ЗМI про МЦПД

"Україна - це лише відображення російсько-американських відносин" - Євген Ярошенко

09.03.2017
img1
Прес-служба МЦПД

6-7 березня відбувся робочий візит Міністра закордонних справ Павла Клімкіна у Вашингтон. Програма візиту включала зустрічі з Державним секретарем США Рексом Тіллерсоном, представниками Адміністрації та Конгресу США.

Підсумки в ефірі радіостанції Голос Столиці підбив старший аналітик МЦПД Євген Ярошенко.

З позиції Держдепу США, де в черговий раз заявили про те, що в принципі всі сторони не виконують Мінські угоди, і цим стурбовані в США. Це позитивний факт для України?

- Це, дивлячись як підійти до цього питання. З одного боку, є негатив, тому що тривають бойові дії вздовж лінії розмежування, також не відведена техніка, але зі зрозумілих причин Україна це теж не робить, тому є підстави Київ звинувачувати в цьому. Але тут також є позитив, тому що це дозволяє Україні на даний момент не виконувати ті положення мінських угод, які можуть викликати  громадське обурення. Як прийняття Закону про вибори або надання особливого статусу ОРДЛО. Мене здивувало те, що і заяви прес-служби нашого МЗС і заяви на сайті Держдепу, були досить позитивні. Але я б сказав, що цей позитив пов'язаний з тим, що в адміністрації Трампа поки ще не визначилися з політикою щодо РФ і України, і тому цей позитив є багато в чому відображенням спадщини Барака Обами. Але ми не знаємо, як довго буде залишатися ця політика, тому що реалії змінюються, змінюються пріоритети США, і тому Україна може перестати бути в фокусі уваги США, тому тут потрібно якось змінювати українській стороні свій підхід.

Клімкін в Сенаті закликав США якимось чином стати причетними до переговорів по Донбасу і Криму. Чи підуть на це США?

- Це мрія української дипломатії ще з 2014 року, щоб США підключилися до переговорів (США і Британія - як країни-підписанти Будапештського меморандуму). Але США зі зрозумілих причин не хочуть цього робити. Це ще при Обамі було помітно, що вони хочуть перекласти відповідальність за європейську безпеку на своїх союзників, а саме Францію і Німеччину. І зараз за Трампа ще менша ймовірність того, що США долучаться до переговорів, оскільки адміністрація Трампа, яка сповідує бізнес-підхід, за принципом "угода за угоду", "послуга за послугу", вони не хочуть витрачати більше ресурсів, ніж їх союзники можуть на той чи інший сегмент безпеки. Тому вони будуть ще більш наполегливо вимагати, щоб та ж Німеччина взяла відповідальність за європейську безпеку, а США навпаки можуть ще більше зменшити присутність в Європі, я не здивуюся, якщо так це і буде зроблено.  Аргументи американської сторони дуже вагомі. Якщо подивитися на країни-члени НАТО, лише п'ять країн-членів НАТО виділяють бажані 2% від ВВП на потреби оборони. Тому вимога США щоб європейці взяли відповідальність за свою регіональну безпеку.

Україна не головний вектор на сьогодні в американській політиці, і якщо Тіллерсон раніше зустрівся з тим же Лавровим, чи означає це, що Україну розглядають тільки в контексті відносин між Вашингтоном і Москвою?

- На жаль, так. Ми є відображенням російсько-американських відносин, і українського напрямку як окремого вектора у зовнішній політиці США не існує. І якщо ми бачимо якусь реакцію або дії по відношенню до України, це, скоріше, є результатом, що в російсько-американських відносинах щось складаєтьсяв  той чи інший спосіб. Чому не відбулася зустріч Трампа з Порошенком: тут, я думаю, головним є певні кадрові питання. Адже в середині лютого подав у відставку Майкл Флінн, який був радником з національної безпеки. І ця посадова особа, яка  була лояльною до нормалізації відносин з РФ, з огляду на часті контакти з російськими дипломатами. І, ймовірно, ця обставина могла заплутати плани адміністрації Трампа, і тому зустріч з Порошенком довелося відкласти, щоб якось зрозуміти, хто буде на місці Фліна і якою буде далі політика щодо Росії.

