Внутрішня політика

Вісник регіональної прозорості. Випуск 2

Пропонуємо вашій увазі другий випуск аналітично-інформаційного продукту Міжнародного центру перспективних досліджень – ​«Вісник регіональної прозорості», який розроблено в рамках реалізації проекту «Транспарентність, фінансове здоров’я та конкурентоспроможність місцевого самоврядування в Україні», що реалізується МЦПД та словацькою недержавною неприбутковою організацією INEKO за фінансової підтримки Посольства США в Україні. У віснику ви зможете ознайомитися з напрацюваннями Проекту та його перебігом, а також з різноманітними матеріалами, присвяченими підвищенню прозорості, фінансової спроможності та конкурентоспроможності місцевих органів влади, а також питаннями, пов’язаними з висвітленням реформи децентралізації. У цьому випуску пропонуємо вашій увазі матеріали, що присвячені: Презентації  рейтингу  прозорості 22-ох регіонів України, розробленого експертами МЦПД (Україна) та Transparency International Словаччина; Порушенням процедурних питань у Хмельницькій міськраді при підготовці чергової сесії; Закупці Чернівецькою міською радою вживаних тролейбусів в аварійному стані; Аналізу позиції міста Одеса в рейтингу прозорості міст; Зловживанням у місті Кропивницький при озелененні міста; Викриттю  окремих схем дискримінації учасників торгів при  здійсненні державних закупівель; Рекомендаціям місцевій владі щодо покращення прозорості  та відкритості  бюджетних процесів за участю громадян. Повна версія Вісника - /assets/uploads/images/images/eu/nl_02_07_17_.pdf

Зовнішня політика

Саміт Україна-ЄС: початок невизначеності

12-13липня 2017 р. в Києві відбувся черговий саміт Україна – ЄС за участю президента України Петра Порошенка, президента Європейської Комісії Жан-Клода Юнкера та президента Європейської Ради Дональда. Сторони обговорили імплементацію Угоди про асоціацію, безвізовий режим, хід реформ та боротьбу з корупцією в Україні, російську агресію тощо. Водночас на цьогорічному саміті не було прийнято спільної заяви через протиріччя навколо фрази про «європейські прагнення» України. Однак привітна риторика учасників саміту затьмарює початок кризи у відносинах Києва та Брюсселя. Неприйняття спільної заяви свідчить, що ЄС наразі не готовий до подальшого зближення з Україною. З одного боку, повільність реформ та боротьби з корупцією зменшує інтерес Брюсселя до поглиблення співробітництва з нашою державою. З іншого боку, Україна закріпилася серед другорядних питань політики ЄС через Брекзіт, міграцію, тероризм, фінансові проблеми та інші пріоритети. Крім того, євроскептичні та популістські сили, попри нещодавні поразки на виборах у Нідерландах та Франції, будуть і надалі грати помітну роль в політичному житті багатьох країн. Як наслідок, європейські прагнення України чи інших країн-сусідів ЄС будуть давати привід ультраправим політикам жорстко критикувати свої уряди та установи в Брюсселі. Без подальшого зближення з ЄС Україна не матиме достатніх стимулів для продовження реформ і боротьби з корупцію. Так, основним двигуном політичних та економічних перетворень у країнах Центральної та Східної Європи була перспектива членства в ЄС. У випадку з Україною, такими «пряниками» були Угода про асоціацію,  поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі (ПВЗВТ) та безвізовий режим, які чимало громадян та політиків помилково вважали проміжним етапом до членства в ЄС. Відтепер «м’яка сила» ЄС щодо України обмежується фінансовою підтримкою у проведення реформ та санкціями проти Росії. Очевидно, що потенціалу таких інструментів недостатньо для забезпечення незворотності курсу реформ та боротьби з корупцією. Таким чином, цьогорічний саміт Україна – ЄС стане початком невизначеності щодо подальших двосторонніх відносин. Від здатності Брюсселя запропонувати привабливі ініціативи для України залежатиме продовження реформ в Україні, прогрес у боротьбі з корупцією, збереження демократичних здобутків та лояльність українських громадян до європейської ідеї та цінностей.

