Міжнародна політика

Америка передусім: інавгураційна промова 45-го Президента США Дональда Трампа

У Вашингтоні відбулася церемонія інавгурації президента США Дональда Трампа. Ключові меседжі інавгураційної промови проаналізував аналітик Євген Ярошенко: ​ Внутрішні питання Основну увагу новий президент США приділив внутрішнім проблемам. Трамп звинуватив політичний істеблішмент у Вашингтоні у численних проблемах, перед якими постали американські громадяни. Очікується, що адміністрація Трампа проводитиме соціально-орієнтовану внутрішню політику, яка матиме на меті створення нових робочих місць, подолання бідності та злочинності, відновлення виробництва, зміцнення безпеки і правопорядку, поліпшення якості освіти та охорони здоров’я. Крім того, у програмі Трампа передбачається, що США будуть модернізувати інфраструктуру та відновлювати добробут спираючись на власні ресурси за принципом «купувати американське і наймати американців». ​ Інтереси США передусім Трамп пообіцяв переглянути зовнішню політику, яку тривалий час проводив Білий дім і яка призвела до того, що зміцнення економіки, армії та безпеки багатьох країн світу відбувалося за рахунок інтересів США. Відповідно до промови нового президента, торгівля, зовнішня політика та міграційна політика США буде в першу чергу враховувати інтереси американських громадян. При цьому Трамп розглядає протекціонізм як інструмент відновлення сили і добробуту США. Наслідком такої політики може бути зменшення економічної та військово-політичної взаємозалежності США з країнами Європи та Азійсько-Тихоокеанського регіону. Протекціонізм може призвести до ускладнення стосунків з Китаєм, який команда Трампа розглядає як головного економічного конкурента США. Крім того, заява Трампа про повернення кордонів стосується відносин з Мексикою та означає, що Білий дім не відкидає можливість обмеження контактів з південним сусідом. ​ Цінності Президент заявив: «Ми не будемо нікому нав’язувати свій спосіб життя». Це означає, що США не будуть ставити відносини з іншими державами у залежність від ситуації з правами людини. США ймовірно більше не позиціонуватимуть себе як захисника ліберальних цінностей у світі. Така політика США вигідна багатьом країнам світу з авторитарними режимами, які зможуть поглибити відносини з Білим домом. ​ Союзники та противники 45-ий президент США оголосив, що США будуть прагнути посилити фронт «цивілізованого світу» з метою знищення ісламського тероризму. Як наслідок, боротьба проти ІДІЛ та інших терористичних організацій формуватимуть військово-політичні альянси США з іншими державами. У цьому зв’язку США ймовірно будуть зміцнювати відносини з країнами які активно борються проти ІДІЛ: Туреччиною, Великою Британією, Францією, арабськими країнами, Ізраїлем та Росією. Таким чином, Дональд Трамп буде першим за багато десятиліть президентом США, пріоритетом політики якого будуть внутрішні питання. При цьому зовнішня політика буде визначатися внутрішніми інтересами США, а не розстановкою сил у світі. В інавгураційній промові Трампа простежуються лише два напрямки зовнішньої політики: зміцнення економічного потенціалу США та боротьба проти ісламського тероризму.

