Пенсійна реформа: виклики та перспективи

25 років в Україні тривають спроби здійснити пенсійну реформу. Проте результат поки що не втішний. У працюючих українців немає жодних стимулів платити пенсійні внески; хронічно дефіцитний Пенсійний фонд, що тисне на держбюджет; при цьому Україна витрачає на пенсії чи не найбільше за всіх у світі (у відсотках до ВВП), і до недавнього часу мала дуже високі «трудові податки», стимулюючі бізнес до відходу в тінь. Проведення реформи ускладнює чимало об’єктивних та суб’єктивних факторів, зокрема складна демографічна ситуація, високий рівень тінізації економіки, розбалансованість бюджету та політичний популізм. Після завершення революції Гідності ми спостерігаємо нову хвилю спроб вдосконалити існуючу пенсійну реформу, яка здійснюється в умовах пильної уваги з боку світової спільноти, в першу чергу – МВФ, а також в умовах жорсткої політичної конкуренції. Зі здобуттям незалежності для України, яка успадкувала радянську систему пенсійного забезпечення, яка передбачала тільки солідарний рівень, гостро постало питання формування нової пенсійної системи, яка відповідала б актуальним соціально-економічним умовам. З моменту здобуття незалежності було декілька спроб системної зміни пенсійної системи. Однією з ключових таких спроб було прийняття доволі прогресивного Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у 2003 році. Новий закон передбачав проведення в Україні системної пенсійної реформи, створення солідарної, обов’язкової державної і приватної накопичувальних пенсійних систем, а також він прив’язував рівень пенсій до тривалості професійного стажу і розміру заробітної плати в Україні. Однак на практиці Закон не привів до реальної реформи, не розв’язав проблему постійного дефіциту Пенсійного фонду, не забезпечив упровадження державної накопичувальної системи пенсійного забезпечення і не зміг гарантувати гідний рівень пенсійного забезпечення для своїх громадян. Це сталось через низку обставин, зокрема: В ході розгляду законопроекту в парламенті з нього було вилучено важливу з точки зору довгострокової стійкості пенсійної системи норму про поступове підвищення пенсійного віку до 60 років для жінок і до 65 років для чоловіків. Законопроект не вирішував проблеми привілейованих пенсій: «VIP-пенсіонери» продовжували отримувати пенсії набагато більші, ніж вимагала об’єктивні економічні обставини. Також закон не вирішував проблему занадто високого податкового навантаження на фонд оплати праці, пов’язаного з пенсійними відрахуваннями. Набуття другим рівнем пенсійної реформи (обов’язкове державне накопичувальне страхування) чинності було відкладено – до прийняття окремого закону про запуск накопичувального фонду обов’язкового пенсійного страхування Однак чи не найбільшою проблемою став популізм політиків в гонці за електоральну підтримку. Купівля електоральної лояльності пенсіонерів стала тенденцією. Для прикладу, з 2002 по 2010 роки мінімальний розмір пенсій зріс в 9 разів в реальному вираженні, в той час як середній розмір зарплати - лише в 3,4 рази. Ще одна проблема – існування пільгових пенсій та ранній вихід на пенсію для окремих верств населення. Відтак Україна опинилася в замкнутому колі зростання дефіциту бюджету, на який наклались демографічні проблеми. Нарощуючи пенсійні витрати, вона збільшувала дефіцит Фонду. Одночасне погіршення демографічної ситуації знижувало можливі опції для вирішення проблеми. Складна демографічна ситуація в Україні значно ускладнює розробку та реалізацію пенсійної реформи. Однією з головних демографічних проблем України є дуже висока передчасна смертність і, як наслідок, - одна з найнижчих у Європі тривалість життя, особливо у чоловіків. Одним з дискусійних параметрів демографічного стану України став той факт, що Україна – одна з найстаріших країн у світі. Справді, якщо враховувати лише показник 60+, тобто частку населення старше 60 років, то така…. Проте, частка людей віком 65+ в Україні нижча, ніж у країнах ЄС (15,6% проти 18,9% в середньому по ЄС) за рахунок того, що в інтервалі від 60 до 65 років помирає досить велика кількість людей. Також треба враховувати той факт, що в Україні середня тривалість життя чоловіків нижча, ніж у більшості розвинених