Brexit: початок зворотнього відліку

Як відомо, 23 червня 2016 року на референдумі британці проголосували за вихід країни з ЄС, так званий Brexit. Після цього розпочався тривалий процес підготовки до початку процедури виходу Британії з Євросоюзу згідно зі статтею 50 Лісабонської угоди про ЄС. Сьогодні, 29 березня постійний представник країни у ЄС Тім Барроу передав президенту Європейської ради Дональду Туску лист, в якому були викладені наміри країни вийти з Євросоюзу. Відповідно до Ліссабонського договору вихід країни зі складу ЄС може тривати до двох років. "Я не думаю, що це розтягнеться аж на два роки, але я сумніваюсь, що це вирішиться дуже швидко. Чому це не буде швидко вирішено? Якщо британський уряд визначиться зі своєю позицією, яка полягає в тому, що Британія повністю виходить і не буде залишатись частиною спільного ринку ЄС, то між європейськими країнами поки нема такої єдиної правомірної позиції. До того ж цього року вибори у Франції і Німеччині. Вони скоріш за все ускладнять швидке рішення консенсусу в ЄС щодо Британії"" - зазначає старший аналітик Євген Ярошенко. Які це проблеми принесе ЄС і Британії? Для ЄС це матиме кілька серйозних проблем. По-перше, ЄС втратить країну – другу економіку Європи за обсягом ВВП - і важливого фінансового донора. За підрахунками деяких економістів фінансова допомога ЄС менш розвиненим країнам Центральної Європи, як Польща, Румунія, може скоротитись десь на 15%. Тобто без Великої Британії буде тяжче ЄС як спільному ринку. По-друге, це змінить баланс сил, бо Британія тривалий час відігравала роль балансира між Францією, Німеччиною і іншими країнами. І багатьом слабшим країнам в політичному сенсі, як Польща, Угорщина, буде тяжче відстоювати свої інтереси перед тиском Франції і Німеччини, які будуть намагатись нав’язати своє бачення розвитку Європейського Союзу і окремих його політик. Наприклад, тих самих міграційних квот чи фінансової дисципліни. Третє. Безумовно, вихід якоїсь країни може надихнути євроскептиків в інших країнах, і за теорією доміно цей вихід може перекинутись на якісь інші країни. Тут у зоні ризику перебувають або ті країни, які мають фінансові проблеми, і вони розглядають ЄС як джерело цих проблем, через те, що ЄС і Німеччина притримуються більш жорсткої економії, які не популярні у суспільстві. Або такі країни, які вважаються значними донорами, і вони не хочуть витрачати більше своїх ресурсів для притулку слабших країн. Також питання деяких лояльних країн до ЄС - стосується тих держав, які мають тісні економічні відносини з Британією. І якщо з’являться тарифи у стосунках Британії з цими країнами, то тим буде безумовно невигідно. Для Британії вихід з ЄС створить багато ризиків. Перший ризик пов’язаний з торгівлею. За приблизними оцінками частка ЄС у британській торгівлі складає 45%. Тобто відновлення бар’єрів безумовно вдарить по британським виробникам. І якщо за короткий період після виходу Британії, ЄС у складі 27 країн не укладуе нову торгівельну угоду на кшталт угоди про зону вільної торгівлі, то Британія швидко зрозуміє негативні наслідки Brexit`у, і громадяни відчують це. Є другий виклик, і він, можливо, навіть більш серйозний, ніж економічні питання. Це питання цілісності Великої Британії. Як відомо, на референдумі більшість населення Шотландії, Північної Ірландії проголосували за те, щоб Британія залишилась у складі ЄС. І ці регіони значною мірою залежали від дотацій в ЄС. Вони, по-перше зацікавлені в тому, щоб отримувати ці дотації. По-друге, щоб не було торгівельних бар’єрів. Північна Ірландія має тісні торгівельні і культурні зв’язки з Республікою Ірландією, і зрозуміло, що поява бар’єрів може відновити Ольстерський конфлікт. І від того, наскільки Британія м’яко і без суттєвих втрат вийде з Європейського Союзу, від цього залежатиме подальша доля Шотландії і Північної Ірландії....

