Зовнішня політика

Заява посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля - коментар Євгена Ярошенко

07.02.2017
img1
Прес-служба МЦПД

Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в Україні Ернст Райхель зробив заяву щодо проведення виборів на непідконтрольному Донбасі. «Необов’язково, що вибори на Донбасі можуть відбутися тільки тоді, коли там не буде російських військ або на кожній міській адміністрації буде вивішено український прапор» – заявив Райхель. За словами німецького посла, останні парламентські вибори в НДР відбулися за присутності Західної групи радянських військ і при комуністичному режимі, який на той час існував у Східній Німеччині. При цьому Райхель вважає, що сторони повинні зробити обставини такими, щоб вибори стали можливими.

Слова німецького посла свідчать, що Німеччина прагне прискорення імплементації Мінських угод. Будучи лідером Європи і відповідальним за європейську безпеку, Берлін прагне уникнути витрат, пов’язаних з «українською кризою». Як наслідок, німецька дипломатія розглядає місцеві вибори в ОРДЛО як перший крок, який має розблокувати Мінський процес.

Незважаючи на дипломатичне висловлення Райхеля, паралелі між умовами проведення у Східній Німеччині та ОРДЛО не містять достатньої порівняльної бази з кількох причин:

По-перше, між ФРН та НДР не існувало збройного конфлікту. Як наслідок, у Східній Німеччині існували сприятливі безпекові умови для проведення виборів. У свою чергу, ситуація в ОРДЛО поки не дозволяє вести мову про місцеві вибори з урахуванням продовження бойових дій.

По-друге, хоча НДР була політичним та ідеологічним ворогом ФРН, вона була повноцінним суб’єктом міжнародних відносин, який користувався правами і обов’язками. Легітимність НДР буда визнана навіть ФРН, а обидві німецькі держави підтримували діалог ще задовго до возз’єднання. На противагу, Україна розглядає ДНР/ЛНР як терористичні організації та побоюється, що вибори в ОРДЛО без належного безпекового середовища сприятимуть легітимізації проросійських бойовиків.

По-третє, вибори у Східній Німеччині відбувалися в умовах завершення Холодної війни, коли розпався соціалістичний табір та делегітимізувався режим в НДР. Ці вибори передували об’єднанню Німеччини, яке фактично означало капітуляцію СРСР у протистоянні із Заходом. Натомість, хоча місцеві вибори в ОРДЛО є першим кроком на шляху реінтеграції непідконтрольної території, їх проведення в умовах присутності російських військ і найманців буде вести до фактичної капітуляції України перед Росією у зв’язку з невигідними положеннями Мінських угод.