країн. Проте важливим є не лише абсолютний вік виходу на пенсію, а й середня очікувана тривалість життя на момент такого виходу та пільговий достроковий вихід. Українські жінки посідають одне з найвищих місць у світі за тривалістю життя на пенсії – так, у 2012 році вона складала 23 роки, що перевищувало їхній середній трудовий стаж. Для чоловіків середня очікувана тривалість життя на момент виходу на пенсію становить 14 років, що співставно з таким показником в інших країнах. Водночас в Україні майже половина чоловіків виходить на пенсію у 60 років, а решта – в 40, тобто реально середній вік виходу на пенсію – 55 років. Ще одна загрозлива тенденція – старіння населення. У майбутньому рівень старіння населення та демографічне навантаження зростатимуть за рахунок скорочення населення працеактивного віку Цьому сприятиме й катастрофічне скорочення народжуваності, яке відбулося у 1990-х роках. Як наслідок, станом на 2017 рік в Україні склалась ситуація, коли на 12,5 млн пенсіонерів припадає 26 млн осіб працездатного віку з яких зайнятими є тільки 176 млн осіб. При цьому з числа зайнятих тільки 10 млн осіб сплачують ЄСВ – базу для формування пенсійного фонду. В бюджеті на 2017 рік закладений дефіцит Пенсійного фонду в розмірі 141,5 млрд грн, що становить 5.5% ВВП. Таким чином Пенсійний фонд здатний бездефіцитно фінансувати менш ніж половину свої видатків. Аналогічна ситуація спостерігалась і в 2016 році – з суми Пенсійного фонду в розмірі 257 млрд грн дефіцит становив 145 млрд. Уже зараз в Україні пенсійні видатки становлять 15% від ВВП що є одним із найвищих показників у Європі та значно перевищує аналогічний показник багатьох країн з істотно вищим рівнем старіння, таких як Швеція, Фінляндія, Великобританія, Норвегія, Швейцарія. Пенсійний вік у нашій країні лишається одним із найнижчих у Європі – фактично, з урахуванням пільгових пенсій – 55 років, порівняно з 63,1 років у середньому в країнах ЄС Середня тривалість трудового стажу в Україні – тобто періоду, протягом якого людина заробляє собі пенсію, однакова для чоловіків та жінок (близько 34 років). Також в 2016 році в Україні налічувалося 830 000 осіб молодше пенсійного віку, які отримували так званні «ранні» пенсії. Таким чином розробка проекту пенсійної реформи відбувалась в досить складних та напружених умовах. В травні 2017 року Кабінет міністрів під тиском МВФ все-таки ухвалив проект довгоочікуваної пенсійної реформи. Чинний варіант пенсійної реформи включає наступні ключові пункти: Підвищення страхового стажу з 15 до 25 років Відповідно до запропонованої урядом реформи, пенсійний вік залишається на рівні 60 років для людей, які матимуть страховий стаж 25 років. Наразі право на пенсію за віком мають ті, кому виповнилося 60 років. При цьому в законі зазначається, що ці особи повинні мати страховий стаж 15 років. З 1 січня 2004 року для нарахування пенсії важливий лише страховий стаж. Таким чином, з цього часу трудова книжка не є підтвердженням страхового стажу. При цьому запроваджується гнучкий коридор пенсійного віку та можливості компенсації відсутнього страхового стажу — громадяни, яким не вистачає років стажу, щоб задовольнити вимогу стосовно мінімального стажу, матимуть можливість сплатити внески за відсутні роки (не більше 5 років). При цьому проект реформи не передбачає підвищення пенсійного віку, на чому наполягав МВФ. Осучаснення" пенсій. 50% пенсіонерів підвищать пенсії Для цього уряд запроваджує єдині правила визначення розмірів пенсійних виплат. Планується введення нової формули нарахування пенсій за єдиним підходом для "старих" і "нових" пенсіонерів із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. Тобто виходить, що показник, за яким розраховуються пенсії, буде підвищено майже утричі. За словами Прем’єр-міністра В. Гройсмана, у результаті зазначеного "осучаснення" до 3 764,40 грн більше 5 млн пенсіонерів уже з 1 жовтня 2017 року отримають підвищення пенсій від до 200 грн і більше 1 тис. грн щомісячно. Запровадження даної норми пов’язане з тим, що багато пенсіонерів, які вийшли на пенсію 10 років назад, отримують меншу пенсію, ніж їх колеги, які почали отримувати пенсію недавно. Станом на сьогодні нарахування пенсії залежить від трьох показників: зарплати працівника, стажу та показника середньої заробітної плати по Україні, який застосовується при обчисленні пенсії. Середня зарплата зростає з кожним роком, тому пенсії українців повинні перераховуватись. Останній раз таке перерахування відбулося в 2012 році, але із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік 1197,91грн. За цей час середня зарплата по Україні, яка застосовується при обчисленні пенсії, зросла до 3764,4 грн або більше ніж втричі. В результаті 2/3 пенсій навіть не досягають розміру прожиткового мінімуму.  