Економіка

Фінансова прозорість об'єднаних територіальних громад. Як позначилася на місцевому розвитку?

15.09.2017
img1
Прес-служба МЦПД

Круглий стіл в рамках проекту «Фінансова прозорість об'єднаних громад», що спрямований на підвищення економічної спроможності об'єднаних громад і ефективнішого вирішення питань місцевого розвитку. Проект реалізовувався за підтримки Посольства Королівства Нідерландів.

Під час заходу експерти оцінили якість політичних рішень, ухвалених у рамках реформи децентралізації, та поінформувати суспільство і зацікавлені сторони щодо проміжних результатів реформи; виявити слабкі місця та недоліки в процесі фінансового забезпечення створених ОТГ.

«На наступні три бюджетні періоди — до 2020 року — держава планує надавати підтримку ОТГ у вигляді тієї ж субвенції на розвиток інфраструктури. А також ОТГ можуть активно зараз долучатися до використання Державного фонду регіонального розвитку і мають право отримувати субвенцію на соціально-економічний розвиток», - додала Тетяна Овчаренко – експерт з питань бюджету та управління.  Також зазначила, що семінари в рамках проекту, проведені в 24 регіонах, показали, що обізнаність громадян з цього питання залишається низькою. Дуже багато питань виникає на місцях і стосовно законодавства, і стосовно його застосування, і стосовно тих прав і обов'язків, які отримують громади, набувши статусу об'єднаної територіальної громади. 

«В новостворених громадах виникали конкретні запитання, зокрема, як використовується освітня чи медична субвенція, хто її використовує і яким чином. Це говорить про те, що питання потребує подальшого розвитку, і треба працювати в плані фінансової обізнаності керівників і фахівців, а також громадян об'єднаних територіальних громад», - підкреслила Овчаренко.

Публікації за пріоритетом «Економіка»
Економіка

Вісник регіональної прозорості. Випуск 5

Презентуємо вже п’ятий випуск аналітично-інформаційного продукту Міжнародного центру перспективних досліджень – ​«Вісник регіональної прозорості», який розроблено в рамках реалізації проекту «Транспарентність, фінансове здоров’я та конкурентоспроможність місцевого самоврядування в Україні», що реалізується МЦПД та словацькою недержавною неприбутковою організацією INEKO за фінансової підтримки Посольства США в Україні.  У віснику ви зможете ознайомитися з напрацюваннями Проекту та його перебігом, а також з різноманітними матеріалами, присвяченими підвищенню прозорості, фінансової спроможності та конкурентоспроможності місцевих органів влади, а також питаннями, пов’язаними з висвітленням реформи децентралізації.  Над змістом працюють регіональні координатори МЦПД, зокрема у цьому випуску пропонуємо матеріали, що стосуються: Скільки хмельничанам обходиться висвітлення своєї діяльності міськрадою? Скандали, бійки та порушення закону: як одеські депутати голосували за отримання мільярдного кредиту Допорогові мільйони підрядників у Чернівцях або як виконати роботи без працівників Виконком Івано-Франківської міськради готовий удвічі переплатити ФОПу за комп’ютерні сервери Питання стосовно досягнення прозорості місцевого бюджету Подробиці у віснику: /assets/uploads/images/images/eu/nl_05_10_17_1_.pdf

Економіка

Які нові можливості для експорту в ЄС?

1 жовтня набули чинності додаткові торговельні преференції ЄС для України. Коментує експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян в ефірі Громадського радіо.  Любомир Ференс: Що таке торговельні преференції ЄС для України? Чи є вони плюсом для нас? Єгор Киян: Торговельні преференції є плюсом для України. Це позбавлення при експорті митного очищення певних товарів, що підвищує конкурентоспроможність українських товарів на європейському ринку. Андрій Куликов: Наскільки незвичні ці преференції? Коли я вперше прочитав і сказав Любомиру про намір зробити ефір на цю тему, один зі співробітників сказав, що у цьому немає нічого несподіваного, це звичайна акція. Єгор Киян: Преференції надавалися і раніше, але особливість цього разу полягає у тому, що вони закріплені на три роки. Вони передбачають перспективу. Зазвичай вони бувають на коротший період і містять певні домовленості. Деталі за посиланням: https://hromadskeradio.org/programs/hromadska-hvylya/novi-eksportni-kvoty-mozhut-buty-shvydko-vycherpani-kyyan

Економіка

П’ЯТИЙ ТРАНШ МВФ ДЛЯ УКРАЇНИ: РЕФОРМИ ЧИ ЗАСТІЙ?