Публікації за пріоритетом «Зовнішня політика»
Зовнішня політика

Українське питання на Мюнхенській конференції з безпеки

17-19 лютого 2017 р. відбулася 53-я Мюнхенська конференція з безпеки. На цьогорічному безпековому форумі були присутні понад два десятки глав держав та урядів (зокрема, канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Польщі Анджей Дуда, прем’єр-міністр Туреччини Біналі Йилдирим, президент України Петро Порошенко), віце-президент США Майк Пенс, Генеральний секретар ООH Антоніу Гутерріш, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, міністри закордонних справ десятків країн (Франції, Німеччини, Великої Британії, Китаю, Росії, України, Польщі, Швеції, Нідерландів, Туреччини, Саудівської Аравії), міністри оборони, а також відомі політики, дипломати та експерти. Учасники обговорювали проблеми Європейського Союзу, НАТО, трансатлантичних зв’язків, демократію, тероризм, сирійську кризу, ситуацію в Східній Азії та інші виклики міжнародній безпеці. Модератором конференції був відомий німецький дипломат Вольфганг Ішінгер. У перший день Конференції виступив президент України Петро Порошенко. У промові Петра Порошенка можна виділити наступні меседжі: ​Утримуватися від умиротворення Росії і не повторювати досвід Мюнхенської угоди 1938 р. щодо нацистської Німеччини; Зміцнити трансатлантичну єдність; «Підтримка України є найдешевшою інвестицією в безпеку Вільного Світу»; ​ Не вирішувати майбутнє України за спиною; ​ Продовжувати санкції до виведення російських військ з Донбасу та Криму; ​ Поглиблювати зближення між ЄС та Україною як «найбільш єврооптимістичною країною». Промова Порошенка містить чимало закликів до Заходу щодо підтримки України та протидії російській агресії. Однак крім продовження санкцій, президент України не висунув жодних нових пропозицій щодо стримування Росії. Також Порошенко нічого не сказав про внесок, який готова зробити Україна в європейську та євроатлантичну безпеку. Ключових партнерів цікавлять передусім можливості України у подоланні спільних викликів, а не лише вирішення проблеми Криму і Донбасі. У другий день Конференції відбулася зустріч міністрів закордонних справ Нормандської четвірки (України, Німеччини, Франції, Росії). Дипломати домовились, що режим припинення вогню та відведення важкого озброєння буде передумовою для початку політичного процесу. Крім того, сторони погодилися надати доступ Червоному хресту до території ОРДЛО. Водночас було наголошено, що переговори у Нормандському форматі не будуть розширені за рахунок Державного секретаря США Рекса Тіллерсона. Чергова зустріч у Нормандському форматі не продемонструвала жодного прориву. Натомість було вкотре наголошено, що виконанню політичних положень Мінських домовленостей має передувати створення належного безпекового середовища. Головна новація полягає в тому, що це була перша зустріч Нормандської четвірки за участю нового міністра закордонних справ Німеччини Зігмара Габріеля. Загалом, на цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки українське питання не виносилась на окрему панель. Конфлікт на Донбасі та анексія Криму лише опосередковано згадувалися під час обговорення інших проблем міжнародної безпеки. Водночас світові лідери чекали від України конкретних пропозицій щодо вирішення спільних безпекових викликів, а не повторення застарілих меседжів.  

Зовнішня політика

Зустріч міністрів закордонних справ G20

16 лютого 2017 р. у Бонні відбулася зустріч міністрів закордонних справ країн G20. Це була перша багатостороння зустрічдипломатів провідних держав світу на такому рівні з початком цього року. Крім того, ця зустріч дала можливість главам дипломатичних відомств більшості країн G20 встановити перший офіційний контакт з командою Дональда Трампа в особі Державного секретаря США Рекса Тіллерсона. Як правило зустрічі міністрів закордонних справ G20 служать підготовкою до проведення самітів G20 на рівні глав держав та урядів. G20 є одним з провідних багатосторонніх форумів, де обговорюється низка проблем світової політики та економіки: тероризм, сирійська війна, російсько-український конфлікт, ситуація у Південно-Китайському морі, міграція, протекціонізм тощо. Неухильне зростання нових політичних та економічних центрів сили у світі призвело до того, що G7 з часом поступилася своїм місцем на користь більш представницького формату. Цього року світова торгівля буде однією з головних тем зустрічі G20 з урахуванням протекціоністських заяв («Америка передусім») та рішень (вихід з Транстихоокеанського партнерства) Дональда Трампа. У Бонні також мала місце низка двосторонніх зустрічей глав дипломатичних відомств. Зокрема, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зустрівся з Державним секретарем США Рексом Тіллерсоном. Держсекретар заявив, що США готові співпрацювати з Росією, однак очікують, що США дотримуватимуться своїх зобов’язань щодо України. Таким чином, зустріч Лаврова і Тіллерсона дала змогу дізнатися вихідну позицію адміністрації Трампа щодо українського питання. Навряд чи відбудуться зміни у підходах Росії та США щодо України до особистої зустрічі Володимира Путіна з Дональдом Трампом, за підсумками якої можна буде прогнозувати розвиток подальших подій навколо нашої держави.

Зовнішня політика

Чи є криза довіри у відносинах Києва та Брюсселя?

