Експертна дискусія: "Антиросійські санкції: інструмент впливу чи демонстрація безсилля?"

25 квітня Міжнародний центр перспективних досліджень провів експертну дискусію на тему: “Антиросійські санкції: інструмент впливу чи демонстрація безсилля?”. Режим санкцій діє вже чотири роки, а збереження чи розширення його обсягу встигло стати своєрідним критерієм успішності зовнішньої політики в цілому. Наскільки виправданий цей критерій? Чого можна досягти за допомогою санкцій і як краще їх застосовувати? “За допомогою санкцій можна запобігати подальшим порушенням, подальше застосування насильства - тут більш ймовірно досягти успіху. І це саме те, що спрацювало у санкціях Заходу проти Росії. З моєї точки зору, основна роль, яка була зіграна західними санкціями, - це якраз зупинення подальшої агресії Росії”, - зазначив експерт МЦПД Микола Капітоненко. “Санкції - це інструмент, частина стратегії, яка має бути спрямована на досягнення пріоритетних цілей. “І санкції - це інструмент, який має свою ціну і достатньо обмежену ефективність і який з часом створює складні дилеми, оскільки призводить до суперечливих наслідків”, - зазначив він. Як правило, санкції запроваджуються для впливу на країну, яка порушує узгоджені норми, міжнародні принципи, намагаючись змінити її поведінку. Вдаються до них відносно часто: так, із 26 санкційних програм, наразі активних у США, 12 були ініційовані протягом останніх 10 років; ООН після завершення “холодної війни” запроваджувала санкції більш як 20 разів, хоча до цього лише двічі. У переважній більшості випадків в сучасному світі застосовуються т.зв. “цільові” санкції на противагу санкціям всеохоплюючим, які були набагато більш популярними до 20 ст. Ключова відмінність між ними полягає у відокремленні відповідальних за здійснення певної політики груп чи осіб від решти населення країни, зазначив експерт. Згідно з дослідженням МЦПД, статистика останніх десятиліть вказує на те, що тільки приблизно у кожному четвертому випадку економічні санкції призводили до суттєвих змін у поведінці держави, проти якої були запроваджені. Найбільш висока ефективність санкцій - близько 50% - спостерігається у справі дестабілізації політичного режиму. Але і тут є суттєві застереження: зовнішні фактори можуть стати фактором консолідації суспільства довкола чинної влади. Між тим, на переконання Капітоненка, санкційна політика Заходу зараз не спрямована на зміну режиму у Росії. Говорячи про рекомендації із застосування санкцій Україною проти РФ, експерт наголосив на важливості підтримки змістовного діалогу з державами-партнерами: чим більш глибоким буде розуміння інтересів і суперечливих оцінок/позицій партнерів щодо антиросійських санкцій, тим більш продуктивним та тривалим буде співпраця в цьому напрямку. Також важливо створити ієрархію цілей, які повинні бути реалістичними, беручи до уваги потенціал та межу ефективності санкційної політики. Поруч з цим обмежувальні заходи проти РФ мають бути розширені, адже поки акцент зроблено на цільових санкціях, зокрема, персональних, зазначив він. Крім того, має бути врахована асиметрія у відносинах між Україною та Росією, адже, на переконання експерта, у цій парі Україна є слабкою та вразливою стороною, що принципово відрізняє українські антиросійські санкції від західних. Також економічні санкції повинні мати прозору процедуру та контроль за їх впровадженням, щоб не стати інструментом внутрішньополітичної боротьби з конкурентами, - зауважив Капітоненко. Міжнародний центр перспективних досліджень підготував можливі рекомендації зі стратегії застосування санкцій:  Підтримка більш змістовного діалогу із державами-партнерами. Чим більш глибоким буде розуміння їхніх інтересів і суперечливих оцінок/позицій щодо антиросійських санкцій, тим більш продуктивним та тривалим буде співпраця в цьому напрямі; Створення ієрархії цілей. Санкційна стратегія – як і будь-яка інша – не може бути ефективною без визначення першочергових цілей. Вони мають бути реалістичними, беручи до уваги потенціал та межу ефективності санкційної політики; Визначення оптимальних характеристик санкційного режиму; Важливим і ефективним є поєднання санкцій із погрозами наступних санкцій, а також із іншими інструментами тиску; Глибшого дослідження потребує питання багатостороннього формату антиросійських санкцій. З одного боку, єдність якомога більшої кількості країн у питанні антиросійських санкцій робить їх застосування не настільки дорогим або ризикованим для кожної з них окремо; Має бути врахована асиметрія у відносинах між Україною і Росією; Санкції мають бути інструментами державної політики з чіткою і зрозумілою логікою застосування та прозорими правилами. Перетворення їх на засіб боротьби із конкурентами дискредитує не тільки українські санкції проти Росії, але й підірве ефективність та довіру до санкцій в цілому; Застосування санкцій – інструменту складного, часом суперечливого і з урахуванням асиметрії українсько-російських відносин достатньо дорогого – має бути елементом двох стратегій: врегулювання конфлікту на сході України та визначення формату двосторонніх відносин з Росією. Дослідження: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/images/eu/t_sankcii_a5_ukr_6_.pdf...