"Перезавантаження відносин між Україною та Росією може відбутися після зміни влади в обох країнах" - Анатолій Октисюк

Грузія, що пережила війну із Росією, уже почала перезавантаження відносин з РФ. Тбілісі і Москва досягли нової угоди, яка дозволяє транзит російського природного газу до Вірменії через Грузію. Грузинські реалії дуже далекі від українських через те, що війна на Донбасі досі триває. Згідно з останніми опитуваннями Центру Разумкова і фонду "Демократичні ініціативи", більшість громадян України переконані в тому, що нормалізація відносин з Росією можлива передовсім за умови зміни влади (президента) в Росії (47%), за умови припинення військових дій та деокупації Донбасу (43%) та за умови повернення анексованого Криму під юрисдикцію України (31%). Майже половина населення України (49%) вважає, що нормалізація відносин між Україною та Росією є можливою, але лише у віддаленій перспективі. А майже чверть громадян України у таку перспективу не вірять взагалі (24%). Про те, чи можлива нормалізація українсько-російських відносин та за яких умов, зазначає Анатолій Октисюк.  Найближчі років десять, я думаю, нормалізація українсько-російських відносин неможлива. Якщо проводити паралелі з грузинським сценарієм, то нормалізацію у відносинах можна уявити лише за зміни влади в Україні. Умовно кажучи, це можливо, якщо до влади в Україні прийдуть прагматики. Однак є інша радикалізована частина політиків і суспільства, яка не дасть цим прагматикам стрімкими кроками відновлювати економічні, політичні і культурні стосунки з Росією. Інше питання – це статус Криму і статус Донбасу, тобто реінтеграція і деокупація цих територій. Якщо ці питання не будуть вирішені, то вони продовжувати отруювати стосунки між країнами. І треба бути самогубцем, щоб говорити, що ми будемо проштовхувати якусь ідею федералізації, на якій раніше наполягав Кремль. Можливий й інший варіант, за якого можуть із часом поліпшитися відносини наших країн - це інтеграція Росії у велику Європу. Ясна справа, що з її світоглядом, цивілізаційною моделлю, структурою влади такий перебіг подій дуже малоймовірний і мислиться тільки в якійсь далекій-далекій перспективі. Грузинський сценарій видається найбільш оптимальним для розвитку подій в Україні. Навіть гіпотетично, якщо в Росії зміниться влада, то, безумовно, проросійські сили не зможуть дуже жорстко вплинути на цю ситуацію із поліпшенням відносин з Україною. Росіяни б могли якось вплинути на економічне співробітництво, на лібералізацію бізнесу, але зворотній процес відміни всіх попередніх рішень буде дуже важкий. Що стосується Грузії, так, процес відновлення стосунків нібито є – але дипломатичні стосунки розірвані, туристи їздять – але влада в середині країни підтримує антиросійський дискурс. У середині політика Грузії – антиросійська, а зовнішня політика – демонстрація намірів нормалізації відносин з Росією, зокрема у сфері торгівлі. Щоб крига між Україною та Росією скресла, має статися зміна влади і тут, в Україні, і там, в Росії. Це було б першим кроком. Другий крок: прагматизація суспільства, яка має будуватися на виробничих потужностях, щоб було чим торгувати з Росією. Зважаючи на те, що на Донбасі все зруйновано, то в нас економіка переорієнтується дещо на європейський ринок. Зрештою, у нас нема й чим торгувати з Росією, окрім військової промисловості. Але й це все буде дуже складно налагоджувати. Тим часом у нас з'являється нове покоління українців, що матимуть зовсім інші цінності. Ще недавно багато хто жив радянськими героями і міфами, у кожному селі стояли пам'ятники невідомому солдату. А тепер скрізь встановлюються пам'ятники героям АТО, нині в Україні – свої нові герої, зокрема, Небесна сотня, учасники бойових дій на Сході. У країні починається логічний цикл історії – формування нових міфів, цінностей, світоглядних маршрутів. Ми розриваємо всі старі зв'язки з Росією, які у нас були. Війна цьому дуже сприяла. Хоча – так, це мало негативний економічний вплив, проте "дно" ми вже пройшли. Влада може змінитися, але треба дивитися, як відбувалися події у Грузії. Обов'язково треба враховувати, що у Тбілісі конфлікт з Москвою тривав п'ять днів. А у нас війна з Росію вже скільки триває? І які масштаби? Українсько-російські відносини можуть налагодитися хіба що, якщо Росія віддасть нам Кубань. Можливо, через одне покоління в Європі, якщо раптом станеться якийсь новий виток кризи чи хаосу, тоді визріє необхідність співпраці з Росією. Ось лише тоді й можна говорити про відновлення відносин України з РФ. Росіяни ж нині не визнають погіршення відносин з Україною як проблему. Хоча не виключаю, що запит на якусь економічну співпрацю з часом може виникнути, адже кожна війна рано чи пізно закінчується миром....

Римська декларація: що чекає на ЄС ?

