Економіка

Енергетичні інтереси та економічна безпека України

23.04.2018
img1
Прес-служба МЦПД

Рішення Німеччини та інших країн ЄС щодо дозволу на побудову газогону “Північний потік – 2” знову актуалізувало питання майбутнього газотранспортної системи України та енергетичної безпеки країни у цілому. Попри певні тактичні досягнення (зменшення обсягу споживання російського газу, прийнятне для НАК Нафтогаз рішення Стокгольмського арбітражу тощо), питання стратегії досягнення енергетичної безпеки у цілому залишається одним з найважливіших викликів для національних інтересів України. При цьому, уряд оголосив плани щодо досягнення Україною енергетичної незалежності у 2020 році та щодо стійкого розвитку у 2035 році, але шлях до них залишається розмитим. До того ж реалізація російських проектів альтернативних газогонів може залишити Україну на узбіччі такого важливого елементу економічної діяльності як транзит газу, призвести до значних фінансових та політичних втрат.

Головні цифри та тренди

У 2017 році Газпром на 8,1% наростив експорт газу до Європи, який сягнув 193,6 млрд кубометрів. Всього ж споживання ЄС у 2017 році оцінюється на рівні 560,5 млрд кубометрів газу. Таким чином, ринкова частка «Газпрому» в Європі досягла 34,7%. При цьому, найбільшим ринком залишилася Німеччина, яка імпортувала 53,4 млрд куб. м гасу.

ГТС України у 2017 році забезпечила 44% поставок російського газу в ЄС. Транзит газу через Україну в минулому році склав 93 млрд кубометрів. У порівнянні з обсягами 2016 року, транзит зріс на 13,7%. Це дозволило Україні заробити близько $3 млрд на транзиті російського газу. При умові, що ВВП країни у 2017 році дорівнював $ 110 млрд, то дана сума склала 2,7% від його обсягів.

Разом з тим, у середині січня 2018 року «Газпром» отримав дозвіл від Туреччини на будівництво другої лінії газопроводу «Турецький потік». Трохи пізніше, 26 березня Німеччина дала згоду на будівництво «Північного потоку-2» у Балтійському морі. Російський газовий монополіст також пішов на поступки щодо зміни ціни на газ для ринків Центральної та Східної Європи. Такі дії можуть позитивно вплинути на рішення Європейської комісії щодо врегулювання питання порушення «Газпромом» антимонопольного законодавства на європейських ринках, яке очікується у кінці квітня.

Ці факти свідчать, що, попри складні політичні відносини, у сфері економічного співробітництва і, особливо, енергетики, визначальними залишаються власні інтереси країн-членів ЄС. Побудова нових газогонів, альтернативних українській ГТС, може маргіналізувати роль України у питанні транзиту газу, перетворити у перспективі такий стратегічний національний ресурс як газотранспортна система на груду металу. Для уникнення реалізації такого сценарію потрібні швидкі та ефективні дії, які дозволять зберегти роль і місце вітчизняного газогону у транзиті газу з РФ у країни Європи.

Наслідки російських газових потоків

Проекти «Північний потік-2» і «Турецький потік» передбачають запуск ліній газопроводу, загальна пропускна здатність яких - близько 85 млрд куб. м. газу на рік. З огляду на дані останніх років щодо транзиту через українську ГТС, запуск вищеназваних потоків може забрати близько 90% українського транзиту або близько $ 2,7 млрд прибутку на рік .

Приблизно такі ж цифри озвучені «Нафтогазом», який оцінює фінансові втрати від запуску РФ альтернативних потоків та повної зупинки української ГТС у $3-3,5 млрд доларів.

До того ж, у 2019 році спливає термін діючого контракту з «Газпромом» щодо транзиту газу. Згідно заяви голови російської компанії Олексія Міллера, «Газпром» може зберегти транзит через Україну у обсязі 10-15 млрд куб. м на рік, що складає до 10% її пропускної спроможності і менше 20% нинішнього обсягу транзиту. Для цього, за словами керівника російського монополіста, Україна повинна обґрунтувати «економічну доцільність» нового контракту на транзит.

