Внутрішня політика

НОВЕ ВИБОРЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЯК ЗАБУТА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

30.09.2017
img1
Прес-служба МЦПД

Ефективна боротьба з корупцією і відновлення інституційної спроможності можливе лише за умови подолання політичної корупції та оновлення політичної еліти. Головною передумовою таких перетворень виступає зміна виборчого законодавства. Як правило, виборче законодавство в Україні змінюється під вибори та є результатом компромісу між основними парламентськими фракціями, які прагнуть переобиратися і створюють для цього відповідні умови. Як наслідок чинна виборча система консервує корупційно-олігархічну систему управління державою, подолати яку можливо за умови зміни виборчих правил, підтриманих широкою громадськістю та міжнародною спільнотою.

Забуті обіцянки

За 26 років незалежності в Україні відбулось вісім парламентських виборів, на яких застосовувались три типи виборчих систем. Остання зміна виборчої системи в Україні відбулась в 2011 році, коли була запроваджена змішана система виборів народних депутатів, яка передбачає обрання 225 парламентаріїв в загальномандатному окрузі за виборчими списками політичних партій і 225 депутатів за мажоритарною системою в одномандатних округах. За цією системою були проведені вибори до ВРУ у 2012 та 2014 роках. Мажоритарна складова через корупційність та можливість застосування адміністративного ресурсу отримала негативну оцінку як з боку представників громадянського суспільства, так і з боку міжнародних організацій, зокрема Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ. Також дана система створює умови для продажу прохідних місць в закритих списках партій. Тому запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками було однією з вимог Майдану, яка була зафіксована в Коаліційній угоді та передвиборчих програмах Петра Порошенка і його політичної сили.

Наразі в середовищі міжнародних організацій, частини політиків, експертів та представників громадськості існує консенсус щодо необхідності проведення виборів народних депутатів України за пропорційною виборчою системою з голосуванням за відкриті партійні списки. Зокрема, про це йдеться у Резолюції 1755 (2010) Парламентської Асамблеї Ради Європи та у висновку Венеціанської комісії на Закон України “Про вибори народних депутатів України” 2011 року. Цей консенсус базується на впевненості, що подібна система сприяє інституційній розбудові партій і внутрішньопартійної демократії, оновленню політичних еліт, а також збільшує вплив виборців на партії та кандидатів через право обирати черговість проходження депутатів від однієї й тієї ж партії до парламенту.

Першопочатковим кроком у напрямку проведення виборчої реформи є зміна членів ЦВК, термін повноважень яких вже давно закінчився. Окрім “одіозності” окремих представників ЦВК до даного органу є більш серйозні зауваження. Наприклад, на місцевих виборах 2015 року скандалом стало рішення ЦВК не проводити другий тур виборів міського голови Павлограда. Цим рішенням ЦВК, по суті, змінило виборчу систему. Без досягнення широкого компромісу і врахування інтересів усіх фракцій призначити нових членів ЦВК фактично неможливо. Тому зміна складу ЦВК – це питання складних політичних інтриг та боротьби за впливи.

Виборчі новації

Виборча реформа повинна бути комплексною, передбачати не лише зміну системи обрання, а й включати розробку Виборчого кодексу у якому були б встановлені рамкові умови проведення виборів в країні для уникнення постійних змін виборчих правил. Важливим є закріплення положення згідно з яким будь-які зміни виборчого законодавства вступають в силу з наступних виборів, щоб у нинішнього складу ВРУ не було спокуси змінювати виборче законодавство собі на користь. Окрім цього важливою складовою такого кодексу повинно стати запровадження ефективної системи юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, яка ліквідує можливості для підкупу виборців та застосування адміністративного ресурсу.

Новий закон про вибори народних депутатів повинен стати відправною точкою для змін в країні, адже лише зміна правил формування представницького органу у напрямку запровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками може витіснити корупційно-олігархічний елемент. Наразі існує декілька проектів внесення змін до Закону “Про вибори народних депутатів України”. На нашу думку ключовими індикаторами якісних змін повинні стати запровадження наступних новацій.