Україна співпрацює з МВФ за програмою ЕFF з березня 2015 року. Вона розрахована на 4 роки з обсягом фінансування 17,5 млрд дол. Але кожний транш МВФ супроводжується проблемою політичної консолідації щодо необхідності реформ для отримання траншу, що призводить до затяжного процесу отримання кредитних коштів. Виключенням не є і нинішня ситуація, зокрема щодо нагальних, з точки зору МВФ, питань прийняття пенсійної, медичної та інших важливих реформ. Визначити чи може Україна отримати наступний транш має місія МВФ, яка прибуде до країни у жовтні. Вимоги МВФ Після Майдану Україна взяла на себе обов’язки щодо проведення реформ. При цьому, МВФ залишився єдиним засобом тиску щодо їх проведення. Нині ж Україна вступає у період політичної турбулентності і у МВФ залишається останній шанс на пришвидшення реформ у ній. Надалі у передвиборчий період реформи можуть «заморозитись» і будуть проводитись лише у інтересах певних політичних сил з метою збільшення частки електорату. Зважаючи на це, вимога реформ для отримання траншу від МВФ була чітко окреслена під час перебування 12-14 вересня у Києві заступника директора МВФ Девіда Ліптона. Він наголосив, що остаточне ж погодження умов надання траншу відбудеться у найближчі місяці. Якщо буде прийняте рішення щодо позитивного виконання реформ, місія може рекомендувати Раді директорів МВФ надання кредиту. Коментуючи перебіг четвертого перегляду програми у рамках механізму розширеного фінансування (EFF), представники МВФ відзначають наступні необхідні сфери для доопрацювання: Пенсійна реформа, проект якої обговорювався з МВФ. Виконання саме цієї вимоги як ключової може дозволити Україні отримати кредит; Основні напрямки та показники державного бюджету на 2018, який затверджений в Кабміні і зареєстрований у Верховній Раді; Особливості впровадження освітньої та медичної реформи; Прискорення приватизації в Україні; Боротьба з корупцією в Україні - створення антикорупційного суду; Дотримання цільових показників фіскальної та енергетичної політики, передбаченими програмою МВФ; Земельна реформа, яка наразі є відтермінованою у часі. Фактори впливу На позицію України в переговорному процесі з МВФ будуть впливати наступні фактори: Економічні фактори: Обсяг золотовалютних резервів на початок вересня складає $ 18,035 млрд. Такий обсяг резервів покриває 3,6 місяця майбутнього імпорту (при необхідному мінімумі у 3 місяці) і, за інформацією від НБУ, є достатнім для виконання зобов'язань України і поточних операцій уряду та Національного банку. Але чисті міжнародні резерви складають всього лише $ 5,431 млрд. Всі інші кошти – це залучені кредити, зокрема від МВФ. До кінця поточного року Україна повинна виплатити в рахунок погашення зовнішнього боргу $ 1,1 млрд і обслуговування - $ 1,47 млрд. Зокрема, 4 серпня 2017 Україна вже виплатила МВФ 448,7 млн доларів за програмою Stand by від 2014 року. На виплату держборгу в новому році передбачено спрямувати 118 млрд гривень відповідно до проекту бюджету 2018 при закладеному середньому курсі долара - 29,3 грн. Графік же виплат на наступні роки виглядає наступним чином: Рік Державний борг, млрд $ Виплати Обслуговування У т.ч. борг перед МВФ 2018 2,05 1,52 1,455 2019 4,729 1,74 1,089 2020 5 1,89 0,479 2021 3,93 2,42 0,479 2022 3,08 2,37 0,479 При цьому, Національний банк України зберігає прогноз зростання міжнародних резервів до $ 20 млрд на кінець поточного року завдяки надходженню $ 2 млрд від Міжнародного валютного фонду. Додатково прогноз зростання міжнародних резервів враховує можливе отримання $600 млн від Євросоюзу. Також Україна розраховує залучити на зовнішніх ринках запозичень приблизно 2 млрд доларів в 2018 році і стільки ж в 2019 році. Отже, у найближчі 5 років Україні необхідно буде повернути 30 млрд доларів старих боргів, що може значно позначитись на стабільності національної валюти. Новий кредит МВФ дозволить реструктурувати зобов’язання і зменшити навантаження на бюджет. Тому Мінфін сподівається на два транші від МВФ до кінця року. Політичні фактори: «Дешевизна» кредитів МВФ для інтересів України як держави контрастує з їх «дороговизною» у плані політичних і економічних рішень для інтересів українського населення. Про це свідчить вже четверта спроба провести пенсійну реформу. Основною проблемою є те, що хоча МВФ і вимагає забезпечити гідний рівень виплат по пенсіям, ним наголошується про необхідність більш пізнього виходу на пенсію. В рамках пенсійної реформи ця вимога може бути