Зовнішня політика

Війна на Донбасі: чому Мінські домовленості стали пасткою для України

22.02.2016
img1
Василь Філіпчук
Головний Радник

Сьогодні, 17 лютого 2016 року, пройшов рівно рік з того дня, як Рада безпеки ООН одноголосно прийняла резолюцію про підтримку Мінських угод.

 

З тих пір, з точки зору міжнародного права, відповідно до ст. 25 Статуту ООН, вони стали обов'язковими для виконання. Більш того, їх юридичний статус навіть вище, ніж у українських законів. Виходить, що недотримання пунктів Мінських угод - це порушення міжнародних зобов'язань, за невиконання яких Україна ризикує накликати на себе відповідні заходи, аж до накладення на неї санкцій.

Річниця прийняття Мінських угод, які повинні були зупинити війну на Донбасі, зумовила численні коментарі з боку політиків і експертів щодо статусу і майбутнього цих документів. Фактично, вже склався консенсус щодо юридичної нікчемності і необов'язковість виконання Мінських угод для України, як і відповідальності Росії за їх невиконання. Українські юристи неодноразово називали цілий перелік нищівних критичних аргументів щодо Мінських угод в цілому, процедури їх узгодження і підписання, статусу підписантів, відповідності підписаного документа з українським законодавством та іншого. А політики просто закликають викинути Мінські угоди на смітник.


Але як би нам не хотілося цього зробити, на жаль, це абсолютно неможливо. Більш того - невиконання Україною Мінських угод теоретично може викликати дуже серйозні міжнародно-правові наслідки. І ось чому.

Дійсно, самі по собі документи під назвою "Протокол за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи", "Меморандум про виконання положень Протоколу за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи" або "Комплекс заходів по виконанню Мінських угод" не проходили процес підготовки, узгодження, підписання або ратифікації , який передбачений законом "Про міжнародні договори України". Під ними немає підпису жодного з посадових осіб (глав держав, глав урядів і міністрів закордонних справ), які, відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів, можуть укладати договори без пред'явлення повноважень.

Окремо, звичайно, слід зазначити декларацію президентів РФ, України, Франції та канцлера ФРН в підтримку "Комплексу заходів з виконання Мінських угод". Цією заявою глави держав узгодили і надали певну легітимність переліченим документам. Однак легітимність такого інструменту, як декларація, може значно відрізнятися від легітимності міжнародного договору.

У міжнародному праві термін "декларація" може означати як міжнародно-зобов'язуючий документ, так і документ, який не має зобов'язуючої сили і лише демонструє наміри сторін. У сучасних міжнародних відносинах декларації, як і заяви, стали звичайним способом фіксації політичних (а не правових) зобов'язань. Аналіз Мінської декларації глав держав не залишає сумнівів в її політичному, а не міжнародно-правовий характер.

Тому, навіть з урахуванням цієї декларації, в правовому сенсі статус Мінських угод станом на 12 лютого 2015 року було рівнозначний статусу, наприклад, прес-комюніке після зустрічі глав держав. В українській зовнішній політиці статус даної декларації можна порівняти, наприклад, з відомими і часто використовуваними спільними заявами за результатами самітів Україна - ЄС. Документи такого типу, які зазвичай узгоджуються усно і навіть не підписуються, покладають на сторони заяви вагомі політичні (підкреслимо - виключно політичні!) Зобов'язання. У разі невиконання такої декларації або заяви, сторона, яка це допустила, просто втрачає політичну довіру іншого боку і міжнародного співтовариства. І все.

З Мінській угоді, на перший погляд, ситуація аналогічна - це суто політичні зобов'язання президента Порошенко. Але насправді це не так. Виключно політичними вони були всього лише 5 днів. З 17 лютого 2015 року Мінські угоди стають не просто юридично обов'язковими для України. Вони отримують вищу юридичну силу і покладають на нас обов'язкові для виконання вимоги. У тому числі - і прийняти нову Конституцію, узгоджену з представниками ДНР і ЛНР. А в разі недотримання положень Мінських угод стороні, яка це допустила, не просто погрозять пальчиком - на неї можуть бути накладені повноцінні міжнародні санкції.

Чому?

На жаль, у нас мало хто згадує про те, що через п'ять днів після узгодження Мінських угод, Росія, яка зазвичай блокує в Раді Безпеки (РБ) ООН будь-яке рішення, яке не відповідає її інтересам, дуже швидко підготувала і проштовхнула на Раді Безпеки ООН резолюцію 2202 (2015), яка прямо пов'язана з "Комплексом заходів щодо виконання Мінських угод". Сам текст резолюції містить не тільки посилання на цей документ, але й повний його текст в додатку, як і повний текст згаданої вище декларації глав чотирьох держав.

Тому, з точки зору міжнародного права, Мінські угоди є частиною резолюції Радбезу ООН. А Резолюції ООН відповідно до ст. 25 Статуту організації є обов'язковими для виконання всіма її членами. Таким чином, недотримання пунктів Мінських угод - це порушення не якихось там домовленостей "одного екс-президента, двох послів і двох терористів", а порушення резолюції РБ ООН. І не тільки міжнародники, думаю, розуміють, що це означає. Міжнародне право має переважну силу над національним. А Рада Безпеки, який відповідно до ст. 24 Статуту ООН, несе "головну відповідальність за дотримання миру і безпеки", відповідно до розділу 7 Статуту, може здійснити будь-які дії для відновлення миру, в тому числі і примус до миру шляхом санкцій.