Територіальна організація виборів. Утворити багатомандатні виборчі округи, які включатимуть не одну або декілька областей, а їх частини. Це можна зробити двома способами: 1) безпосередньо визначити в Законі межі округів; 2) встановити чіткі вимоги до округів (наприклад, принцип неперервності меж округів, утворення округів з приблизно однаковою кількістю виборців тощо). Всі закордонні виборчі дільниці повинні належати до одного з багатомандатних виборчих округів.

Висування і реєстрація кандидатів у депутати. Закріпити право висунення кандидатів на виборах лише за зареєстрованими партіями, які будуть висувають два типи списків кандидатів – списки для відповідних регіональних округів та список для загальнодержавного виборчого округу, який включатиме всіх кандидатів, висунутих партією у багатомандатних округах. Розмір виборчої застави необхідно встановити на рівні не меншому за 2000 мінімальних заробітних плат та передбачити її повернення партіям, які подолали виборчий бар’єр або набрали не менше 4% голосів виборців. Визначити чіткий і вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації кандидатів.

Формування виборчих комісій. Закріпити триступеневу систему виборчих комісій – Центральна виборча комісія, територіальні виборчі комісії (ТВК) та дільничні виборчі комісії (ДВК). Визначити, що кожна партія-суб’єкт виборчого процесу може запропонувати до складу ТВК/ДВК по 1 кандидатурі, а також повинна висунути кандидатури до складу не менш ніж 2/3 усіх ТВК та ДВК.

Передвиборча агітація. Передбачити обов’язковість проведення дебатів між партіями на загальнодержавних каналах телебачення. Запровадити обмеження на розміщення платної зовнішньої політичної реклами та реклами на радіо і телебаченні політичними партіями чи кандидатами у виборчий та міжвиборчий період.

Голосування, підрахунок голосів та встановлення результатів виборів. Закріпити за виборцями  можливість голосування як за список кандидатів від партії у багатомандатному окрузі, так і за окремого кандидата у цьому списку. Закріпити право на участь у розподілі депутатських мандатів лише за тими партіями, які у загальнодержавному окрузі отримали на свою підтримку не менше 5% дійсних голосів виборців. Закріпити процедуру розподілу депутатських мандатів у три етапи: 1) визначення кількості мандатів, отриманих кожною партією, яка подолала виборчий бар'єр; 2) визначення кандидатів, які вважаються обраними депутатами у конкретних багатомандатних округах; 3) розподіл між кандидатами від партії у загальнодержавному окрузі мандатів, які залишилися нерозподіленими в багатомандатних округах до вичерпання загальної кількості мандатів, які отримала відповідна партія.

Це основні концептуальні положення, які повинні бути відображені у змінах до Закону “Про вибори народних депутатів” для забезпечення якісних змін виборчих правил.

Надзвичайно важливим є завдання якомога швидше почати виборчу реформу, адже вона потребує серйозної підготовки як з боку самих політичних гравців, які повинні мати час адаптуватись до виборчих новацій, так і з боку громадян, яким необхідно роз’яснити складнощі нової системи – процедури голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів.

Що далі?

Наразі в Україні немає політичної волі для зміни виборчого законодавства. Влада не готова відмовитись від “мажоритарної” складової, оскільки саме вона дає можливість “добрати” необхідних депутатів для провладної коаліції. Також “мажоритарка” вигідна олігархату, який, маючи значні фінансові ресурси і сильні позиції в конкретних регіонах, може з легкістю забезпечити представництво своїх інтересів в парламенті. Крім того, закриті списки дають можливість політичним силам вибудовувати чітку ієрархічну структуру та формувати почуття особистого зобов’язання перед лідером, також це дає можливість заробляти кошти шляхом продажу прохідних місць. Проведення позачергових та чергових виборів за чинним виборчим законодавством призведе лише до консервування корупційно-олігархічної системи управління країною.

Активно виступають за зміну виборчого законодавства позапарламентські політичні сили, деякі чинні народні обранці та представники громадянського суспільства. Так, 20 вересня на Майдані Незалежності “нові опозиційні сили” оголосили про початок мобілізації на Всеукраїнську акцію в підтримку великої політичної реформи, ключовою складовою якої є зміна виборчих правил, а також обмеження депутатської недоторканності та створення антикорупційного суду. Загальнонаціональна акція запланована на 17 жовтня у Києві та всіх обласних центрах України.

