Внутрішня політика

Національний діалог в Україні: які шанси на успіх?

13.07.2015

13 липня в рамках проекту «Започаткування національного діалогу в Україні із залученням усіх зацікавлених сторін» було проведено фінальний круглий стіл у Києві.

 

Захід на тему «Національний діалог в Україні: які шанси на успіх?», як і попередні регіональні круглі столи, було організовано за підтримки програми  МАТРА Уряду Нідерландів.

Голова Правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук відзначив, що в умовах анексії Криму, війни на Донбасі та намагань Росії розхитати ситуацію в інших регіонах України, питання запровадження політики національної єдності є вкрай актуальним. Адже і нинішній конфлікт великою мірою став можливим через те, що влада держави протягом останніх двадцяти років не проводила жодної відповідної політики.

Координатор проекту «Започаткування національного діалогу» Олена Захарова розповіла про хід реалізації проекту та основну його мету – розробку рекомендацій для державних кіл щодо вироблення політики національної єдності.

Точки роз’єднання українців визначалися за допомогою соціологічного дослідження. Останнє показало серед найбільших факторів розходження: зовнішньополітичні орієнтири, сприйняття нинішнього конфлікту, існуючі міфи та мову.

Дослідження також продемонструвало, що основна лінія розколу в Україні йде по Донбасу, а двома екстремумами в суспільстві є як Донбас, так і Галичина. Перший відрізняється приматом соціально-економічного, а другий – національно-культурного. Разом з тим ні економічний, ні культурний проекти не стали в Україні привабливими та модерновими. Відповідно, необхідно модернізувати українську культуру.

 

Щодо мови, то Росія намагається її «приватизувати» - якщо людина говорить російською, то має у всьому підтримувати політику Кремля.  Тому необхідно позбавити РФ монополії на мову та культуру. Як один з шляхів реалізації цього О. Захарова пропонує запровадити в юридичний обіг поняття українського варіанту російської мови, як існує американський варіант англійської.

Відносно оцінки історичних подій і діячів експерт запропонувала накласти табу на використання історичної пам’яті та будь-яких конфліктних питань, що роз’єднують суспільство, у політичній боротьбі. Ще однією з рекомендацій є моніторинг передвиборчої риторики кандидатів на місцевих виборах на предмет мови ненависті та роз’єднуючої риторики. Організація суспільного тиску з метою недопущення використання роз’єднуючої риторики.

Говорячи про Донбас, Олена Захарова зауважила, що в цьому регіоні сильна регіональна ідентичність. (Високий ступінь останньої характерний і для таких регіонів, як Закарпаття та Буковина.)

Після Євромайдану Донбас змогли розхитати, маніпулюючи саме загрозою регіональній ідентичності. Особливістю донецької ідентичністю є те, що вона не вкорінена в українську ідентичність.

Для подолання розбіжностей ідентичності необхідно створювати спільний простір. Важливими елементами спільного простору мають стати створення належного транспортного сполучення (реальний простір) та розвиток спільного медійного простору (віртуальний простір).

Також координатор проекту озвучила рекомендації МЦПД щодо державної політики національної єдності:

  • Визначення необхідності досягнення національного консенсусу щодо розбудови держави «Україна».
  • Розробка та прийняття Закону України про політику національної єдності.
  • Прийняття принципу побудови модерної політичної нації в Україні.
  • Визначення реінтеграції Криму та неконтрольованих територій Донецької та Луганської областей як пріоритету державного будівництва.
  • Визначення пріоритетом людини у процесі реінтеграції Криму та неконтрольованих територій Донецької та луганської областей.
  • Проведення інклюзивного діалогу серед громадян України, включаючи залучення жителів Криму та неконтрольованих територій Донецької та Луганської областей, щодо принципів побудови держави «Україна».
  • Розвиток громадянського суспільства у східних областях України, особливо у регіонах у Донецькій та Луганській областях.

Василь Філіпчук зауважив, що нині Україна переживає активну фазу націотворення. Нації творяться за щось або проти когось. І те що наразі українська нація твориться проти - це те ж варіант, але має бути і творення ЗА, коли ми не можемо повертатися спиною до Криму і Донбасу.

Народний депутат України Олексій Рябчин підтвердив необхідність пошуку об’єднавчих факторів та підкреслив, що боротися необхідно не так за території, як за людей.

Він розповів, що ще на початку подій на Донбасі досліджував громадську думку з обох сторін конфлікту. Обидва табори тоді, перш за все, висували соціально-економічні вимоги, виступали проти корупції. Жодна зі сторін не хотіла війни, всі виступали за більші права для регіонів.

На такій схожості думок і необхідно будувати об’єднавчу політику, - вважає О. Рябчин. Крім того, він вважає, що в Україні має бути єдиний центр, який би відповідав за політику відносно Криму і Донбасу. Це міг би бути відповідний віце-прем’єр в Уряді.

Після виступів доповідачів відбулося жваве обговорення озвучених результатів дослідження та пропозицій експертами та представниками громадських організацій.

Представник Адміністрації Президента О. Ярема підтримав ідею учасників круглого столу щодо розвитку коаліції національної єдності, яка б об’єднала представників громадянського суспільства, політикуму, регіональної і центральної влади.

Презентація О. Захарової «Національний діалог в Україні: які шанси на успіх?»

Рекомендації за результатами проекту МЦПД «Започаткування Національного діалогу в Україні»

 

Публікації за пріоритетом «Внутрішня політика»
Внутрішня політика

Як порозумітися заради майбутнього?