Хто ж може понести відповідальність за невиконання Мінських угод і стати об'єктом можливих санкцій?

Згідно ст. 2 Мінських угод, як це зафіксовано в додатку 1 згаданої Резолюції ООН, сторонами конфлікту чітко вказані Україна і ОРДЛО (окремі райони Донецької і Луганської області). Я уважно кілька разів прочитав від першого до останнього слова і Резолюцію, і її застосування. Ніяка Росія в Комплексі заходів не згадується. Росію згадують тільки двічі в декларації глав держав - і кожен раз спільно з ЄС в контексті необхідності вирішення стурбованості РФ щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Таким чином, консультації з РФ щодо Угоди про асоціацію також є частиною наших міжнародних зобов'язань.

З іншого боку, дві статті в Мінських угодах мають чіткі тимчасові зобов'язання з визначенням боку, яка повинна їх виконати - України. В інших випадках положення або не виписані чітко, або ж їх виконання покладено на Україну і збройні формування. Цікаво, а який статус цих "збройних формувань" з точки зору міжнародного права? І яке відношення вони мають, знову ж таки з точки зору міжнародного права, до Росії? У Мінських угодах немає ні слова про відповідальність РФ за дії терористів з ОРДЛО. І поки українська дипломатія бореться за продовження санкцій проти агресора, сам агресор у властивій для своєї дипломатії манері може почати вимагати санкцій щодо України через невиконання пункту 11 додатка до Резолюції 2202 по "прийняття нової Конституції", узгодженої з представниками окремих територій ".

Яким би абсурдним такий сценарій не виглядав на перший погляд, він не більш абсурдний, ніж анексія Криму, класифікація війни "антитерористичною операцією" або бомбардування Сирії всіма, кому не лінь.

Очевидно, що усвідомлення всієї комплексності та проблемності ситуації навколо врегулювання "української кризи" і можливого розвитку подій, і змушує зараз наших американських партнерів уже безпосередньо вести переговори з російськими очільниками по врегулюванню конфлікту в Україні. Американці ж це вміють прораховувати на 2-3 кроки вперед.

Безперечно, що в нинішніх умовах проштовхнути рішення в РБ ООН з приводу санкцій щодо України РФ не зможе. А ось почати навколо цього торги зможе. Як і використовувати фіксацію Мінських угод у формі резолюції Радбезу. Це серйозний козир в руках росіян і виторгувати за нього вони щось вже собі зможуть. Не дарма ж російський агресор так поспішав (всього 5 днів для ухвалення резолюції РБ - рекордно короткий термін) з тим, щоб надати сумнівному політичному заявою статус документа Ради Безпеки ООН.

Чи пояснив хтось все це президенту Порошенко рік тому? І чи усвідомлює він зараз небезпеку ситуації, в яку завела Україну недалекоглядна дипломатія, яка не тільки зафіксувала зобов'язання України і жодного зобов'язання Росії, але і змогла надати цим зобов'язанням статус резолюції РБ ООН?

Публікації за пріоритетом «Зовнішня політика»
Зовнішня політика

МЦПД провів аналіз залучення популістських політичних партій Болгарії в просуванні російської пропаганди в болгарському інформаційному полі (український вимір)