ЗМI про МЦПД

Партнерство Україна-НАТО вийшло на новий, більш прагматичний, рівень, — Євген Ярошенко

Перспективи партнерства України-НАТО та виступ генсекретаря НАТО коментує аналітик зовнішньої політики та європейської інтеграції Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко. Єнс Столтенберг — перший генеральний секретар НАТО, який за всю історію незалежності України виступив перед парламентом. Після зустрічей в Києві він виголосив промову в залі Верховної Ради та відповів на декілька запитань депутатів. Зокрема, розповів про надання зброї Україні та роль країни в роботі Альянсу, а також зацитував вірш Тараса Шевченка.  Ірина Славінська: Мене, коли я слухала промову Єнса Столтенберга, надзвичайно вразила цитата із Тараса Шевченка «Та неоднаково мені». Що це за посил, якщо перекласти його дипломатично? Про що НАТОвустами Єнса Столтенберга повідомило Україні? Євген Ярошенко: Я думаю, цитата рядків з Кобзаря пов’язана з тим, що НАТО, попри те, що не готові відкривати двері для членства України, однак підтримують нашу державу в спробах відновити суверенітет та територіальну цілісність над неконтрольованими територіями. І це означає, що партнерство Україна і НАТО зараз вийшло на особливий рівень. Цей рівень характеризується більшим прагматизмом. Попри те, що Україна нещодавно на законодавчому рівні відновила курс на євроатлантичну інтеграцію з метою вступу до Альянсу, навіть наш президент усвідомлює, що зараз потрібно зосередитися на реформах безпекового і оборонного сектору. Тому тут прагматична підтримка НАТО в сенсі організаційної та технічної допомоги, допомоги в реабілітації українських військовослужбовців, може бути важливою для посилення обороноздатності України. Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.  

Економіка

Бюджетна резолюція 2018-2020 рр. – перший крок до середньострокового бюджетного планування