Таким чином, виборча реформа можлива лише за умови активної участі громадянського суспільства, коли під його тиском цей парламент буде змушений проголосувати за зміну виборчих правил, а новий представницький орган буде мати шанс на якісне оновлення. Важливою також є і консолідована позиція міжнародної спільноти, яка із розряду “рекомендацій” питання зміни виборчого законодавства повинна перенести у розряд “основних вимог”.

 

Публікації за пріоритетом «Внутрішня політика»
Внутрішня політика

Вісник регіональної прозорості. Випуск 9

Презентуємо випуск аналітично-інформаційного продукту Міжнародного центру перспективних досліджень – ​«Вісник регіональної прозорості», який розроблено в рамках реалізації проекту «Транспарентність, фінансове здоров’я та конкурентоспроможність місцевого самоврядування в Україні», що реалізується МЦПД та словацькою недержавною неприбутковою організацією INEKO за фінансової підтримки Посольства США в Україні.  У віснику ви зможете ознайомитися з напрацюваннями Проекту та його перебігом, а також з різноманітними матеріалами, присвяченими підвищенню прозорості, фінансової спроможності та конкурентоспроможності місцевих органів влади, а також питаннями, пов’язаними з висвітленням реформи децентралізації.  Зокрема, наразі працюємо над обробкою даних, необхідних для презентації рейтингу  прозорості 50-ти найбільш міст України, яка відбудеться 20 березня.  Подробиці у віснику: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/images/eu/nl_09_02_18_.pdf

Внутрішня політика

Експертна дискусія до 3-ї річниці Мінських домовленостей: «Конфлікт на Донбасі у 2018 році: заморозити не можна врегулювати»