Енергетичні інтереси та економічна безпека України

Рішення Німеччини та інших країн ЄС щодо дозволу на побудову газогону “Північний потік – 2” знову актуалізувало питання майбутнього газотранспортної системи України та енергетичної безпеки країни у цілому. Попри певні тактичні досягнення (зменшення обсягу споживання російського газу, прийнятне для НАК Нафтогаз рішення Стокгольмського арбітражу тощо), питання стратегії досягнення енергетичної безпеки у цілому залишається одним з найважливіших викликів для національних інтересів України. При цьому, уряд оголосив плани щодо досягнення Україною енергетичної незалежності у 2020 році та щодо стійкого розвитку у 2035 році, але шлях до них залишається розмитим. До того ж реалізація російських проектів альтернативних газогонів може залишити Україну на узбіччі такого важливого елементу економічної діяльності як транзит газу, призвести до значних фінансових та політичних втрат. Головні цифри та тренди У 2017 році Газпром на 8,1% наростив експорт газу до Європи, який сягнув 193,6 млрд кубометрів. Всього ж споживання ЄС у 2017 році оцінюється на рівні 560,5 млрд кубометрів газу. Таким чином, ринкова частка «Газпрому» в Європі досягла 34,7%. При цьому, найбільшим ринком залишилася Німеччина, яка імпортувала 53,4 млрд куб. м гасу. ГТС України у 2017 році забезпечила 44% поставок російського газу в ЄС. Транзит газу через Україну в минулому році склав 93 млрд кубометрів. У порівнянні з обсягами 2016 року, транзит зріс на 13,7%. Це дозволило Україні заробити близько $3 млрд на транзиті російського газу. При умові, що ВВП країни у 2017 році дорівнював $ 110 млрд, то дана сума склала 2,7% від його обсягів. Разом з тим, у середині січня 2018 року «Газпром» отримав дозвіл від Туреччини на будівництво другої лінії газопроводу «Турецький потік». Трохи пізніше, 26 березня Німеччина дала згоду на будівництво «Північного потоку-2» у Балтійському морі. Російський газовий монополіст також пішов на поступки щодо зміни ціни на газ для ринків Центральної та Східної Європи. Такі дії можуть позитивно вплинути на рішення Європейської комісії щодо врегулювання питання порушення «Газпромом» антимонопольного законодавства на європейських ринках, яке очікується у кінці квітня. Ці факти свідчать, що, попри складні політичні відносини, у сфері економічного співробітництва і, особливо, енергетики, визначальними залишаються власні інтереси країн-членів ЄС. Побудова нових газогонів, альтернативних українській ГТС, може маргіналізувати роль України у питанні транзиту газу, перетворити у перспективі такий стратегічний національний ресурс як газотранспортна система на груду металу. Для уникнення реалізації такого сценарію потрібні швидкі та ефективні дії, які дозволять зберегти роль і місце вітчизняного газогону у транзиті газу з РФ у країни Європи. Наслідки російських газових потоків Проекти «Північний потік-2» і «Турецький потік» передбачають запуск ліній газопроводу, загальна пропускна здатність яких - близько 85 млрд куб. м. газу на рік. З огляду на дані останніх років щодо транзиту через українську ГТС, запуск вищеназваних потоків може забрати близько 90% українського транзиту або близько $ 2,7 млрд прибутку на рік . Приблизно такі ж цифри озвучені «Нафтогазом», який оцінює фінансові втрати від запуску РФ альтернативних потоків та повної зупинки української ГТС у $3-3,5 млрд доларів. До того ж, у 2019 році спливає термін діючого контракту з «Газпромом» щодо транзиту газу. Згідно заяви голови російської компанії Олексія Міллера, «Газпром» може зберегти транзит через Україну у обсязі 10-15 млрд куб. м на рік, що складає до 10% її пропускної спроможності і менше 20% нинішнього обсягу транзиту. Для цього, за словами керівника російського монополіста, Україна повинна обґрунтувати «економічну доцільність» нового контракту на транзит. У свою чергу, українська сторона оголосила, що її основною метою буде збереження транзиту російського газу через територію України після закінчення терміну контракту з «Газпромом». Правда, за яких обсягів і яким чином це планується зробити до цього часу так і не оголошено, хоча Кабінет Міністрів України вже повідомив, що шукає компанію з управління українською газотранспортною системою. Також звучали ідеї, що Україна зможе може додатково завантажити газотранспортну систему за рахунок імпорту або транзиту газу з Румунії, але навряд чи румунський транзит зможе замінити вакуум, створений з огляду на переспрямування нинішніх транзитних потоків. Додаткові аспекти енергетичних відносин Окрім достатньо пахмурних перспектив у відносинах з РФ щодо транзиту газу та з огляду на блокаду Донбасу, Україна має вирішити питання й власного забезпечення енергоресурсами та зменшення імпортної залежності від них. Це підтверджується тим, що у 2017 році Україна значно наростила обсяг імпорту природного газу, вугілля та нафтопродуктів. При чому основними країнами з постачання енергоресурсів у 2016-2017 роках була Словаччина, Білорусь і Росія. Основні енергетичні ресурси: імпорт, експорт, транзит   Імпорт, 2017 рік Зміна імпорту до попереднього року Експорт, 2017 рік Зміна експорту до попереднього року Транзит, 2017 рік Зміна транзиту до попереднього року Природний газ 14,6 млрд куб. м +49% - - 93 млрд куб. м +13,7% Вугілля 19,777 млн т + 26,4% $105,5 млн +200% - - Нафтопродукти 9,7 млн т +11% 0,8 млн т +100% 16,4 млн т +1% Ядерне паливо $533,4 млн -2,9% - - - - Електроенергія 0,05 млрд кВт на год -38% 5,2 млрд кВт на год +37% 1,4 млрд кВт на год +218% Джерело: згідно даних Енергетичної митниці та ДФС З іншої сторони, позитивним для України є розвиток сектору відновлюваної електроенергетики. Зокрема, згідно даних Держенергоефективності, весь обсяг встановлених потужностей у 2016 році досяг 121 МВт, а у 2017 році - 257 МВт. При цьому, тільки у I кварталі 2018 року в Україні було введено в експлуатацію 159,4 МВт потужностей. Загалом, починаючи з 2015 року було інвестовано понад 550 млн євро в «зелену енергетику» і загальна потужність об'єктів відновлюваної електроенергетики нині становить 1,5 ГВт. Разом з тим, у осяжному майбутньому відновлювальна енергетика не замінить традиційних енергоносіїв і лише запровадження справді ринкових умов у галузі енергетики, які сприятимуть інвестиціям, зростання власного видобутку газу та посилення енергозберігаючих технологій дозволить країні наблизитись до мінімально прийнятних стандартів енергетичної безпеки. Шляхи балансування енергетичних інтересів Найближчі завдання перед українським урядом у енергетичній сфері включають: лібералізацію та відкриття енергетичних ринків; збереження транзитної інфраструктури держави, відновлення впевненості зовнішніх партнерів і фінансових організацій у надійності України як транзитної країни; зважену тарифну політику щодо транзиту енергоресурсів і внутрішнього енергоспоживання; виконання умов «Третього енергетичного пакету», а саме щодо відокремлення діяльності НАК «Нафтогаз» з транспортування і розподілу природного газу; «енергетичну євроінтеграцію», синхронізацію енергетичних систем з європейськими ринком (ENTSO-E, ENTSOG); диверсифікацію джерел отримання енергоресурсів; зниження енерговитрат на власне виробництво, підвищення енергоефективності країни; нарощування українського видобутку енергоресурсів; стимулювання альтернативної відновлюваної енергетики. У найближчій перспективі, Україна має врегулювати питання щодо постачання «Газпромом» 2 млрд 427 млн ​​кубометрів газу на окуповані території Донбасу і виставленого ним рахунку на $1,3 млрд. Також, очікується рішення апеляційного суду округу Свеа (Швеція) щодо спору між «Нафтогазом» та «Газпромом» з приводу $ 2,5 млрд штрафів, нарахованих Стокгольмским арбітражем. Вирішення вищезазначених питань зможе знівелювати можливі ризики енергетичної та економічної безпеки України. У іншому випадку, Україна ризикує втратити значну частку транзиту, що матиме наслідком чергове підвищення тарифів для населення та перебої у функціонуванні її ГТС. Але навіть і за таких обставин, є надія, що зростаючий