У свою чергу, українська сторона оголосила, що її основною метою буде збереження транзиту російського газу через територію України після закінчення терміну контракту з «Газпромом». Правда, за яких обсягів і яким чином це планується зробити до цього часу так і не оголошено, хоча Кабінет Міністрів України вже повідомив, що шукає компанію з управління українською газотранспортною системою. Також звучали ідеї, що Україна зможе може додатково завантажити газотранспортну систему за рахунок імпорту або транзиту газу з Румунії, але навряд чи румунський транзит зможе замінити вакуум, створений з огляду на переспрямування нинішніх транзитних потоків.

Додаткові аспекти енергетичних відносин

Окрім достатньо пахмурних перспектив у відносинах з РФ щодо транзиту газу та з огляду на блокаду Донбасу, Україна має вирішити питання й власного забезпечення енергоресурсами та зменшення імпортної залежності від них. Це підтверджується тим, що у 2017 році Україна значно наростила обсяг імпорту природного газу, вугілля та нафтопродуктів. При чому основними країнами з постачання енергоресурсів у 2016-2017 роках була Словаччина, Білорусь і Росія.

Основні енергетичні ресурси: імпорт, експорт, транзит

 

Імпорт, 2017 рік

Зміна імпорту до попереднього року

Експорт, 2017 рік

Зміна експорту до попереднього року

Транзит, 2017 рік

Зміна транзиту до попереднього року

Природний газ

14,6 млрд куб. м

+49%

-

-

93 млрд куб. м

+13,7%

Вугілля

19,777 млн т

+ 26,4%

$105,5 млн

+200%

-

-

Нафтопродукти

9,7 млн т

+11%

0,8 млн т

+100%

16,4 млн т

+1%

Ядерне паливо

$533,4 млн

-2,9%

-

-

-

-

Електроенергія

0,05 млрд кВт на год

-38%

5,2 млрд кВт на год

+37%

1,4 млрд кВт на год

+218%

Джерело: згідно даних Енергетичної митниці та ДФС

З іншої сторони, позитивним для України є розвиток сектору відновлюваної електроенергетики. Зокрема, згідно даних Держенергоефективності, весь обсяг встановлених потужностей у 2016 році досяг 121 МВт, а у 2017 році - 257 МВт. При цьому, тільки у I кварталі 2018 року в Україні було введено в експлуатацію 159,4 МВт потужностей. Загалом, починаючи з 2015 року було інвестовано понад 550 млн євро в «зелену енергетику» і загальна потужність об'єктів відновлюваної електроенергетики нині становить 1,5 ГВт.

Разом з тим, у осяжному майбутньому відновлювальна енергетика не замінить традиційних енергоносіїв і лише запровадження справді ринкових умов у галузі енергетики, які сприятимуть інвестиціям, зростання власного видобутку газу та посилення енергозберігаючих технологій дозволить країні наблизитись до мінімально прийнятних стандартів енергетичної безпеки.

Шляхи балансування енергетичних інтересів

Найближчі завдання перед українським урядом у енергетичній сфері включають:

  • лібералізацію та відкриття енергетичних ринків;
  • збереження транзитної інфраструктури держави, відновлення впевненості зовнішніх партнерів і фінансових організацій у надійності України як транзитної країни;
  • зважену тарифну політику щодо транзиту енергоресурсів і внутрішнього енергоспоживання;
  • виконання умов «Третього енергетичного пакету», а саме щодо відокремлення діяльності НАК «Нафтогаз» з транспортування і розподілу природного газу;
  • «енергетичну євроінтеграцію», синхронізацію енергетичних систем з європейськими ринком (ENTSO-E, ENTSOG);
  • диверсифікацію джерел отримання енергоресурсів;
  • зниження енерговитрат на власне виробництво, підвищення енергоефективності країни;
  • нарощування українського видобутку енергоресурсів;
  • стимулювання альтернативної відновлюваної енергетики.