імплементована завдяки пунктам пенсійного законопроекту, що стосуються 25-ти років страхового стажу у 2018 році і його поступового збільшення до 35 років впродовж 10 років. Вищезгадана особливість пенсійної реформи викликає протистояння між різними політичними силами. З іншої сторони, законопроект може бути прийнятий через проголошення підняття рівня пенсій, бо це надає електоральну перевагу. При цьому, МВФ поки що незадоволений ручним управлінням розміром пенсій, тобто їх нечутливістю до реального рівня інфляції. Крім цього, в основній провладній політичній силі БПП немає спільної єдиної позиції щодо медичної реформи, що значно ускладнює її прийняття. Питання медичної реформи також стосується і представників бізнесу, які через афілійовані політичні партії будуть намагатись пролобіювати власні інтереси у цій сфері. Додатковим фактором впливу на перспективи співпраці з МВФ є те, що уряд веде переговори з МВФ з приводу ціни на газ для населення з метою недопущення його подорожчання. При цьому, МВФ наголошує, що Україна повинна зберегти ринкові механізми ціноутворення на енергоресурси. Отже, політичні сили з метою консолідації електорату під приводом захисту населення від зависоких тарифів або від політики «затягування поясів» можуть провалити «маяки» реформ та відмовитись від співпраці з МВФ. Сигналом вищезгаданого також може слугувати заява міністра фінансів Олександра Данилюка, який має надію, що шоста програма з МВФ стане останньою. Ця теза може мати на меті заспокоїти населення щодо перспектив продовження співпраці з МВФ та прийняття соціально (і електорально) невигідних рішень. Критичні ж настрої населення щодо співпраці України з МВФ можуть зірвати проведення реформ. Репутаційні фактори: Кабінет Міністрів у проекті державного бюджету на 2018 рік поки що не передбачив виплату Росії $3 млрд у справі про євробонди, відомій як «борг Януковича». При цьому, дійсно існує ризик необхідності сплати цих зобов’язань у повному обсязі, зважаючи на той факт, що Високий суд Лондона не прийняв аргументів, поданих українською стороною щодо політичного тиску Росії на Україну і схвалив прискорений розгляд цього позову. Тому, разом з невизначеністю щодо майбутнього рішення Стокгольмського арбітражу у спорі між «Газпромом» та «Нафтогазом», можлива перспектива додаткових виплат не грає на руку українському уряду. Подальші ж рішення України з приводу цих питань цілком можуть вплинути на майбутню співпрацю з МВФ, іншими організаціями та інвесторами, оскільки вони слугують маяком щодо виконання державою своїх зобов’язань. Можливі сценарії Можливими є наступні сценарії щодо отримання траншу МВФ: Позитивний: Україна здійснить ключові реформи і транш буде виділений впродовж 4-5 місяців. Кошти надійдуть задля стабілізації макроекономічної ситуації, яка, при правильних діях держави, у майбутньому може призвести до економічного зростання. Базовий: Системні переговори з МВФ можуть затягнутися на тривалий період часу і не приносити плідних результатів. Транш буде відстрочений. Негативний: З огляду на політичну турбулентність реформи не будуть проведені і співпраця з МВФ буде припинена. У цьому випадку, у короткостроковій перспективі, загрози погіршення макроекономічної ситуації немає, оскільки наразі є достатній обсяг золотовалютних резервів. Але є ризик того, що основні інвестори можуть припинити співпрацю з Україною через неможливість виконання нею взятих зобов’язань. Таким чином, нині необхідність виділення чергового траншу МВФ лежить радше не у економічній сфері, а стосується питання політичної волі щодо здійснення реформ. При цьому, МВФ необхідно продовжувати виступати стимулом для їх проведення. У майбутньому ж Україні необхідно буде провести земельну реформу, вдосконалити управління державними підприємствами та продовжити очищення банківської системи. Для активізації як перелічених, так й інших напрямків співпраці, МВФ має підвищити свої ставки: надавати більші стимули у разі прийняття реформ, або дати зрозуміти можливі наслідки їх неприйняття. Системний же перелік нових вимог щодо реформ від МВФ також міг би бути стимулом пришвидшення вищезгаданих процесів. До того ж, Україна не може дозволити собі «вільне плавання», з огляду на свою залежність від існуючої конфронтаційної парадигми розвитку. У іншому разі вона ризикує втратити політичну та економічну підтримку на міжнародній арені, нівелюється весь сенс сформованих дипломатичних відносин і проведених реформ.    

