Внутрішня політика

НОВЕ ВИБОРЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЯК ЗАБУТА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

30.09.2017
img1
Прес-служба МЦПД

Ефективна боротьба з корупцією і відновлення інституційної спроможності можливе лише за умови подолання політичної корупції та оновлення політичної еліти. Головною передумовою таких перетворень виступає зміна виборчого законодавства. Як правило, виборче законодавство в Україні змінюється під вибори та є результатом компромісу між основними парламентськими фракціями, які прагнуть переобиратися і створюють для цього відповідні умови. Як наслідок чинна виборча система консервує корупційно-олігархічну систему управління державою, подолати яку можливо за умови зміни виборчих правил, підтриманих широкою громадськістю та міжнародною спільнотою.

Забуті обіцянки

За 26 років незалежності в Україні відбулось вісім парламентських виборів, на яких застосовувались три типи виборчих систем. Остання зміна виборчої системи в Україні відбулась в 2011 році, коли була запроваджена змішана система виборів народних депутатів, яка передбачає обрання 225 парламентаріїв в загальномандатному окрузі за виборчими списками політичних партій і 225 депутатів за мажоритарною системою в одномандатних округах. За цією системою були проведені вибори до ВРУ у 2012 та 2014 роках. Мажоритарна складова через корупційність та можливість застосування адміністративного ресурсу отримала негативну оцінку як з боку представників громадянського суспільства, так і з боку міжнародних організацій, зокрема Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ. Також дана система створює умови для продажу прохідних місць в закритих списках партій. Тому запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками було однією з вимог Майдану, яка була зафіксована в Коаліційній угоді та передвиборчих програмах Петра Порошенка і його політичної сили.

Наразі в середовищі міжнародних організацій, частини політиків, експертів та представників громадськості існує консенсус щодо необхідності проведення виборів народних депутатів України за пропорційною виборчою системою з голосуванням за відкриті партійні списки. Зокрема, про це йдеться у Резолюції 1755 (2010) Парламентської Асамблеї Ради Європи та у висновку Венеціанської комісії на Закон України “Про вибори народних депутатів України” 2011 року. Цей консенсус базується на впевненості, що подібна система сприяє інституційній розбудові партій і внутрішньопартійної демократії, оновленню політичних еліт, а також збільшує вплив виборців на партії та кандидатів через право обирати черговість проходження депутатів від однієї й тієї ж партії до парламенту.

Першопочатковим кроком у напрямку проведення виборчої реформи є зміна членів ЦВК, термін повноважень яких вже давно закінчився. Окрім “одіозності” окремих представників ЦВК до даного органу є більш серйозні зауваження. Наприклад, на місцевих виборах 2015 року скандалом стало рішення ЦВК не проводити другий тур виборів міського голови Павлограда. Цим рішенням ЦВК, по суті, змінило виборчу систему. Без досягнення широкого компромісу і врахування інтересів усіх фракцій призначити нових членів ЦВК фактично неможливо. Тому зміна складу ЦВК – це питання складних політичних інтриг та боротьби за впливи.

Виборчі новації

Виборча реформа повинна бути комплексною, передбачати не лише зміну системи обрання, а й включати розробку Виборчого кодексу у якому були б встановлені рамкові умови проведення виборів в країні для уникнення постійних змін виборчих правил. Важливим є закріплення положення згідно з яким будь-які зміни виборчого законодавства вступають в силу з наступних виборів, щоб у нинішнього складу ВРУ не було спокуси змінювати виборче законодавство собі на користь. Окрім цього важливою складовою такого кодексу повинно стати запровадження ефективної системи юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, яка ліквідує можливості для підкупу виборців та застосування адміністративного ресурсу.

Новий закон про вибори народних депутатів повинен стати відправною точкою для змін в країні, адже лише зміна правил формування представницького органу у напрямку запровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками може витіснити корупційно-олігархічний елемент. Наразі існує декілька проектів внесення змін до Закону “Про вибори народних депутатів України”. На нашу думку ключовими індикаторами якісних змін повинні стати запровадження наступних новацій.