9-10 лютого Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман здійснив робочий візит до Брюсселя. Під час зустрічі з Президентом Європейської Комісії Жан-Клодом Юнкером було зроблено важливих заяв. Так, Юнкер пообіцяв виділення Україні 600 млн. євро макроекономічної допомоги в обмін на скасування мораторію на експорт деревини, також початок дії безвізового режиму до літа 2017 р. У свою чергу, Прем’єр-міністр закликав ЄС розглянути «план Маршалла» для України. Візит глави українського уряду не очікувався надто результативним через низку об’єктивних причин. В той час як Україна продовжує повільний процес реформ, ЄС все глибше занурюється у власні політичні протиріччя. На думку експерта МЦПД Євгена Ярошенка, на даний момент ЄС володіє лише двома ефективними інструментами впливу на Україну: безвізовий режим та макроекономічна допомога. Однак затягування із наданням безвізового режиму чи прив’язка макроекономічної допомоги до експорту деревини породжує кризу довіри у відносинах Києва та Брюсселя.

Зовнішня політика

Дипломатичний брифінг: "Україна в нових геополітичних реаліях"

Міжнародний центр перспективних досліджень провів перший у цьому році дипломатичний брифінг Inside Ukraine - "Україна в нових геополітичних реаліях". Аналітик Євген Ярошенко, зауважив що початок президенства Дональда Трампа у США стане точкою відліку нового світового порядку, який може суттєво змінити правила міжнародної взаємодії та місце України в ньому. Відсутність України у зовнішньополітичній програмі нового глави Білого дому робить реалістичними три з можливих сценаріїв розвитку подій навколо нашої держави. Перший сценарій: «big deal»- якщо адміністрація Трампа зуміє домовитися з керівництвом Кремля, американсько-російська нормалізація відбуватиметься за рахунок інтересів України. Другий сценарій: конфронтація - загострення американсько-російської конфронтації може відбутися з багатьох причин. Третій сценарій: замороження «української кризи» - події можуть розгортатися за альтернативним сценарієм, якщо США та Росія не зможуть досягти порозуміння навколо України, однак усвідомлять, що тимчасове замороження нинішньої ситуації є прийнятнішим варіантом, ніж повторна конфронтація. За такого варіанту проблеми Криму та Донбасу залишаються неврегульованими, санкції проти Росії зберігаються в силі, а США і надалі утри- муються від надання летальної зброї Україні. «Українська криза» остаточно посунеться на периферію світової політики і не заважатиме співробітництву США і Росії у вирішенні інших проблем міжнародної безпеки. Старший економіст Василь Поворозник проаналізував основні ризики націоналізації ПриватБанку, оскільки на сьогодні понад 20 млн вкладників зберігає більше 150 млрд грн. Крім того, саме ПриватБанк є чи не основним банком для малого та середнього бізнесу – у ньому відкриті рахунки 500 тис. фізичних осіб-підприємців, а також 600 тис. підприємств різної форми власності та розмірів. Також в світлі останніх заяв, реальні можливості виділення траншу МВФ для України. У свою чергу, експерт з внутрішньої політики Анатолій Октисюк, в рамках розділу "Політична конкуренція", зазначив про політичні настрої серед представників олігархічних кіл.        