попит ринку Європи і бажання Газпрому постійної збільшувати свою ринкову присутність (про що свідчать дані - у 2012 році його частка сягала лише 26%) можуть частково врятувати Україну від повної втрати ГТС. Отже, гра у шахи з приводу енергетичних інтересів усіх зацікавлених сторін ще остаточно не завершилась. На користь Україні грає те, що «Газпром» не зможе повністю зупинити транзит газу через її територію. Цьому сприяє зростаючий попит на газ у Європі, завантаженість гілок газопроводів, відносна лояльність сусідів, вигідна інфраструктура української ГТС. Але завдяки тільки цим факторам виграти не можливо. Тому, для того, щоб забезпечити транзит газу після 2019 року не менш ніж у 40 млрд кубометрів на рік (мінімальний економічно вигідний обсяг) та залучати інвестиції у модернізацію української ГТС уряду необхідно не продовжувати лише риторику протистояння та кормити ілюзію незалежності, а робити конкретні кроки, домовлятися з усіма сторонами та пропонувати альтернативи для досягнення довгострокових цілей, а не короткострокової вигоди. Інакше важелі впливу можуть остаточно зникнути, а економічна безпека та енергетичні інтереси будуть у черговий раз вирішуватись за рахунок українського населення.  ...

МЦПД провів дипломатичний брифінг "Inside Ukraine"

Команда експертів Міжнародного центру перспективних досліджень провела традиційний брифінг для представників дипломатичного корпусу та презентувала аналітичний вісник Inside Ukraine у Посольстві Німеччині в Україні. Частина "Державні рішення" була присвячена аналізу антиросійських санкцій та прийнятих законів про національну безпеку та дипломатичну службу. Микола Капітоненко у своїй доповіді розглянув ефективність та механізм дії санкцій, а також їх реальну значущість. Чи відбудуться ж реальні зміни, - презентувала експерт МЦПД Ірина Лук'янова, зазначивши, що реформування сектору національної безпеки та дипломатичної служби в Україні назріло давно, а в умовах зовнішньої агресії та конфлікту самі ці сфери відіграють вирішальну роль. Однак, аналіз законів засвідчує, що про системну і глибоку реформу нацбезпеки та дипслужби поки що не йдеться.  Економічний аналіз, що стосувався енергетичних інтересів та економічної безпеки України. Експерт з економічних питань, МЦПД Єгор Киян зауважив, що рішення Німеччини та інших країн ЄС щодо дозволу на побудову газогону "Північний потік – 2" знову актуалізувало питання майбутнього газотранспортної системи України та енергетичної безпеки країни у цілому. Зокрема, проекти "Північний потік-2" і "Турецький потік" передбачають запуск ліній газопроводу, загальна пропускна здатність яких - близько 85 млрд куб. м. газу на рік. З огляду на дані останніх років щодо транзиту через українську ГТС, запуск вищеназваних потоків може забрати близько 90% українського транзиту або близько $ 2,7 млрд прибутку на рік. Також важливим для того, щоб забезпечити транзит газу після 2019 року не менш ніж у 40 млрд кубометрів на рік (мінімальний економічно вигідний обсяг) та залучати інвестиції у модернізацію української ГТС уряду необхідно не продовжувати лише риторику протистояння, а робити конкретні кроки, домовлятися з усіма сторонами та пропонувати альтернативи для досягнення довгострокових цілей, а не короткострокової вигоди.  Частину "Політичної конкуренції", яку презентувала Ірина Івашко стосувалася аналізу та прогнозу до чого призведе протистояння НАБУ і САП. Створення НАБУ і САП запустило інституційний конфлікт зі старими інституціями – ГПУ і СБУ, які раніше безрезультатно “очолювали” боротьбу з корупцією. Поразка антикорупційних органів та їх дискредитація може зумовити втрату унікального шансу побороти тотальну корупцію. Фактично, слід визнати, що інфікування корупцією та політичним впливом нових органів відбувається вже на етапі їх формування. САП та НАБУ, які вважалися певною мірою винятками з цього правила, реінтегруються в існуючу систему залежності, політичних домовленостей та торгів шляхом дискредитаційних кампаній та медійного тиску.