Скасовується оподаткування пенсій З 1 жовтня пропонується відмінити оподаткування пенсій для працюючих пенсіонерів. Наразі пенсії, розмір яких перевищує 12 470 гривень (10 прожиткових мінімумів), підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5% у частині такого перевищення. Скасування особливих умов виходу на пенсію Призначення пенсій за вислугу років буде здійснювати лише для військовослужбовців. Реформою також передбачається, що з 1 січня 2018 року скасовується право на призначення пенсій за вислугу років для працівників освіти, сфери охорони здоров'я, соціального захисту та інших категорій. Запропонований інструмент — це ще один спосіб, який повинен дозволити уряду зменшити кількість пенсіонерів. Встановлення особливого режиму для працівників з шкідливим умовами праці. Проект реформи передбачає, що підприємства замість відшкодування пенсій сплачуватимуть підвищений ЄСВ за своїх працівників, зайнятих на шкідливих виробництвах (з поступовим переходом до накопичувальної системи пенсійного забезпечення). Законопроект пропонує встановити, що за осіб, які виконують роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці, доплата ЄСВ становитиме 15 %. Тобто загалом за таких працівників підприємство сплачуватиме ЄСВ за ставкою 37%. Для всіх інших категорій працівників, що мають право на достроковий вихід на пенсію через шкідливі умови праці, доплата ЄСВ становитиме 7%. Тобто загалом роботодавець сплачуватиме за таких співробітників ЄСВ за ставкою 29%. Також передбачено, що додаткові внески ЄСВ з 1 січня 2019 року за працівників, молодших за 35 років, будуть накопичуватися на їх індивідуальних пенсійних рахунках. Щорічне перерахування пенсій У законопроекті передбачається автоматична норма про щорічну індексацію (перерахунок) пенсій для захисту від інфляції. Планується, що перерахунок буде відбуватися з урахуванням фінансових можливостей солідарної системи — тобто якщо буде зростання економіки і бюджет буде наповнюватися краще. При цьому в уряді зауважують, що індексація буде прив'язана до показника зростання середньомісячних зарплат за три роки — не менше ніж на 50% такого зростання. І не менше ніж на 50% індексу споживчих цін. Скасовується 15-відсоткове зниження пенсій працюючим пенсіонерам З жовтня 2017 року уряд пропонує скасувати 15-відсоткове зниження пенсій працюючим пенсіонерам. Із 2,3 млн. працюючих пенсіонерів зараз пенсії знижуються у 494 тис. проектом реформи пропонується щоб ті, хто працює, отримували заробітну платню і пенсію у повному обсязі. Підвищення соціальних стандартів Передбачене на 2017 рік друге підвищення соціальних стандартів на 5% пропонується з 1 жовтня. Мінімальна пенсія у такому випадку становитиме 1373 грн. Підвищення пенсій торкнеться 9 млн пенсіонерів. Таким чином уряд зробив крок на шляху до виконання однієї з головних вимог Міжнародного валютного фонду для отримання Україною наступного траншу. Однак подальша доля запропонованої реформи залежатиме від Парламенту, де й очікуються найбільш запеклі баталії. В цілому проект реформи сконцентрований на скороченні хронічного дефіциту ПФ, модернізації, та підвищенні ефективності функціонування солідарного рівня пенсійної системи, в тому числі за рахунок своєрідного її поєднання з елементами накопичувальної системи, проте практично не торкається проблеми формування другого та третього рівнів пенсійної системи. Відтак запропонований урядом проект важко назвати повноцінною системною реформою, яка кардинально змінить існуючу пенсійну реформу. Також слід враховувати, що формування ефективної пенсійної системи потребує цілого ряду реформ в суміжних сферах, як то фінансова, податкова та соціальна.  ...