Економіка

Економіка України в першому півріччі 2017 року: фактори динаміки та перспективи розвитку

  Валовий внутрішній продукт України в січні-червні 2017 року зріс на 2,5%, а інфляція склала 7,6%. Позитивними  факторами,  що визначали динаміку економіку України в першому півріччі цього року були відновлення внутрішнього  та інвестиційного попиту  на фоні покращення споживчих очікувань. Ключовим негативним фактором став остаточний розрив економічних відносин з неконтрольованими територіями на Сході України,  що негативно відобразилось на динаміці промисловості. В другій половині 2017 року очікується гальмування зростання економіки за рахунок очікування більш низького урожаю та негативного кумулятивного впливу через припинення торгівлі з неконтрольованими територіями. Незважаючи на позитивну динаміку ВВП в цілому,  промисловість України у першому півріччі 2017 продемонструвала хоча й незначну, але все-таки негативнудинаміку. Обсяг промислового виробництва зменшився на 0,4% р/р: у добувній промисловості та енергетичному секторі випуск упав на 6% та 5,6% відповідно, а в переробній промисловості відбулося зростання на 3,6%.  У сільському господарстві обсяг виробництва зменшився на 2,1%. У рослинництві відбулося падіння на 8,5%, а в тваринництві – скорочення склало 0,9% р/р .   Через несприятливу погоду навесні та на початку літа урожайність озимої пшениці була набагато нижчою, ніж торік – на 1 липня вона становила 33,4 ц/га (-12,3% р/р). Урожайність пшениці була низькою у південних та центральних областях, які постраждали від посухи. Відносно висока врожайність була в Одеській області – 55,8 ц/га та західних областях. У першому півріччі   позитивну динаміку продемонстрував  оптовий товарообіг  (+ 1,5% р/р ) , а   вантажообіг зріс на 9,1% р/р.  Знаковим стало зростання в будівництві  - на  24,6% р/р. Обсяг будівництва будівельних споруд збільшився на 28,7%, нежитлових будівель – на 27,3%. Темпи зростання в цих двох секторах були найвищими з початку року. Обсяг будівництва житлових будівель зріс на 16,5% – більшими темпами, ніж за п’ять місяців року, але меншими, ніж у першому кварталі Великі і середні підприємства України в січні-червні 2017 року отримали 186,3 мільярда гривень прибутку до оподаткування, що в 3 рази вище показника за аналогічний період попереднього року на рівні 62,9 мільярда гривень. Частка збиткових підприємств в Україні за підсумками січня-червня 2017 року знизилася до 31,2% з 34,6% роком раніше. У першому півріччі 2017 року ключову роль у розвитку економіки відігравали відновлення внутрішнього попиту та події на сході країни. Припинення торгівлі з ОРДЛО  та захоплення низки підприємств у середині кварталу очікувано мали негативний вплив на темпи економічного зростання. Разом з тим, підтримку економіці на початку 2017 року надали приватне споживання завдяки відновленню зростання реальних доходів населення і подальше зростання інвестицій високими темпами. У I кварталі 2017 року зростання номінальних доходів населення суттєво прискорилося  за рахунок їх найбільших складових: соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів (зросли на 31.8% р/р) та заробітної плати (зросла на 25.9% р/р).  У II кварталі припинення торгівлі з НКТ продовжило позначатися на показниках економічної активності, насамперед промисловості.  Під впливом погодних умов дещо погіршилась ситуація в  енергетичному секторі  та сільському господарстві. З іншого боку, тривало поліпшення ділових очікувань підприємств та споживчих настроїв населення. Крім того, у II кварталі значно збільшилися капітальні видатки зведеного бюджету. Відповідно, обсяги виконання будівельних робіт, як і раніше, зростали високими темпами, навіть попри підвищення бази порівняння. Зокрема значно активізувалося будівництво інженерних споруд завдяки спрямуванню значної частини митних зборів у рамках “митного експерименту” на відновлення дорожньої інфраструктури. Це свідчить про збереження ролі інвестицій в економічному зростанні. Споживчий попит продовжив зростати в умовах підвищення реальних заробітних плат населення, формування позитивних споживчих очікувань на тлі зміцнення курсу гривні відносно долара США, а також поступового пожвавлення споживчого кредитування.  Також до позитивних факторів слід зарахувати  успішне завершення третього перегляду програми EFF з МВФ, що  дало змогу уряду отримати черговий транш кредиту макрофінансової допомоги від Європейської Комісії. Фіскальна політика залишалася стриманою в умовах виконання бюджетів усіх рівнів із профіцитом.  