Територіальна організація виборів. Утворити багатомандатні виборчі округи, які включатимуть не одну або декілька областей, а їх частини. Це можна зробити двома способами: 1) безпосередньо визначити в Законі межі округів; 2) встановити чіткі вимоги до округів (наприклад, принцип неперервності меж округів, утворення округів з приблизно однаковою кількістю виборців тощо). Всі закордонні виборчі дільниці повинні належати до одного з багатомандатних виборчих округів.

Висування і реєстрація кандидатів у депутати. Закріпити право висунення кандидатів на виборах лише за зареєстрованими партіями, які будуть висувають два типи списків кандидатів – списки для відповідних регіональних округів та список для загальнодержавного виборчого округу, який включатиме всіх кандидатів, висунутих партією у багатомандатних округах. Розмір виборчої застави необхідно встановити на рівні не меншому за 2000 мінімальних заробітних плат та передбачити її повернення партіям, які подолали виборчий бар’єр або набрали не менше 4% голосів виборців. Визначити чіткий і вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації кандидатів.

Формування виборчих комісій. Закріпити триступеневу систему виборчих комісій – Центральна виборча комісія, територіальні виборчі комісії (ТВК) та дільничні виборчі комісії (ДВК). Визначити, що кожна партія-суб’єкт виборчого процесу може запропонувати до складу ТВК/ДВК по 1 кандидатурі, а також повинна висунути кандидатури до складу не менш ніж 2/3 усіх ТВК та ДВК.

Передвиборча агітація. Передбачити обов’язковість проведення дебатів між партіями на загальнодержавних каналах телебачення. Запровадити обмеження на розміщення платної зовнішньої політичної реклами та реклами на радіо і телебаченні політичними партіями чи кандидатами у виборчий та міжвиборчий період.

Голосування, підрахунок голосів та встановлення результатів виборів. Закріпити за виборцями  можливість голосування як за список кандидатів від партії у багатомандатному окрузі, так і за окремого кандидата у цьому списку. Закріпити право на участь у розподілі депутатських мандатів лише за тими партіями, які у загальнодержавному окрузі отримали на свою підтримку не менше 5% дійсних голосів виборців. Закріпити процедуру розподілу депутатських мандатів у три етапи: 1) визначення кількості мандатів, отриманих кожною партією, яка подолала виборчий бар'єр; 2) визначення кандидатів, які вважаються обраними депутатами у конкретних багатомандатних округах; 3) розподіл між кандидатами від партії у загальнодержавному окрузі мандатів, які залишилися нерозподіленими в багатомандатних округах до вичерпання загальної кількості мандатів, які отримала відповідна партія.

Це основні концептуальні положення, які повинні бути відображені у змінах до Закону “Про вибори народних депутатів” для забезпечення якісних змін виборчих правил.

Надзвичайно важливим є завдання якомога швидше почати виборчу реформу, адже вона потребує серйозної підготовки як з боку самих політичних гравців, які повинні мати час адаптуватись до виборчих новацій, так і з боку громадян, яким необхідно роз’яснити складнощі нової системи – процедури голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів.

Що далі?

Наразі в Україні немає політичної волі для зміни виборчого законодавства. Влада не готова відмовитись від “мажоритарної” складової, оскільки саме вона дає можливість “добрати” необхідних депутатів для провладної коаліції. Також “мажоритарка” вигідна олігархату, який, маючи значні фінансові ресурси і сильні позиції в конкретних регіонах, може з легкістю забезпечити представництво своїх інтересів в парламенті. Крім того, закриті списки дають можливість політичним силам вибудовувати чітку ієрархічну структуру та формувати почуття особистого зобов’язання перед лідером, також це дає можливість заробляти кошти шляхом продажу прохідних місць. Проведення позачергових та чергових виборів за чинним виборчим законодавством призведе лише до консервування корупційно-олігархічної системи управління країною.

Активно виступають за зміну виборчого законодавства позапарламентські політичні сили, деякі чинні народні обранці та представники громадянського суспільства. Так, 20 вересня на Майдані Незалежності “нові опозиційні сили” оголосили про початок мобілізації на Всеукраїнську акцію в підтримку великої політичної реформи, ключовою складовою якої є зміна виборчих правил, а також обмеження депутатської недоторканності та створення антикорупційного суду. Загальнонаціональна акція запланована на 17 жовтня у Києві та всіх обласних центрах України.