Впровадження реформ

МЦПД відкриває вакансії - долучайтеся до команди професіоналів

Експерт департаменту внутрішньої політики   Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) оголошує конкурс на заміщення вакантної посади працівника департаменту внутрішньої політики. Вимоги до кандидата: вища освіта (політологія, соціологія, право тощо); обізнаність в питаннях внутрішньої політики України та ходу реформ в країні; досвід аналітичної роботи щонайменше два роки; якісні аналітичні здібності та навички підготовки публікацій; вільне володіння українською, російською та англійською мовами (як письмово, так і усно); досвід роботи зі ЗМІ, державними органами, міжнародними організаціями; навички публічних виступів. Обов'язки: підготовка аналітичних матеріалів; написання публікацій для медіа; представлення аналітичних напрацювань на публічних заходах Центру та в медіа; розробка, координація та реалізація проектів внутрішньополітичного спрямування; налагодження та підтримка зв'язків із представниками уряду, міжнародних організацій, ЗМІ та донорами. Ми пропонуємо: роботу у професійній команді; роботу в комфортному офісі у центрі Києва; конкурентну заробітну плату; можливості професійного та кар'єрного зростання; публічність. ***************************   Експерт з антикорупційних розслідувань     Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) оголошує конкурс на заміщення вакантної посади експерта з антикорупційних розслідувань. Вимоги до кандидата: вища освіта (журналістика, політологія, соціологія, право тощо); обізнаність в питаннях антикорупційних розслідувань та ходу реформ в Україні; досвід аналітичної роботи щонайменше два роки; якісні аналітичні здібності та навички підготовки публікацій; вільне володіння українською, російською та англійською мовами (як письмово, так і усно); досвід роботи зі ЗМІ, державними органами, міжнародними організаціями. Обов'язки: підготовка аналітичних матеріалів; написання публікацій для медіа; представлення аналітичних напрацювань на публічних заходах Центру та в медіа; розробка, координація та реалізація міжнародних проектів антикорупційного спрямування; налагодження та підтримка зв'язків із представниками уряду, міжнародних організацій, ЗМІ та донорами. Ми пропонуємо: роботу у професійній команді; роботу в комфортному офісі у центрі Києва; конкурентну заробітну плату; можливості професійного та кар'єрного зростання; Резюме приймаємо за адресою hr@icps.kiev.ua

Міжнародна політика

Перипетії виборчого процесу в Європарламенті

17 січня 2017 р. Європейський Парламент обирає президента. За крісло глави законодавчої інституції змагаються сім кандидатів, які представляють різні фракції. Однак найбільші шанси на перемогу мають кандидати від двох найбільших фракцій Європарламенту – Антоніо Таяні від Європейської народної партії та Джанні Пітелла від Прогресивного альянсу соціалістів і демократів. Президент Європарламенту обирається терміном на 2,5 роки. Президент керує діяльністю та пленарними дебатами в Європарламенті, а також представляє установу у межах ЄС та відносинах з іншими країнами. Він також представляє позицію Європарламенту щодо питань, які перебувають на порядку денному саміту Європейської Ради. За неформальною практикою, посаду Президента Європарламенту по черзі обіймають представники двох найбільших фракцій – Європейської народної партії та Прогресивного альянсу соціалістів і демократів – з метою спрощення процедури прийняття законодавства ЄС. Однак цього разу Брекзіт, зростання націоналістичних партій та інші проблеми посіяли непорозуміння між найбільшими європейськими фракціями. Зокрема, кандидат від соціалістів та демократів Джанні Пітеллі виступив проти монополізації влади ЄС в руках представників ЄНП, з урахуванням того, що представники останньої нині обіймають посади Президента Європейської Комісії та Президента Європейської Ради. Як наслідок, без підтримки інших фракцій, в тому числі євроскептиків, ні Таяні, ні Пітелла навряд чи можуть розраховувати на перемогу. Цьогорічні вибори президента Європарламенту засвідчили управлінську кризу в установах ЄС, яка розгортається на тлі Бкекзіт, міграційних викликів, фінансових проблем та посилення антиєвропейських сил. Політична боротьба за посаду президента Європарламенту набуває гостроти, оскільки це єдиний орган ЄС, представники якого безпосередньо обираються громадянами ЄС. Вибори президента Європарламенту можуть мати опосередкований вплив на відносини України з ЄС. Політична боротьба за крісло президента Європарламенту вкотре продемонструвала, наскільки складно інституціям ЄС приймати рішення у турбулентний час. Відсутність консенсусу в Європарламенті є однією з причин зволікання ЄС із наданням Україні безвізового режиму.

Економічний аналіз

Нові вимоги МВФ: які перспективи виконання?