У найближчій перспективі, Україна має врегулювати питання щодо постачання «Газпромом» 2 млрд 427 млн ​​кубометрів газу на окуповані території Донбасу і виставленого ним рахунку на $1,3 млрд. Також, очікується рішення апеляційного суду округу Свеа (Швеція) щодо спору між «Нафтогазом» та «Газпромом» з приводу $ 2,5 млрд штрафів, нарахованих Стокгольмским арбітражем.

Вирішення вищезазначених питань зможе знівелювати можливі ризики енергетичної та економічної безпеки України. У іншому випадку, Україна ризикує втратити значну частку транзиту, що матиме наслідком чергове підвищення тарифів для населення та перебої у функціонуванні її ГТС.

Але навіть і за таких обставин, є надія, що зростаючий попит ринку Європи і бажання Газпрому постійної збільшувати свою ринкову присутність (про що свідчать дані - у 2012 році його частка сягала лише 26%) можуть частково врятувати Україну від повної втрати ГТС.

Отже, гра у шахи з приводу енергетичних інтересів усіх зацікавлених сторін ще остаточно не завершилась. На користь Україні грає те, що «Газпром» не зможе повністю зупинити транзит газу через її територію. Цьому сприяє зростаючий попит на газ у Європі, завантаженість гілок газопроводів, відносна лояльність сусідів, вигідна інфраструктура української ГТС. Але завдяки тільки цим факторам виграти не можливо.

Тому, для того, щоб забезпечити транзит газу після 2019 року не менш ніж у 40 млрд кубометрів на рік (мінімальний економічно вигідний обсяг) та залучати інвестиції у модернізацію української ГТС уряду необхідно не продовжувати лише риторику протистояння та кормити ілюзію незалежності, а робити конкретні кроки, домовлятися з усіма сторонами та пропонувати альтернативи для досягнення довгострокових цілей, а не короткострокової вигоди.

Інакше важелі впливу можуть остаточно зникнути, а економічна безпека та енергетичні інтереси будуть у черговий раз вирішуватись за рахунок українського населення.

 

Публікації за пріоритетом «Економіка»
Економіка

Українська міграція: чого очікувати сусідам?