У січні–травні 2017 року додатне сальдо зведеного бюджету сягнуло 50,5 млрд грн завдяки профіциту бюджетів усіх рівнів. Доходи зведеного бюджету збільшилися на 46% рік до року, у тому числі за рахунок податкових змін та додаткових ресурсів (перерахування НБУ та конфісковані кошти). Високі темпи зростання податкових надходжень (31,1% р/р) були передусім забезпечені значними надходженнями від ПДФО, податку на прибуток підприємств та ПДВ. Фактор націоналізації Приватбанку до середини року втратив нагальну гостроту, однак залишається актуальним в середньостроковому періоді.  Націоналізація Приватбанку вирішила системну проблему в банківському секторі, проте створила довгострокову проблему,  внаслідок різкого зростання державної  частки у банківській системі (за даними НБУ частка держави у банківському секторі сягнула 56% за чистими активами та 62% за депозитами населення). При цьому починаючи з початку 2017 практично відсутні результати  реформування державних банків. Прогноз до кінця 2017 року До ключових ризиків та факторів, які можуть бути  негативний вплив на динаміку України в другій половині 2017 року слід віднести наступні: Активізація бойових дій на сході України Загострення внутрішньополітичної кризи Розгортання «гібридної війни» у нових сферах Втрата експортних надходжень через погіршення кон’юнктури традиційних сировинних та товарних ринків Недонадходження до бюджету й потреба додаткових запозичень Слабка доступність інвестиційних ресурсів Невиконання діючих домовленостей з МФО, що може призвести до «заморожування» допомоги чи кредитних ресурсів для реалізації окремих проектів Раніше Національний банк України вирішив погіршити прогноз по ВВП України на цей рік з 1,9% до 1,6%.  Кабінет міністрів погіршив прогнозні показники ВВП і інфляції на 2017 рік до 1,8% і 11,2%, відповідно.  МВФ також погіршив свій прогноз економічного зростання для України на цей рік - до 2% з 2,9%. На 2018 рік прогноз, навпаки, покращився - з 3% до 3,1%. За прогнозом МЦПД у 2017 року ВВП України  зросте на 1-1.5%.  Ми очікуємо, що 2017 року суттєво зросте обсяг виробництва на транспорті, в будівництві та в роздрібній торгівлі. Натомість у промисловості відбудеться падіння виробництва, спричинене торговельною блокадою. Втрата виробничих потужностей експортоорієнтованих галузей промисловості в НКТ на фоні зростання необхідності в імпорті енергоресурсів визначатиме негативний внесок чистого експорту в зміну ВВП. За нашим прогнозом, у сільському господарстві обсяг виробництва також скоротиться, оскільки врожай буде меншим, ніж 2016 року. Якщо ж припущення щодо зменшення врожаю не справдиться, темпи зростання ВВП можуть бути вищими. 2017 року збільшиться споживання домогосподарств та державного сектору і значно зросте валове нагромадження основного капіталу. Основною рушійною силою економічного зростання на всьому прогнозному періоді залишатиметься приватне споживання, що значною мірою пов’язане зі зростанням реальної заробітної плати під впливом урядової політики з підвищення соціальних стандартів. Одночасно стримуючим фактором стане продовження політики поступового зниження норм субсидій на оплату послуг ЖКГ, що частково компенсуватиме зростання як заробітних плат, так і пенсійних виплат. Очікуване поступове пожвавлення кредитної активності, якому сприятиме зниження процентних ставок у економіці, стане додатковим фактором подальшого зростання обсягів приватного споживання у середньостроковій перспективі. Темпи зростання інвестицій в українську економіку у 2017 році дещо сповільняться внаслідок  зростання витрат бізнесу на оплату праці, проте збережуть позитивну динаміку. Експорт та імпорт у реальному вимірі суттєво не зміняться (проте в номінальному відчутно зростуть через збільшення світових цін).  Додатковий попит на імпортовану продукцію очікується із боку домогосподарств у зв’язку з продовженням підвищення їх реальних наявних доходів. Критично важливо, що уряд прийняв проактивну позицію в сфері збереження позитивної динаміки економічного розвитку України. Мова, передусім, йде про необхідність прискорення темпів реформ. Критично важливим є питання залучення інвестиційних ресурсів (як зовнішніх так і внутрішніх), що видається неможливим без суттєвого покращення бізнес-клімату в Україні. Актуальним питанням залишається необґрунтоване втручання держави в економічні процеси, зокрема в контексті поганого захисту прав власності. Продовження та прискорення реформ також є важливим з огляду на конструктивну співпрацю з МФО, зокрема МВФ, адже розрив відносин вкрай негативно відобразиться на іміджі України.  