Аналіз залучення популістських політичних партій Болгарії в просуванні російської пропаганди в болгарському інформаційному полі (український вимір) Асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Карпеченко Російська Федерація активно використовує інструменти інформаційної війни в країнах Європи для пропагандистського супроводження розв’язаної проти України неспровокованої агресії. Прийняті міри по блокуванню роботи російських іномовних медіа-холдингів в окремих країнах Європейського Союзу дозволили знизити можливості Росії по інформаційному впливу на європейське населення та просуванню російської пропаганди в інформаційному просторі країн ЄС. Разом із тим, для вирішення пропагандистських завдань Росія продовжує використовувати неофіційні зв’язки з популістичними та опозиційними партіями для ретрансляції та вкидування російської пропаганди в європейське інформаційне поле. Яскравим прикладом використання політиків-популістів в інтересах російської пропаганди є Республіка Болгарія, де політична партія «Відродження» фактично стала неофіційним «закордонним представництвом» російських підрозділів інформаційних операцій та регулярно залучається до виконання завдань по просуванню російських наративів та розширенню цільової аудиторії впливу за рахунок болгарського населення. Проведений аналіз діяльності депутатської групи вказаної політичної сили в 49-му складі Народного зібрання Болгарії вказує на регулярне використання ними депутатських повноважень та стін болгарського парламенту для сприяння акціям інформаційно-психологічного впливу Росії в регіоні. Зокрема, з квітня по жовтень 2023 року встановлено більше двадцяти підтверджених фактів (див. файл у кінці публікації) прямої та опосередкованої участі депутатів вказаної політичної сили в російських інформаційних операціях проти України через підготовку проектів рішень парламенту Болгарії, направлення письмових (усних) депутатських звернень представникам уряду та усні виступи під час сесійних засідань. За вказаний період російська пропаганда в Республіці Болгарія через партію «Відродження» в значній мірі спрямовувалась на: зрив військово-технічної співпраці України та Республіки Болгарія в частині передачі Україні озброєння та військової техніки, які знаходяться на складах в Болгарії; блокування українського аграрного експорту по сухопутним коридорам в країни Європи та Африки; формування у населення Республіки Болгарії негативного ставлення до українських біженців та посилення соціальної напруженості; культивування у болгарського населення образу України, як держави, в якій відсутня демократія, розквітає «фашизм» та утискаються права національних меншин, зокрема представників болгарської діаспори, для виправдання неспровокованої збройної агресії Росії проти України. В рамках виконання інформаційних завдань по блокуванню українського аграрного експорту голова партії «Відродження» Костадін Костадінов та Деян Ніколов під час виступу в сесійній залі заявляли про начебто небезпечні українські зернові культури, наявність в них радіоактивних металів, що призведе до отруєння населення Республіки Болгарія. Заслуговує на окрему увагу підготовлений групою депутатів партії «Відродження» проект рішення парламенту Болгарії (49-354-02-158 від 20.09.2023) про заборону ввезення української сільськогосподарської продукції. В поясненні до проекту рішення наголошується, що через постачання в Україну боєприпасів із збідненим ураном та начебто використання у війні небезпечних токсичних речовин українська продукція особливо небезпечна для країн Європи. Автори проекту в якості прикладу приводять факти, які вигадала та активно розповсюджувала Росія через власні ЗМІ. Зокрема, мова йде про повідомлення начебто польської газети «Річ Посполита» про отруєння польських правоохоронців після вживання 110 тон українських технічних зернових. В польській газеті дійсно є публікація від квітня 2023 року про підробку документів на українське технічне зерно, яке потрапило в країну по підробленим документам та під виглядом харчового. Однак в газеті наголошувалось, що після проведених лабораторних аналізів українські технічні зернові відповідали європейським стандартам та не зафіксовано жодного відхилення від санітарно-епідеміологічних норм. Для недопущення прийняття парламентом Болгарії рішення про військово-технічну співпрацю України та Болгарії депутати від партії «Відродження» Івелін Пирванов та Дімчо Дімчев з парламентської трибуни заявляли, що болгарський уряд планує «направити болгарських синів на вірну смерть», надання Україні зброї спровокує втягування Болгарії та НАТО в війну проти Росії, що призведе до ядерної війни. Івелін Пирванов також підготував письмове депутатське звернення до міністра оборони Тодора Тагарева із вимогою надати відомості, чи використовує Україна болгарське озброєння для нанесення ударів по російській території. Для дискредитації українських біженців в Болгарії депутати Івелін Пирванов, Ангел Георгієв, Емил Янков під час години питань до уряду направляли письмові та усні звернення, в яких заявляли, що: начебто болгарським правоохоронцям надано команду не карати українських водіїв за порушення ПДР, а ті, в свою чергу, припарковують автомобілі в заборонених місцях, не дають дорогу каретам швидкої допомоги; українські біженці – «не біженці, а забезпечені туристи, які відпочивають на болгарських курортах за кошти болгар»; громадяни Болгарії відчувають себе дискримінованими в порівнянні з українськими біженцями, які начебто надано привілеї по працевлаштуванню, влаштування дітей в дитячий садок. Значну увагу депутати партії «Відродження», зокрема лідер партії Костадін Костадінов, приділив культивуванню у болгарського населення образу «фашистської України». З квітня 2023 року Костадін Костадінов шість раз виступав із трибуни парламенту Болгарії, під час яких наголошував на тому, що: в «Україні фашизм» та утискаються права болгарської діаспори, яким забороняють вивчати болгарську мову в школах населених пунктів, де переважно проживають українські болгари; правоохоронні органи України, зокрема СБУ, є «українським Гестапо», яке начебто вбиває, залякує, арештовує, проводить репресії проти українських болгар; українські болгари прагнуть створити автономію на півдні Одеської області, але українська влада заважає їм; Україна створила сайт «Миротворець», який є «розстрільним списком» та вносить в нього болгар, яких має намір вбити. Слід зазначити, що такі акценти про сайт «Миротворець» неодноразово робила речник російського МЗС Марія Захарова. Разом із тим, болгарська неурядова організація «Фактчек» провела аналіз діяльності сайту «Миротворец» та дійшла до висновку, що вказаний сайт не має відношення до української влади, є ініціативою громадського руху та має на меті встановити факти надання допомоги Росії в виправданні та здійсненні окупації українських територій. Варто зазначити, що неодноразові заяви Костадіна Костадінова та інших депутатів партії «Відродження» про заборону вивчення болгарської мови спростували самі українські болгари, зокрема режисерка, засновниця міжнародного кінофестиваль «ОКО» Тетяна Станєва, яка звернулась з офіційним запитом до місцевої влади Болградського району Одеської області та отримала відповідь із вказанням кількості годин в навчальній програмі та переліком шкіл, де дійсно вивчають болгарську мову, літературу та історію. Крім того, в парламент Болгарії надійшов офіційний лист від представників болгарських громадських організації та представників органів місцевої влади півдня Одеської області, де проживають українські болгари, із засудженням заяви Костадіна Костадінова про прагнення автономії та закликом не провокувати нестабільність в багатонаціональному середовищі України. Хрестоматійним прикладом безпосередньої участі болгарських депутатів від партії «Відродження» в проведенні російських інформаційних кампаній є випадок із розповсюдженням інформації про начебто радіоактивних вибух в Хмельницкій області та рух радіоактивної хмари в напрямку країн Європи. Зокрема, в період з 17 по 20 травня 2023 року російські ЗМІ проводили інформаційно-психологічну операцію по просуванню в інформаційному просторі України та країн Європейського Союзу інформацію про начебто ураження складів в Хмельницькій області, де знаходились поставлені в Україну британські снаряди із збідненим ураном. Першоджерелом інформаційної кампанії став секретар Радбезу Росії Микола Патрушев, заяву якого масово тиражували російські ЗМІ 17-19 травня 2023 року.       Для ретрансляції вказаного повідомлення в болгарський інформаційний простір депутати від партії «Відродження» Маргарита Генчева та Микола Дренчев направили письмовий депутатський запит, в якому озвучували факти, вказані в пропагандиських матеріалах російських ЗМІ. Таким чином, російське політичне керівництво через обмеження можливостей по інформаційно-пропагандиському просуванню російських інтересів в іноземних ЗМІ активно використовує неформальні зв’язки із популістичними політичними силами країн Європи, зокрема в Болгарії, які залучаються до проведення акцій інформаційного впливу на болгарське населення. Вказане твердження підтверджується встановленими фактами використання депутатами партії «Відродження» депутатських повноважень для просування російських інтересів та створення сприятливих міжнародних умов для отримання перемоги в розв’язаній проти України війні. Для нейтралізації поширення російської пропаганди в болгарському інформаційному просторі варто активізувати співпрацю України та Республіки Болгарія в частині об’єднання зусиль представників органів влади та неурядового сектору для виявлення фактів пропаганди та спростування фейків, які ретранслюють політики-популісти, зокрема в Болгарії. Детально ознайомитись з прикладами внесення російської дезінформації в парламент Болгарії можна за посиланням: Поширення російської дезінформації в НС Болгарії  

03.11.2023
Зовнішня політика

Політична криза в Болгарії: експерти МЦПД проаналізували можливі варіанти виходу з неї та вплив на допомогу Україні

Політична криза в Болгарії: можливі рішення та вплив на допомогу Україні   12 квітня в Болгарії відбулось установче засідання 49-го складу Народного зібрання, яке закінчилось провалом голосування за кандидатуру спікера. Ситуація нагадує початок роботи парламенту попереднього скликання, хоч є деякі відмінності. Багато хто припускав, що партія Бойка Борисова ГЕРБ-СДС вже заручилася достатньою кількістю голосів потенційних союзників і зможе організувати голосування за кандидатуру свого голови, але обрання фактично провалили. Натомість закляті опоненти сіли за стіл переговорів та розробляють законодавчу програму діяльності парламенту для виходу із кризи. Новий склад парламенту Болгарії: розподіл сил та провал установчого засідання Варто нагадати, що позачергові парламентські вибори у Болгарії відбулися 2 квітня ц.р. Жодна із партій не змогла отримати достатньо голосів для самостійного формування постійного уряду. Місця в Народному зібранні розподілилися наступним чином: ГЕРБ-СДС – 69 мандатів (26,49% голосів виборців); Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія – 64 (24,56%); проросійська партія «Відродження» – 37 мандатів (14,16%); Рух за права та свободи – 36 мандатів (13,75%); Болгарська соціалістична партія – 23 мандати (8,93%); Є такий народ (ІТН) – 11 мандатів (4,11%). Відзначимо, що до законодавчого органу Болгарії обирають 240 депутатів. Тому бля прийняття рішення необхідна проста більшість в 121 голос, а внесення змін до конституції – не менше 160 голосів. На відміну від попереднього разу, коли глава держави більше місяця відкладав із призначенням дати установчого зібрання, президент Болгарії Румен Радєв не став тягнути та призначив перше засідання в термін менш ніж за тиждень. В експертному середовищі не виключали, що такий поспіх пов'язаний з наявністю кулуарних домовленостей і можливістю формування коаліції на чолі з ГЕРБ-СДС без залучення депутатів ПЗ-ДБ. Заява Бойка Борисова про відсутність планів відмовитися від мандату та похвала на адресу популістів від «Відродження» лише посилили підозри. Допускалося, що до коаліції можуть залучити РПС, ЄТН та БСП. Такий формат навіть без «Відродження» дозволяв би ГЕРБ-СДС отримати в парламенті 139 голосів. Перше засідання парламенту Болгарії за традицією відкрив найстаріший депутат Вежді Рашидов, який у попередньому складі був обраний спікером в якості варіанту виходу з глухого кута. Після вступних слів лідерів партій відбулося висування кандидатур на посаду спікера. Партія ГЕРБ-СДС запропонувала на посаду голови Народних зборів Росена Желязкова. Свою кандидатуру також висунула партія Костадіна Костадінова «Відродження» – Петра Пєткова. На відміну від попереднього складу парламенту на установчому засіданні ні проєвропейська ПЗ-ДБ, ні РПС, ні БСП не висунули своїх кандидатів. В ході голосування кандидатура Петра Пєткова набрала лише 37 голосів від «Відродження». В свою чергу, кандидатура Росена Желязкова також не набрала достатньої кількості голосів. За нього проголосували лише ГЕРБ-СДС та ЄТН – 79 депутатів парламенту. Попри очікування під час голосування по кандидатурі від ГЕРБ-СДС утрималися протурецька партія РПС, а також БСП. Стало зрозуміло, що про існування кулуарних домовленостей мова не йде. Після невеликої перерви проєвропейська коаліція ПЗ-ДБ запропонувала першій парламентській політичній силі розділити місце спікера між ГЕРБ-СДС та ПЗ-ДБ на ротаційній основі, що, за оцінками болгарських юристів, йде в розріз із Конституцією країни. Для обговорення цієї пропозиції на засіданні Народних зборів зробили перерву. Варто зазначити, що переговори з цього питання відбувалися до пізнього вечора. На них були присутні лише ГЕРБ-СДС та ПЗ-ДБ, а інші політичні сили не були запрошені. Виступаючи за підсумками зустрічі, лідери ГЕРБ-СДС та ПЗ-ДБ заявили, що обговорювалися законодавчі пріоритети чинного складу парламенту, що могло б дозволити вийти із політичної кризи та запустити роботу парламенту. В питанні обрання спікера партії так і не зійшлися. На сьогоднішньому засіданні Народних зборів голосування щодо спікера не відбулося і партії пішли в кулуари для ведення переговорів. Знову ж таки, переговори йдуть між представниками двох самих великих політичних сил, які прийняли рішення сформувати робочі групи, які напрацюють проекти законів та послідовність їх прийняття, що, за словами лідерів партій, дозволить вийти з кризи та розблокувати законодавчий орган. Мова йде про проекти законів стосовно вступу Болгарії до Шенгенської зони, європейських перспектив, судової реформи. Варіанти виходу з політичної кризи Коментуючи можливість формування парламентської коаліції, лідер ГЕРБ-СДС Бойко Борисов заявив, що розглядаються три варіанти виходу з політичної кризи. Пріоритетним для нього є залучення ПЗ-ДБ до формування широкої парламентської проєвропейської коаліції, яка просувала б проєвропейський порядок денний і мала б єдність позиції по наданню військової допомоги Україні у відбитті російської агресії. Він також припускає другий варіант, але, за його оцінками, менш корисний і проблематичний в питанні збереження існуючої єдності по відношенню до війни в Україні. Ймовірно, йдеться про формування коаліції у складі ГЕРБ-СДС, РПС, ЄТН та БСП. Зазначимо, що в кулуарах лідер БСП Корнелія Нінова категорично заявила, що в болгарських соціалістів кардинально не збігаються позиції з ГЕРБ-СДС щодо питань надання військової допомоги Україні. Бойко Борисов також не виключає варіанти обрання тимчасового уряду Румена Радєва постійним. Відмітимо, що лідер ГЕРБ-СДС Бойко Борисов в прем'єр-лізі болгарської політики з початку 2000-х років, має значний досвід ведення кулуарних переговорів та вибудовування різних політичних схем. Його опоненти з партії Продовжуємо зміни Кирило Пєтков та Асен Василев у великій політиці трохи більше року. Не виключено, що запропоновані варіанти Бойка Борисова мають далекоглядні цілі. У разі формування широкої коаліції з Продовжуємо зміни – Демократична Болгарія, проти чого вони виступили категорично проти до установчого засідання, Бойко Борисов зможе заявити, що він відіграв ключову роль у виході з конституційної кризи. Перед місцевими виборами, які заплановані на 2023 рік, це посилить позицію партії ГЕРБ-СДС у місцевих радах. Для лідерів ПЗ-ДБ створення широкої коаліції із ГЕРБ-СДС може мати негативні наслідки. На квітневих позачергових виборах ПЗ-ДБ розгубили частину свого електорату, який, за оцінками соціологів, перейшов до популістської проросійської партії «Відродження». Компроміс із Бойком Борисовим, боротьба з яким стала ключовим пріоритетом партії ПЗ, виборці можуть розцінити як зраду. Кирило Пєтков та Асен Василев ймовірно усвідомлюють можливі наслідки та висувають Бойку Борисову такі вимоги, на які йому складно погодитися. Зокрема, йдеться про судову реформу та притягнення до відповідальності генерального прокурора Івана Гешева. Останній вважається людиною Бойка Борисова та називається відповідальним за перешкоджання притягненню лідера ГЕРБ-СДС до кримінальної відповідальності у березні 2021 року. Також у ПЗ-ДБ наполягають на небажанні брати участь в уряді ГЕРБ-СДС. Бойко Борисов та його оточення здійснюють інформаційний тиск, як на партію ПП-ДБ, так і західних партнерів Болгарії, які теоретично можуть «натиснути» на Кирила Петкова та Асена Василева та змусити сформувати певний формат широкої коаліції. В публічному просторі представники ГЕРБ-СДС не перестають натякати, що у разі відмови ПЗ-ДБ від пропозиції можливий варіант домовленостей із БСП або навіть проросійською партією «Відродження», що може зашкодити єдності в питанні надання військової та військово-технічної допомоги Україні, а також суттєво зблизити Болгарію з російською елітою. Варто нагадати, що 48-е скликання Народних зборів Болгарії також протягом трьох днів не могло обрати спікера парламенту. Жодна із запропонованих кандидатур кожної політичної сили не набирала необхідної кількості голосів. На третій день лідер партії БСП Корнелія Нінова підтримала пропозицію ГЕРБ-СДС і дала голоси соціалістів на підтримку спікера Вежді Рашидова, що, судячи з реакції Кирила Петкова та Асена Василева, стало сюрпризом і розцінювалося, як удар у спину від колишніх партнерів по коаліційному уряду. Не виключено, що початок роботи 49-го скликання парламенту також є добре зрежисованою політичною виставою, яка може завершитися обранням уряду на чолі з ГЕРБ-СДС. Разом із тим, прагнення ГЕРБ-СДС та ПЗ-ДБ досягти певного компромісу в законодавчому органі для виходу із кризи також може бути наслідком зовнішнього впливу на Бойко Борисова та лідерів коаліції ПЗ-ДБ. Як в Європейському союзі, так в США вже втомились від тривалої конституційної кризи в Болгарії та постійних позачергових парламентських виборів. Протягом останнього року США та Великобританії ввели санкції проти ряду болгарських бізнесменів, які прямо чи опосередковано впливали на збереження політичної кризи в державі, були причетними до корупційних дій та сприяли посиленню залежності Болгарії від російських енергоносіїв. Зокрема, санкції накладено на екс-міністра енергетики Болгарії Ремена Овчарова, двох колишніх керівників болгарської АЄС «Козлодуй», одного із фінансистів партії РПС Девляна Пєєвськи. Перспективи розвитку українсько-болгарського військового співробітництва Для України та українсько-болгарської двосторонньої співпраці будь-який із запропонованих Бойко Борисовим варіантів не має суттєвої загрози. У випадку формування широкої коаліції у складі ГЕРБ-СДС та ПЗ-ДБ, Україна може розраховувати на всебічну воєнну підтримку у відсічі російської збройної агресії. Вказані партії в попередньому скликанні продемонстрували, як внутрішньополітичні опоненти Болгарії змогли об’єднатися довкола прийняття закону про військово-технічну допомогу Україні, яким фактично виведено із тіні надання українському війську озброєння та боєприпасів. Більше того, в Софії прийнято рішення стосовно відновлення роботи заводу в місті Костенець з виробництва боєприпасів радянського зразка калібру 122-мм, які конче потрібні Україні. Навіть у випадку провалу широкої коаліції, двостороння військово-технічна співпраця Болгарії та України ймовірно не буде заблокована. Для воєнно-політичного керівництва Болгарії, в тому числі президента Румена Радєва, який публічно виступає проти постачання зброї та боєприпасів Україні, питання забезпечення оборонно-промислового комплексу замовленнями та можливість оновлення наявного озброєнні ЗС Болгарії одним із ключових. За два минулих роки Болгарія поставила Україні озброєння вартістю майже $1 млрд, в тому числі через посередників в ЄС та США. Започаткований Європейським Союзом «Європейський фонд миру» та єдина закупівля озброєння та боєприпасів для України дозволяє Болгарії публічно говорити про нейтралітет в українсько-російській війні, однак опосередковано допомагати українському війську у відсічі збройної агресії та звільнення окупованих територій. Більшість болгарських експертів погоджуються, що в діючому складі Народного зібрання Болгарії знайдеться достатня кількість друзів України, які продовжуватимуть підтримувати її.   Асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Карпеченко

17.04.2023
Зовнішня політика

Експерти МЦПД дослідили питання формування політики щодо Китаю в Центральній та Східній Європі

МЦПД підготував аналітичне дослідження, у фокусі якого еволюція китайської регіональної політики у Центральній та Східній Європі та рекомендації з розробки політики країн регіону щодо Китаю. Проект «Один пояс, один шлях» став одним із ключових інструментів просування геополітичних інтересів Китаю та одночасно – втіленням китайської великої стратегії, спрямованої на зміну існуючого міжнародного порядку. Ця глобальна ініціатива охоплює транспортні, логістичні, торгівельні, інвестиційні проекти, сприяючи переходу Китаю на новий рівень впливу та відповідальності. Європа грає в цьому важливу роль. Європейський ринок є природним «центром тяжіння» для експортоорієнтованої економіки Китаю; Пекін прагне побудувати міцну співпрацю із Європою на основі активної торгівлі та взаємозалежності. Китай для Європи також є важливим торгівельним та економічним партнером. Країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) стали в якомусь сенсі «воротами» в Європу для Китаю. Прагнучи поглибити стосунки із ними та залучити до власних інфраструктурних проектів, Китай розробив та втілює регіональну політику – в рамках ініціативи «14+1» (раніше «16+1» та «17+1); а також на двосторонньому рівні. Ця активність Китаю викликала неоднозначну реакцію як серед учасників ініціативи, так і серед інших країн-членів ЄС. Вторгнення Росії в Україну поставило на порядок денний нові проблеми та суттєво послабило позиції Китаю в Європі, зокрема і у ЦСЄ. Політичні та безпекові питання беруть гору над торгівельними та інфраструктурними. Війна, що триває, змушує як Китай, так і країни регіону вносити корективи у сприйняття та політику щодо одне одного. На прикладах Польщі, Румунії, Литви та Латвії розглянуто найбільш характерні тенденції та проблемні питання. Із урахуванням українського досвіду розбудови відносин із Китаєм надано рекомендації щодо основних елементів політики країни ЦСЄ щодо Китаю. Деталі за посиланням (англійською мовою): https://icps.com.ua/en/our-projects/publications/building-a-policy-towards-china-in-central-and-eastern-europe/

30.03.2023
Зовнішня політика

ВІДБУДОВА УКРАЇНИ: ЯК ВІДНОВЛЮВАТИ КРАЩЕ ТА РОЗУМНІШЕ? У Брюсселі відбувся захід за участю МЦПД щодо відбудови України

7 березня 2023 року «Європейський політичний центр» (European Policy Center, EPC, Брюссель) та «Міжнародний центр перспективних досліджень» (МЦПД) провели експертну дискусію на тему «Відбудова України: відбудовувати краще та розумніше». На заході був представлений аналітичний документ від МЦПД «ВІДБУДОВА УКРАЇНИ: ІНІЦІАТИВИ, ПІДХОДИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ». Було комплексно проаналізовані приклади післявоєнної відбудови інших країн та сучасні ініціативи щодо відновлення України. Окремо експерти розглянули проблематику джерел фінансування та інноваційні ідеї щодо використання коштів та активів санкціонованих ЄС, США та Великою Британією. Учасники обговорення представили ідеї та рекомендації щодо залучення громадянського суспільства, громад та регіонів до процесу відбудови України. Під час презентації дослідження МЦПД було відзначено, що станом на кінець 2022 року загальний обсяг збитків України від російської агресії становить за різними підрахунками до 700 млрд.дол.США. Ця кількість зростає з кожним днем російських атак і бомбардувань, націлених на цивільну інфраструктуру та вбивство невинних людей. Міжнародна спільнота визнає необхідність фінансування відновлення України, але станом на зараз немає консенсусу ні щодо джерел, ні щодо інструментів реалізації проектів відновлення України, немає узгодженої загальної концепції того, як буде реалізовуватися цей процес. Водночас потреби України у відбудові є нагальними. Хоча війна триває, Україну потрібно відбудовувати вже зараз. Нинішнього ж зовнішнього фінансування недостатньо, внутрішнє фінансування провокує надмірний друк гривні, а заморожені російські державні активи на 300 млрд дол. неможливо швидко отримати. Тож, надзвичайно необхідно знайти можливості залучення додаткових коштів, щоб почати відбудову вже зараз. Можливими варіантами розглядаються пошук приватного/іноземного капіталу (з гарантіями для інвестицій приватного сектора, державно-приватного партнерства, стимулюванням приватного сектора, страхуванням ризиків); добровільні внески від великих корпорацій або людей з різних країн світу шляхом створення та налагодження відповідної системи. Окремо слід відзначити орієнтовно 70 мільярдів євро приватних коштів санкціонованих осіб, які можна використати для відбудови України. Станом на зараз відсутні юридичні шляхи конфіскації цих коштів. Тому потрібно працювати над запровадженням відповідної міжнародно-правової бази для конфіскації підсанкційних державних та приватних коштів чи знаходити інші варіанти для їх залучення. І залучення додаткового фінансування, і реалізація проектів відбудови має знаходитись під щільним суспільним контролем та із залученням громад та регіонів України, було зазначено під час обговорення. У дискусії взяли участь Його Високоповажність Вільям Тейлор (колишній Посол США в Україні), Інна Мельниковська (науковий співробітник Chatham House), Віола фон Крамон (член Європейського парламенту), Олександр Сушко (виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»), Агія Загребельська (очільниця напряму мінімізації корупційних ризиків в санкційній політиці НАЗК), Олексій Жмеренецький (член Комітету з питань антикорупційної політики, депутат від партії «Слуга народу»), Аманда Пол, керівник програм «Європейського політичного центру». Учасники дискусії позитивно оцінили рекомендації, висвітлені у документі, а також відповіли на запитання.   Ознайомитись з дослідженням можна за посиланням: https://icps.com.ua/en/our-projects/publications/rebuilding-ukraine-initiatives-approaches-recommendations/ Відеозапис дискусії: https://epc.eu/en/events/Ukraines-reconstruction~4eb664

07.03.2023
Зовнішня політика

Членство РФ в ООН незаконне: експерти обговорили варіанти міжнародної ізоляції Росії

Росія незаконно зайняла місце в Раді Безпеки ООН та зловживає привілейованим становищем. Розв’язані конфлікти на пострадянському просторі та неспровокована збройна агресія проти України вказують на відсутність миролюбності російської зовнішньої політики, що не відповідає ключовим принципам ООН. Про це говорили українські та іноземні експерти під час онлайн круглого столу, який провів Міжнародний центр перспективних досліджень 2 березня 2023 року. Українські дипломати наполягають, що передача місця Радянського Союзу в Раді Безпеки ООН передано РФ з порушенням процедур лише на підставі листа президента РСФСР Бориса Єльцина, хоча Статутом організації передбачено голосування Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Радбезу. «Ані домовленість в Алмати у грудні 1991 р., яка не була ратифікована Парламентом України, ані думка Юридичного радника Секретаріату ООН не могла і не підміняє чинний Статут ООН», - зазначив в ході дискусії представник МЗС України в Одесі Сергій Орлов. Він наголосив, що відповідно до Статуту ООН членами організації можуть стати лише миролюбні держави, а Російська Федерація, розв’язав війну проти України втратила право називатися такою тому не має знаходитися в ООН. Потрапляння Російської Федерації до Ради Безпеки ООН є самою масштабною геополітичною аферою ХХ століття, а рішення щодо заміни таблички Радянського Союзу на РФ в Радбезі приймались в порушення багатьох статей Статуту ООН. До такого висновку приходить адвокат, співзасновник громадської організації «Громадський Хаб» Максим Баришніков. Він підкреслив, що, наприклад, рішення Міжнародного суду ООН, тлумачення якого запросив головуючий Генеральної Асамблеї ООН в 1991 році, приймалось по телефону, а оцінка головного юридичного радника Секретаріату ООН з питання передачі місця в Радбезі від СРСР Росії надавалась, посилаючись на публікацію в газеті «New York Times», а не на офіційні документи. «По суті в 91-му році було відмовлено від дотримання будь-яких норм статуту ООН. Порушено статтю 4, 3 та 110 Статуту ООН. Російська Федерація ніколи не проходила процедуру, передбачену процедурними нормами ООН. Жодних слідів законності її перебування в організації немає», - відзначив Максим Баришніков. За його словами, Україні необхідне визнання факту нелегітимності Росії в ООН на рівні національних парламентів та урядів країн-членів організації, після чого можлива практична реалізація ізоляції Росії в ООН. Експерти вивчають декілька можливих варіантів розвитку подій довкола перебування РФ в ООН: ● «китайський» - в 1961 році Генеральна Асамблея ООН простим голосуванням при не голосуванні постійного представника в Радбезі ООН (США) підтвердила право Китайської Народної Республіки право перебувати в структурах організації, оскільки в статті 23 Статуту значиться не КНР, а Китайська Республіка; ● «югославський» - в 1992 році Рада Безпеки ООН видала рішення про необхідність проходження процедури прийняття всіх країн, які утворились в результаті розпаду Югославії; ● «південноафриканський» - на початку 70-х років ХХ століття Генеральна Асамблея щорічно відмовлялась приймати повноваження делегації ПАР, чим до повалення уряду апартеїду не дозволяла державі приймати участь в роботі Генеральної Асамблеї. Доктор міжнародного гуманітарного права, проректор Міжнародного Незалежного Університету Молдови (ULIM) Віталій Гамурарь також наголосив, що вигаданий виключно під Росію статус держави-продовжувача» не існує в міжнародному праві, а поняття континуітету відповідно до Віденських конвенцій може бути використано виключно щодо договорів, боргів, архівів та майна. «В міжнародному праві не існує поняття правонаступності по відношенню до міжнародних організацій. Існує дві [Віденські, - ред.] конвенції 78 та 83 років, в яких мова йде про правонаступництво щодо договорів, боргів, архівів та майна. Процедура континуітету, яку застосували при передачі місця в ООН Російській Федерації, не має жодного юридичного підґрунтя та була виключно політичним рішенням», - заявив Віталій Гамурарь. Експерти погодились, що, не зважаючи на консервативність міжнародного права та, власне, ООН, обговорення на міжнародному рівні питання легітимності перебування Росії в ООН має відбуватися, що може стати передумовою для виправлення допущених процесуальних процедур та притягнення Росії до відповідальності за скоєні злочини. «Агресія Росії проти України поглибила кризу, в якій і так знаходилась Організація Об’єднаних націй. Рада Безпеки ООН виявилась повністю паралізована в питанні припинення розв’язаної Росією війни проти України. Однак, більша частина Генеральної Асамблеї ООН підтримує Україну. Вирішення протиріч та проблем в ООН стане можливим за сукупністю певних факторів на наступному етапі еволюції ООН», - заявив директор інституту регіональних та міжнародних досліджень (Республіка Болгарія), доцент Софійського університету ім.Св.Климента Охридського Огнян Мінчев. Повна публікація «Незаконність членства РФ в ООН: реалії та перспективи» знаходиться за посиланням: https://apostrophe.ua/ua/article/world/2023-02-11/nezakonnost-chlenstva-rf-v-oon-realii-i-perspektivyi/50425 Ознайомитись з відео круглого столу «ООН БЕЗ РОСІЇ: ВІД ПИТАНЬ ЛЕГІТИМНОСТІ ДО МОЖЛИВОЇ ІЗОЛЯЦІЇ» можна за посиланням: https://youtu.be/aBQzOcl0S6s

02.03.2023
Зовнішня політика

Як зробити санкції ефективнішими - аналітики МЦПД запропонували нові ідеї

Міжнародний центр перспективних досліджень оприлюднив документ «Як зробити антиросійські санкції ефективнішими», у якому проаналізовано прогалини у санкційній політиці. Відмічається, що наразі запроваджені сім пакетів міжнародних антиросійських санкцій, пов'язаних із її вторгненням в Україну у 2022 році. Більше 50 країн в тій чи іншій формі приєдналися до режиму санкцій; деякі (такі як Ізраїль чи Китай) не беруть участь у ньому, але й блокують схеми подолання санкцій. Не застосовують антиросійські санкцій переважно країни, що розвиваються, у той час як колективний Захід виглядає рішучим та об’єднаним у застосуванні цього інструменту. Як і між 2014 та 2022 роками, санкції є комплексним механізмом вибіркової дії. Вони не є тотальними, а замість того діють в різних секторах та проти визначених фізичних та юридичних осіб. На додаток до секторальних санкцій працюють дипломатичні та візові обмеження. У той же час, санкції не мають містити прогалин, не мають бути вибірково накладеними на одних і оминати інших російських олігархів, чиновників, політиків. У нинішніх обставинах потрібний регулярний аналіз та моніторинг для виявлення таких прогалин та прийняття відповідних рішень щодо розширення списків осіб, яким вдалося оминути санкції. Відповідно, у даному документі міститься не тільки аналіз санкційної політики, а і рекомендації щодо мінімізації її прогалин. Читати/завантажити публікацію МЦПД «Як зробити антиросійські санкції ефективнішими» можна за посиланням: https://icps.com.ua/nashi-proekty/analityka/yak-zrobyty-antyrosiyski-sanktsiyi-efektyvnishymy/  

30.09.2022