МЦПД провів дипломатичний брифінг

Вже традиційно МЦПД представив аналітичний вісник Inside Ukraine дипломатичному корпусу. Ігор Петренко, в частині державні рішення, підбив підсумки трьох років президентства Петра Порошенка. Щодо сфери зовнішньої політики, то Україна досягла прогресу на шляху європейської інтеграції. Набула чинності Угода про асоціацію між Україною та ЄС, застосовується поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі (ПВЗВТ), яка спрощує доступ українських товарів на ринок ЄС. З 11 червня 2017 року почав діяти безвізовий режим, який став одним з найвідчутніших здобутків України, - зауважила Ірина Івашко. За президентства Порошенка Україна фактично вичерпала «вікно можливостей» у сфері євроінтеграції, які ЄС готовий був надати Києву на нинішньому етапі. Як наслідок, у найближчому майбутньому пріоритетність проєвропейського вектору України може опинитися в залежності від готовності ЄС запропонувати нові формати зближення чи інші привабливі стимули для внутрішніх перетворень за відсутності перспективи членства в ЄС. Старший економіст Василь Поворозник, зазначив, що зі здобуттям незалежності для України, що успадкувала радянську систему пенсійного забезпечення, яка передбачала тільки солідарний рівень, гостро постало питання формування нової пенсійної системи, яка відповідала б актуальним соціально-економічним умовам. 25 років в Україні тривають спроби здійснити пенсійну реформу, проте результат поки що не втішний. Адже запропонований урядом проект важко назвати повно- цінною системною реформою, яка кардинально змінить існуючу пенсійну реформу. Також слід враховувати, що формування ефективної пенсійної системи потребує цілого ряду реформ в суміжних сферах, як то фінансова, податкова та соціальна...

Вибори у Британії: чим вони обернуться для країни?

                                     Кемерон Гібсон, запрошений експерт, Університет Західної Шотландії   8 червня Великобританія обирає обрати нового прем'єр-міністра. До цих виборів закликала  прем’єр Тереза Мей -  з тим, щоб британська громадськість визначилась, як керувати Британією в контексті Брекзиту і як власне цей самий Брекзит реалізувати. Британський уряд обирається за допомогою системи простої більшості, коли  місця (округи) розподіляються на мажоритарній основі – кандидат з найбільшою кількістю голосів отримує  місце, а партія з найбільшою кількістю місць в парламенті може сформувати уряд). Опитування свідчить про те, що обирати  будуть між двома людьми: Терезою Мей від консерваторів і Джеремі Корбіном від лейбористів. Вони обоє прагнуть стати прем'єр-міністром, сформувати уряд і об’єднати Великобританію навколо своїх ідей. Тому варто зупинитись на тому, що ці вибори  будуть  означати для Великобританії і її місця у світі. Зовнішня політика Зовнішня політика стала ключовою  в цих виборах, враховуючи той факт, що вибори були оголошені у зв’язку з тим,  Великобританія йде на переговори по виходу зі складу Європейського Союзу. Таке рішення буде мати наслідки для торгівлі, імміграції та позиції Британії у в світі, тому для потенційного прем'єр-міністра життєво важливо  мати відповідну зовнішню політику. Важливі ці вибори і для НАТО, торговельних відносин та оборони. Консерватори прагнуть до поступового  зростання оборонних витрат на 0,5% на рік, до  зобов'язання витрачати 2% від ВВП на НАТО, до розширення транснаціонального залучення  до Закону про сучасне рабство і розвитку вільної торгівлі. Останній аспект буде включати зміцнення партнерських відносин і економічних зв'язків з країнами Співдружності і