Економіка

Бюджетна резолюція 2018-2020 рр. – перший крок до середньострокового бюджетного планування

Відповідно до пояснювальної записки «Основні напрями бюджетної політики на 2018—2020 роки» (далі — бюджетна резолюція) ґрунтуються на положеннях Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Коаліційної угоди, Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року, Стратегії сталого розвитку “Україна—2020”, програм співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Вперше цим документом запроваджується середньострокове бюджетування на три роки. Головною проблемою бюджетної резолюції є її слабка кореляція з положеннями державного бюджету, що робить її суто формальним документом. Основними напрямками бюджетної резолюції на 2018-2020 рр. є, відповідно до супроводжуючих документів: прискорення економічного зростання шляхом створення сприятливого інвестиційного клімату та утримання макроекономічної стабільності, зокрема продовження фіскальної консолідації; реформи державного управління, децентралізації і реформи державних фінансів; розвиток людського капіталу шляхом проведення реформ системи охорони здоров’я та освіти, поліпшення надання державної соціальної підтримки; встановлення верховенства права і боротьба з корупцією; забезпечення безпеки та оборони держави. У зовнішній політиці в 2019 році планується успішно завершити програму співробітництва з Міжнародним валютним фондом і отримати стійку позицію на зовнішніх ринках запозичень. Найбільшою позитивною стороною даного документу є запровадження середньострокового бюджетного планування із узгодженням декількох програмних  документів. По-перше, трирічний бюджет необхідний в разі, якщо країна активно проводить реформи. План реформ повинен бути не просто відображений у вигляді стратегії, а й мати своє зрозуміле фінансове забезпечення. Тому в разі України середньостроковий бюджетний план може служити фінансовим планом проведення реформ. Особливо це необхідно в контексті стабільності податкової політики в зв'язку з постійними несистемними внесення змін до Податкового кодексу. По-друге, перехід до трирічного планування в багатьох випадках ставав причиною до зменшення популістських рішень щодо збільшення соціальних витрат в передвиборні періоди. Законодавче посилення взаємозалежності формування бюджету на поточний рік і середньострокового бюджетного плану допоможе уникати політичного впливу на прийняття бюджетних рішень. По-третє, запровадження середньострокового бюджетного плану допоможе також у підвищенні ефективності реалізації державних програм. Це є важливим з огляду на можливість планування ресурсів і більш ефективного і виваженого розподілу бюджетних коштів. Дуже часто певні проекти, особливо ті, що стосуються будівництва, реконструкції об'єктів, тривають десятиліттями через щорічні зміни бюджетних пріоритетів і відсутність фінансування. За умови середньострокового бюджетного планування можливість реалізації довгострокових інфраструктурних проектів зростає, а Міністерства будуть зацікавлені в реалізації важливих програм, а не тільки в освоєнні коштів. Надалі середньостроковий план дозволить поліпшити співпрацю між відповідальними органами за складання бюджету і бюджетного прогнозу центрального і місцевого рівня влади. Трирічний бюджетний план може стати першою сходинкою на шляху до довгострокового прогнозування, що дозволить формувати довгострокові державні стратегії основних напрямків державної політики. Крім того, пропоновані стелі до держаних видатків може бути хорошим орієнтиром для оцінки якості проведення державних рішень. Якщо аналізувати специфіку документу, то його основною проблемою є те, що положення бюджетної резолюції дуже слабко корелюють з положенням державного бюджету, який приймається в Парламенті. Така ситуація робить його суто формальним документом. Іншими проблемними питаннями залишаються: 1.Відсутність пояснення щодо заходів та напрямів державної політики по досягненню пропонованих показників. Більшість з них наводяться досить декларативно, що не дає змогу оцінювати їх реалістичність. Залишається відкритим питанням те, на основі яких розрахунків визначалися основні параметри бюджетної резолюції. 