрія, Румунія, Білорусь, Грузія та Молдова обмінювались успішним досвідом впровадження реформ та співпраці у рамках Східного партнерства. «Не потрібно брати вступ до ЄС за самоціль, бо впроваджуючи реформи, країни насамперед покращують життя самі собі і мають бути зацікавленими у них, - передає озвучені ідеї один з учасників заходу, експерт МЦПД Єгор Киян. - Не зважаючи на підтримку та допомоги ЄС, у деяких країн помічалися двосторонні тенденції – тобто не тільки імплементація європейських цінностей, а й, навпаки, відхід від них. Насамперед, утиски свободи слова та медіа».    На панелі "Трансформація, наближення до стандартів та цінностей ЄС, регіональне співробітництво - досвід та виклики в усьому європейському регіоні" наголошувалось на досвіді Балканських країн. Їх представники зазначали,  що необхідно давати більш чіткі орієнтири зі сторони ЄС щодо перспектив вступу. На їхню думку, затягування інтеграційних процесів може створити внутрішній супротив та втрати довіри/підтримки зі сторони населення щодо вступу до ЄС. За оцінкою Єгора Кияна, участь у таких заходах офіційної української делегації дозволить нашій країні краще демонструвати свою позиції на міжнародній арені та підтримувати тісний діалог з Європою.  

03.06.2019
Зовнішня політика

Міжнародна конференція «Відносини України із західними сусідами. Шанс на перезавантаження»

22 травня відбулася міжнародна конференція, присвячена аналізу політики України щодо країн Вишеградської четвірки, за участі представників дипломатичних місій, експертної спільноти, органів державної влади, аналітичних центрів та медіа. Конференція проводилась в рамках проекту "Україна та країни Вишеградської четвірки: на шляху до кращого взаєморозуміння та добросусідства" за підтримки за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду та Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди. Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) разом з експертами з Польщі, Угорщини та Словаччини проаналізував тенденції розвитку відносин в регіоні та представив рекомендації щодо впровадження нової політики сусідства між Україною та країнами Вишеградської групи. Забезпечення добросусідських та сталих відносин між Україною та її західними сусідами є необхідною передумовою регіональної стабільності з огляду на наявні безпекові загрози та виклики в регіоні. Вироблення нового покращеного підходу до відносин між Україною та країнами Вишеградської четвірки є необхідним для покращення та посилення регіональної співпраці, а також перешкоджання появі нових розбіжностей в майбутньому. Експерти дійшли до висновку, що задля обмеження масштабу проблем у відносинах України з її західними сусідами, а також створення більш сприятливого середовища, країни повинні знеохочувати агресивну риторику по відношенню одна до іншої у внутрішніх політичних дискурсах. По-друге, вони повинні розширювати взаємовигідні сфери співпраці й намагатися розробляти спільні підходи. Вони мають включати в себе сфери регіональної безпеки, енергетичної безпеки та транснаціональні питання. По-третє, країни повинні приділяти більше уваги підтримці демократії в регіоні. І, нарешті, більше уваги варто приділяти шляхам взаємного захисту етнічних меншин. У турбулентні часи сильна Центральна та Східна Європа - у сфері безпеки, економіки, потенціалу соціального розвитку – відповідатиме інтересам не тільки регіональних держав, але і Європи в цілому. Експертні рекомендації містяться в дослідженні «Політика України щодо країн Вишеградської четвірки: на шляху до кращого взаєморозуміння та добросусідства».

22.05.2019
Зовнішня політика

Україна та країни Вишеградської четвірки: на шляху до кращого взаєморозуміння та добросусідства. Брифінг для дипломатичних місій в Україні

Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) провів брифінг для представників дипломатичних місій в Україні в рамках проекту «Україна та країни Вишеградської четвірки: на шляху до кращого взаєморозуміння та добросусідства». Експерти представили аналіз поточного стану відносин між Україною та країнами Вишеградської групи, а також власні рекомендації щодо вдосконалення політики добросусідства. Забезпечення добросусідських та сталих відносин між Україною та її західними сусідами є необхідною передумовою регіональної стабільності з огляду на наявні безпекові загрози та виклики в регіоні. Вироблення нового покращеного підходу до відносин між Україною та країнами Вишеградської четвірки є необхідним для покращення та посилення регіональної співпраці, а також перешкоджання появі нових розбіжностей в майбутньому. Більш глибоке розуміння взаємних інтересів може відкрити простір для компромісу, в той час як погіршення регіональної безпеки є викликом для всіх. Співпраця з метою відновлення фундаментальних інституцій може принести набагато більше користі, аніж продовження суперечок. Особливу увагу слід приділяти сферам спільних пріоритетів, тобто енергетичній безпеці, транспортним і транзитним можливостям, співробітництву у сфері безпеки, а також спільним цінностям. Зміцнення демократичних інституцій, посилення верховенства права, захист прав людини, поліпшення солідарності, а також сприяння толерантності можуть стати спільними цілями, здатними сприяти позитивному порядку денному відносин між Україною та її західними сусідами. Проект «Україна та країни Вишеградської четвірки: на шляху до кращого взаєморозуміння та добросусідства» здійснюється за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду та Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди.  