ЗМІ опублікували нові вимоги Міжнародного валютного фонду до України, які необхідно виконати для отримання наступних траншів. Поки документ на етапі узгодження. З одного боку, це лише рекомендації, але аж ніяк не настанови до виконання для української влади. З іншого - якщо розглядати приписи МВФ лише як пораду, то розраховувати на транші не варто, їх просто не буде. Прописані в меморандумі і 12 структурних маяків, з них сім - нові.  Директор економічного департаменту Ангела Бочі, зазначила наслідки найбільш важливих, а саме: Коректування системи субсидій, рішення про їх монетизацію – попри збільшення навантаження на бюджет, воно служитиме реальним стимулом економії енергетичних ресурсів. Важливим питанням є механізм відшкодування та суми таких компенсацій, оскільки існує ризик, що якщо сума видатків з бюджету буде значною, це може запустити інфляційні процеси. Проведення пенсійної реформи - непроведення пенсійної реформи буде і надалі сприяти нарощенню боргів Пенсійного фонду та збільшенню навантаження на бюджет по погашенню його дефіциту, а в результаті – несвоєчасна виплата пенсій та повний колапс системи пенсійного забезпечення. Земельна реформа, яку буде надзвичайно важко провести у зв’язку з прийнятим мораторієм до 2018, навряд чи дана ситуація буде змінена у зв’язку з переважанням популістичних настроїв у Парламенті. Проведення аудиту Приватбанку, виконання плану реструктуризації – цей пункт буде одним з найлегших у реалізації, швидше за все Україна його виконає без проблем. Єдиний реєстр соціальних виплат, що дозволить зробити їх ревізію та вивільнити бюджетні кошти. Проведення приватизації – бюджетом 2017 року знову передбачена сума 17млрд.грн отримати від приватизації, проте як свідчить ситуація з ОПЗ, дане завдання виконати буде непросто. Відповідно, надалі є 2 сценарії подальшої співпраці України з МВФ: Оптимістичний – МВФ піде на поступки і Україна отримає наступний транш в лютому 2017 у сумі 1 млрд.дол.США. Надалі буде виконувати структурні маяки, передбачені програмою перегляду, і матиме шанс отримати у 2017 році ще 3 транші – у травні (1,9млрд.дол.США), серпень (1,3 млрд.дол.США) та листопаді (1,3 млрд.дол.США). Ймовірність такого сценарію є малореалістичним, оскільки виконання більшості структурних маяків передбачають політичні ризики у зв’язку зі значною вагою популістичних рішень у державному управлінні. Песимістичний – більшість структурних маяків буде не виконано, а інші – виконані із затримкою. У такому випадку Україна може повторити ситуацію, яка була у 2016 році (за цілий рік отримано всього один транш у сумі 1млрд.дол.США). Кредити МВФ не тільки забезпечують підтримку золотовалютних резервів та обслуговування зовнішніх платежів, але й важливим індикатором стабільності країни для інших потенційних інвесторів. Якщо Україна не виконає всі зобов’язання взяті в рамках співпраці з МВФ, то наступні кредити не будуть надані, що може потягнути за собою також погіршення співпраці з іншими донорами.