Таким чином, виборча реформа можлива лише за умови активної участі громадянського суспільства, коли під його тиском цей парламент буде змушений проголосувати за зміну виборчих правил, а новий представницький орган буде мати шанс на якісне оновлення. Важливою також є і консолідована позиція міжнародної спільноти, яка із розряду “рекомендацій” питання зміни виборчого законодавства повинна перенести у розряд “основних вимог”.

 

Публікації за пріоритетом «Внутрішня політика»
Внутрішня політика

Верховна Рада ухвалила законопроект про реінтеграцію Донбасу

18 січня Верховна Рада ухвалила у другому читанні і в цілому законопроект про реінтеграцію Донбасу. За відповідне рішення проголосували 280 нардепів. Закон фактично змінює статус Російської Федерації з країни-сусіда на країну-агресора. Документ визначає, що Російська Федерація є ініціатором збройної агресії проти України та окупантом частини української території. У самому тексті закону є дві згадки про Росію-агресора (у преамбулі і прикінцевих положеннях), а також одна згадка “держава-окупант” (у ст.7). Україна більше не проводить АТО, а вживає заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії. Терористичні організації ДНР та ЛНР тепер називатимуться “представниками окупаційних адміністрацій РФ”. Тепер українські в’язні в полоні ЛДНР та Росії називатимуться не заручниками, а військовополоненими. Межі окупації будуть визначатися президентом України за поданням Міністерства оборони і на основі пропозицій Генштабу ЗСУ. Зокрема, експерт МЦПД Ігор Петренко зазначає, що:  Згідно із законом, Україна не відповідатиме за дії окупантів на тимчасово окупованих територіях. Водночас українська влада збиратиме інформацію про всі порушення, які там здійснюються, аби потім притягти Росію до відповідальності. Проте у законопроекті не вказані ні період, ні умови заподіяння такої шкоди, ні територія, на якій це сталося, що може ускладнити доведення вини Росії в міжнародних судах. За фізичними та юридичними особами зберігається право власності на майно, у тому числі на нерухоме майно і землю на окупованій території, якщо вони здобули його у відповідності до чинного законодавства України. Україною визнаються лише документи, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи відповідно. Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ буде головним органом, якому будуть підпорядковані сили ЗСУ, Нацполіції і всі, кого залучають до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях. Командувача об’єднаних сил призначатиме Президент України. Фактично закон дає президенту особисто, без Верховної Ради, вирішувати, як використовувати ВСУ та інші військові формування. Передбачено, що Україна залишається відданою “курсу політико-дипломатичного врегулювання конфліктів на основі норм і принципів міжнародного права та Статуту Організації Об’єднаних Націй. У остаточній версії згідно з попередніми рішеннями прибрали згадку про мінські угоди. Командувач об’єднаних сил з урахуванням безпекової обстановки має право обмежувати в’їзд осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей та виїзд осіб із таких територій. Порядок в'їзду і виїзду осіб, а також переміщення товарів з/на окуповані території визначається Кабінетом Міністрів України. Під час відсічі збройній агресії Росії у зонах безпеки, прилеглих до району бойових дій, військовослужбовці, правоохоронці та особи, залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, мають право: 1) застосовувати у разі крайньої необхідності зброю і спеціальні засоби до осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, які здійснюють заходи з оборони; 2) затримувати і доставляти вищезазначених осіб до органів Національної поліції України; 3) перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а у випадку відсутності документів – затримувати їх для встановлення особи; 4) здійснювати особистий огляд громадян, огляд їхніх речей, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться; 5) тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та об'єктів, відбуксировувати транспортні засоби; 6) входити (проникати) в житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, для виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби; 7) використовувати із службовою метою засоби зв’язку і транспортні засоби, у тому числі спеціальні, що належать громадянам (за їхньою згодою), підприємствам, установам та організаціям, крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій. Такий перелік повноважень є безпрецедентним, оскільки виступають в силу при дуже неточно розписаних умовах і для дуже широкого кола осіб. Варто зазначити, що остаточного тексту даного закону ще не оприлюднено. В залі ВРУ були ухвалені певні правки з голосу, тому деякі положення можуть відрізнятись від тих, які були в опублікованому на сайті ВРУ проекті. Загалом попри проголошену мету закон не пропонує конкретних механізмів відновлення державного суверенітету над тимчасово окупованими територіями. Визнання РФ агресором є більш декларативним, ніж юридично-формальним. Він радше вирішує оперативні завдання (покращення системи управління та узаконення використання ЗСУ на території України без дозволу ВРУ), однак не містить ефективних механізмів досягнення цілей самого законопроекту, зокрема звільнення ОРДЛО та захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які постраждали від збройного конфлікту. Багато положень законно є політичною маніпуляцією задля отримання електоральних дивідендів, ніж реальною спробою вирішити проблему. Крім того, прийняття закону з промовистою назвою не є панацеєю і не зможе саме по собі призвести до завершення конфлікту і реінтеграції окупованих територій. Для цього потрібний чіткий план, дорожня карта з описок кроків як політико-дипломатичного характеру так і соціально-гуманітарного.