16.05.2019
Зовнішня політика

Оцінка безпекових викликів: наслідки для зовнішньої політики України після виборів

Міжнародний центр перспективних досліджень презентував аналітичний матеріал «Оцінка безпекових викликів: наслідки для зовнішньої політики України після виборів». В експертній дискусії, що відбулась після презентації, взяли участь колишні міністри закордонних справ України, дипломати, експерти міжнародники. Представляючи дослідження, Асоційований експерт МЦПД Микола Капітоненко визначив тенденції, виклики та загрози зовнішній політиці та національній безпеці України. У свою чергу, Головний радник МЦПД Василь Філіпчук окреслив завдання та пріоритети для зовнішньої політики України після виборів. «Світ стрімко змінюється, руйнуючи традиційні уявлення про міжнародну безпеку та форми взаємодії держав, – йдеться у вступній частині дослідження. – Інститути багатостороннього співробітництва в глибокій кризі. Міжнародне право та інші несилові засоби регулювання міжнародних відносин втрачають ефективність, на тлі чого зростає попит на жорстку силу. Держави все менше довіряють одна одній та все частіше сприймають міжнародну політику як гру з нульовою сумою. Множаться нетрадиційні загрози, а ті, що були на порядку денному вже давно – приміром, розповсюдження ядерної зброї, стають гострішими. У таких умовах Україна все більше перетворюється на об’єкт міжнародних відносин, втрачає вплив на регіональні процеси, не кажучи вже про глобальні. Простір для маневру у зовнішній політиці звужується, інструментів та ресурсів для досягнення визначених власних цілей стає все менше. Реалізація поточної зовнішньої політики, що характеризується змішуванням пріоритетів та браком реалістичної оцінки міжнародної ситуації, дедалі послаблює позиції України в усіх ключових питаннях: у конфлікті з Росією, діалозі із західними партнерами та відносинах із більшістю сусідів», – вважають автори доповіді. Продовження такого стану справ, на їхню думку, призведе до закріплення України в «сірій зоні» безпеки Європи на десятиліття. А єдиний шанс уникнути цього сценарію автори бачать у президентських та парламентських виборах в Україні у 2019 році. Хоч результати цих виборів передбачити складно, та без жодного сумніву можна спрогнозувати на декілька років вперед, що гострота викликів перед Україною у сфері зовнішньої політики та безпеки не зменшуватиметься, а їх вирішення займатиме пріоритетне місце у діяльності нового керівництва країни. «Ймовірно, що перезавантаження виконавчої та законодавчої влади відкриє вікно можливостей для вирішення існуючих зовнішньополітичних та безпекових проблем, але при цьому зовнішнє середовище залишатиметься таким же складним чи навіть ще менш сприятливим для України, – йдеться в дослідженні. – Внутрішня інституційна чи економічна слабкість країни, навіть за умови швидких і успішних реформ після виборів, ще тривалий час обтяжуватиме її зовнішню політику, а відсутність таких реформ ще більше обмежуватиме її зовнішньополітичні можливості». Однією з умов успішної нової зовнішньої політики є адекватна переоцінка зовнішньополітичного та безпекового оточення країни, викликів, загроз, власних ресурсів та можливостей для досягнення поставлених цілей. Саме для оцінки існуючих викликів і загроз та їх наслідків для зовнішньої політики України і підготовлене дане дослідження. «Як би не розвивалися події, Україна найближчими роками потребуватиме набагато більш професійної, рішучої та гнучкої дипломатії. Ця дипломатія, в свою чергу, потребуватиме великої уваги та великих ресурсів. Ми змушені будемо навчитися мислити про питання безпеки не так, як звикли робити раніше. І це теж може виявитися серйозним випробуванням», – роблять висновок автори дослідження. Учасники дискусії також переважно критично висловлювалися стосовно нинішньої роботи Міністерства закордонних справ і зовнішньої політики держави в цілому. І Костянтин Грищенко, і Борис Тарасюк й інші важковаговики української дипломатії та експертного середовища наголошували, зокрема, на проблемі слабкого менеджменту в МЗС. Дослідження за посиланням: ОЦІНКА БЕЗПЕКОВИХ ВИКЛИКІВ ТА ЇХ НАСЛІДКІВ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ВИБОРІВ

Зовнішня політика

Експертне обговорення: "Хто зупинить війну на Донбасі та поверне Крим? Зовнішня політика та національна безпека у передвиборчих стратегіях кандидатів"

Міжнародний центр перспективних досліджень представив аналіз перевиборчих стратегій кандидатів на пост Президента у сфері зовнішньої політики та національної безпеки.  "Рекомендація №1 для всіх наших кандидатів - почати з того, щоб переосмислити поточну міжнародну ситуацію і адекватно оцінити поточні світові політичні процеси. Ми завжди готові допомогти як експертне середовище", - зазначила експерт МЦПД Ірина Івашко. На думку експертки, основними міжнародними тенденціями у середньостроковій перспективі є: криза світового порядку, повернення до гегемонії національних інтересів, дефіцит безпеки, зростання силових форм тиску, послаблення міжнародних інститутів.  У свою чергу директор Інституту глобальних трансформацій Олексій Семеній відмітив, що питання зовнішньої політики у передвиборчих перегонах "не грають головну роль". "Підхід для України - треба працювати з людьми, і саме через експертів, і займатись "політичною освітою" у сфері базових питань зовнішньої політики. Щоб громадяни розуміли, коли їм щось кажуть, що це реально означає. Це важкий шлях, але він єдиний. Кандидати реагують на рейтинги: є позитив для рейтингу - я це скажу; немає - навіть якщо я у цьому переконаний, я цього казати не буду", - наголосив експерт. Семеній також запропонував між експертами погодити базово на найближчий період "дві-три основні концепції зовнішньої політики" і пропонувати тим чи іншим кандидатам визначитись із цим питанням. Дослідження МЦПД: https://bit.ly/2BDbLpQ Відео заходу: