Після анексії Криму і військового конфлікту на Сході біло-блакитний або умовно “проросійський” електорат зменшився як мінімум на 5 млн потенційних виборців, однак і надалі він становить солідну частину всіх виборців країни – не менше 20-25% виборців. Для політиків, що конкурують за цю виборчу нішу, ключовим викликом на виборах-2019 буде розробка оновленої ідеологічної платформи, консолідація та спроможність організувати та відповідно умотивувати свій електорат Внутрішні чвари та самозаспокоєння на фоні падіння ретингу влади може зіграти з біло-блакитним табором поганий жарт, лише модернізація своєї ідеології та активніша робота з виборцями може забезпечити успіх на виборах 2019 року .
“Опоблок”: пов’язані рейтингом
“Опозиційний блок” представляє собою розрізнені групи з окремими центрами впливу. Але в зв’язку з солідною підтримкою в суспільстві (за останніми соцопитуваннями, 8,5%) ці групи тримаються разом, незважаючи на постійні скандали, в рамках однієї політичної сили. “Опоблок” роздирають внутрішні протиріччя. Якщо раніше основний конфлікт був між групами народних депутатів, які представляють головних спонсорів – олігархів Дмитра Фірташа і Ріната Ахметова, то зараз непорозуміння виникло вже всередині групи Фірташа-Льовочкіна. “Віденський в’язень” всерйоз стурбований тим, що Льовочкін, який, можливо, доклав руку до його сьогоднішніх проблем, поступово забирає під свій контроль його активи в Україні.
Протиріччя загострилися після невдалої спроби ввійти в “Опозиційний блок” одіозного політика та кума президента Росії Володимира Путіна Віктора Медведчука. Причини провалу цієї ініціативи були різними - токсичність самої особистості Медведчука, небажання пускати до своїх лав сильну особистість, яка звикла все замикати на собі, в тому числі контакти з Москвою, інші причини. У будь-якому обєднання не відбулося, а в самому “Опоблоці” посилились дезінтеграційні процеси. Від нього відкололися окремі політпроекти “За життя!” на чолі з Вадимом Рабіновичем і Євгеном Мураєвим, “Християнські соціалісти” на чолі з Михайлом Добкіним, лави “Опозиційного блоку” покинув давній соратник Медведчука Нестор Шуфрич. Навіть ті, хто залишився в лавах фракції, готують для себе альтернативні майданчики: Партія миру Вадима Новінського, Республіканська партія Юрія Бойко, Індустріальна партія Колеснікова, Українська перспектива О.Вілкула та інші.
У передвиборних програмах “опозиціонери” фокусуватимуть увагу на питаннях, які зараз найбільше хвилюють їх виборців: припинити війну на Донбасі, переглянути бюджет в сторону розвитку економіки і соціальної справедливості, скасувати пенсійну реформу, зробити доступними і якісними медицину і освіту, провести податкову реформу, знизивши тиск на платників податків, задати стимули для активізації економіки, створити привабливі умови для інвесторів, забезпечить енергобезпеку країни і тепло в українських будинках, відновити фінансово-економічну стабільність, боротися з корупцією, провести децентралізацію і реформу місцевого самоврядування, а також знизити тарифи.
І якщо з передвиборними гаслами позиціонування біло-блакитних політиків більш-менш зрозуміле, то з єдиним кандидатом в президенти чи списком на парламентські вибори ситуація значно складніша. Найвищий рейтинг у Юрія Бойко: згідно з останніми соцопитуваннями, 8,4% – в основному це виборці Сходу, Півдня і Донбасу. Іншим можливим кандидатом може бути Вадим Новинський, якого підтримують Українська православна церква та бізнес партнери, насамперед - Рінат Ахметов. Інший давній соратник Ахметова Борис Колесников, який “завідує” політичними проектами олігарха, навряд чи буде балотуватися, і швидше за все, підтримає Новинського. Колесніков вже реанімував свій “тіньовий” уряд і ймовірно незабаром активніше включиться в політичне життя.
Попри помірковано критичну риторику діючої влади аналіз дій “Опоблоку” дає експертам підстави говорити про те, що він системно заграє з Банковою і цим ризикує втратити позицію головних опонентів нинішнього режиму. Крім того, такі загравання та поміркована позиція відкривають широке поле для маневрів для більш радикально налаштованих сил – наприклад, “За життя!” Рабіновича та Мураєва, які можуть відхопити значну частину електорату. Все це разом із внутрішніми конфліктами може відтіснити “Опоблок” з ролі головного опонента діючої влади та погіршити результати на виборчих перегонах.