Міжнародна політика

Врегулювання кіпрського питання: можливі уроки для України

Зазвичай, коли мова йде про заморожені конфлікти, то згадують пострадянський простір. Але кіпрська проблема «лежить» трохи далі географічно, але тим не менше вже більш 40 років конфлікт залишається в замороженому стані. Приводом для активізації пошуку рішення став 2012 рік, коли на шельфі біля Кіпру, переважно навколо північній, турецькою, частини острова, знайшли родовища газу. Паралельно Єгипет і Ізраїль почали вести розвідку енергоносіїв в своїй акваторії Середземного моря. Виявлені родовища виявилися настільки великими, що виникла необхідність експортувати газ до Туреччини, Греції і далі в інші країни Європи. І тоді лідери цих країн усвідомили, що кіпрська проблема перешкоджає розвитку енергопроекту: як прокладати газопровід через Північну частину Кіпру, якщо він є невизнаною державою. Протягом останніх 2 років спостерігається значний прогрес в переговорах, але існує ряд моментів, які блокують процес. По-перше, це питання територій: невідомо як громади будуть погоджувати кордон. По-друге, це - питання представництва в майбутньому об'єднаному Кіпрі: буде там посаду президента, чи буде два президента, чи буде там ротація, на зразок тієї, що в Боснії і Герцеговині. Складним залишається вирішення питання військової присутності через те, що Туреччина хоче зберегти важелі впливу в регіоні. Турецька сторона обгрунтовує військову присутність необхідністю захистити турецьких співвітчизників в разі загрози втручання Греції. Але тут є виклик, який не контролюють зовнішні сили - ні Греція, ні Туреччина, ні Великобританія. Це - бажання населення обох частин острова погодитися на умови об'єднання. Тут можна згадати рефрендум 2004 року, коли більшість греків-кіпріотів не підтримали цей план. Зараз основний рушійний фактор переговорів - прагматичний інтерес: всі хочуть виграти за рахунок енергетики. Є шанс, що протягом найближчих декількох років буде укладено договір по об'єданню. Крім того, Туреччина прагне активізувати переговори про вступ до ЄС і тому Ердоган зацікавлений отримати карт-бланш і знизити напруженість у відносинах з Грецією і Кіпром. Таким чином турецький уряд успіхам на міжнародній арені компенсує провали у внутрішній політиці. ЄС також зацікавлений в результативних переговорах - починаючи з Арабської весни, європейська дипломатія не досягла значимі успіхів на міжнародній арені. А успіхи в кіпрських переговорах можуть продемонструвати ефективність євродипломатії. Є одна держава, яке найбільше НЕ зацікавлене в об'єднанні Кіпру - це Росія. З трьох причин: геополітичної, фінансової та енергетичної. За фінансової причини - через офшорів. Адже невідомо, яка буде фінансова система у об'єднаного Кіпру. Навіть якщо Путін скаже: "дорогі друзі, прибирайте свої кошти з Кіпру", то частина олігархів йому скажуть - "а де нам їх ховати?". В геополітичному плані - Росія хоче закріпитися в Середземномор'ї, так як з XVIII століття вона марить ідеєю вийти до теплих морів. Та і для того, щоб підтримувати режим Асада, РФ потрібна розвинена логістична мережа, а Кіпр міг стати її важиливою ланкою. Росія вже робила декілька спроб, щоб закріпити свою військову присутність на Кіпрі. РФ надавала фінансову підтримку Кіпру, зокрема знижував ставки за кредитами і надавала відтермінування по виплатах. Тому Росія не зацікавлена в об'єднанні і демілітаризації Кіпру. Особливо вона боїться того, що Кіпр стане членом НАТО. Адже Греція, Туреччина, Великобританія - всі члени НАТО. З точки зору цих держав, якщо Кіпр буде в Альянсі, то це може їх забезпечити.Також РФ не зацікавлена, щоб Кіпр був регіональним газовим хабом в східному Середземномор'ї. Росія має тісні зв'язки з грецькою частиною Кіпру - як з владою, так і з опозицією. Крім того, значні фінансові вливання, туризм, інвестиції - зробили цю частину Кіпру залежною від Росії. І виникає питання, чи захоче грецьке населення Кіпру відмовитися від вигідного співробітництва з Росією заради прагматичного енергетичного партнерства. Звичайно, Росія може спробувати скористатися важелями впливу на політичну і фінансову еліту греків-кіпріотів, а також просувати якісь свої ідеї, подібно до того як це відбувалося в Греції (теплі відносини з Ціпрасом). Також на Кіпрі після фінансової кризи спостерігається невдоволення європейською політикою, а цим скористається РФ. Вона може підігрівати такі настрої, і навіть створити там політичну силу. Якщо не буде якоїсь несподіванки - в Туреччині, Греції, Сирії, то є всі підстави сподіватися на те, що лідери грецької і турецької общин дійдуть згоди через кілька років. Однак постає питання, чи вдасться цим лідерам донести позицію до своїх громадян і просунути цей план, щоб він був прийнятий на референдумі. Відновлення переговорів про об'єднання Кіпру можуть дати Україні урок по реінтеграції окупованих районів Донбасу. Процес фактичного возз'єднання України з окупованими Росією територіями з кіпрського сценарієм займе кілька десятиліть. Без політичної волі зовнішніх гравців досягти угоди досить складно. Крім того, без підтримки місцевого населення по обидві сторони навряд чи вдасться об'єднати країну. Повернення Донбасу Україні на довоєнних умовах менш реалістичним, ніж об'єднання Кіпру, адже Росія і Україна діаметрально протилежно дивляться на питання регіональної безпеки.