США. Лейбористи прагнуть до реформування  Організації Об'єднаних Націй стосовно вето постійних членів Ради безпеки і ймовірності виникнення зловживань; створення департаменту в Міністерстві миру для попередження конфліктів, постконфліктної миротворчої діяльності і захисту цивільних осіб в умовах конфлікту; до зобов’язання  визнання Палестини і прийняття рішення про співіснування двох держав; до постійних  інвестицій в збройні сили; до мінімізації тарифних і нетарифних бар'єрів у торгівлі і, нарешті, до необмеженої торгівлі товарами та послугами з Європейським Союзом. Можлива реформа Організації Об'єднаних Націй, формування нового Міністерства, прагнення до багатостороннього ядерного роззброєння, і необхідність підтримки "конструктивних переговорів" щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту відповідає прагненням пацифістського крила Лейбористської партії, але може виявитись надмірним навантаженням для урядових відомств напередодні переговорів щодо виходу з Євросоюзу. Обидві сторони обговорюють можливість торгівлі як на міжнародному ринку, так і в Європі. Для консерваторів це ідеологічна позиція, враховуючи їх підтримку ринкових сил в економічних питаннях; для лейбористів це прагматична позиція. Однак для обох сторін досягнення цілей може бути важким. Успіх залежить від умов проведення переговорів (стосовно виходу Великобританії з ЄС,  стосовно СОТ та можливих торгових партнерів) та інших зобов'язань щодо пересування людей, товарів та імміграції. Зміна  з Європою зобов'язує зосередитися на дипломатії і укріпленні торгівельних відносин, велике значення має включення цих аспектів в обидва маніфести. Однак акцент на політиці залишається ключовим. Консерватори традиційно виступають за сильні збройні сили і надійний захист національних інтересів; в той час як лейбористи -  за дотримання міжнародного права і поширення знань про міжнародну гуманітарну активність. Ці відмінності  наочно викладені в маніфестах. Економічна Політика Маніфест консерваторів - це заявка на  центральний вектор британської політики  – такі очевидні напрямки як встановлення енергетичного максимуму і більш високий прожитковий мінімум. Незважаючи на це, є й численні поступки стосовно рівня оподаткування. Не буде податку на додану вартість, надається зобов'язання про збереження низької ставки корпоративного податку і збільшення неоподаткованого мінімуму до £12,500. Зрозуміло, що через цей маніфест тетчерське мислення консерваторів переживає спад. Прагматизм є єдиним виходом, і, як правило, прихильники політики Тетчер з числа консервативних політиків підтримують Терезу Мей  через те, що вона підтримує Брекзит. Для порівняння, лейбористи під керівництвом  Джеремі Корбіна націлені на ключових прихильників лейбористів  - і своєю риторикою, і політикою. Як і консерватори, лейбористи мають намір стримувати ріст ПДВ, але на цьому схожість закінчується. Лейбористи хочуть збільшити податок на прибуток для підприємств, прикрити податкові лазівки і вповноважити Державне управління Великобританії з податків і митних зборів посилити заходи щодо ухилення від сплати податків. Для тих, хто заробляє менше  £80,000, податок на прибуток збільшуватись не буде. Економічна модель лейбористів, очевидно, була сформована під впливом  Корбіна і канцлера казначейства Тіньового кабінету Джона Макдоннелла. Їх прагнення до оподаткування та інвестицій є явно кейнісіанським, і зрозуміло, що лейбористи змінилися з часів вельми успішного виборчого мислення  Тоні Блера «Третій Шлях». Союз Наряду з тим, що ці вибори асоціюються з Брекзитом, присутня певна