Зовнішня політика

Америка передусім: інавгураційна промова 45-го Президента США Дональда Трампа

У Вашингтоні відбулася церемонія інавгурації президента США Дональда Трампа. Ключові меседжі інавгураційної промови проаналізував аналітик Євген Ярошенко: ​ Внутрішні питання Основну увагу новий президент США приділив внутрішнім проблемам. Трамп звинуватив політичний істеблішмент у Вашингтоні у численних проблемах, перед якими постали американські громадяни. Очікується, що адміністрація Трампа проводитиме соціально-орієнтовану внутрішню політику, яка матиме на меті створення нових робочих місць, подолання бідності та злочинності, відновлення виробництва, зміцнення безпеки і правопорядку, поліпшення якості освіти та охорони здоров’я. Крім того, у програмі Трампа передбачається, що США будуть модернізувати інфраструктуру та відновлювати добробут спираючись на власні ресурси за принципом «купувати американське і наймати американців». ​ Інтереси США передусім Трамп пообіцяв переглянути зовнішню політику, яку тривалий час проводив Білий дім і яка призвела до того, що зміцнення економіки, армії та безпеки багатьох країн світу відбувалося за рахунок інтересів США. Відповідно до промови нового президента, торгівля, зовнішня політика та міграційна політика США буде в першу чергу враховувати інтереси американських громадян. При цьому Трамп розглядає протекціонізм як інструмент відновлення сили і добробуту США. Наслідком такої політики може бути зменшення економічної та військово-політичної взаємозалежності США з країнами Європи та Азійсько-Тихоокеанського регіону. Протекціонізм може призвести до ускладнення стосунків з Китаєм, який команда Трампа розглядає як головного економічного конкурента США. Крім того, заява Трампа про повернення кордонів стосується відносин з Мексикою та означає, що Білий дім не відкидає можливість обмеження контактів з південним сусідом. ​ Цінності Президент заявив: «Ми не будемо нікому нав’язувати свій спосіб життя». Це означає, що США не будуть ставити відносини з іншими державами у залежність від ситуації з правами людини. США ймовірно більше не позиціонуватимуть себе як захисника ліберальних цінностей у світі. Така політика США вигідна багатьом країнам світу з авторитарними режимами, які зможуть поглибити відносини з Білим домом. ​ Союзники та противники 45-ий президент США оголосив, що США будуть прагнути посилити фронт «цивілізованого світу» з метою знищення ісламського тероризму. Як наслідок, боротьба проти ІДІЛ та інших терористичних організацій формуватимуть військово-політичні альянси США з іншими державами. У цьому зв’язку США ймовірно будуть зміцнювати відносини з країнами які активно борються проти ІДІЛ: Туреччиною, Великою Британією, Францією, арабськими країнами, Ізраїлем та Росією. Таким чином, Дональд Трамп буде першим за багато десятиліть президентом США, пріоритетом політики якого будуть внутрішні питання. При цьому зовнішня політика буде визначатися внутрішніми інтересами США, а не розстановкою сил у світі. В інавгураційній промові Трампа простежуються лише два напрямки зовнішньої політики: зміцнення економічного потенціалу США та боротьба проти ісламського тероризму.

Зовнішня політика

Перипетії виборчого процесу в Європарламенті

17 січня 2017 р. Європейський Парламент обирає президента. За крісло глави законодавчої інституції змагаються сім кандидатів, які представляють різні фракції. Однак найбільші шанси на перемогу мають кандидати від двох найбільших фракцій Європарламенту – Антоніо Таяні від Європейської народної партії та Джанні Пітелла від Прогресивного альянсу соціалістів і демократів. Президент Європарламенту обирається терміном на 2,5 роки. Президент керує діяльністю та пленарними дебатами в Європарламенті, а також представляє установу у межах ЄС та відносинах з іншими країнами. Він також представляє позицію Європарламенту щодо питань, які перебувають на порядку денному саміту Європейської Ради. За неформальною практикою, посаду Президента Європарламенту по черзі обіймають представники двох найбільших фракцій – Європейської народної партії та Прогресивного альянсу соціалістів і демократів – з метою спрощення процедури прийняття законодавства ЄС. Однак цього разу Брекзіт, зростання націоналістичних партій та інші проблеми посіяли непорозуміння між найбільшими європейськими фракціями. Зокрема, кандидат від соціалістів та демократів Джанні Пітеллі виступив проти монополізації влади ЄС в руках представників ЄНП, з урахуванням того, що представники останньої нині обіймають посади Президента Європейської Комісії та Президента Європейської Ради. Як наслідок, без підтримки інших фракцій, в тому числі євроскептиків, ні Таяні, ні Пітелла навряд чи можуть розраховувати на перемогу. Цьогорічні вибори президента Європарламенту засвідчили управлінську кризу в установах ЄС, яка розгортається на тлі Бкекзіт, міграційних викликів, фінансових проблем та посилення антиєвропейських сил. Політична боротьба за посаду президента Європарламенту набуває гостроти, оскільки це єдиний орган ЄС, представники якого безпосередньо обираються громадянами ЄС. Вибори президента Європарламенту можуть мати опосередкований вплив на відносини України з ЄС. Політична боротьба за крісло президента Європарламенту вкотре продемонструвала, наскільки складно інституціям ЄС приймати рішення у турбулентний час. Відсутність консенсусу в Європарламенті є однією з причин зволікання ЄС із наданням Україні безвізового режиму.