Історична зустріч у Сінгапурі?

Нобелівську премію миру за 2017 рік вручили Міжнародній компанії ICAN за заборону ядерної зброї - коаліції громадських організацій, які займаються висвітленням погроз, пов'язаних із ядерною зброєю. На цьому тлі доля Нобелівської премії миру за 2018 рік майже вирішена: її складно буде не розділити між двома такими різними політиками, як президент США і верховний лідер КНДР. Їх просте рукостискання і заяви про наміри здатні зробити куди більший внесок в боротьбу за нерозповсюдження ядерної зброї, ніж діяльність всіх громадських організацій. Але якщо в якості приводу для премії і фону для історичних фото сінгапурська зустріч Трампа і Кім Чен Ина цілком підходить, то практичний її вплив на долю глобальної безпеки залишається поки під питанням. Згорнути ядерне озброєння, як і, напевно, позбутися ядерної зброї - дуже складно. Це - одне з двох фундаментальних перешкод для реалізації широко розрекламованої денуклеаризації Корейського півострова. Є, звичайно, історичні прецеденти добровільної відмови країн від зброї - і першою з них виступає ПАР. Але таких прикладів дуже мало, і вони специфічні. Скажімо, Україна, Білорусь і Казахстан, позбавляючись від ядерної зброї на своїй території, не цілком її контролювали. Друга фундаментальна перешкода полягає в тому, що в американо-північнокорейських переговорах як і раніше немає простору для компромісу. Значить, немає і гарантій безпеки, які Вашингтон може дати Пхеньяну - та так, щоб Кім Чен Ин їм повірив. Багато років керівництво КНДР переконане, що ядерна зброя - єдиний засіб компенсації своєї економічної слабкості в суперництві з Південною Кореєю, яка приблизно в 40 разів багатша. Для США зусиллями Трампа вибивання ядерної кийки з рук Кім Чен Ина стало чимось на зразок ідеї фікс. Цілком ймовірно, що більш перспективною стратегією було б зосередити зусилля на ефективному стримуванні КНДР. Однак американська Адміністрація пішла по безкомпромісному шляху. Але чи буде він більш успішним? Буквально місяць тому США в односторонньому порядку вийшли з міжнародного ядерної угоди з Іраном, підписаної в 2015 році разом з Францією, Німеччиною, Великобританією, Китаєм і Росією. Трамп довго і послідовно критикував «ядерну угоду» з Тегераном за те, що вона не передбачає, на його думку, ефективних механізмів контролю над поведінкою Ірану. До того ж, Іран відкрив доступ до всіх ядерних об'єктах для МАГАТЕ, погодився скоротити запаси низькозбагаченого урану на 98% і зупинити дві третини центрифуг. Після цього оголошувати історичним досягненням підписання документа, в якому туманно йдеться про зобов'язання КНДР ще тільки «працювати в напрямку» денуклеаризації Корейського півострова, виглядає сумнівним. Схоже, що серйозний план, що охоплює гарантії безпеки північнокорейського режиму, про який напередодні говорив держсекретар Майк Помпео, поки прихований. Ніщо в підсумковому документі Сінгапурського саміту не вказує на нього. У ньому говориться, що США і КНДР встановлять відносини між собою, що спільними зусиллями будуть будувати мир на Корейському півострові, що КНДР, як уже зазначалося, буде працювати в напрямку денуклеаризації півострова, і що сторони займуться ідентифікацією та поверненням в США останків військовополонених і зниклих безвісти американських громадян під час Корейської війни. Нічого «всеосяжного» в документі немає. Що в ньому є - так це широкий простір для фантазії і гучні слова про мир і безпеку. Більше 30 років тому схожі гучні слова про роззброєння, а також комбінація зоряно-смугастих і просто зіркових прапорів супроводжували закінчення «холодної війни». Тоді здавалося, що з радянським лідером можна домовитися про що завгодно. Схоже, саме таким запам'ятався Дональду Трампу зовнішній вигляд геополітичного тріумфу. Схоже, Кім Чен Ин приїжджав в Сінгапур з'ясувати, яку ціну готовий заплатити Трамп за обіцянки ядерного роззброєння. Але сьогодні світ інший. Усім потрібні дієві гарантії, причому надійні, а не у вигляді меморандумів. Велика стратегія США протягом 70 років була побудована на поєднанні гарантій безпеки, санкцій і військових ударів з метою запобігти розповсюдження ядерної зброї по світу. Санкції проти КНДР вже пробували. Час для військових ударів вийшов. Але які гарантії безпеки зможе дати Вашингтон північнокорейському диктаторові? І які гарантії той вважатиме достатніми? Відповідей на ці питання поки немає. Трамп завбачливо ціну поки не називає, вважаючи за краще спочатку зрозуміти, чи вдасться видати натяки на роззброєння за гучну зовнішньополітичну перемогу. Іншими словами, чи вдасться продати американцям і світу фотографії, підписану декларацію і чарівне слово «денуклеаризація». При цьому дуже складний комплекс регіональних питань - від інтересів Японії, Південної Кореї і Китаю до можливих наслідків ядерного статусу КНДР для сусідніх країн - залишається поки за дужками. Трамп часто називає себе вправним перемовником. Торги з Північною Кореєю - якраз слушна нагода протестувати його майстерність.                                                                Микола Капітоненко...

Чому внутрішньо переміщених осіб важливо інтегрувати у місцеві громади?

Гість ефіру Громадського радіо — головний радник Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук. Василь Філіпчук: Наші друзі з Німеччини запропонували вивчити їхній досвід. Німеччина мала проблему біженців. Також був феномен повернення в Німеччину тих, хто вважався етнічним німцем, але проживав в іншій країні. У Німеччині були випадки, коли на околицях міст робили відмежовані від громад поселення, де жили окремо ці переміщені особи. Але це негативний досвід. Позитивний досвід — це максимальне зближення, інтеграція з місцевими громадами і фінансове заохочення комун створювати робочі місця, фінансове заохочення самих переміщених осіб вивчати мову, шукати місце роботи. Досвід Німеччини тут є достатньо позитивним і цікавим насамперед з точки зору терпимого ставлення до людей, які стали переміщеними особами. Було розуміння того, що ці люди стали жертвами обставин, це не їхня вина, це їхня біда. Треба розуміти, що через 3, 5, 10 років ці люди можуть стати нашими сусідами, членами спільноти. Чим швидше ми зробимо все, щоб інтегрувати їх в спільноти, тим краще для нас самих, для власної безпеки, безпеки наших сімей. Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/chomu-vnutrishno-peremishchenyh-osib-vazhlyvo-integruvaty-u-miscevi-gromady....