динаміка стосовно незалежності Шотландії. Це питання буде розглядатися через призму двох сторін. Консерватори виграли в Шотландії, ідентифікувавши  себе як оплот проти Шотландської Національної партії та втілення можливості  проведення ще одного референдуму. Однак існує взаємозалежність між ШНП  та консервативними  партіями  – кожен є корисним для іншого. На даний момент  в цьому заключається парадоксальність політики Шотландії. Якщо Тереза Мей переможе на виборах, це взагалі може зняти питання  незалежності Шотландії або ж дати ще сильніший поштовх для цього. Однак це здається малоймовірним, враховуючи зниження рівня підтримки ще одного  референдуму, в цілому неприязні до політики  ШНП (особливо в освіті) і прецеденту, який дозволяє прем'єр-міністру схвалювати або відхиляти вимогу про проведення референдуму. Здається, Співдружність у безпеці. Поки що. Партії Незалежно від результату, Джеремі Корбін заявив про свій намір залишитись лідером. І це незважаючи на  те, що більшість Лейбористів у парламенті не підтримують його. Незалежно від результатів, вони можуть для обох сторін стати  можливістю сформувати додаткового гравця в британській політиці. Проте, це навряд чи станеться. Лейбористи славляться внутрішніми суперечками, але зможуть подолати їх, якщо стануть до керма. Корбін має сильний зв'язок з активістами, але завжди дотримується  позиції аутсайдера, коли справа стосується  партійної політики. Цієї підтримки активістів і позапарламентських груп може бути достатньо, щоб підтримати його в короткостроковій перспективі, але йому потрібно буде закріпити підтримку парламентської партії, якщо він прагне зберегти свою позицію. З іншого боку, консерватори згуртувалися навколо Терези Мей, враховуючи, що єдина можливе конфліктне  питання для партії – Європа – вирішується на основі  результатів  референдуму. Однак, незважаючи на особистісну прив’язку  цих виборів, якщо  консерватори не переможуть, вони не будуть довго роздумувати про заміну Терези Мей, тим паче, що на цих виборах підтримка партії досягла свого максимуму з 1983 року. Проте очікується, що консерватори переможуть на цих виборах. Таким чином, схоже кілька торі опиняться  при владі в найближчому майбутньому. Тим не менш, враховуючи наслідки  виходу Великобританії з ЄС, довіра до результатів опитування стала сумнівною практикою  і  все ще може змінитися. Висновки Отож, Британії  слід зробити певний вибір, незважаючи на зміщення позиції консерваторів до центристської. Уряд Терези Мей буде подібним до уряду  останніх п'яти років, але з присмаком прагматизму: низьке оподаткування, сильна зовнішня політика, але зі спробами вирішити проблеми витрат на проживання  і заробітної плати. Під керівництвом Мей Британія продовжить Брекзит, але намагатиметься  встановити нові відносини з Європою і укласти торгівельні угоди  за межами єдиного ринку, зберігаючи тверду прихильність до НАТО, трансатлантичних принципів і підтримку збройних сил в цілому. З іншого боку, уряд під керівництвом  Джеремі Корбіна буде помітно відрізнятись  від попереднього уряду. Збільшення податків, державних витрат і  акцент на зовнішню політику, що ґрунтується на участі в транс-національних структурах, таких як Організація Об'єднаних Націй. Лейбористський Брекзит, так само, як і консервативний, буде залежати від того, як пройдуть переговори. При цьому  внутрішні політики (будь то євроскептики-торі  чи лейбористи, які виступили проти Брекзиту) будуть грати ключову роль в контексті поступок уряду.  ...

Вибори омбудсмена: піклування про захист прав людини чи політичні торги?