Лідери 27 країн Євросоюзу підписали Римську декларацію щодо майбутнього Союзу. Декларація визначає чотири завдання розвитку спільноти без Великобританії. У документі йдеться, що лідери ЄС домовилися працювати за "римською повісткою", яка складається з наступних принципів: "безпечна Європа", "процвітаюча і стійка Європа", "соціальна Європа", "сильніша на світовій сцені Європа". Наскільки  реальними є цілі  в нинішніх умовах і сучасних загрозах, в ефірі радіостанції Голос Столиці оцінив експерт МЦПД Євген Ярошенко. «Цілі - складні, але вони - реалістични, однак питання в тому, чи може Європейський Союз в нинішньому форматі, з нинішніми інституціями втілити ці амбіційні цілі, тому що ми бачимо, що ЄС був набагато більш конкурентоспроможним, набагато більш безпечним з меншою кількістю країн -членів, відповідно, було набагато менше суперечностей, а після хвилі розширення у 2004 році, після фінансової та міграційного кризи, ці протиріччя заглибилися, і дуже важко приймати спільні рішення », - зазначив Ярошенко....

Основний союзник поза НАТО: три ілюзії України

22 березня 2017 р. Верховна Рада України ухвалила «Звернення до Конгресу Сполучених штатів Америки щодо безпекових гарантій», в якому народні депутати просять надати нашій державі статус Основного союзника поза НАТО. Несвоєчасність та наївність даного звернення можуть викликати хибні ілюзії в Україні щодо зобов’язань США у протидії російській агресії, а також ускладнити українсько-американські відносини за президенства Дональда Трампа. Перш за все, необхідно навести основні положення Звернення Верховної Ради України до Конгресу США: «відповідно до духу і букви Будапештського меморандуму, а також на розвиток стратегічного партнерства між нашими державами звертаємося до США з проханням розглянути питання щодо укладення з Україною оборонної угоди та надання Україні статусу Основного союзника поза НАТО». Відповідно до звернення ВРУ, «надання Україні статусу основного союзника поза НАТО та укладення двосторонньої оборонної угоди між Україною та США матиме величезний вплив на припинення російської агресії проти України, стримування агресора та запобігання розпалюванню великої війни в Європі», що є «в інтересах України, США, Європи і усього світу». Перша ілюзія України пов’язана з апелюванням до підписантів Будапештського меморандуму. Цей документ, який підписали Україна, Росія, США та Велика Британія в 1994 р., не є міжнародним договором і відповідно не тягне за собою жодних міжнародних зобов’язань Білого дому щодо безпекових гарантій Україні. Єдина допомога, на яку може розраховувати Україна «відповідно до духу і букви Будапештського меморандуму» полягає в тому, що США «будуть проводити консультації у випадку ситуації, внаслідок якої постає питання щодо цих зобов’язань». Російська агресія дійсно є предметом регулярних переговорів і консультацій під час дипломатичних контактів між США, Великою Британією чи іншими державами, однак це не означає, що підписанти Будапештського меморандуму наразі готові вийти за рамки своїх «зобов’язань», передбачених у даному меморандумі. Натомість постійна апеляція до Будапештського меморандуму свідчить про нездатність України запропонувати дієвий міжнародний механізм протидії російської агресії. Друга ілюзія України полягає в тому, що в Києві розглядають набуття статусу основного союзника поза НАТО як альтернативу вступу до Північноатлантичного альянсу, двері до якої закриті Україні у найближчому майбутньому з багатьох причин. Основний союзник поза НАТО (Major Non-NATO Ally, MNN) – це визначення урядом США держав, які підтримують тісні стратегічні відносини з Вашингтоном. Статус MNNA передбачає фінансову підтримку у закупівлі озброєння, поставки військового майна, спільні військові навчання, однак не тягне за собою зобов’язання США щодо захисту цих партнерів у випадку нападу. Так, на сьогодні серед 16 MNNA лише чотири союзники можуть розраховувати на військову допомогу США у випадку нападу – Японія, Південна Корея, Австралія та Філіппіни. При цьому слід зауважити, що безпекові зобов’язання США щодо цих країн визначаються не статусом MNNA, а двосторонніми договорами про взаємну оборону. Третя ілюзія стосується бажання США надавати значну підтримку Україні у протидії російській агресії. Приміром, у грудні 2014 р. обидві палати Конгресу затвердили законопроекти про надання Україні статусу MNNA, однак тодішній президент Барак Обама не підтримав таку ініціативу. Сьогодні, навіть за підтримки Сенату і Палати представників, новий президент Дональд Трамп демонструє протекціоністську позицію і критично ставиться до зобов’язань США щодо підтримки безпеки своїх союзників. Як наслідок, невизначене майбутнє національної безпеки мають не лише окремі країни, що користуються перевагами MNNA, а навіть держави-члени НАТО. За перші два місяці свого президенства Трамп дав зрозуміти, що США готові надавати значну військову допомогу лише тим країнам, які входять у коло найважливіших торговельних партерів (Канада, Велика Британія)  чи недвозначно поділяють спільне бачення безпекових викликів (Японія, Південна Корея, Йорданія). Як ми бачимо, Україна поки не надто цікавить адміністрацію Трампа з урахуванням цих двох індикаторів....