Деталі: http://gs.fm/texts/20170308/3382421.html

Публікації за пріоритетом «ЗМI про МЦПД»
ЗМI про МЦПД

На Макрона за місяць чекає нове випробування — парламентські вибори, — Євген Ярошенко

      Експерт Євген Ярошенко в ефірі Громадського радіо щодо підсумків виборів у Франції: Євген Ярошенко: Соціологія після першого туру виявилася дуже якісною. Були всі підстави для того, щоб саме Еммануель Макрон переміг, хоча певна інтрига зберігалася. Чому саме він? Макрон позиціонував себе як центрист, хоча він є вихідцем з партії соціалістів. Він зміг взяти голоси як в громадян з поміркованими правими, так і з поміркованими лівими поглядами. Навколо нього мобілізувалися французьку громадяни, які лояльно ставляться до проекту Європейського Союзу. У Макрона не дуже «густа» політична біографія. Він два роки був міністром економіки, однак він не був причетним до гучних скандалів, він з боку звичайних французів ототожнюється з новим обличчям політики. Третя сприятлива обставина — це кандидатура його опонента Марін Ле Пен. Це дуже популярна, але водночас токсична фігура. Багато французів прагнули проголосувати за Макрона, щоб націоналістичний політик не прийшов до влади, вони розуміли, до чого може призвести потенційний вихід Франції з ЄС. Андрій Куликов: У Франції є не націоналістичні політики? Євген Ярошенко: Політики всіх політичних сил у Франції сповідували велич Франції, тільки по-різному її вбачали. Сергій Стуканов: Макрон сьогодні є центристським політиком чи з лівим ухилом? Євген Ярошенко: Я би трактував його як лівоцентричного кандидата, хоча в його програмі набагато менше соціалістичних елементів, ніж у Бенуа Амона, наприклад. Євген Ярошенко: Цифра вважає. Я думаю, що це пов’язано з тим, що багато французьких громадян, які в першому турі голосували або за Фійона, або за Меланшона, вирішили в такий спосіб показати свій протест і незгоду з обома кандидатурами, які вийшли до другого туру.Андрій Куликов: Надходять повідомлення, що 12% виборців не голосували ні за Макрона, ні за пані Ле Пен, вони поклали або зіпсовані, або порожні бюлетені. Це рекорд на французьких президентських виборах. Що це означає? Сергій Стуканов: Чи має Макрон своє бачення, як розвивати Європейський Союз? Євген Ярошенко: Під час виборчої програми Еммануель Макрон заявляв, що він виступає за поглиблення фінансової інтеграції, створення в ЄС посади на кшталт міністра фінансів, щоб єврозона була більш дисциплінована, за поглиблення співробітництва в сфері безпеки та оборони. Такі погляди є популярними серед країн, які складають ядро європейської інтеграції. Зараз все більше і більше країн стають євроскептичними. Вони виступають за те, щоб Брюссель передав більше повноважень національним урядам. Факт поразки Ле Пен дасть змогу уникнути ЄС найгірших наслідків найближчим часом, однак це поки не означає, що президентство Макрона зможе стабілізувати ситуацію в ЄС. Андрій Куликов: Чи надовго Макрон? Генерал де Голль, Валері Жискар д’Естен, Франсуа Міттеран, Жак Ширак по багато років були грантами французької політики. Останніми 15 роками таких довгожителів великого масштабу у Франції немає. Чому? Євген Ярошенко: Франсуа Міттеран та Жак Ширак — два президенти, які поспіль були два терміни. Потім був Ніколя Саркозі. Зараз добігає кінця президентський термін Франсуа Олланда. Вони втрималися лише впродовж одного терміну. За Міттерана та Ширака були зовсім інші часи, Європа була меншою, консолідованішою, ситуація у Франції виглядала більш передбачуваною. Ці політики спиралися на широку підтримку виборців, не бачили суттєвих викликів. Сергій Стуканов: Які будуть розклади у французькому парламенті після парламентських виборів?