12 лютого 2015 року в Мінську був погоджений пакет домовленостей щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, який увійшов у публічний дискурс під назвою Мінськ-2. Через п'ять днів Мінські домовленості були затверджені Резолюцією Ради Безпеки ООН 2202. Погоджений керівниками держав «нормандської четвірки» комплекс заходів з урегулювання конфлікту знизив його інтенсивність, однак не дав змоги зрушити процес урегулювання з мертвої точки. Сьогодні, в третю річницю Мінських домовленостей, Міжнародний центр перспективних досліджень провів експертну дискусію "Конфлікт на Донбасі у 2018 році: заморозити не можна врегулювати". Зокрема Микола Капітоненко, асоційований експерт МЦПД зауважив, що слабкість держави провокуватиме конфлікти, подібні існуючому на Донбасі, в майбутньому, тож вирішити їх можна лише тоді, коли Україна буде сильною. "Доки ми не перетворимось на сильну, не у військовому сенсі, а на ефективну державу, доки ми не перетворимось на державу демократичну -  не за назвою, а за змістом, - врегулювати конфлікт на Донбасі буде дуже важко. Важко буде попередити інші конфлікти такого плану, слабкість держави провокуватиме подібні конфлікти в майбутньому", - додав експерт.  Крім того, треба сформулювати довгострокове бачення того, як розвиватиметься конфлікт на сході України, і розробити план реалізації обох альтернативних варіантів - реінтеграції територій чи продовження замороженого конфлікту. "Має відбуватись робота зі скептиками і "спойлерами", які є у будь-якому процесі управління конфлікту. Скептики - це ті, хто скептично ставиться до перспектив врегулювання, а "спойлери" - це ті актори всередині держави, які беруть участь у конфлікті чи є сторонами конфлікту, які не зацікавлені у його розв'язанні. Вони завжди є. І вони мають бути в контексті управління конфліктом маргіналізовані", - зазначив Капітоненко. В свою чергу, екс-депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов переконаний, що конфлікт на Донбасі не перетвориться на заморожений. "З приводу замороженого конфлікту - якщо ми подивимось на велику статистику різноманітних військових конфліктів у світі, то ми побачимо, що практично жодної передумови для того, щоб війна на сході України перетворилась на заморожений конфлікт - у нас немає. Немає етнічної різниці між окупованою територією і рештою України, немає релігійної різниці, немає мовної різниці, немає нічого того, що б відділяло цю територію від іншої території країни, крім фактору зовнішнього впливу", - сказав Пономарьов. Екс-депутат Держдуми наголосив також, що ситуація в так званих ДНР/ЛНР нестабільна, бойовики уже давно думають про власне виживання. "Ідейних людей там практично всіх перестріляли... В цьому сенсі можливостей повернути цю територію (окупований Донбас - ред.) зараз достатньо багато. Ніхто її утримувати довготерміново не буде. І це ще один фактор того, що я абсолютно переконаний - цей конфлікт замороженим не буде", - додав Пономарьов. Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука вважає, що зараз в Україні для подальшого розвитку взагалі  необхідне встановлення диктатури. "Я розумію, що моя провокативна теза буде цілком сприйнята не всіма, однак щодо демократії: те, що ми маємо зараз в державі, я назвати демократією не можу, навіть слабкою. І єдиний шлях, який я бачу можливим, - це навпаки, диктатура заради демократії в подальшому. На жаль, те болото, яке зараз існує в Україні, це і є та слабка держава, про яку вже багато хто казав сьогодні, тільки не називав речі своїми іменами", - заявив Тука. Також заступник голови МТОТ зауважив, що Кремль постійно і наполегливо спонукає Україну до так званого "прямого діалогу" з бойовиками на Донбасі для вирішення конфлікту на сході України. "До прямого діалогу нас постійно і наполегливо спонукає Кремль. Я можу запевнити, що в держустановах ніяких ідей про так званий "прямий діалог" я не чув", - зазначив Тука. Натомість, Надзвичайний і Повноважний Посол України, перший заступник міністра закордонних справ 1998-2001, 2003-2004 рр. Олександр Чалий наголосив, що ключовою повинна бути не армія, а дипломатія. "Я категорично проти, коли дехто з кореспондентів чи вчених каже, що конфлікт на Донбасі - це результат 25-річної роботи. Ні, хлопці, поки ми відповідали за зовнішню політику, все було нормально. Тому що ми керувались здоровим глуздом  і законами геополітики. І в цьому контексті мене не влаштовує, що сьогодні всі сподіваються тільки на силовий компонент, на армію. Для такої країни як Україна, яка не є великою державою за визначенням, ключовою повинна бути не армія, а дипломатія", - заявив він.  Також  Чалий зазначив, що наразі в Україні реалізовується найгірша стратегія з усіх можливих сценаріїв врегулювання конфлікту на Донбасі. "Найгірша стратегія - це та, яку ми реалізовуємо з 2014 року - ні війни, ні миру. Одне кажемо, друге робимо, третє обіцяємо. Ця стратегія хибна для України, тому що кожен день на лінії розподілу вбивають наших людей. Кожен день вбивають людей і з тої сторони - і це поглиблює наші розбіжності", - додав він.

Внутрішня політика

Про толерантність мовою театру

9 і 10 лютого У Краматорську і Сєвєродонецьку відбувся безкоштовний показ комедійної вистави «Він моя сестра» в рамках комунікаційної кампанії на підтримку толерантності та взаєморозуміння у суспільстві Віднайти Повагу. Захід відбувся за участі Народної артистки України, Посланниці толерантності ПРООН в Україні Наталії Сумської та відомих українських акторів театру і кіно Анатолія Хостікоєва та Володимира Горянського. Комедія руйнує соціальні стереотипи та демонструє фундаментальну сутність людських стосунків, що проступає, коли відкинути недовірливість і упередження. «Толерантність в наш час має дуже велике значення. Треба культивувати її з змалечку та більше говорити про це. Прийняття різноманітності та поважного ставлення один до одного – ось, про що наша вистава, – розповів Володимир Горянський. – Ця вистава через призму смішного розповідає про серйозні речі. Саме через гумор, якусь легкість та іронічність ми піднялися над усіма стереотипами і прийшли до справжніх глибинних людських почуттів. Однозначно, тепер цей образ стане одним із найепатажніших та улюбленіших у моїй кар’єрі. Перед прем'єрою вистави ми трохи нервували. Не знали, як глядач сприйме таку відверту виставу. Але, потім, коли ми відчули на сцені шалену енергетику від залу, відчули, що нам вірять та співпереживають, зрозуміли, що все буде добре. На сцені ми не просто грали, ми – жили нашими персонажами». Виконавець однієї з головних ролей Анатолій Хостікоєв також поділився своєю думкою щодо ідеї вистави: «Такі вистави без сумнівів повинні бути в українському театрі. Вони потрібні для українців. Наша вистава про те, що в будь-якому тілі, при будь-яких поглядах на питання статі людина може залишатися Людиною. У нашому світі всі мають різні погляди на життя. Важливо, щоб в якийсь момент люди знаходили між собою спільну мову, розуміли один одного і поважали інаковість. Завдання наших персонажів – зруйнувати стереотипи, закликати до толерантності та діалогу». Безкоштовний показ вистави для глядачів на сході України відбувся за фінансової підтримки урядів Швеції та Швейцарії у рамках Програми відновлення та розбудови миру, яка реалізується Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні (ПРООН).  