2. Однією з проблем є відсутність системи моніторингу та коригування запропонованих стель видатків, що не дає можливості оцінювати реалістичність. Це саме стосується і запланованих доходів і видатків на наступні роки, по яких передбачено істотне зростання в наступні 3 роки. В Україні СБП може залежати не тільки від економічної ситуації, а й від політичної, що збільшує ризики. Крім того, законодавчо не визначено ні механізму моніторингу, ні механізму коригування пропонованих «стель», що є необхідним при зміні економічної ситуації. Вирішення цієї проблеми полягає у розробці відповідальними органами за бюджетне планування необхідної нормативної бази для моніторингу та коригування відхилень. При цьому механізм коригування повинен здійснюватися з прив’язкою до попередніх планів та прогнозів; 3.Проблеми запровадження трирічного плану на місцевому рівні. Це питання набуває особливої ​​актуальності при бюджетної децентралізації. В Україні склалася ситуація, коли бюджет складається без урахування реальних потреб регіонів, складання бюджетних запитів органів місцевого самоврядування носить суто формальний характер, а рішення приймаються на рівні головних розпорядників бюджетних коштів. Просте доведення середньострокових бюджетних планових показників до місцевих органів не має нічого спільного з середньостроковим бюджетним плануванням. Тому в контексті бюджетної децентралізації необхідно розробка ефективного механізму взаємодії відповідальних органів за його імплементацію в центральних органах виконавчої влади та на місцевому рівні. Трирічний план може дати місцевому самоврядуванню розуміння важливості ефективного використання ресурсів і постійного пошуку доходів місцевих бюджетів, а не тільки очікування постійного фінансування з центру. Сценарії розвитку. Подальша доля середньострокової бюджетної резолюції може мати 3 сценарії: 1) статус-кво – бюджетна резолюція буде залишатися формальним документом, і її положення слабко корелюватимуться з бюджетом, який запропонується Кабміном у вересні 2017 року. Це призведе до продовження хаотичної і неузгодженої державної політики, втрати можливостей держави здійснювати реформи і стимулювати соціально-економічний розвиток, до накопичення системних ризиків. 2) на основі пропонованої трирічної бюджетної резолюції запровадження середньострокового бюджетного планування без одночасного реформування всієї системи стратегічного планування не призведе до отримання бажаного ефекту (передбачуваності і системності державної бюджетної політики). Також може створювати умови для постійної неузгодженості середньострокових бюджетних планів з політикою у відповідних сферах діяльності органів державної влади. Цей сценарій може звести на «ні» всі витрачені зусилля на його складання і не вбереже від реалізації ризиків, пов'язаних з невизначеністю і частою зміною пріоритетів економічної політики. 3) на основі пропонованої трирічної бюджетної резолюції впровадження жорсткого середньострокового бюджетного планування одночасно з реформуванням всієї системи стратегічного планування - є оптимальним. Середньострокова бюджетна резолюція повинна бути інтегрована в систему державних прогнозних і програмних документів. Затвердження бюджетного плану повинно здійснюватися щорічно разом з законом про Державний бюджет на відповідний рік, в той же час допускати його уточнення в наступні роки у разі зміни макроекономічної ситуації або державної політики в тій чи іншій сфері. Відсутність політичної волі до переходу до середньострокового бюджетного планування на основні провідного досвіду європейських країн не дозволить досягнути наступних цілей: 1) проведення виваженої політики прогнозування доходів та видатків бюджету; 2) реалістичність прийняття бюджетних рішень – законодавче посилення взаємозалежності формування бюджету на поточний рік і середньострокового бюджетного плану допоможе уникати політичного впливу на прийняття бюджетних рішень; 3) покращення співпраці між відповідальними органами за складання бюджету та бюджетного прогнозу центрального рівня влади та місцевого рівня; 4) уникнення популістських рішень щодо збільшення соціальних витрат у передвиборні періоди; 5) підвищення ефективності державних програм з огляду на можливість планування ресурсів, а не щорічна залежність від поточного бюджету,  бюджетні кошти будуть більш ефективно і виважено розподілятися; 6) середньострокове бюджетне планування буде першою сходинкою на шляху до довгострокового прогнозування, що дасть змогу формувати довгострокові державні стратегії основних напрямів державної політики.  