Відкритий бюджет та залучення інвестицій: як забезпечити фінансову прозорість об’єднаних громад

Міжнародний центр перспективних досліджень за підтримки Посольства Нідерландів, в рамках проекту «Фінансова прозорість об’єднаних громад» проводить тематичні семінари в 24 областях України для представників органів влади територіальних об’єднань, що приймають рішення про залучення та використання фінансових ресурсів, представників регіонального бізнесу та НДО. Проект  направлений на підвищення економічної спроможності об’єднаних громад, що дозволить більш ефективно вирішувати питання місцевого розвитку, підвищення рівня конкурентоспроможності територіальних громад, боротьби з корупцією на місцевому рівні та забезпечення добробуту місцевого населення. «Основною метою є розповісти зацікавленим сторонам про те, яким чином формувати власні фінансові ресурси, покращувати «фінансове здоров’я» об’єднаних громад та як діяти в нових правових умовах», - зазначає директор департаменту Міжнародного центру перспективних досліджень Ангела Бочі. Питання забезпечення сталого розвитку на місцевому територіальному рівні є надзвичайно актуальними з огляду на потребу стабілізації соціально-економічного становища в регіонах в умовах економічної кризи та проведення реформи з децентралізації. “Наразі бюджетне законодавство знову зазнало змін, видаткові повноваження місцевих бюджетів змінюються, а Податковий кодекс залишається незмінним. Додаткових джерел на збільшення фінансування податкових ресурсів до місцевих бюджетів не надходить. Тому необхідно залучати кошти з інших джерел та шукати доступні в наш час можливості грантової підтримки та кредитування", – пояснює експерт з питань бюджету та управління Тетяна Овчаренко. Крім того, експерти МЦПД розповіли представникам громад про необхідність залучення додаткових коштів до своїх бюджетів, адже, щоб розпоряджатися грошима, для початку необхідно їх мати. Також закликали громадськість долучатися до контролю за використанням бюджетних коштів, щоб запобігти корупції, наголошуючи на тому, що саме громадськість має відіграти важливу роль у цьому процесі, адже йдеться про гроші, зосереджені безпосередньо в конкретній ОТГ....

Причини і наслідки відтермінування траншу МВФ

Міжнародний валютний фонд прийняв рішення відкласти виділення Україні чергового траншу в розмірі $1 млрд. Перш за все важливо визначити першопричини відтермінування. За офіційними версіями - це блокада Донбасу. Але тут важливо уточнити, що мова йде не про блокадників, а власне про рішення РНБО, про ефективність управління, адже за 2 місяці блокади не було зроблено ніяких якісних розрахунків і планів виходів із цієї кризи.  Директор економічного департаменту Ангела Бочі  зазначає, що очевидно, що рішення МВФ цілком пов'язувати з блокадою Донбасу не можна. Одне із важливих завдань, які ставить перед нами МВФ, це – антикорупційна реформа. Особлива увага акцентувалась на запроваджені антикорупційних судів, які в Україні так і не стартували, під питанням також обрання аудитора НАБУ. Формально, у нас реформа антикорупційних органів полягає лише у їх створенні, адже міжнародний бізнес та інвестори не бачуть в країні змін в антикорупційному полі та не відчувають зменшення тиску. Насправді, відтермінування четвертого траншу у березні не стало новиною, адже ми мали отримати його ще у грудні 2016 року. Нагадаю, що третій транш затягнувся, тому вже формально було зрозуміло що і питання наступного траншу буде відкладено. Крім того, третій транш все одно мав би бути авансовим, бо Україна формально не виконала вимог, які стосувалися проведення пенсійної реформи (підвищення пенсійного віку), реформи землі (запровадження обігу земель), запуску антикорупційних судів. Якщо говорити по суті, то з 11 структурних маяків за останній період ми виконали лише три. Попередні вимоги – бюджет і націоналізація "Приватбанку" – наша країна начебто задовольнила, але, наприклад, реформа ДФС так і не була проведена з 2015 року. Тобто і другий транш Україні дали авансом, а третій, швидше за все, нам вже авансом не дадуть. Експерт також наголосила, що ймовірно, що програма МВФ для України буде взагалі зупинена, як в 2009 році, і тоді головним питанням для влади буде стримування валютного курсу. І тут питання не в золотовалютних резервах, яких зараз вистачає, а в іншому факторі - паніці серед населення. Така ситуація може ще більше поглибити політичну кризу в країні.  Старший економіст Василь Поворозник також відзначив, що МВФ часто є сигналом для іноземних партнерів: варто довіряти країні, чи не варто. Якщо зупиняється допомога, то це є червоним світлом для інших міжнародних партнерів....