Еміграція стала однією з основних тенденцій та проблем України останнього часу. Таке явище стало наслідком внутрішніх труднощів у країні та браку віри у покращення економічних перспектив. До того ж, українські мігранти впливають й на сусідні країни, через що можуть виникнути асиметрії на їх ринках праці та мати місце інші негативні наслідки. Тому виникає необхідність оцінити масштаби міграції української робочої сили та перспективи такого процесу як для України, так і для «приймаючих» країн. Аналіз ситуації Згідно з останньою інформацією від Держстату за 2015-2017 роки, кількість трудових мігрантів досягла кількості 1,303 млн. чоловік. Частка трудових мігрантів в загальній чисельності населення - 4,5%. У порівнянні з 2010-2012 роками цей показник збільшився на майже на 10%. Основні країни по «імпорту» нашої робочої сили є Польща (38,9%), Російська Федерація (26,3%), Італія (11,3%), Чеська Республіка (9,4%). В основному, виїжджають кадри з професійно-технічною освітою (33,9%), повною загальною середньою (30,1%) освітою. Повну вищу ж освіту мають 16,4%. З них, працювали згідно з отриманої кваліфікації - 26,8%; в іншій сфері, ніж отримана кваліфікація - 29,5%; на роботі, що не потребувала кваліфікації - 36,1%. Видно, що відсоток низькокваліфікованої праці досить високий - країни «заповнювали» ніші низькокваліфікованої праці українськими кадрами: 41,6% працевлаштовані у найпростішіх професіях. У інших професіях відсоток працевлаштування досить низький (виняток: кваліфіковані робітники з інструментом - 25,9%). Слід зазначити, що дані Держстат призводить на основі вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань трудової міграції, тому вони можуть відрізнятися від реального стану справ. Що нам загрожує? Наростання масштабів трудової міграції матиме наступні наслідки: Для України Для приймаючих країн Негативні наслідки: Негативні наслідки: · галузеві асиметрії ринку праці, зміна балансу висококваліфікованих і низькокваліфікованих кадрів · «подорожчання» внутрішнього ринку праці · імпорт трудових ресурсів з-за кордону · додаткові витрати держави на підготовку нових фахівців · відбувається «старіння» нації · зниження темпів виробництва в країні · посилюється конкуренція з місцевим населенням · збільшується вірогідність зростання безробіття · можуть виникати конфлікти, крос-культурні непорозуміння · наростає ризик нелегальної міграції · місцева робоча сила починає шукати роботу в іншій країні, виникають асиметрії ринку Позитивні наслідки: Позитивні наслідки: · збільшення грошових переказів від трудових мігрантів · скорочення безробіття на внутрішньому ринку · частина робочої сили повертається з новими знаннями та досвідом · притік мігрантів заповнює незатребувані робочі місця · мігранти не потребують навчання · «імпортована» робоча сила пришвидшує розвиток економіки · іноземні працівники знижують середньоринкову вартість оплати праці · мігранти стимулюють споживчий попит   В умовах недостатнього зростання виробництва та існування безробіття, еміграція не створює значних загроз. Відповідно, нинішній дефіцит кадрів в Україні через еміграцію поки-що має докритичний характер: • зараз спостерігається перенасичення ринку праці через недостатнє зростання української економіки (відповідно, невеликої пропозиції робочих місць). • значна кількість мігрантів - це жителі східних областей, зокрема з територій АТО, яким український ринок і держава не можуть забезпечити необхідну зайнятість. • частка емігрантів, які на постійній основі виїхали з України, покривається іммігрантами. Зокрема, згідно Державної міграційної служби України, станом на кінець 2017 року на обліку перебуває 264 732 іммігрантів. • незважаючи на те, що масштаби міграції досить великі (навіть за офіційними даними), необхідно зауважити, що вона має сезонний характер. Частка трудових емігрантів в загальній чисельності населення - менше 5%. Згідно Держстату, частка трудових мігрантів, які повернулися в Україну складає 43,2%, частка короткострокових трудових мігрантів - 48,5%, працівників-емігрантів - 8,3%. При цьому, хоча грошові надходження від мігрантів тільки частково покривають втрати нашої економіки через відтік працездатних громадян, але за ситуації, що склалася, нинішні перекази мігрантів навіть перевищують прямі іноземні інвестиції в доларовому еквіваленті. Згідно НБУ, обсяг грошових переказів в Україну в 2017 році скоротився на 4,4%, але при цьому склав майже 2,378 млрд доларів. З іншого боку, в основному хоч сезонно і виїжджає низькокваліфікована робоча сила, але і присутній достатній відсоток висококваліфікованих емігрантів. Така ситуація погіршує асиметрії українського ринку праці і є дійсно критичною. Відповідно на даний момент загрозою для української економіки є відтік висококваліфікованих співробітників. Продовження виїзду кадрів