Економіка

Презентація рейтингу прозорості регіонів України

Міжнародний центр перспективних досліджень спільно з Інститутом соціальних та економічних реформ продовжує роботу над проектом «Транспарентність, фінансове здоров'я та конкурентоспроможність місцевого самоврядування в Україні». Питання транспарентності місцевого самоврядування є одним з двох компонентів проекту, поряд з фінансовим здоров’ям. Тому наразі презентуємо рейтинг прозорості 22 регіонів України у вигляді веб-платформи, на якій висвітлені як всі показники рейтингу, так і рекомендації для підвищення рівня прозорості обласних рад. Експерт МЦПД Світлана Радченко зазначила, що для оцінки прозорості 22 обласних рад використовувались дані, отримані із наступних джерел: •          Відповіді на опитувальник, направлений МЦПД до 22 обласних рад. Кожен опитувальник містив 16 питань •          Відповіді на запити на інформацію, направлені МЦПД неофіційно – через третю особу («запит таємного клієнта»). Кожен запит містив три питання і був спрямований на виявлення реакції обласних рад на запити від пересічних громадян •          Інформація у відкритому доступі на офіційних сайтах обласних рад •          Інформація з профілів обласних рад у соціальній мережі Facebook Оцінювались 22 обласні ради, за винятком тимчасово окупованих територій та Криму. Дві області (Донецька і Луганська) були виключені з рейтингу через відмінності в компетенції звичайних обласних рад та спеціальних військово-цивільних адміністрацій, введених у Донецькій і Луганській областях Президентом України у зв'язку з антитерористичною операцією на територіях областей. Ці адміністрації частково взяли на себе функції місцевого самоврядування і виконавчої влади. В процесі моніторингу офіційних веб-сайтів обласних рад експертами МЦПД було виокремлено 67 показників у 9 (дев’ятьох)  основних сферах, які відображають ситуацію щодо транспарентності обласних рад. Найбільш важливими сферами визначено інформаційну політику, складання бюджету, участь громадян, а також професійну етику та конфлікт інтересів. Загальний рейтинг може варіюватись від 0 % (найгірший результат) до 100 % (найкращий результат). Три області наразі мають найвищий рівень прозорості відповідно до нашого рейтингу. Однак, як ми бачимо навіть цим обласним радам є багато над чим працювати, оскільки найкращий результат – лише 58,5 %. В основному низькі позиціі в  рейтингу пов’язані з двома факторами:  1) відсутність основної інформації про державні закупівлі та розпорядження майном обласної ради на веб-сайті. При чому слід зазначити, що деякі області мають досить наповнений веб-сайт на перший погляд через наявність усіх основних розділів (як наприклад Житомирська обласна рада), проте при пошуку необхідної інформації з`ясовується, що цій розділи не є достатньо інформативними для громадян. 2) наявність великої кількості інформації на сайті, проте фізична неможливість її знайти через незручний інтерфейс. Таким чином деякі обласні ради формально публікують дані, як наприклад декларації про майно та доходи обласного голови чи депутатів чи інших посадових осіб ради, однак на пошук такої інформації, навіть цілеспрямований, може піти надзвичайно багато часу. Міхал Пішко (Transparency International Cловаччина), презентував словацький досвід використання рейтингів для підвищення транспарентності органів місцевого самоврядування. Необхідно зазначити, що презентований рейтинг прозорості обласних рад є першим, реалізованим в Україні. Переконані, що результати сприятимуть підвищенню рівня прозоростірегіонів в Україні.