Чи існує вихід з цього замкнутого корупційного кола? Декілька років тому експерти активно обговорювали необхідність вивчення досвіду створення наднаціональних органів за прикладом Гватемали (International Commission Against Impunity in Guatemala). Подібні приклади можуть дозволити створити інституції, які володіють імунітетом від “інфікування” українською корупцією. Але на даний момент бракує політичної волі навіть для створення антикорупційного суду, не кажучи вже про згоду на створення наднаціональної судової інституції.   Більш детальну інформацію щодо повної версії аналітичного вісника "INSIDE UKRAINE" можна отримати:  e-mail: office@icps.com.ua тел. (044) 253-22-29, (068) 831-94-69...

Коли настане відповідальність за дії правоохоронців ? Рік потому

За подібну діяльність Нобелівський комітет присуджує премії миру, але в Україні розробка плану мирного врегулювання конфлікту на Донбасі  стала офіційною причиною нападу та обшуків з боку кримської прокуратури та СБУ в Міжнародному центрі перспективних досліджень. Навіть у часи Януковича правоохоронці не дозволяли собі вдиратися в приміщення аналітичних центрів, тому події річної давності дійсно шокували. Але з того часу відбулося вже стільки подібних акцій, які прямо чи опосередковано були організовані українською владою, що сумніву не залишилось в тому, що це системна робота по взяттю під контроль або знищенню непідконтрольних центрів впливу. Чого вартують лише напади на антикорупційних активістів, примус до електронного декларування громадських організацій, дискредитаційні кампанії щодо опозиційних політиків... Через рік після обшуку в МЦПД, свідками якого були і журналісти інтернет-видання Апостроф, вже можна без емоцій оцінити – що все таки це було, чи є шанс відновити справедливість і покарати тих, хто рік тому дозволив шоу в масках і без масок. Публікуємо статтю адвоката Д.Довжика, який веде відповідні судові справи щодо обшуків річної давності. “Як практикуючий юрист та адвокат я звик до постійних маски-шоу в бізнес-компаніях. Втручання правоохоронних органів з приводом і без у діяльність суб’єктів підприємництва вже давно стало буденною практикою, яка відлякує від нашої країни і іноземних, і вітчизняних інесторів та бізнесменів. Але проведення півтора десятками “кримських” прокурорів та співробітників СБУ у супроводі двох автобусів озброєних бійців Альфи із закритими обличчями так званого «обшуку» у Чистий четвер 13 квітня 2017 року офісу Громадської організації «Міжнародний центр перспективних досліджень» та ще й під офіційним приводом щодо “пошуку планів мирного врегулювання конфлікту на Донбасі” виходить за рамки здорового глузду. Як по формі слідчих дій, процедурі їх проведення, так і по суті того, що відбулося рік тому у самому центрі столиці, на вулиці Інститутській. Нагадаю лише, що під час так званого «обшуку» працівниками «правоохоронних» органів було порушено фактично усі законодавчі норми, що регламентують порядок проведення даної слідчої дії. П’ять годин декілька десятків аналітиків та журналістів були заблоковані у тісному офісному приміщенні, їх було позбавлено права на присутність адвоката під час слідчих дій і доступу швидкої допомоги, заборонено вести відеозапис обшуку. Безневинних людей не лише принижували і ображали їх людську гідність, а в певний момент з порушенням норм законодавства навіть почали використовувати фізичну силу. Абсурдність і сюрреалістичність дій кримських прокурорів та київських СБУшників довершили конфіскація підручників з міжнародної конфліктології, усіх комп’ютерів, які містили файли з посилання на пошуковий запит “мирне врегулювання конфлікту на Донбасі”, телефонів, особистих документів, робочих записок, роздруківок офіційних документів і так далі. Яку мету мали ці дії ще, окрім як залякати, принизити, продемонструвати всевладдя і безкарність, пояснити не можливо. Зрозуміло, що ніяких свідчень “злочинів” чи “зради Батьківщини”, не знайшли і не могли знайти. Уся діяльність центру і його співробітників