іншої кваліфікації у довгостроковій перспективі також вдарить по економічній безпеці країни. Навіть сьогодні у галузях України, які найбільш динамічно розвиваються (де відкрито найбільшу кількість вакансій і де довго їх не можуть закрити відповідними кадрами), відчувається дефіцит співробітників. Зараз активно Україні потрібні технічні службовці, керівники, менеджери (управителі), кваліфіковані робітники з інструментом, робітники з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин. Найбільша кількість відкритих вакансій у продажах і закупівлях, сфері обслуговування, робітничих спеціальностях і виробництві. У свою чергу, відтік молодого покоління, старіння нації і зменшення кількості економічно активного населення (майже на 6%) - це у послаблення передумов (ресурсів) для майбутнього швидкого економічного зростання. При цьому, зростати українській економіці необхідно динамічніше, зважаючи на обраний курс на зближення з країнами ЄС. Але економічний розрив з ними щорічно лише збільшується. Таким чином, розірвати замкнуте коло «браку економічних перспектив та міграції» важко і буде ще складніше. Чи є вихід? Відповідно до Держстату, мінімальну заробітну плату та близьку до неї отримує зараз близько 40% співробітників (мінімальну зарплату формально отримують до 10% штатних співробітників). У підтвердження, близько 46,2% від загального числа домогосподарств країни в 2017 році отримували субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг - це на 10,3% більше, ніж у 2016 році. Відповідно, це є деякою характеристикою ситуації із заробітками в Україні. Цьому сприяють як особисті якості людини, які впливають на її професійні досягнення, так і встановлені "традиції" з боку роботодавця: невиконання / відсутність норм соціальної корпоративної відповідальності, бажання заощадити, недоплатити, швидко заробити і невелика частина на оплату праці саме співробітника в ціні товару/послуги. Таким чином, крім базових, задовольнити інші потреби стає неможливо. Зважаючи на це, більші зарплати, зокрема в сусідніх країнах, стимулюють виїзд українського трудового ресурсу. До того ж, зарубіжні компанії та країни зацікавлені в залученні іноземних, особливо висококваліфікованих кадрів, - адже на їх підготовку вони не витрачають грошей. При цьому, великих змін на ринку праці та процесах міграції не передбачається: збережуться всі ті ж тенденції. Темпи відтоку кадрів з України будуть залежати від економічних (в основному від заробітної плати та купівельної спроможності гривні) та неекономічних факторів (соціальні, культурні, безпекові фактори тощо). Визначальними будуть фінансовий стан громадян, їхні потреби, політика сусідніх країн щодо працевлаштування тощо. Іншими словами, в реаліях України, лише економічні стимули здатні затримувати кадри на її території. Відповідно до коментаря НБУ, трудова міграція буде рости кілька років до того, як зарплати підвищаться до необхідного рівня. При цьому, необхідно відзначити, що зростання номінальної заробітної в Україні платні значно обганяє реальну: її необхідний рівень буде складно досягти у найближчому майбутньому. Зважаючи  на зростаючу кількість українських мігрантів та на можливість посилення негативних наслідків не тільки для України, але й для приймаючих країн, слід звернути увагу на наступне: • Ідея підписання двосторонніх угод про працю та мігрантів має великий потенціал, беручи до уваги диверсифікацію можливостей та досвід. Крім того, це, ймовірно, зменшить кількість "неконтрольованої" міграції і таким чином, країни будуть "готові" до змін на ринку праці та потоків робочої сили. • В сучасних умовах, враховуючи основні статті витрат бюджету України, ринок праці та його підтримка залишаються без уваги. Тому необхідна чітка стратегія держави, в т.ч. і щодо стимулювання та підтримки економічно активного населення, створення цільових програм розвитку країни, бізнесу, забезпечення спеціалістів та підготовки необхідних кадрів. • Орієнтація на продукцію з більшою доданою вартістю, подальше забезпечення економічного зростання та стимулювання підвищення заробітної плати згідно темпів економічного зростання, збільшенням частки праці у вартості продукції, подальше впровадження практик корпоративної соціальної відповідальності, забезпечення «білих» заробітних плат, соціальних пакетів, перекваліфікації тощо. У довгостроковій перспективі, стабілізація ситуації та безкризовий розвиток дозволять молодим фахівцям і трудовим ресурсам відчувати впевненість у своїй країні та її підтримку, що призведе до уповільнення відтоку кадрів і до уникнення прояву негативних наслідків для країн-сусідів України. Але на жаль, на даний момент дієвої стратегії і співпраці з трудової міграції немає. Замість цього з української сторони поки лунають тільки розмови і відбувається активна підготовка до виборів.  