Внутрішня політика

Дипломатичний брифінг "Inside Ukraine"

Команда експертів МЦПД провели брифінг для представників дипломатичного корпусу щодо актуальних внутрішньополітичних подій. Зокрема, Головний радник Василь Філіпчук представив проект закону про "Реінтеграцію Донбасу", наголосивши, що конфлікт на сході України залишається значним чинником дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в країні. Тривала політична і правова невизначеність того, що відбувається на Донбасі, відсутність чіткої термінології і єдиної лінії розуміння ситуації негативно впливають на суспільний дискурс щодо врегулювання конфлікту і практичну діяльність органів виконавчої влади. Ігор Петренко, проаналізував потенційні ризики запуску роботи нового органу - Державного бюро розслідувань. "Процес реформування правоохоронних органів в Україні відображає системні політичні проблеми у країні, корупційні впливи та конфлікти різних груп впливу. ДБР потенційно міг би стати інструментом відновлення верховенства права та боротьби з корупцією, але для цього потребує справжньої незалежності та відповідних інструментів для своєї діяльності. Однак аналіз процесів навколо створення Бюро, зокрема процедура призначення його керівництва, свідчать про існування загрози перетворення ДБР у малоефективний правоохоронний орган, який перейме гірші традиції Генпрокуратури і перетвориться у засіб політичної та бізнесової конкуренції у руках вищого керівництва держави. Такий сценарій поглиблюватиме розчарування суспільства у реформах і матиме негативний вплив на демократичний та соціально-економічний розвиток країни. Тому громадянське суспільство, експертне середовище та іноземні партнери повинні активніше слідкувати за процесом створення цього органу і зробити все можливе для використання кращих міжнародних практик у процесі його формування", - зазначив експерт МЦПД. Економічна частина стосувалася можливого валютного прогнозу на 2018 рік. Зокрема, Єгор Киян, експерт з економічних питань наголосив на можливих майбутніх факторах впливу знецінення національної валюти. Оскільки останні місяці гривня продовжує втрачати свої позиції і демонструє доволі стрімке падіння: від початку року національна валюта вже втратила майже 3% своєї вартості відносно долара та 5% відносно євро. Такі темпи знецінення можуть призвести до того, що у найближчий період закладений у бюджет середньорічний курс 29,3 гривні за долар буде перевищений, особливо на фоні майбутніх виплат по зовнішньому боргу та ряду інших факторів. Це створює додаткові загрози розвитку економіки України і вимагає аналізу причин та перспектив такої ситуації. Відповідно, за умов позитивного сценарію, у гривні є всі шанси стабілізуватися після завершення закупки ресурсів імпортерами і укріпитися під час активізації експортної діяльності агросектору і металургійної промисловості до моменту проведення виплат по зовнішньому і внутрішньому боргах. За умов негативного сценарію сильнішого знецінення гривні, що вдарить по імпортозалежним галузям, результатом у довгостроковому періоді може стати її укріплення. Головним чином, вирішальним для забезпечення національної валюти в новому році є системне проведення реформ та дії уряду щодо лібералізації умов інвестиційної активності та надходження іноземної валюти. Необхідними умовами стануть також поліпшення стану зовнішньоторговельної діяльності та лобіювання інтересів експортерів в процесі виходу на зовнішні ринки, що, у свою чергу, зробить національну валюту більш забезпеченою, стимулюватиме внутрішнє виробництво разом із зменшенням частки тіньової економіки та покращенням привабливості країни для іноземних інвесторів.