А. Октисюк: «Вибори у Чернігові нагадали умови політичної конкуренції часів Януковича»
30.07.2015Скандальна кампанія на 205 окрузі в Чернігові показала основні проблеми і конфлікти, які чекають українців на виборах цього року, і особливості української політики, які так і не змінилися після Євромайдану.
Про це говорить старший аналітик МЦПД Анатолій Октисюк у матеріалі на порталі «Апостроф»
Мова йде не лише про методи політичної боротьби, але і про здатність нинішньої влади забезпечити вільну і конкурентну атмосферу під час проведення виборчого процесу.
По-перше, слід відзначити бездіяльність і пасивність правоохоронних органів, які не змогли або не захотіли забезпечити виконання норм виборчого законодавства усіма його суб'єктами. Тому головною проблемою кампанії стала відсутність адекватної реакції з боку судів, ЦВК і МВС на повідомлення щодо масштабних порушень. Відсутність покарання буде і далі підштовхувати учасників виборчого процесу порушувати законодавство і вигадувати нові махінації.
По-друге, кейс "Березенко-Корбан" показав ширину існуючого політичного конфлікту між Президентом Петром Порошенком і дніпропетровським олігархом Ігорем Коломойським. Це означає, що на майбутніх місцевих виборах градус політичної конкуренції буде тільки підвищуватися, і заради досягнення локальних цілей окремі проекти і "вимушені партнери" по коаліції будуть готові йти ва-банк. Адже на кону - не тільки децентралізація і можливість контролювати фінансові потоки на місцях, а й шанс збільшити квоту в уряді або натиснути на Банкову.
По-третє, чернігівські виборці послужили "електоральним полігоном для політичних десантників", на якому відпрацьовувались хитромудрі прийоми адміністративного ресурсу, "волонтерський" підкуп, чорний піар і "тітушки". На жаль, навіть після Євромайдану політична боротьба не спирається на конкуренцію ідей чи програм, а зводиться виключно до політичних технологій.
Технологічний і фінансовий підходи основних кандидатів до електорату змусили чернігівського виборця у своїй більшості проігнорувати вибори. На 205-му окрузі апробували всілякі технології, тому, швидше за все, на майбутніх місцевих виборах такі прийоми будуть використовуватися повсюдно. Але особливо запекла боротьба за владу розгорнеться в Одесі, Харкові та Дніпропетровську.
Для того, щоб забезпечити демократичне волевиявлення виборців та рівні умови для претендентів, парламенту потрібно прийняти закон про політичну відповідальність кандидата перед своїми виборцями, а також прийняти виборчий кодекс.
НАТО 70 років: чому зараз Україна далі від Альянсу, ніж будь-коли
Повільно і болісно, ціною великих втрат і ризиків, ідея вступу до НАТО перетворюється з інструменту торгу та маніпуляції в імператив зовнішньої політики України. Іронія долі в тому, що, нарешті почавши ставитися до Альянсу серйозно, Україна зіткнулася з найскладнішими перешкодами на шляху до членства в ньому за всю свою історію. Таку думку висловив "Апострофу" асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко. Фраза про те, що ми наближаємося до вступу до НАТО - це в кращому випадку просто симпатичний мовний зворот, а в гіршому - міф. Близькість до членства в Альянсі неможливо виміряти. Рішення приймається всіма країнами-членами, на нього впливають тисячі чинників, більшість з яких перебувають далеко за межами сфери відповідальності держави, яка хоче стати його членом. Можна приймати скільки завгодно поправок у власну конституцію, проводити заміри громадської думки і навіть референдуми - стати ближче до членства в НАТО це не допоможе. До НАТО ми вступимо тільки тоді, коли цього будуть хотіти всі нинішні члени Альянсу або ж сильно будуть хотіти всі його "важковаговики". При цьому ніякої односпрямованої траєкторії цього руху немає: можна збільшити свої шанси, використовуючи міжнародний контекст або майстерну дипломатію, але не можна бути впевненим у тому, що вони знову не зменшаться в результаті виборів у кожній із країн, виникнення нових регіональних конфліктів або інших подій міжнародного життя. Скажімо, за останні п'ять років, залишаючись дуже далеко від перспективи членства, ми, тим не менш, кілька разів ставали трохи ближче і трохи далі від неї. Така ж траєкторія продовжиться і в майбутньому. Найбільш далеко від членства в НАТО ми опиняємося зовсім не тоді, коли різні політичні сили висловлюють протилежні думки з цього питання - це нормальна демократична практика. Від НАТО нас віддаляє щось зовсім інше, а саме - наша слабкість, високі ризики і відсутність демократії. Вимогу про демократію зафіксовано у Вашингтонському договорі - так що йому теж виповнюється 70 років. Вона важлива, тому що демократії можуть довіряти одна одній. Ми традиційно недооцінюємо значимість цього критерію, вважаючи його формальністю - одна з фундаментальних помилок нашої зовнішньої політики. Що стосується слабкості, то під нею в більшості випадків у сучасному світі доцільно мати на увазі бідність. Ми залишаємося бідними, а у відносному вимірі - стаємо навіть біднішими. З цієї простої причини наша цінність як союзника вище не стає. Ми думаємо, що стає - і навіть переконуємо в цьому партнерів - тому що ми стримуємо агресію Росії. Але навіть ті в Альянсі, хто вірять в бажання Кремля захопити пару країн у Східній Європі, будуть вважати, що в такій ситуації вигідніше обмежено підтримувати Україну і переймати її досвід без того, щоб поширювати на неї гарантії безпеки. З такими ж міркуваннями пов'язані й додаткові ризики, що створює для нас конфлікт із Росією, як би його не називали. Він не підвищує, а знижує наші шанси. Майже ніхто в НАТО не захоче ризикувати війною з Росією для захисту України. Поки така війна залишається цілком реальною перспективою, відповідальні політики в Європі не будуть хотіти членства України в Альянсі і вирішувати дилему: вступати у війну з Росією чи розвалити те, що 70 років було найефективнішою коаліцією в історії. Згідно з цими стратегічними міркуваннями, а зовсім не в результаті фокусів "руки Кремля", ми сьогодні далі від членства в НАТО - якщо вимірювати відстань в кількості країн, готових дати нам, скажімо, ПДЧ – ніж були на сумнозвісному саміті в Бухаресті 2008 року. Ми, як і раніше, сприймаємо НАТО в дусі холодної війни. Фраза Гастінгса Ісмея, першого генерального секретаря НАТО про keep the Russians out, the Americans in, and the Germans down ("не пускати росіян, забезпечувати присутність американців і стримувати німців") залишається популярною на українських просторах і при спробах зрозуміти логіку і функції Альянсу сьогодні. Хоча часи значно змінилися. Не вловивши цих змін, ми свого часу не змогли ув'язати відмову від ядерної зброї з питанням вступу до НАТО - або, як мінімум, великим кроком на цьому шляху. Якби Україна була сильною демократичною державою, то послідовність дій була б протилежною: спочатку б нам дали зрозуміти, що чекають в Альянсі, а потім українські політичні партії сперечалися б між собою про те, чи варто подавати заявку про членство. Долучитися до ювілеїв європейської безпеки нам вдасться, тільки змінивши себе. Николай Капитоненко, експерт МЦПД, спеціально для "Апострофа"
“Україна і Росія - один на один, і це асиметричний конфлікт,” - Микола Капітоненко
Асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко в інтерв`ю UKRLIFE.TV про мінливий політичний світ та місце України в ньому, а також про питання міжнародної безпеки