Внутрішня політика

Вісник регіональної прозорості. Січень 2018

Випуск аналітично-інформаційного продукту Міжнародного центру перспективних досліджень – ​«Вісник регіональної прозорості», який розроблено в рамках реалізації проекту «Транспарентність, фінансове здоров’я та конкурентоспроможність місцевого самоврядування в Україні», що реалізується МЦПД та словацькою недержавною неприбутковою організацією INEKO за фінансової підтримки Посольства США в Україні.  У віснику ви зможете ознайомитися з напрацюваннями Проекту та його перебігом, а також з різноманітними матеріалами, присвяченими підвищенню прозорості, фінансової спроможності та конкурентоспроможності місцевих органів влади, а також питаннями, пов’язаними з висвітленням реформи децентралізації.  Над змістом працюють регіональні координатори МЦПД, зокрема у цьому випуску пропонуємо матеріали, що стосуються: Подробиці у віснику:  Здоров’я VS право: що обирає одеська влада?; Бюджет міста Хмельницького на 2018 рік в деталях; Фірма екс-депутата відремонтує дорогу в Черкасах за 30 мільйонів; Неефективні КП, або як «пиляти» бюджетні кошти; Деякі питання стосовно досягнення прозорості місцевого бюджету. Подробиці у віснику: /assets/uploads/images/images/eu/nl_08_01_18_1_.pdf

Внутрішня політика

Кабінет Міністрів затвердив Державнy цільовy програмy відновлення та розбудови миру в східних регіонах України

Державна цільова програма відновлення та розбудови миру в східних регіонах України є на сьогодні найбільш прогресивним урядовим документом, спрямованим на відновлення суверенітету України, - зазначив експерт МЦПД Ігор Петренко, коментуючи оприлюднене на сайті КМУ рішення щодо затвердження урядом даної програми.  Як зазначається у рішенні Кабінету Міністрів Державна цільова програма відновлення та розбудови миру в східних регіонах України передбачає: відновлення критичної інфраструктури та соціальних послуг в сферах освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, енергетики, тепло- та газопостачання, транспорту, водопостачання та водовідведення, екології та охорони навколишнього природного середовища, фізичної культури та спорту, створення умов для підвищення рівня зайнятості населення, надання підтримки бізнесу та розширення доступу до фінансових послуг, розвитку промисловості, будівництва, сільського господарства тощо.  Це значний крок на шляху вирішення конфлікту на Донбасі, зазначив Ігор Петренко, адже Програма спрямована на відновлення довіри між державою та її громадянами та передбачає синергію зусиль органів державної влади, місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства та міжнародних партнерів у напрямку встановлення миру та досягнення стійкого розвитку відповідних територій. Безумовно, подібна Програма повинна і могла б з’явитись раніше, адже майже рік після розроблення перебувала на погодженні. В будь-якому разі те, що уряд все ж таки прийняв рішення про затвердження, є дійсно необхідним для українського суспільства, для якого питання миру є сьогодні номер один. Вкрай важливим є закріплення відданості України розробленим ООН принципам розбудови миру, які визначаються основою виконання відповідних завдань Програми. Щоправда, відкритим залишається питання щодо фінансування даної Програми, адже в бюджеті поки що на неї кошти не закладені, підсумував експерт МЦПД.

Внутрішня політика

Відбулося засідання Наглядової Ради МЦПД

28 грудня відбулося засідання Наглядової Ради Міжнародного центру перспективних досліджень щодо підбиття підсумків поточного року та визначення стратегічних пріоритетів на майбутнє. Голова Наглядової Ради Віктор Маштабей у вітальному слові зауважив про важливість про проведення засідань членів Наглядової Ради задля планування ефективної та злагодженої роботи центру.  Відповідно, в рамках засідання було презентовано загальний звіт МЦПД за 2017 рік, зокрема протягом якого було реалізовано 10 проектів та проведено 83 публічних заходи, що географічно охоплювали 24 регіони України.   Надзвичайний і Повноважний Посол України, член Наглядової Ради Олександр Чалий зазначив про необхідність визначення чіткого позиціонування організації та основних напрямків діяльності, що дозволять МЦПД зайняти гідне місце серед провідних аналітичних центрів України. Також було озвучена ідея створення регіональної мережі, що дозволило б забезпечити постійну активність на регіональному рівні задля поширення ідей та напрацювань центру. Не менш важливим є створення нової фандрайзингової стратегії для реалізації нових проектів.  Стратегічними пріоритетами визначено:  Стратегічний пріоритет №1 – Розбудова інституційної спроможності МЦПД  Підвищення організаційної спроможності Посилення інституційної сталості Зовнішні комунікації  Стратегічний пріоритет №2 – Зовнішня політика, безпека та миробудівництво Мирне врегулювання Європейська інтеграція Стратегічний пріоритет №3 – Впровадження реформ та «діджиталізація» України Стратегічний пріоритет №4 – Захист прав й свобод людини і громадянина Стратегічний пріоритет №5 – Сталий економічний розвиток Член Наглядової Ради, доктор історичних наук Ігор Жалоба запропонував одним із можливих векторів діяльності МЦПД визначити варіанти можливої співпраці саме з активною молоддю в регіонах задля тиражування успішних кейсів. В свою чергу, Денис Пріймягі ініціював пропозицію створення нових форматів для аналітичних продуктів МЦПД, що дозволить збільшити кількість зацікавленої аудиторії та потенційних стейкхолдерів. Також членами Наглядової Ради попередньо на квітень заплановано проведення загальних зборів Громадської організації «Міжнародний центр перспективних досліджень».

Внутрішня політика

Україна: підсумки 2017 та виклики 2018

2017 рік супроводжувався постійною політичною турбулентністю. Прориву у структурних реформах не відбулось, але деякі точкові зміни все ж таки вдалося провести (пенсійна, медична, освітня реформи тощо).  У зовнішній політиці Україні вдалося досягти довгоочікуваних цілей у відносинах з ЄС (запровадження безвізового режиму та набуття чинності Угоди про асоціацію) та уникнути серйозного погіршення відносин з новою президентською адміністрацію в США. Однак наприкінці року міжнародні позиції України були ускладнені внутрішніми скандалами, корупцією, відсутністю реформ, а також погіршенням відносин майже з усіма сусідами. Загалом рік характеризувався як досягненнями так і провалами українського уряду в економічній політиці. Головним же наслідком його діяльності стало перебалансування економічних, соціальних та ресурсно-екологічних складових розвитку. При цьому, економіка України у 2017 році продовжувала повільно зростати і цих темпів росту без майбутніх дієвих кроків уряду буде недостатньо для економічного прориву у 2018 році, який виявиться не простішим за нинішній рік. Більше про підсумки та можливі виклики у майбутньому році дізнавайтеся в ґрунтовному аналізі "УКРАЇНА: підсумки 2017 та виклики 2018", який підготувала команда експертів Міжнародного центру перспективних досліджень.