Єгор Киян
17.09.2018
Економіка

Місія МВФ в Україні: чи вдасться досягти компромісу?

 У кінці серпня на сайті Міністерства фінансів з'явилося два повідомлення. В одному із них зазначалося, що в період з 6 по 19 вересня в Україну прибуде місія МВФ "для обговорення останніх економічних подій, економічної політики та подальших кроків". Інше - що відомство провело приватне розміщення короткострокових облігацій зовнішньої державної позики з терміном погашення у 2019 році на $ 725 млн.  "Найчастіше приватні розміщення здійснюють при проблемах з державними фінансами: назріваючих дефіцити бюджетів, асиметрій і т. д.", - пояснює Єгор Киян, експерт з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень. Він зазначає, що влада може вдаватися до подібних розміщень і в разі бурхливого розвитку економіки, коли одночасно запускається велика кількість проектів і під них не вистачає коштів. Однак це не про Україну. Економіка нашої країни відповідно до прогнозів за підсумками 2018 року зросте на 3-3,5%. Сам по собі цей показник виглядає не так вже й погано. Але з огляду на глибину кризи, проривом цей темп зростання не назвеш. Деталі у статті видання Фокус: https://focus.ua/economics/406141/

Економіка

Контроль державних фінансів: МЦПД шукає регіональних антикорупційних активістів

Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) запрошує до співпраці активістів, представників громадських організацій зацікавлених у проведенні антикорупційних розслідувань в рамках проекту «Громадський контроль за використанням державних фінансів на місцевому рівні» за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Метою проекту є стимулювання участі громадян у процесі контролю за використанням державних фінансів на регіональному рівні. Розслідування будуть проводитись у таких областях: Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Київська, Кіровоградська, Львівська, Одеська, Сумська, Харківська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька. Вимоги до регіональних партнерів: - Досвід у проведенні антикорупційних розслідувань; - Налагодження співпраці з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та ЗМІ; - Підготовка ґрунтовного розслідування щодо зловживань у сфері державних фінансів; - Організація публічних заходів в рамках проекту (прес-конференції, круглі столи); - Поширення знань та інформації про перебіг та заходи проекту. Зі свого боку гарантуємо необхідне додаткове навчання та достойну оплату праці. Для участі у проекті просимо Вас надсилати мотиваційний лист та резюме на електронну адресу press@icps.com.ua до 15 вересня.

Економіка

Головні економічні тренди першого півріччя 2018 року - макроекономічний прогноз МЦПД

Міжнародний центр перспективних досліджень підготував чергову аналітичну публікацію «Економічний аналіз і актуальні тенденції» за липень 2018 року. Вона містить детальний аналіз показників виробничого сектору, цін, фінансового ринку та прогноз на 2018-2020 роки. Згідно представленого у ній матеріалу, кінець 1 півріччя 2018 року характеризувався такими трендами: · Національний банк України підвищив облікову ставку до 17,5% через швидке зростання споживчого попиту, відплив капіталу з ринків, що формуються, затримку у виконанні вимог МВФ та інфляційні очікування. · Споживча інфляція була нульовою другий місяць поспіль. · Річне зростання споживчих цін уповільнилося до 9,9%. · Динаміка світових цін на продовольчі товари змінилася. Ціни на зернові культури та молочні продукти знизилися, а на цукор – підвищилися. У прогнозній частині зазначається, що у другому півріччі 2018 року на розвиток української економіки впливатимуть наступні фактори: · Ризик неотримання фінансування МВФ зменшився через ухвалені необхідні поправки до Закону про Антикорупційний суд. Проте затягування виконання інших вимог призводить до відтермінування отримання траншу. · Зовнішні умови для розвитку української економіки погіршилися внаслідок запровадження заходів для обмеження міжнародної торгівлі найбільшими економіками світу, зокрема зі сторони ЄС та США. Основні ж показники Ви можете знайти на рисунку.   Матеріал доступний як українською, так і англійською мовами. Звертайтесь для отримання більш детальної інформації, замовлення, попереднього перегляду випуску і ознайомлення з умовами підписки: e-mail: office@icps.com.ua тел. (044) 253-22-29, (068) 831-94-69