“Партія миру” Вадима Новинського
Потенційно сильним гравцем на біло-блакитному електоральному полі буде Вадим Новинський і його рух “Партія миру”. Він може посилити розкол в “Опоблоці”. З огляду на тісні відносини Новинського з Ахметовим, з яким вони залишаються партнерами по бізнесу, його група (Олександр Вілкул, Борис Колесников та інші “ахметівці”) може піти на парламентські вибори окремою колоною.
Основні електоральні зусилля “Партія миру” скоріше за все буде спрямовувати на підконтрольні території Донбасу. Тут, крім досить великого електорату Партії регіонів, допомогати їм буде благодійний фонд Ахметова, який давно і системно працює з населенням. Сім'я Вілкулів зможе забезпечити непоганий результат виборів в Дніпропетровській області. У самого Новинського хороші можливості в Миколаївській області, де у нього суднобудівний завод “Океан”, Миколаївський машинобудівний завод і ще багато різних компаній. Непросто партії Новинському доведеться в Харківській області, яку активно «окручує» “За життя!” за підтримки християнських соціалістів Добкіна. Однак у Новинського є головний агітаційний козир майже для всієї країни – підтримка УПЦ МП.
Новинський добре вгадав з назвою свого політпроекту – “Партія миру”. За всіма соцопитуваннями, більше 40% респондентів називають завданням № 1 досягнення миру. А для жителів східної України це питання особливо актуальне. Крім миру, Новинський обіцяє роботу і турботу про соціально незахищені верстви населення і достатньо жорстко критикує нинішню владу, що викликає все більше підтримку виборців.
“Хто кому Рабінович?”
На тлі конфліктів всередині “Опоблока” стрімко набирає популярність партія Вадима Рабиновича і Євгена Мураєва “За життя!”. Згідно з останніми соцдослідженнями, її підтримують 8,1% українців. Хоча обидві партії з проросійським ухилом, між ними існують фінансові та особисті конфлікти. Про єдиного кандидата на президентські вибори вони навряд чи домовляться.
Очевидно, що Вадим Рабінович буде балотуватися окремо. Його зараз підтримують 5,5% виборців. Свій головний електорат він ділить з Юрієм Бойком – на Сході, Півдні і Донбасі. Рабінович намагається позиціонувати себе як “третю силу”: не займав високих державних постів і, як і багато українців, незадоволений ні опозиціонерами, ні владою. Владу він звинувачує в неефективності, економічній кризі, падінні рівня життя народу, а опозицію – в підіграванні владі та відсутності конструктивної позиції. У зовнішній політиці він виступає за Україну як “Швейцарію Східної Європи”, тобто за нейтралітет і самостійність.
Після виходу з “Опоблоку” у Рабіновича склалися складні стосунки з Сергієм Льовочкіним. Політики продовжують обмінюватися компроматом, звинувачуючи один одного в грі в інтересах Банкової. “За життя!” і “Опоблок” сьогодні – запеклі конкуренти в таборі біло-блакитних. Так як в обох партій досить високий рейтинг, навряд чи вони об’єднаються перед виборами, хоча під тиском Москви такий варіант можливий.
Усередині партії “За життя!” теж немає згоди і довіри між її засновниками. Мураєву не подобається одноосібний піар Рабіновича і те, як він приймає рішення без консультацій зі своїм партнером. Мураєв навіть підозрює Рабіновича в отриманні фінансування з боку Банкової. Він також проти розколу опозиційного табору. До розлучення справа поки не дійшла, але ситуація – напружена.
Не можна не помітити зближення партії “За життя!” з Віктором Медведчуком. Під прапори політичного проекту Рабіновича приєднався вірний соратник Медведчука Нестор Шуфрич, який залишив “Оппоблок”. Правда, з фракції Шуфрич поки не виходить, щоб не втратити мандат нардепа. Медведчук вигідний Рабіновичу. Він має у своєму розпорядженні серйозні фінансові ресурси, а також завдяки зв’язкам в Кремлі може створювати хороший піар на темі війни, наприклад на питанні звільнення заручників, тощо.
Феномен Мураєва і Рабіновича полягає не стільки в медійному ресурсі та значних інвестиціях з боку Медведчука, скільки в тому, що вони взяли на себе радикальну критику влади. Цим вони значно виграють у “Опоблоку”, який більше грає в піддавки з Банковою ніж її критикує. В тому вигляді, в якому зараз існує “Опоблок”, він більше є частиною правлячого естеблішменту, ніж опозицією до нього. Все це може призвести до значних втрат у їх рейтингу і їх електорат буде підхоплений більш радикальними та рішучими політичними силами з біло-блакитного табору.
“Основа” “технократа” Тарути
Частково за голоси біло-блакитних буде боротися Сергій Тарута і його партія “Основа”, які заявляють про себе як про конструктивну опозицію до системи державної влади взагалі і пропонують альтернативні шляхи розвитку країни. Ця партія виступає за ліберальний ринок: невтручання держави в економіку; максимальна свобода торгівлі та конкуренції; людина сама вирішує свою долю, а важливі для всього суспільства питання потрібно вирішувати спільно; влада рівновіддалена від усіх релігійних конфесій. Лідер партії позиціонує себе як технократ, а своїх соратників – як людей справи. Кістяк його партії складають ті, хто працював на серйозних посадах при екс-президенті Януковичу - Андрій Ніколаєнко, колишній голова Кіровоградської ОДА, Ярослав Арсірій, заступник міністра і директор департаменту в Мінкульті і заступник голови Кіровоградської ОДА, а також Володимир Полочанінов, екс-нардеп від “Батьківщини”.
Тарута – частий гість на телевізійних ефірах, а його партія активно рекламується на білбордах. Сергій Олексійович намагається представити свою силу як прогресивну, ліберальну, непопулістські, розумну “третю силу”. “Основа” намагається грати на двох електоральних полях. Озвучені ідеї ближчі до ліберально-демократичного табору, а ось особистості більш зрозумілі для біло-блакитного електорату. Тарута критикує Мінський процес і політику Києва щодо реінтеграції Донбасу.
Поки помітного рейтингу ні у Тарути, ні у його партії немає. “Технократ” Тарута шукає більш впливових союзників. У нього непогані відносини з олігархами Віктором Пінчуком і Рінатом Ахметовим, в політиці – з Юлією Тимошенко. В експертному середовищі навіть обговорюють можливий союз в форматі Тимошенко – президент, Тарута – прем’єр-міністр. Перспективи такого співробітництва є доволі сумнівними. Але очевидно, що Тарута може бути корисний Тимошенко в боротьбі за президентський пост, наприклад як антагоніст Анатолія Гриценка.
“Наш край”
За голоси прихильників біло-блакитних буде воювати і “Наш край”. Його створенням свого часу займався заступник голови Адміністрації президента Віталій Ковальчук. У “Наш край” в основному увійшли колишні недискредитовані “регіонали»” (Антон Кіссе, Олександр Фельдман та Сергій Кальцев), які позиціонують себе як господарники і патріоти своєї малої батьківщини.
Як такої традиційної ідеології у партії “Наш край” немає. Їх важко віднести до правих або лівих. Вони концентрують увагу на місцевих проблемах і за рахунок цього планують підняти свою підтримку серед виборців, для яких гарна школа на сусідній вулиці або заасфальтована дорога – головний пріоритет. Представники “Нашого краю”, як правило, лояльні до влади, але разом з тим дотримуються помірно опозиційної риторики, щоб не втратити біло-блакитний електорат.
У партії є низка проблем. По-перше, за контроль над нею конкурують в оточенні Порошенка Ігор Кононенко та Віталій Ковальчук. По-друге, у партії поки що немає харизматичного лідера, через що цій політсилі буде не просто вийти на національний рівень.
Партія “Відродження”
Ще один політпроект, який публічно заявляє про свою опозиційність, а на ділі підіграє владі, претендує на голоси прихильників біло-блакитних – партія “Відродження”. Як і “Наш край”, ця партія стала притулком для регіоналів, які не хотіли себе більше асоціювати з колишніми бенефіціарами Партії регіонів – Льовочкіним, Ахметовим та ін.
Найбільш відомі особи в «Відродженні» - Віктор Бондар, Антон Яценко, Віктор Остапчук, Володимир Пилипенко, Віталій Хомутинник. Головні політичні меседжі партії зводяться до економічних реформ (пропонується впровадження принципу економічного націоналізму) і зміни в системі оподаткування. Партія виграє наявністю депутатської групи в парламенті, але явно програє в підтримці населення. На майбутніх виборах “Відродження” робитиме ставку на мажоритарних кандидатів, а з фінансуванням через держбюджет може допомогти Банкова.
“Ліва опозиція”: повсталі з попелу
На сході і Донбасі серед електорату біло-блакитних користується деякою підтримкою рух “Ліва опозиція”. У це всеукраїнське громадське об’єднання лівих і лівоцентристських сил увійшли п’ять партій і 13 громадських організацій. Його очолили голова забороненої КПУ Петро Симоненко і його соратник, видатний ветеран-комуніст Георгій Крючков, лідер Прогресивної соцпартії Наталія Вітренко, колишній директор Українського інституту національної пам’яті Валерій Солдатенко, а також спортсмен-легкоатлет Рудольф Поварницин.
Після заборони КПУ і розвалу СПУ на лівому ідеологічному фланзі утворився вакуум, заповнити який і спробують “повсталі з політичного попелища” ліві політики. Риторика їх “Лівої опозиції” – маргінальна, проросійська і антизахідна.
Революцію гідності вони називають держпереворотом, після якого Україна втратила економічний і політичний суверенітет. Нормальний розвиток України можливий лише разом з Росією і Білоруссю. А курс на інтеграцію в Європу призведе до деградації української держави. Своїми цілями рух “Ліва опозиція” оголосив відновлення добрих відносин з Росією, вступ до Митного союзу, визнання російської мови другою державною. Звичайно, з такою риторикою цей політпроект не отримає багато голосів, але зможе відтягнути певний відсоток у “Опоблока” і “За життя!”.
Боротьба між опозиційними біло-блакитними силами згубна для них і грає на руку Банковій. Президенту Порошенко дуже важливо не допустити єдиного кандидата для цієї частини електорату. Йому вигідно, щоб вони йшли розрізнені і конкурували між собою. Порошенко також вигідно відіграти сценарій другого туру зі спаринг-партнером в особі Бойка або Рабіновича. Коли українським виборцем буде запропонований вибір з двох зол, навряд чи вони наразі виберуть кандидата від біло-блакитних, і Порошенко буде виглядати явно краще.
Незважаючи на конфлікти в біло-блакитному таборі, політики, що представляють його, відрізняються певною дисциплінованістю, яка в першу чергу ґрунтується на економічних інтересах. Тому є ймовірність, що вже до осені єдиним кандидатом більшість біло-блакитних, включаючи Новинського з Рабіновичем, підтримає Юрія Бойка на виборах президента в 2019 році. У інших рейтинги – слабкі. Тарута зі своєю “Основою”, швидше за все, виступить на стороні Тимошенко. Добкін буде діяти так, як його направить Медведчук, а нові старі “ліві” будуть рухатись у напрямку вказаному Москвою.
Загалом біло-блакитний політикум – це відображення декількох олігархічних груп. Насамперед мова йде про великі групи Фірташа-Льовочкіна-Бойка та Ахметова, а також невеликі групи Пінчука та Коломойскього. Саме ці акціонери вирішують все і визначають архітектуру взаємовідносин між підконтрольними їм політичними групами та силами. Між цими акціонерами існують великі суперечки, вони ніяк не можуть доповнитися ні до розподілу їхнього місця в українській економіці, ні щодо того, хто має бути президентом – арбітром у відносинах між олігархами і гарантом виконання досягнутих між ними домовленостей. Крім того, Порошенко досить добре вміє грати на їхніх розходженнях. Попередньо він показово обнулив позиції найсильнішого після Революції гідності олігарха – Ігоря Коломойського, а інші тепер остерігаються вступати з ним у пряме протистояння.
Це все напряму екстраполюється на біло-блакитний опозиційний політикум, який дуже різнобічний і дотепер, на відміну від Тимошенко, Гриценко та інших політиків, не прийняв рішення у якому форматі йти на вибори (єдиний кандидат чи декілька, об’єднана політична сила чи кілька різних). Вони могли би бути альтернативою нинішній владі, але в силу того, що вони розрізнені і не проявляють належної активності, на відміну від інших, може відбутись так, що у другому турі президентських виборів не вони будуть опонувати Порошенку, а з’являться зовсім інші політичні фігури. І може скластись ситуація, за якої “Опоблок” з головних опозиціонерів нинішньої влади перетворяться на аутсайдерів. І це буде та ціна, яку вони заплатять за неспроможність домовлятись, за орієнтацію не на виборця, а на спонсорів і за очікування, що до перемоги їх винесе хвиля невдоволення владою, яка наразі може підхопити інших гравців.
МЦПД презентував 101-й випуск вісника «Inside Ukraine»
У середу, 26 січня, МЦПД провів традиційний щомісячний брифінг для дипломатичних місій. Цього разу брифінг відбувся в офісі Міжнародного центру перспективних досліджень, де обговорювалися загрози та виклики дестабілізації в Україні. Під час заходу старший радник Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук, український дипломат Олександр Чалий, а також експерти МЦПД Анастасія Галушка, Микола Капітоненко та Єгор Киян презентували 101-й випуск вісника «Inside Ukraine». МЦПД обговорив із дипломатами політичні, безпекові та економічні загрози та виклики, які стоять перед Україною, зокрема можливість нового російського вторгнення. За додатковою інформацією, замовленням, розглядом питання та ознайомленням з умовами підписки звертайтесь на e-mail: [email protected]
Експертна дискусія «Економічні та банківські реформи для європейської інтеграції України» (АНОНС)
Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) у партнерсті Henry Jackson Society проведе експертну дискусію на тему «ЕКОНОМІЧНІ ТА БАНКІВСЬКІ РЕФОРМИ ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ», яка відбудеться 20 грудня о 17:00 (за київським часом) в онлайн форматі в Zoom. Посилання для участі: https://us06web.zoom.us/webinar/register/WN_imT6teDhS7W6O0euLvFcMg З часу підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом у 2014 році, країна запровадила широкий спектр реформ щодо своєї інтеграції згідно Угоди про глибоку та всеосяжну вільну торгівлю (DCFTA) та досягнення безвізового режиму з Шенгенською зоною. Однак, незважаючи на позитивні досягнення, є ряд «сліпих зон». Банківський сектор також був важливою сферою, де відбулися ці реформи, і його капітальна перебудова сприяла боротьбі України з корупцією. Підвищення спроможності банків ефективно запобігати фінансовим кризам та надавати послуги розглядається як необхідна передумова успішної економічної політики. Водночас, вплив проблемних факторів глобальної пандемії, зокрема уповільнення темпів зростання світової економіки та карантинні обмеження в країні, вплинули на банківський сектор України. На панелі обговорюватиметься, які сфери реформ необхідно вдосконалити в рамках європейської інтеграції України. Запрошені експерти, представники банківського сектору та зацікавлених організацій та установ окреслять поточний стан реформ та охоплять такі питання: • Які основні успіхи та невдачі ключових економічних реформ в Україні на шляху до ЄС? • Які основні економічні досягнення 2021 року та прогноз на 2022 рік? • Чи є «сліпі зони» нинішніх реформ? • Які результати довгострокової банківської реформи? • Чи є нинішнє керівництво НБУ ефективним і незалежним? • Чи зможуть банки стати рушієм української економіки та допомогти подолати прогалини в економічному розвитку?
МЦПД провів брифінг для дипломатів із підсумками 2021-го року та прогнозом на 2022-ий
У середу, 15 грудня, МЦПД провів традиційний щомісячний брифінг для дипломатичних місій. Цього разу брифінг відбувся в офісі Міжнародного центру перспективних досліджень, де озвучили головні висновки насиченого подіями 2021 року та прогнози на 2022 рік. Під час заходу головний радник Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук та експерти МЦПД Микола Капітоненко та Єгор Киян презентували 100-й випуск журналу «Inside Ukraine». МЦПД обговорив з дипломатами політичні, безпекові та економічні підсумки року, водночас представивши прогноз МЦПД на 2022 рік. За додатковою інформацією, замовленням та ознайомленням з умовами підписки на «Inside Ukraine» звертайтесь на e-mail: [email protected]
Експерти МЦПД взяли участь в круглому столі "Досягнення та провали Зеленського на середині президентства"
Володимир Зеленський досяг середини свого п’ятирічного президентства. Інститут Кеннана тв Вілсон Центр провели онлайн-круглий стіл, присвячений успіхам і невдачам президентства Зеленського, у якому взяли участь експерти МЦПД. Учасники круглого столу обговорили наступні питання: Як змінилася Україна за ці роки? Чого наразі досягли президент Зеленський та його команда? Що залишилося зробити з його списку передвиборчих обіцянок два з половиною роки тому?
Голосування до Держдуми РФ на окупованих територіях: політико-правові та безпекові аспекти
У п’ятницю, 24 вересня, в Одесі відбувся круглий стіл «Вибори без вибору»: проведення голосування до Державної Думи Російської федерації на тимчасово окупованих територіях України: політико-правові аспекти та наслідки для безпеки регіону». Захід організований та проведений Міжнародним центром перспективних досліджень. В круглому столі прийняли участь: Ярослав Католик – модератор круглого столу, регіональний координатор «Міжнародного центру перспективних досліджень»; Ольга Айвазовська - голова правління Громадської мережі ОПОРА, координатор політичних програм; Ігор Петренко – директор департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень; Віталій Андрієвський – директор Інституту ефективної політики (Республіка Молдова), доктор історії; Анатолій Бойко – голова Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України»; Артем Філіпенко – завідувач відділом досліджень Придунайсько-Чорноморського регіону Національного інституту стратегічних досліджень, Сергій Братчук – голова Громадської ради при Одеській обласній державній адміністрації, директор Південного філіалу Українського центру соціальної аналітики. Під час заходу експерти обговорили особливості та правові наслідки організації та проведення виборів до Державної думи Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України – Автономній Респібліці Крим та окремих територіях Луганської та Донецької областей, а також в Придністровському регіоні Республіки Молдова. Учасники круглого столу погодились із тим, що виборчий процес в Російській Федерації проходив без дотримання демократичних принципів, свободи слова та при відсутності рівних можливостей провладних та опозиційних політичних сил здійснювати агітаційну кампанію. Крім того, владою Російської Федерації масово використовувались технології фальшування результатів виборів, про що свідчать повідомлення самих російських ЗМІ. У зв’язку з обмеженням можливості міжнародним організаціям, зокрема ОБСЄ, направити спостерігачів на парламентські вибори, говорити про прозорість та легітимність виборів не доводиться. Експерти наголосили, що організація та проведення виборчого процесу на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України – Автономній Республіці Крим, місті Севастополь та окремих районах Луганської та Донецької областей – в черговий раз продемонстрували, як політичне керівництво РФ нехтує нормами міжнародного гуманітарного права та зобов’язаннями в рамках багатьох міжнародних договорів. Видача українським громадянам паспортів РФ в обхід Конституції та законів України, а також примушування українських громадян брати участь в незаконному голосуванні грубо порушують державний суверенітет України та спрямовані проти територіальної цілісності України. За таких умов проведені Російською Федерацією вибори на тимчасово окупованих територіях України є незаконними та нелегітимними, а їх результати не можуть мати жодних юридичних наслідків і не можуть визнаватися світовою спільнотою. «Виборів, як конкурентного демократичного інституту, в Російській Федерації не відбулося. Що нам робити в ситуації, коли частина територій по факту інтегровано в політичне середовище Російської Федерації!? Ми знаємо, що, по офіційним даним, 611 тисяч людей на окупованих територіях окремих районів Донецької та Луганської областей отримали паспорти РФ. І близько 360 тисяч взяли, начебто, участь у виборах. Дані цифри варто ставити під сумнів, особливо щодо тієї категорії громадян, що брали участь в голосуванні в онлайн-спосіб», – заявила Ольга Айвазовська, відзначивши, що політична інтеграція є дуже небезпечною для України та свідчить про черговий етап по захопленню українських територій. Ольга Айвазовська висловила надію, що Україна зафіксувала достатньо доказів чергових кроків Російською Федерацією щодо інтеграції окупованих українських територій та порушення нею норм міжнародного права. Вказані докази мають бути представлені на усіх можливих міжнародних майданчиках, зокрема, під час найближчого засідання ПАРЄ. Це має стати аргументом для збереження існуючих та накладання нових санкцій проти Росії та залучених до проведення незаконних виборів осіб. «Ні ОБСЄ, ні ПАРЄ офіційно не спостерігали за виборами в Російській Федерації. Відповідно, їхніх звітів не буде. Отже не буде підстав для невизнання цих виборів. Російська Федерація створила умови, коли ОБСЄ не змогло направити спостерігачів. Начебто через пандемію не можна пустити 500 спостерігачів, а лише 40. Але ОБСЄ на такій великій території просто фізично не зможе 40-ма спостерігачами забезпечити ефективний моніторинг виборчого процесу на всій території Росії», – зазначила Ольга Айвазовська. Директор Інституту ефективної політики (Республіка Молдова) Віталій Андрієвський назвав вибори до Держдуми «спецоперацією по закріпленню влади Путіна». «Насправді, організація виборів у Придністров’ї та на Донбасі є мобілізацією «мін» російського миру, які «розкладені» Російською Федерацією на пострадянському просторі, зокрема, у вас на Донбасі та у нас в Придністров’ї. Росія намагається періодично їх перевіряти, щоб в час «Ч», коли Донбас повернеться під контроль України, люди, які приймали участь у цих виборах і голосували так, як потрібно Росії, дестабілізували ситуацію в Україні. Аналогічна ситуація і в Придністров’ї», – наголосив Віталій Андрієвський та підкреслив, що Україні та Молдові потрібно розраховувати на самих себе та об’єднатися для пошуку спільних інструментів забезпечення регіональної безпеки. «Проведення виборів на окупованих територіях України не відповідає Мінським угодам та формулі Штайнмайєра. Зате завдяки діям Росії Україна може піднімати питання корекції «Мінську». Ми отримали можливість поставити питання перед країнами, які беруть участь в Нормандському форматі, про те, що Мінськ в його нинішньому стані неможливий для виконання через позицію Росії», – зауважив Артем Филипенко. За результатами круглого столу учасники прийняли звернення до міжнародної спільноти та міжнародних організацій із закликом не визнавати результати виборів до Держдуми РФ на тимчасово окупованих територіях України, Республіки Молдова та Грузії (текст Спільної заяви додається). Детальніше з позицією спікерів та ходом обговорення питань порядку денного круглого столу можна ознайомитись на відеозаписі – https://youtu.be/bqQGTBojgmI.
МЦПД випустив оцінку місцевих/регіональних заходів за серпень - вересень 2021 року
У цьому бюлетені експерти зібрали цікаві матеріали про заходи, які були реалізовані в різних куточках України, та проаналізували їх вплив на громаду та регіони. Зокрема, оцінили важливий захід, який наблизить Україну до енергетичної незалежності та зменшить залежність від Російської Федерації – це відкриття сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива в Чорнобилі до 30-ї річниці незалежності України. Важливими для наближення України до своєрідної інтелектуальної незалежності є заходи у сфері освіти. Експерти позитивно оцінили запуск шкільного громадського бюджету з метою залучення учнів до розвитку громадського простору та взаємодії з органами місцевого самоврядування міста Тернопіль. Таку практику підхоплюють та впроваджують і інші міста України, що матиме хороший ефект в майбутньому. Також, зважаючи на брак шкіл у великих містах та відсутність хороших умов у закладах освіти в багатьох регіонах країни, ремонт школи в Одесі за підтримки Європейського інвестиційного банку вплине на якість навчання школярів цієї школи та підвищить рівень освіти по закладу вцілому. Експертка з міста Хмельницького на власному досвіді перевірила чи запустили рейковий автобус за маршрутом «Шепетівка - Кам’янець-Подільський», якого так чекали жителі Хмельниччини та запуск якого, за інформацією на офіційному сайті Хмельницької ОДА, є першим прикладом успішної співпраці між органами місцевої влади та АТ «Укрзалізниця». Текст доповнений яскравими авторськими фото потяга. Розробка нового «Порталу відкритих даних» у Дніпрі була оцінена позитивно, проте є ряд зауважень та питань від експертів. Також, цікавим є аналіз роботи Інституту уповноважених осіб із запобігання та виявлення корупції в органах місцевого самоврядування та його вплив на корупційні діяння, який отримав найнижчу оцінку від експертів, але такі кейси варті уваги для того, щоб зробити роботу над помилками та розробити ефективний план дій на майбутнє. НАЙКРАЩІ ТА НАЙГІРШІ ЗАХОДИ Назва Якість [-3; +3] Важливість [0%; 100%] Фінальна оцінка [-300; 300] Місце Відкриття сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива в Чорнобилі 2.5 88.33 220.83 I Залучення учнів до розвитку територіальної громади в Тернополі 2.67 81.67 217.78 II Одеса: ремонт школи за фінансової підтримки Європейського інвестиційного банку 2.5 85 212.5 III Приміський потяг з’єднав північ та південь Хмельницької області 2.33 71.67 167.22 IV У Дніпрі розробили новий «Портал відкритих даних» 2 60.83 121.67 V Робота інституту уповноважених осіб із запобігання та виявлення корупції в органах місцевого самоврядування -2.2 60.6 -133.32 VI Також, дана публікація містить підбиття підсумків з оцінки політик за 2020-2021 рік. Підсумковий рейтинг заходів за 2020-2021 рік виглядає наступним чином: Місце Назва Фінальна оцінка [-300; 300] Видання бюлетеня* 1 У Волинській області проведені перші в країні відкриті аукціони щодо продажу бурштину 257,36 3 видання 2 Дегазація Малашівецького сміттєзвалища 228,89 3 видання 3 Відкриття сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива в Чорнобилі 220,83 5 видання 4 Залучення учнів до розвитку територіальної громади в Тернополі 217,78 5 видання 5 У Львівській області запрацювали перші в Західній Україні камери фіксації порушень Правил дорожнього руху в автоматичному режимі 217,78 2 видання 6 Одеса: ремонт школи за фінансової підтримки Європейського інвестиційного банку 212,50 5 видання 7 Розвиток туристичної інфраструктури Івано-Франківщини 208,33 2 видання 8 Відновлення роботи аеропорту в Чернівцях 192,80 1 видання 9 Всю закарпатську деревину продаватимуть через систему ProZorro-Sale 189,60 1 видання 10 Аеропорт в Житомирі готується до реконструкції та прийому міжнародних рейсів 175,00 4 видання 11 Реалізація інвестиційного плану в Бердянському порту 169,72 2 видання 12 Інтерактивні панелі для шкіл Станично-Луганського району 169,17 2 видання 13 Приміський потяг з’єднав північ та південь Хмельницької області 167,22 5 видання 14 Організація освітнього процесу під час пандемії 162,50 4 видання 15 Міська програма Дніпра щодо