Макрон і Ле Пен є політиками, які не належать до традиційних політичних сил. Можливо, це було запорукою того, чому вони вийшли до другого туру. Незважаючи на те, що Макрон матиме сильні повноваження за Конституцією Франції, під питанням те, що він буде переобраний на другий термін. У нього фактично немає політичного проекту, у нього є рух, створений незадовго до того, як Макрон подав свою кандидатуру, там бракує кадрів. За місяць у Франції відбудуться парламентські вибори. Під питанням те, чи зможе він сформувати таку партію, яка отримає більшість в Національній асамблеї. Євген Ярошенко: Тут криється велика інтрига. У Марін Ле Пен є партія, однак вона має не настільки широкі осередки, щоб спиратися на те, щоб отримати дуже високу підтримку. Наскільки мені відомо, за результатами останніх виборів до Національної асамблеї «Національний фронт» має приблизно 20 мандатів з 577. Це дуже мало. З іншого боку, накладається той факт, що соціалісти і республіканці, провідні політичні сили з часів Другої світової війни, зараз мають вкрай низькі рейтинги, тому за результатами виборів може скластися «велике болото», з яким Макрону доведеться домовлятися. Від парламенту залежить затвердження кандидатури прем’єр-міністра, міністрів, прийняття важливих законів. У гіршому випадку Франція заглибиться в політичну кризу, де парламент буде в опозиції до президента. Андрій Куликов: Чому ми так хвилювалися за Францію? Євген Ярошенко: Нас лякали не тільки Ле Пен, а й Фійоном, Меланшоном, бо ці три політики у нас сильно асоціювалися з проросійськими, враховуючи їхні заяви про недоречність санкцій проти Росії, різку заяву Ле Пен про те, що не було ніякої анексії Криму, однак це були меседжі, орієнтовані на політичну підтримку з боку Росії. У Франції до України немає практичного інтересу. Макрон буде вкрай мінімально враховувати інтереси України. Андрій Куликов: Як британці сприймають перемогу Макрона? На bbc.com пишуть про п’ять причин, з яких Макрон виграв президентські вибори. Перша — «йому пощастило», друга — «він був обережний», третє — «випробував для Франції дещо нове», четверте — «у нього були позитивні тези», п’яте — «він змагався з Марін Ле Пен». Що скажете? Євген Ярошенко: Усі п’ять причин дуже вагомі і мають право на існування, однак тут була недооцінена харизма Макрона як політика. Варто відзначити його талант як політичного діяча. Андрій Куликов: Наскільки згуртованіша стане Франція? Євген Ярошенко: Хоча Макрон переміг, однак проблеми, які сприяли популяризації Ле Пен, нікуди не зникли. Макрону доведеться шукати рецепти вирішення і міграційної проблеми, і фінансових проблем, і проблеми безробіття. Часто доведеться йти на непопулярні рішення і ризикувати своїм рейтингом. Багато залежить від того, наскільки консолідованими будуть гілки влади. Багато експертів пишуть, що ці вибори можуть підвести риску під п’яту республіку, яка існує з 58-го року і передбачає сильну напівпрезидентську форму правління. Якщо складатиметься «парламентське болото», президент буде слабкий, можливо, постане проблема перезапуску політичної системи і змін до Конституції. Це ми побачимо найближчого року. Андрій Куликов: Наскільки за Макрона може бути відновлена роль Франції принаймні у Європі як альтернативи англосаксонському баченню зовнішнього світу? Євген Ярошенко: Макрон бачить, що Франція може процвітати за рахунок відкритих кордонів, зближення з різними економічними потугами, новими ринками країн, що розвиваються. У цьому відношенні країн ЄС недостатньо. У Франції значна увага буде приділятися Африці.