Економіка

Нацбанк Смолія: політ нормальний, по курсу очікується незначна турбулентність

Яків Смолій став очільником НБУ майже півроку тому – 15 березня 2018 року. Звісно, за такий короткий проміжок про досягнення говорити зарано, але є можливість проаналізувати основні тренди: чи нинішня політика НБУ дозволить пережити обіцяне урядом підвищення зарплат, майбутні виплати по зовнішнім боргам та обіцянки політиків на фоні чергових виборів президента? Економічні виклики Нинішні умови розвитку країни хоч і кращі у порівнянні з минулорічними, але тем не менше все ще існує ряд негативних факторів, які тиснуть на стабільність гривні. По-перше, відчувається значний інфляційний тиск. Хоч НБУ і констатує, що він забезпечений зростанням споживчого попиту, але слід відмітити надмірну монополізацію українських ринків. Підвищення цін на товари і послуги в регіонах України відбувається не ринковими методами і без доцільного економічного обґрунтування. У першу чергу це стосується підприємств та організацій енергетичного, паливного, комунального та транспортного сектору. По-друге, такі фактори як торгівельні війни та турбулентність на зовнішніх ринках, політика уряду США щодо посилення долару, жорстка монетарна політика та підвищення процентних ставок розвинутих країн, що призвела до та відтоку капіталу з країн, що розвиваються, і до зниження інтересів інвесторів до таких країн також є несприятливими для української гривні. Останнім, але не менш значним фактором впливу є відносини з МВФ. Незважаючи на зроблені кроки у напрямку виконання вимог меморандуму, у т.ч. числі і завдяки політиці НБУ, залишається ряд невирішених питань. Звісно, необхідно розуміти, що $1 млрд не врятує українську економіку, але в умовах нашої сьогоднішньої про-європейської парадигми розвитку, значно додасть упевненості нашим західним партнерам. Незважаючи на вище перелічені фактори, НБУ вдалося втримати курс української гривні, і навіть добитися нещодавнього його укріплення. В чому ж секрет такого успіху? Що було зроблено? З основного, що можна виокремити за останні півроку діяльності НБУ, це заходи спрямовані на: · Підтримку інфляційної стабільності та особливості розрахунку валютного курсу. Зокрема була поступово підвищена облікова ставка до 17,5% річних і переглянута методика розрахунку офіційного курсу гривні до долара США та час його оприлюднення. · Розширення можливостей розвитку економіки завдяки підтримці проектів по відновленню кредитування, закону "Про валюту і валютні операції", дозволу місцевим органам влади розміщувати облігації на фондовій біржі. · Спрощення проведення деяких операцій та збільшення прозорості банківської системи як такої завдяки новим вимогам до організації системи управління ризиками в банках, оприлюдненню даних про складові та достатність капіталу банків, вдосконаленню порядку видачі та використання індивідуальних валютних ліцензій тощо. Частково ця діяльність перекликається із презентованою Стратегією Національного банку України. Хоч вона і носить дещо декларативний характер, але краще прагнути досягти якісь цілі (хоч деякі відверто недосяжні), чим нічого не мати за мету. Відносний успіх політики НБУ підтверджується обсягом міжнародних резервів ($17,7 млрд за підсумками липня 2018 року), уповільненням споживчої інфляції (до 8,9% у річному вимірі) та стабільністю гривні. Додатково, згідно інформації від НБУ, нині банківський сектор став і залишається прибутковим, продовжується активне кредитування населення, ділові очікування бізнесу сягнули найвищого рівня з середини 2011 року. Виходить, відбулися і значні законодавчі зміни, і розширилися можливості для економіки, і жорсткішою стала монетарна політика. Але при цьому, гривня ніяк «інфляційно» не постраждала. Чому? Тому що НБУ вдалося уміло дотримуватися принципу "Працює? Не чіпай!". Навіть за значних законодавчих змін, різного роду пресингу, їм вдалося захистити економічні інтереси країни і дотримуватися певної традиційності при прийнятті рішень. Наприклад, навіть після прийняття закону "Про валюту і валютні операції", який мав похитнути курс гривні, НБУ вчасно подовжив вимогу до обов’язкового продажу надходжень валюти у розмірі 50%. Також позитивним є його відносно виважена політика щодо російських банків в Україні, що дозволила запобігти фінансовій паніці. Традиційною залишилась і політика підтримки національного курсу гривні. Така стабільність і прогнозованість рішень НБУ позитивно вплинула на очікування основних гравців ринку, що мало результатом відносне укріплення курсу гривні та зростання перспектив отримання наступного траншу МВФ. На що звернути увагу Основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Але необхідно розуміти що її стабільність залежить від багатьох факторів, в тому числі і від злагодженої співпраці її основних законодавчих, виконавчих і судових органів. На жаль, на фоні передвиборчої турбулентності, напруженості відносин з РФ та інших факторів, у майбутньому незалежність рішень НБУ та його репутація може стати під питанням. Ризики для НБУ будуть також збільшуватися і ближче до платежів по зовнішніх боргах. За наявною інформацією всередині МВФ вже прийнято “політичне рішення” підтримати виділення Україні наступного траншу до кінця осені. Компроміс щодо підвищення газових тарифів, запропонований урядом, є прийнятним для Фонду, питання збалансованості бюджету є завжди відносним – що таке незбалансований і яким має бути збалансований бюджет. Поза формальними питаннями на порідку денному відносин з МВФ є ще й інші, які не вписують у Меморандум. Цього разу це прийняття нового закону про вибори, але навіть якщо українська влада і не піде на цей революційний крок, кредитні кошти МВФ, а за ними – і ЄС будуть виділені. Оскільки дозволити на радість Росії падіння гривні і внутрішньополітичні катаклізми напередодні виборів в Україні у Вашингтоні не планують – навіть якщо нинішня влада  в Києві далека від іміджу реформаторів-антикорупціонерів, який би хотіли бачити за океном. Тому обмінний курс гривні, який зараз турбує українців, утримається до кінця року в розумних межах – 28 чи навіть 29 гривень за долар. Якщо звичайно, не трапиться сюрпризів... Варто відмітити, що нині частково страждає соціальна спрямованість рішень НБУ. В цьому аспекті згадаємо вимушене нещодавнє скасування реєстрації платіжних систем "WebMoney.UA" та "TYME" (коли користувачі систем не мали змоги вивести свої кошти), і відсутністю інших альтернатив платіжних систем, зокрема таких як Paypal. Тим не менше, здається, що на даному етапі відносна політика невтручання є найкращим виходом з ситуації. Подальша ж стабільність гривні навряд чи буде здатна «керуватися» лише обліковою ставкою, впровадження закону "Про валюту і валютні операції" також набиратиме обертів та й зовнішні виплати збільшуватимуться разом з напругою на зовнішніх товарних та фінансових ринках. Тут вже «традиційність» рішень малоймовірно допоможе і у майбутньому НБУ доцільно буде переглянути свій поки що успішний підхід "Працює? Не чіпай!".