сприяння ОСББ 140,56 3 видання 16 Виклики на шляху до впровадження реформ на місцях 140,00 3 видання 17 Створення ГІС-порталу на Херсонщині 130,00 2 видання 18 Погодження співфінансування для Катеринопільського центру первинної медико-санітарної допомоги (Черкаська область) 128,30 1 видання 19 Крюківський вагонобудівний завод: труднощі та подальші перспективи 122,22 4 видання 20 У Дніпрі розробили новий «Портал відкритих даних» 121,67 5 видання 21 Розвиток туризму в Кропивницькому 118,80 4 видання 22 Рівненська територіальна громада й е-квиток 100,00 4 видання 23 Підписано кредитну та грантову угоду Проєкту модернізації інфраструктури твердих побутових відходів між КП «Спецкомунтранс» та ЄБРР (м, Хмельницький) 96,00 1 видання 24 Миколаївська область: QR-коди для розвитку туризму 80,97 2 видання 25 Найбільші державні прапори із флагштоками 40,83 3 видання 26 Про створення комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Хокейний клуб «Маріуполь» -27,20 1 видання 27 Харківська область: виплати лікарям на випадок захворювання на COVID-19 -70,00 3 видання 28 500 мільйонний кредит для Одеси -80,70 1 видання 29 Робота інституту уповноважених осіб із запобігання та виявлення корупції в органах місцевого самоврядування -133,32 5 видання 30 Сумська область: скасування контролю стічних вод підприємств -204,44 4 видання Розбір та аналіз заходів, які впроваджують органи місцевого самоврядування є актуальним та важливим фактором для того, щоб визначити їх ефективність – як економічну, так і соціальну. Також, це дає можливість визначити різні сторони заходу та вибудувати стратегію для подальшого прийняття рішень та усунення недоліків. З детальною оцінкою та повним документом можна ознайомитися тут: Оцінка місцевої та регіональної політики розвитку (серпень 2021 - вересень 2021) *Перше видання знаходиться за посиланням: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/ineko/local_measures_oct_2020_ukr_.pdf Друге видання знаходиться за посиланням: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/ineko/local_measures_jan_2021_ukr.pdf Третє видання знаходиться за посиланням: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/ineko/local_measures_apr_2021_ukr.pdf Четверте видання знаходиться за посиланням: http://icps.com.ua/assets/uploads/images/files/ineko/local_measures_jul_2021_ukr.pdf **Поточний бюлетень був розроблений в рамках проекту «Зміцнення демократичної стійкості ключових державних інституцій в Україні». Ініціатива здійснюється Міжнародним центром перспективних досліджень (МЦПД) у партнерстві з Інститутом економічних та соціальних реформ в Словаччині (INEKO) та фінансово підтримується за програмою Посольства США в Україні (U.S. Embassy in Ukraine). Проект спрямований на підвищення ефективності державної адміністрації, органів місцевого самоврядування та громадянського суспільства у сфері створення та нагляду за регіональною політикою. Він також спрямований на підвищення прозорості та незалежності ключових регуляторних та судових органів, а також на підвищення прозорості та фінансової стабільності місцевих органів влади і найбільших державних підприємств в Україні. Головною метою даної публікації є підвищення якості регіонального та/або муніципального регулювання та законодавства шляхом публікації регулярної експертної оцінки соціально-економічних заходів, запропонованих або впроваджених органами місцевого самоврядування в Україні. Метою оцінки є опис та сприяння реформам, антикорупційним практикам, які також можуть бути застосовані й іншими адміністраціями. У той же час, критична оцінка непрозорих та неефективних заходів повинна відрадити представників місцевої та регіональної влади від їх реалізації. Заходи, включені до цього бюлетеня, були визначені та проаналізовані за підтримки експертної ради, яка була відібрана Міжнародним центром перспективних досліджень на основі їхнього досвіду. В цьому бюлетені експерти зібрали 6 заходів, які впровадили місцеві органи самоврядування протягом серпня – вересня 2021 року. window.dataLayer = window.dataLayer || []; function gtag(){dataLayer.push(arguments);} gtag('js', new Date()); gtag('config', 'UA-122353741-2');