Відповідно до пояснювальної записки «Основні напрями бюджетної політики на 2018—2020 роки» (далі — бюджетна резолюція) ґрунтуються на положеннях Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційної угоди, Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року, Стратегії сталого розвитку “Україна—2020”, програм співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Вперше цим документом запроваджується середньострокове бюджетування на три роки. Головною проблемою бюджетної резолюції є її слабка кореляція з положеннями державного бюджету, що робить її суто формальним документом. Основними напрямками бюджетної резолюції на 2018-2020 рр. є, відповідно до супроводжуючих документів: прискорення економічного зростання шляхом створення сприятливого інвестиційного клімату та утримання макроекономічної стабільності, зокрема продовження фіскальної консолідації; реформи державного управління, децентралізації і реформи державних фінансів; розвиток людського капіталу шляхом проведення реформ системи охорони здоров’я та освіти, поліпшення надання державної соціальної підтримки; встановлення верховенства права і боротьба з корупцією; забезпечення безпеки та оборони держави. У зовнішній політиці в 2019 році планується успішно завершити програму співробітництва з Міжнародним валютним фондом і отримати стійку позицію на зовнішніх ринках запозичень. Найбільшою позитивною стороною даного документу є запровадження середньострокового бюджетного планування із узгодженням декількох програмних  документів. По-перше, трирічний бюджет необхідний в разі, якщо країна активно проводить реформи. План реформ повинен бути не просто відображений у вигляді стратегії, а й мати своє зрозуміле фінансове забезпечення. Тому в разі України середньостроковий бюджетний план може служити фінансовим планом проведення реформ. Особливо це необхідно в контексті стабільності податкової політики в зв'язку з постійними несистемними внесення змін до Податкового кодексу. По-друге, перехід до трирічного планування в багатьох випадках ставав причиною до зменшення популістських рішень щодо збільшення соціальних витрат в передвиборні періоди. Законодавче посилення взаємозалежності формування бюджету на поточний рік і середньострокового бюджетного плану допоможе уникати політичного впливу на прийняття бюджетних рішень. По-третє, запровадження середньострокового бюджетного плану допоможе також у підвищенні ефективності реалізації державних програм. Це є важливим з огляду на можливість планування ресурсів і більш ефективного і виваженого розподілу бюджетних коштів. Дуже часто певні проекти, особливо ті, що стосуються будівництва, реконструкції об'єктів, тривають десятиліттями через щорічні зміни бюджетних пріоритетів і відсутність фінансування. За умови середньострокового бюджетного планування можливість реалізації довгострокових інфраструктурних проектів зростає, а Міністерства будуть зацікавлені в реалізації важливих програм, а не тільки в освоєнні коштів. Надалі середньостроковий план дозволить поліпшити співпрацю між відповідальними органами за складання бюджету і бюджетного прогнозу центрального і місцевого рівня влади. Трирічний бюджетний план може стати першою сходинкою на шляху до довгострокового прогнозування, що дозволить формувати довгострокові державні стратегії основних напрямків державної політики. Крім того, пропоновані стелі до держаних видатків може бути хорошим орієнтиром для оцінки якості проведення державних рішень. Якщо аналізувати специфіку документу, то його основною проблемою є те, що положення бюджетної резолюції дуже слабко корелюють з положенням державного бюджету, який приймається в Парламенті. Така ситуація робить його суто формальним документом. Іншими проблемними питаннями залишаються: 1.Відсутність пояснення щодо заходів та напрямів державної політики по досягненню пропонованих показників. Більшість з них наводяться досить декларативно, що не дає змогу оцінювати їх реалістичність. Залишається відкритим питанням те, на основі яких розрахунків визначалися основні параметри бюджетної резолюції. 2. Однією з проблем є відсутність системи моніторингу та коригування запропонованих стель видатків, що не дає можливості оцінювати реалістичність. Це саме стосується і запланованих доходів і видатків на наступні роки, по яких передбачено істотне зростання в наступні 3 роки. В Україні СБП може залежати не тільки від економічної ситуації, а й від політичної, що збільшує ризики. Крім того, законодавчо не визначено ні механізму моніторингу, ні механізму коригування пропонованих «стель», що є необхідним при зміні економічної ситуації. Вирішення цієї проблеми полягає у розробці відповідальними органами за бюджетне планування необхідної нормативної бази для моніторингу та коригування відхилень. При цьому механізм коригування повинен здійснюватися з прив’язкою до попередніх планів та прогнозів; 3.Проблеми запровадження трирічного плану на місцевому рівні. Це питання набуває особливої ​​актуальності при бюджетної децентралізації. В Україні склалася ситуація, коли бюджет складається без урахування реальних потреб регіонів, складання бюджетних запитів органів місцевого самоврядування носить суто формальний характер, а рішення приймаються на рівні головних розпорядників бюджетних коштів. Просте доведення середньострокових бюджетних планових показників до місцевих органів не має нічого спільного з середньостроковим бюджетним плануванням. Тому в контексті бюджетної децентралізації необхідно розробка ефективного механізму взаємодії відповідальних органів за його імплементацію в центральних органах виконавчої влади та на місцевому рівні. Трирічний план може дати місцевому самоврядуванню розуміння важливості ефективного використання ресурсів і постійного пошуку доходів місцевих бюджетів, а не тільки очікування постійного фінансування з центру. Сценарії розвитку. Подальша доля середньострокової бюджетної резолюції може мати 3 сценарії: 1) статус-кво – бюджетна резолюція буде залишатися формальним документом, і її положення слабко корелюватимуться з бюджетом, який запропонується Кабміном у вересні 2017 року. Це призведе до продовження хаотичної і неузгодженої державної політики, втрати можливостей держави здійснювати реформи і стимулювати соціально-економічний розвиток, до накопичення системних ризиків. 2) на основі пропонованої трирічної бюджетної резолюції запровадження середньострокового бюджетного планування без одночасного реформування всієї системи стратегічного планування не призведе до отримання бажаного ефекту (передбачуваності і системності державної бюджетної політики). Також може створювати умови для постійної неузгодженості середньострокових бюджетних планів з політикою у відповідних сферах діяльності органів державної влади. Цей сценарій може звести на «ні» всі витрачені зусилля на його складання і не вбереже від реалізації ризиків, пов'язаних з невизначеністю і частою зміною пріоритетів економічної політики. 3) на основі пропонованої трирічної бюджетної резолюції впровадження жорсткого середньострокового бюджетного планування одночасно з реформуванням всієї системи стратегічного планування - є оптимальним. Середньострокова бюджетна резолюція повинна бути інтегрована в систему державних прогнозних і програмних документів. Затвердження бюджетного плану повинно здійснюватися щорічно разом з законом про Державний бюджет на відповідний рік, в той же час допускати його уточнення в наступні роки у разі зміни макроекономічної ситуації або державної політики в тій чи іншій сфері. Відсутність політичної волі до переходу до середньострокового бюджетного планування на основні провідного досвіду європейських країн не дозволить досягнути наступних цілей: 1) проведення виваженої політики прогнозування доходів та видатків бюджету; 2) реалістичність прийняття бюджетних рішень – законодавче посилення взаємозалежності формування бюджету на поточний рік і середньострокового бюджетного плану допоможе уникати політичного впливу на прийняття бюджетних рішень; 3) покращення співпраці між відповідальними органами за складання бюджету та бюджетного прогнозу центрального рівня влади та місцевого рівня; 4) уникнення популістських рішень щодо збільшення соціальних витрат у передвиборні періоди; 5) підвищення ефективності державних програм з огляду на можливість планування ресурсів, а не щорічна залежність від поточного бюджету,  бюджетні кошти будуть більш ефективно і виважено розподілятися; 6) середньострокове бюджетне планування буде першою сходинкою на шляху до довгострокового прогнозування, що дасть змогу формувати довгострокові державні стратегії основних напрямів державної політики.