Єгор Киян
14.08.2018
Економіка

ProZorro працює. Скільки коштів заощадила система державних закупівель?

За два роки існування система електронних закупівель ProZorro зекономила державі понад 52 млрд грн. За цей період через неї пройшло близько 2 млн тендерів, повідомив перший заступник міністра економічного розвитку в Україні Максим Нєфьодов. Про це – у сюжеті Радіо НВ. За його словами, проект показав, що економічна діяльність без корупції в Україні можлива. Прем'єр-міністр країни Володимир Гройсман назвав ProZorro один із найголовніших етапів подолання корупції в державі.  Електронна торговельна система ProZorro, створена за ініціативою Мінекономрозвитку, Transparency International Ukraine, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку і українських електронних майданчиків. У грудні 2015 року система ProZorro була переведена на баланс держпідприємства Зовнішторгвидав. Пізніше його перейменували на ДВ ProZorro. Зараз усі державні закупівлі в обов'язковому порядку проходять через цю систему. Згідно із законом про держзакупівлі, придбання на суму, що перевищує 200 тис. грн. для товарів і послуг та 1,5 млн для виконання робіт повинні проходити відкриті тендери у ProZorro. Система отримала кілька престижних міжнародних премій, як найбільш інноваційних продукт у сфері державних закупівель. У 2016 році вона отримала відразу три нагороди міжнародного рівня - World Procurment Awards 2016, Open Government Awards 2016 і Davos Awards 2017. Система показала себе ефективною в Україні, її аналоги намагаються впровадити в країнах заходу, заявив експерт з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян.  Деталі у статті NV.ua https://nv.ua/ukr/ukraine/events/-prozorro-pratsjuje-skilki-koshtiv-zaoshchadila-sistema-derzhavnikh-zakupivel--2486467.html