6 червня Верховна Рада України планувала розглянути питання призначення уповноваженого з прав людини.  У зв’язку з цим посилилась боротьба за дане крісло між різними політичними силами, а також громадськими організаціями. Гостроти цій ситуації надають можливі дострокові парламентські вибори, можливе переформатування уряду й загальні міжгрупові суперечності та боротьба всередині коаліції. П’ять років тому Верховна Рада з другої спроби обрала омбудсмена України. На голосування вносили лише одну кандидатуру – урядову уповноважену у Європейському суді з прав людини Валерію Лутковську. Її підтримали 252 народні депутати. Присягу Валерія Лутковська приймала під вигуки “Ганьба”. Різні політсили не раз намагалися ініціювати її відставку. Попри це, Валерія Лутковська протрималась до кінця п’ятирічного терміну. Правозахисники позитивно оцінюють результати її роботи зазначаючи, що вона тісно співпрацювала з громадянським суспільством та правозахисними організаціями, що її офіс став відкритим, а розроблений за її каденції національний превентивний механізм довів свою дієвість. Загалом Валерія Лутковська офіс залишати не поспішає, а її команда впевнена, що із завданнями впорались добре. Попередниця Валерії Лутковської Ніна Карпачова працювала уповноваженим з 14 квітня 1998 до 27 квітня 2012 року. Правозахисники не довіряють політикам і переконані, що, якщо пошуком кандидатів будуть займатися лише політики, то й новий уповноважений буде політично залежним. Тому вони вимагають від Парламенту провести відкритий конкурс. Про це йдеться у відкритій заяві низки організацій, зокрема Amnesty International, Української Гельсінської спілки з прав людини та Центру громадянських свобод. Вони вимагають гарантувати відповідність кандидатів професійним стандартам та їхню незалежність від впливу партійних інтересів. Також зазначається, що кандидати на посаду Омбудсмена мають відповідати низці критеріїв, зокрема, володіти глибоким знанням міжнародних стандартів прав людини, мати тривалий досвід правозахисної роботи і бути незалежними від будь-яких політичних сил. Якщо говорити про формальні вимоги до кандидатів на цю посаду, то відповідно до закону Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п’яти років проживає в Україні. Крім того, не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення. Уповноважений не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії. Процедура призначення омбудсмена передбачає таємне голосування бюлетенями. Якщо в першому турі голосування ніхто з кандидатів не набере необхідної кількості голосів, потім двоє з тих, хто займе перші місця, будуть ставитися на повторне голосування (знову бюлетенями). Тим часом в Парламенті вже визначились із своїми кандидатами. Щоправда через невідповідність вимогам не змогли претендувати на цю посаду відомий правозахисник Георгій Логвінський та перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко. Наразі, на крісло омбудсмена претендує голова комітету з питань соцполітики та представниця “Народного фронту” Людмила Денісова, депутат від БПП, відомий адвокат Сергій Алексєєв та громадський діяч, адвокат Ігоря Мосійчука – Андрій Мамалига. Політичну заангажованість закидають усім претендентам. Двоє з них – Людмила Денісова та Сергій Алексєєв – чинні народні депутати, входять до складу політичних партій та фракцій, а Андрія Мамалигу активно підтримує “Радикальна партія” Олега Ляшка, хоча він це активно заперечує. На думку представників правозахисних організацій жоден із цих кандидатів немає достатнього досвіду правозахисної діяльності, оскільки юридичні та адвокатські послуги Сергія Алексєєва та Андрія Мамалиги не мають нічого спільного із захистом прав людей. Людмила Денисова ж хоча і має юридичну освіту, але за спеціальністю практично не працювала. Заполітизований характер виборів Уповноваженого в Україні викликає занепокоєння в Європі, про це йдеться в листі Європейської мережі омбудсменів (входять представники 40 країн). Також бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ у зверненні до Спікера ВРУ Андрія Парубія рекомендувало Верховній Раді змінити поточний порядок обрання і призначення омбудсмена та максимально його деполітизувати. Якщо аналізувати ситуацію з точки зору української практики призначення на посади за партійним квотам та поглянути на ситуації ширше, то можна припустити, що посада омбудсмена стане об’єктом політичних домовленостей (а точніше торгів) між БПП та “Народним фронтом”. Можливим варіантом торгів може стати обрання на посаду Уповноваженого Людмили Денисової, замість того за БПП залишиться квота щодо голови