Міжнародна політика

Світовий політичний тиждень: 1-7 січня

Огляд світового політичного тижня - найбільш резонансні події та заяви: У Новорічну ніч у Стамбулі сталася стрілянина, внаслідок якої загинули 39 осіб та 69 дістали поранення. За попередніми даними, до теракту причетна ІДІЛ. За підрахунками турецьких експертів, за останні два роки 311 осіб у Туреччині стали жертвами терактів ІДІЛ. Вразливість Туреччини пояснюється насамперед її географічним положенням як фактично прифронтової держави, яка межує з Сирією та Іраком, де тривають збройні конфлікти. Крім того, представники ІДІЛ здійснюють напади на турецькі міста з метою відплати за військові дії Туреччини, яка бореться з терористами у північних районах Сирії. 3 січня 2017 р. кандидат у президенти Франції від Національного фронту Марін Ле Пен зробила гучну заяву щодо Криму: «Я не вірю, що там була незаконна анексія: був референдум, народ Криму захотів приєднатися до Росії». У відповідь МЗС України висловило обурення заявою Ле Пен, а СБУ заборонила лідеру французьких націоналістів в’їзд на територію України. Незважаючи на різкі висловлювання Ле Пен щодо України, українське питання взагалі не фігурує як тема передвиборчої кампанії, а згадується лише в контексті критики політики ЄС чи підтримки курсу на нормалізацію відносин з Росією. У французькій політичній культурі є тяжіння до взаємовигідного співробітництва з Росією, а події навколо України розглядаються як перешкода для таких двосторонніх відносин Парижа і Москви. Заяву Ле Пен можна розглядати як радикальний запит на наведення мостів з Кремлем, на противагу до висловлювань більш поміркованого опонента Франсуа Фійона. Американські спецслужби оприлюднили результати звіту, у якому звинуватили Росію та її керівництво в організації хакерських атак під час президентських виборів у США. Російські "кібер-воїни" становлять загрозу також для Європи, має бути розроблена єдина стратегія, спрямована на боротьбу з дезінформацією. 6 січня 2017 р. начальник Генштабу Росії Валерій Герасимов заявив, що Росія приступає до скорочення військової присутності у Сирії. Рішення російського військового командування пов’язане з перемир’ям у Сирії, яке було досягнуто 29 грудня 2016 р. між урядовими військами та окремими групами повстанців за посередництва Росії та Туреччини. Заволодівши військовою перевагою у Сирії (зокрема після захоплення Алеппо), Росія прагне продемонструвати США та їхнім союзникам готовність до дотримання мирних угод. Водночас Кремль залишає за собою можливість активізації військової присутності у випадку ескалації бойових дій між сирійським урядом та повстанцями, які відмовляться складати зброю. Так, березні 2016 р. Росія теж зробила подібну заяву про початок виведення військ з Сирії, однак це не завадило застосовувати авіацію для підтримки наступальних операцій сирійських військ.