публічна, а переслідування опрацювання ідей, тим більше мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, - це занадто навіть для авторитарних режимів. Центр підтримали як правозахисники, донори, партнери і просто друзі, так і іноземні посольства та представництва. Хоча через декілька місяців, коли почалися провокації і напади на антикорупціонерів, закриття і “наїзди” на опозиційні ЗМІ, системні кроки щодо взяття під контроль незалежні організації, а потім і висилка з країни опозиційних політиків, нам чітко стало зрозуміло, що маємо справу не з одиничним випадком, а з політичним рішенням щодо “закручування гайок”, поступове і цілеспрямоване обмеження  конституційних прав і свобод громадян під прикриттям євроінтеграційної та патріотичної риторики.  Але громадяни України вже не раз давали відсіч антидемократичним натискам. Почали роботу щодо захисту Центру і ми. Дякуючи злагодженій роботі адвокатів нам достатньо швидко вдалося отримати вилучене майно. Водночас ми оформили низку  заяв та скарг до правоохоронних органів, в яких було викладено обставини та факти кримінальних правопорушень і протиправних дій, допущених в ході так званого «обшуку». За наслідком судового оскарження бездіяльності правоохоронних органів, Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року по справі № 752/9984/17 було зобов’язано Прокуратуру Автономної Республіки Крим внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо кримінальних правопорушень допущених під час обшуку в офісі ГО «МЦПД» та розпочати досудове розслідування. За наслідком аналогічного судового оскарження бездіяльності Генеральної прокуратури України, Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2017 року по справі № 757/27723/17-к було зобов’язано також Генеральну прокуратуру України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо кримінальних правопорушень допущених під час обшуку організації. Варто зазначити, що метою таких дій було виключно відновлення справедливості, покарання усіх винних осіб, а також наївні сподівання, що «оновлені» та «чесні» правоохоронні органи не вдаватимуться до приховування злочинців, навіть якщо ті виявляться працівниками органів досудового слідства, та не сприятимуть тому, щоб «перевертні у погонах» уникнули покарання, а забезпечать повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд з тим, щоб усі винні особи були притягнуті до відповідальності. Про те, що “правоохоронці” перелякалися і почали шукати нові засоби тиску і залякування, свідчило і оформлення окремими у кінці червня, тобто майже через три місяці після обшуку, заяв про їх “побиття” під час обшуку. Новий анекдот: аналітики побили під час обшуку прокурорів, яких захищала Альфа. На деякий час нам здавалося, що ми дійсно досягли рівня правової держави та можемо законно в судовому порядку домогтися відновлення справедливості. Однак 30 серпня 2017 року слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень Прокуратури міста Києва було винесено постанову про закриття кримінальних проваджень, порушених за наслідком вищевказаних судових рішень. Інакше кажучи, слідчими Прокуратури міста Києва, що в ході досудового розслідування не дослідили жодного правопорушення, не призначили жодної експертизи, не допитали жодного свідка тих подій, не дослідили матеріалів лікарів, що надавали швидку медичну допомогу потерпілим, не дослідили наявних висновків судово-медичної експертизи, а також просто проігнорували та замовчали факти не допуску адвокатів та умисного перешкоджання їх діяльності, раптом дійшли висновку про необхідність припинення даного кримінального провадження, не повідомивши про це жодну постраждалу особу. Більше того, в ході так званих «слідчих дій» 1 вересня 2017 року потерпіла по даній справі особа отримала повістку про виклик на 22 серпня 2017 року для участі з метою проведення слідчих дій. Тобто «оновлені» та «чесні» працівники органів досудового слідства раптом вдались до старого прийому маніпулювання датами направлення повісток, що полягає у направленні