ЗМI про МЦПД

Прес-брифінг: "Правова оцінка судової ухвали та експертиза дій правоохоронних органів під час обшуку в МЦПД"

Під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі працівники центру, адвокати та представники правозахисних організацій надали правову оцінку й попередні результати експертизи ухвали суду, а також експертизу дій правоохоронних органів  під час обшуку в офісі організації 13 квітня 2017 року. За словами Василя Філіпчука, МЦПД працює над темою з самого початку війни і неодноразово доносив свою думку до політиків та урядовців. «Немає жодного секрету щодо того, як ми бачимо шляхи врегулювання конфлікту на Донбасі. Під час наших міжнародних контактів ми бачили з яким величезним інтересом іноземний дипкорпус приймає ідеї, які можуть доповнити Мінський процес і перевести його у практичну площину. Але замість того, щоб дізнатися, як написані ці книжки та дослідження, ми зустрілися з масками шоу», – зазначив він.       Правозахисники вбачають у цьому наступ на свободу слова та бажання влади встановити «монополію на правду». «Ці дії є ніщо інше, як бажання об’явити монополію на ринку ідей та вважати єдино правильною державну доктрину. Такі дії зазіхають на ключову свободу – свободу вираження поглядів. Таке непропорційне втручання органів державної влади у діяльність аналітичних центрів є спробою встановити монополію на правду», – вважає Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи. Обшуки в офісі МЦПД є також продовженням небезпечної тенденції, коли національна безпека ставиться вище за права людини. «СБУ та органи прокуратури порушують баланс між національною безпекою та правами людини. Вважають, що права людини можна порушувати на користь інтересів держави. Ця тенденція є загрозливою. Політичний режим, який порушує права людини приречений на поразку», – наголосив пан Захаров.

ЗМI про МЦПД

Заява щодо неприпустимості переслідувань за вираження експертної думки

Президенту України Петру Порошенку Генеральному прокурору України Юрію Луценку Прокурору Автономної Республіки Крим Гюндузу Мамедову   13 квітня у приміщенні Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) у Києві працівниками прокуратури АР Крим було проведено обшук у справі так званого «мирного плану Артеменка». Народний депутат Андрій Артеменко обвинувачується в державній зраді за ст. 111 Кримінального кодексу. Йому інкримінується надання допомоги РФ у проведенні підривної діяльності проти України, що виражається у закликах здати АР Крим у довгострокову оренду РФ і тим самим легітимізувати тимчасову окупацію. В основі «мирного плану» Артеменка, як зазначено в ухвалі суду про проведення обшуку, лежить план «Ідеї щодо врегулювання конфлікту на Донбасі» за авторством Голови правління МЦПД Василя Філіпчука. Не поділяючи поглядів депутата Артеменка щодо шляхів «мирного врегулювання», ми констатуємо незаконність обвинувачень у державній зраді за презентацію будь-яких ідей, у тому числі, ідей щодо мирного врегулювання. Ми обурені обшуком в аналітичному центрі МЦПД у межах розслідування справи про державну зраду. Такі дії держави є порушенням статті 34 Конституції України, статті 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 10 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, а також суперечать практиці Європейського суду з прав людини (Zana v. Turkey (1997), Lingens v. Austria (1986), § 40; Barfod v. Denmark (1989), Wille v. Liechtenstein (1999) та інші). Обшук в МЦПД не зводиться тільки до порушень Конституції України і міжнародних угод. Ми кваліфікуємо такі дії держави, як наступ на ключову свободу – вираження поглядів, як намагання монополізувати ринок ідей і нав’язати суспільству державну доктрину, як єдину можливу, під страхом обвинувачення тих, хто пропонує інші підходи, в особливо тяжкому злочині – у державній зраді. Непропорційне втручання держави у діяльність аналітичних центрів є суто обскурантистською спробою встановити монополію на правду. Діяльність МЦПД є за своєю сутністю діяльністю дослідницькою і науковою. Україна декларує своє прагнення стати повноправним членом ЄС, при цьому порушує фундаментальний принцип Європейської співдружності, закріплений у ст. 13 Хартії засадничих прав Євросоюзу (2000), за яким для професійних сфер літератури, мистецтва та науки передбачається звільнення від обмежень (the arts and scientific research shall be free of constraint). Натомість, саме доктрині „руського миру” притаманна монополія держави на правду, обмеження свободи самовираження, переслідування за погляди. Наша війна з Російською Федерацією є насамперед війною цінностей. Такі дії держави є ціннісною поразкою, здачею державних інтересів і „державною зрадою” у довгостроковій перспективі. Не можна боротися з „руським миром” засобами „руського миру”. Вимагаємо припинити переслідування аналітичного центру МЦПД і негайно повернути усе, що було вилучено під час обшуку. Ми вбачаємо в цьому інциденті прояв загальної тенденцій порушення Службою безпеки України та органами прокуратури балансу між національної безпекою і правами людини на користь національної безпеки. І хочемо ще раз нагадати, що політичний режим, який порушує права людини, приречений на поразку. Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров, директор  Харківської правозахисної групи