Рахункової плати. Також, це питання може бути підв’язано під обрання членів ЦВК. Крім того, вакантними є посади голів Нацбанку та Фонду держмайна, аудитора НАБУ. Є також три вакансії в Кабміні – міністр охорони здоров’я Уляна Супрун з липня минулого року перебуває у статусі “виконувача обов’язків”, після відставки Тараса Кутового на торги виставлене й крісло міністра аграрної політики, а також після заяви про відставку Юрія Стеця зависає крісло міністра інформаційної політики. Закономірно постає питання чому навколо цієї посади розгортається така запекла політична боротьба? Насправді омбудсмен в Україні – посада декларативно-дорадча, хоча у зв’язку з анексією Криму та війною на Сході її значення зросло. Уповноважений має право невідкладного прийому та безперешкодного відвідування державних органів та інших установ незалежно від форми власності, звертатись до Конституційного суду України, подавати позови до суду, проводити відповідні перевірки тощо. Тобто при грамотній побудові роботи дана посадова особа може принести досить багато політичних дивідендів для партії, яка її туди делегувала, а це дуже важливо в умовах “загрози” дострокових парламентських виборів, особливо для тих політичних сил, які мають низьку електоральну підтримку як, наприклад, “Народний фронт”. Показовим є те, що для соратників Яценюка та Авакова посада омбудсмена раптом виявилася принциповою. “Народний фронт” для унеможливлення “кидку” у кадрових торгах” навіть хоче провести в Раді зміни до законодавства, щоб Уповноважений обирався відкритим голосуванням.  Звичайно, що за таких умов робота омбудсмена буде більш спрямована на піар, ніж на реальний захист прав людини. Таким чином, ситуація довкола обрання Уповноваженого ВРУ з прав людини є лише елементом більш широких торгів за всі кадрові вакансії. Коаліціанти активно шукають баланс у цьому питанні, щоб ніхто не образився при розподілі даного кадрового пакета. Політики не бажають чути правозахисні організації, які наголошують на відсутності необхідного досвіду та відповідної кваліфікації у всіх заявлених кандидатів. Тобто політичний істеблішмент України не спромігся піднятись вище вузькогрупових політичних інтересів навіть у такому важливому та актуальному питанні для українців і світу загалом, як захист прав людини. Подібна ситуація досить сильно може вдарити по іміджу  нашої країни. У зв’язку з відсутністю консенсусу між головними політичними гравцями щодо кадрових питань цілком можливим є провал голосування й тоді доведеться запускати процедуру знову і вибори омбудсмена вже просто не встигнуть провести до завершення цієї сесії. Вірогідність такої ситуації є дуже висока з огляду на те, що головний претендент Людмила Денисова отримала червону картку від правозахисників, які зайняли щодо її кандидатури негативну позицію. З огляду на це, багато депутатів можуть не захотіти ризикувати голосувати за її кандидатуру. Таким чином, Валерія Лутковська зможе залишитись на своїй посаді як мінімум до осені....

Клімат стає питанням серйозних політичних протирічь між США та ЄС, — Євген Ярошенко

США вийшли з Паризької кліматичної угоди. Чому експерти стурбовані цим кроком? Про це в  ефірі Громадського радіо — експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко. «Зараз ми спостерігаємо дуже незвичний для світової політики казус, коли клімат стає предметом дуже серйозних політичних протиріч. Рік тому, у квітні 2016 року, в ООН відбулося підписання Рамкової конвенції ООН з протидії змінам клімату, більш відома як Паризька кліматична угода, яка передбачала зобов’язання 194 країн-підписантів скоротити викиди парникових газів, починаючи з 2021 року, щоб підвищення температури в світі не виходило за межі 2 градусів. За екологічними прогнозами, якщо нинішні темпи викидів збережуться, то до кінця 21 століття температура повітря може зрости до 3,5 градусів. СШАє другою після Китаю країною, на яку припадає близько 17 — 18% від світових викидів парникових газів. Без США боротьба щодо протидії змінам клімату матиме не такий результат, як хотілося б», — пояснює Євген Ярошенко. На думку експерта, питання зміни клімату виявилося одним з трьох основних питань, які провокують охолодження стосунків між Вашингтоном та європейськими союзниками, інші два питання — торгівля та безпекові зобов’язання а рамках НАТО. «Боротьба проти змін клімату певним чином єднала і зближувала Захід, однак через розхитування виникає глобальний вакуум у такому важливому питанні світової політики як міна клімату. Вакуум намагається заповнити Китай», — додає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень.   ...