повістки на дату, що давно минула та швидкого закриття кримінального провадження. Ось таким на сьогоднішній день для нас виявилося справжнє обличчя справедливості по-українськи. Для повноти викладення зазначимо, що за наслідком чергового судового оскарження протиправних дій «оновлених» та «чесних» правоохоронних органів, нами було відновлено слідство за фактами кримінальних правопорушень допущених під час обшуку організації. Так, за наслідком судового оскарження Постанови прокуратури про закриття кримінального провадження, порушеного за фактом правопорушень, здійснених під час обшуку в офісі ГО «МЦПД», Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року по справі № 752/22043/17 суд повністю задовольнив нашу скаргу та скасував Постанову про закриття кримінального провадження, тож наразі слідство тримає. Однак, в нашому випадку ситуація, що склалася у зв’язку з описаними діями «оновлених» та «чесних» правоохоронних органів, є показовим прикладом свавільної «акції залякування» органами державної влади по відношенню до громадян зокрема, а також безвідповідальності правопорушників перед суспільством в цілому. Основною ж причиною такої протиправної діяльності, на наше глибоке переконання, є повне відчуття безкарності окремих посадовців та відсутність з їхнього боку будь-якого натяку на дії, спрямовані на службу державі та забезпечення охорони прав і свобод її громадян. Ні, це ні в якому разі не примусить нас зупинитися або припинити боротьбу за свої права. Ми будемо і надалі оскаржувати усі неправомірні дії до усіх можливих інстанцій, судитись і боротись доти, доки не досягнемо відновлення своїх порушених прав та притягнення усіх осіб, винних у подіях 13 квітня 2017 року, до справедливого покарання, тому що зло завжди і усюди має бути покаране! Однак, підводячи сьогоднішній підсумок нашої боротьби за справедливість по-українськи, можемо сміливо відзначити, що по сьогоднішній день ситуація в державних органах залишається такою, якою вона була і до Революції Гідності та по суті стала першопричиною її початку: окремі посадові особи вдаються до нахабного самоправства і свавілля по відношенню до громадян, а органи прокуратури свідомо ігнорують такі незаконні дії. Більше того, подібні «акції залякування» умисно замовчуються та приховуються органами прокуратури усіх рівнів. За таких обставин триває абсолютно абсурдна ситуація, характерна в українському суспільстві при усіх державних режимах, починаючи з перших днів незалежності, за якої державні службовці, що перебувають на нашому з Вами утриманні як платників податків, здійснюють усе від них можливе задля того, щоб приховати факти порушення ними наших конституційних і громадянських прав. Тому ми закликаємо усіх і кожного, хто постраждав від неправомірних дій правоохоронців, не припиняти боротьби за свої права, оскаржувати усі протиправні дії та порушення Ваших прав будь-якими державними структурами, оскільки лише спільними зусиллями наше суспільство зможе примусити каральну систему поважати наші з Вами громадянські права. Водночас, враховуючи той факт, що раніше правоохоронними органами не було здійснено жодних дій, спрямованих на захист наших порушених прав, враховуючи переконання і віру в те, що питання реальної боротьби з порушенням прав громадян і захисту громадянського суспільства в Україні є для сьогоднішніх керівників держави настільки ж важливим, яким воно було і є для усіх нас, що постраждали від «акції залякування» 13 квітня 2017 року зокрема та усіх учасників Революції Гідності в цілому, наразі ми звертаємося до керівництва правоохоронних органів з метою офіційного оприлюднення фактів протиправних дій по відношенню до Громадської організації «Міжнародний центр перспективних досліджень», що були допущені 13 квітня 2017 року, а також фактів подальшого приховування таких протиправних дій, що тривають по сьогоднішній день.”                                                                                                            Дмитро Довжик, адвокат ...