В рамках комунікаційної кампанії з підтримки взаєморозуміння в суспільстві «Віднайти Повагу» в Антикризовому медіа-центрі м. Краматорськ відбулася зустріч Посланців толерантності ПРООН в Україні письменника Любка Дереша та еко- зооактивіста, музиканта Павла Вишебаби. З початку збройного конфлікту на сході України все більш загострюється непорозуміння між людьми, які мають різні точки зору на події, що відбуваються. І поки політики та влада доволі повільно шукають шляхи вирішення цього конфлікту, дванадцять посланців доброї волі, серед яких відомі письменники, актори, творчі діячи та журналісти, проводять зустрічі по всій країні задля просування та утвердження принципів взаємоповаги та прийняття інших точок зору. «Ми долучилися цього проекту, щоб на прикладі міжнародного досвіду перейти від мови конфронтації до діалогу, навчитися слухати й розуміти тих людей, думки яких нам видаються такими несхожими, – зазначив під час прес-конференції Любко Дереш. – Перш ніж ми зможемо підійти до конструктивного вирішення питань війни, нам потрібно знайти діалог порозуміння усередині країни. Цей діалог може відбуватися лише на основі поваги. Навіть розуміючи, що ця людина ніколи не прийде на твої позиції, ти зберігаєш всередині цю повагу». Підґрунтям для діалогу, на думку Павла Вишебаби, може стати бажання зробити свою громаду кращою та міцнішою. «На війні захищається мир, – сказав він. – І яким ми хочемо його бачити саме в своєї громаді, треба обговорювати вже зараз, у формі діалогу, тобто об’єднуватися заради майбутнього. Толерантне суспільство має безліч переваг – економічних, екологічних, психологічних – тому ми спробуємо донести цю думку до людей».

Внутрішня політика

"Суспільству потрібен діалог. Він є одночасно і результатом, і знаряддям досягнення толерантності", - Андрій Куликов

В рамках комунікаційної кампанії "Віднайти повагу" до студентів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського завітав відомий журналіст, медіа-експерт, Посланець толерантності Програми розвитку ООН в Україні Андрій Куликов. "Перш ніж засуджувати людину чи групу людей, згадайте, що кожен має право бути інакшим, ніж ми, оскільки ми теж інакші, ніж вони". Толерантність необхідна для того, щоб сприймати людей, які нам видаються такими несхожими, - зазначив пан Андрій під час діалогу зі студентами. Також наголосив на важливості вміння мислити та аналізувати:«Слухайте. думайте» – це гасло «Громадського радіо», яке водночас може бути і гаслом толерантності", відзначив він.      

Внутрішня політика

Закон про реінтеграцію Донбасу: головні плюси та мінуси

4 жовтня 2017 р. текст законопроекту про «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» з’явився у відкритому доступі. Даний документ (відомий як законопроект про реінтеграцію Донбасу), поданий з ініціативи Президента України, покликаний удосконалити правове регулювання ситуації, яка склалася на сході України, однак не передбачає низки кроків, необхідних для досягнення цієї мети. «Плюси» законопроекту По-перше, даний законопроект, у випадку схвалення Верховною Радою, буде першим документом, який на законодавчому рівні визнає ОРДЛО тимчасово окупованими територіями, Росію – державою-агресором щодо подій на Донбасі, а проросійських бойовиків прирівнює до «маріонеток» Кремля. По-друге, законопроект про реінтеграцію Донбасі усуває правові протиріччя, зокрема дозволяючи скасовувати режим АТО і передаючи управління в прифронтових районах від СБУ до  Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил України. По-третє, законопроект визначає, що державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями має ґрунтуватися на політико-дипломатичних засобах.  «Мінуси» законопроекту По-перше, попри проголошену мету законопроект не пропонує конкретних механізмів відновлення державного суверенітету над тимчасово окупованими територіями. По-друге, законопроект не враховує людський вимір, зокрема механізми забезпечення прав і свобод громадян, які проживають в ОРДЛО, як-от: пенсії, соціальне забезпечення, адміністративних послуг тощо. Як наслідок можуть бути створені серйозні проблеми для українських громядан, які проживають на неконтрольованих територіях. По-третє, преамбула даного законопроекту посилається на докази агресії Росії на сході України (на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії», яка не має обов’язкового характеру), однак ігнорує беззаперечні факти агресії Росії в Криму. Саме посилання на анексію Криму та включення кримської «компоненти» дало б змогу Україні легше домогтися міжнародного визнання Росії держави-агресором. По-четверте в даному законопроекті міститься «слизька» згадка про Мінські угоди (органами державної влади України «забезпечується пріоритетність виконання безпекових положень» Мінських угод. Як наслідок, виникає питання чи наявна в даному документі правова колізія: Мінських угодах стороною конфлікту визнані ОРДЛО, в даному законопроекті – Росія. Гловним ж є те, що законопроект про реінтеграцію Донбасу радше вирішує оперативні завдання, однак не містить ефективних механізмів досягнення цілей самого законопроекту, зокрема звільнення ОРДЛО та захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які постраждали від збройного конфлікту.                                                    Експерти МЦПД: Ігор Петренко та Євген Ярошенко 

Внутрішня політика

Аналіз внесених змін до Кримінально-процесуального кодексу України

3 жовтня ВРУ з подачі Народного депутата Андрія Лозового (фракція Радикальної партії О.Ляшка) внесла правки в статті 219 та 284 КПК України, які зменшують терміни досудового розслідування до трьох місяців для злочинів середньої тяжкості і півроку – для тяжких або особливо тяжких злочинів з моменту внесення даних в ЄРДР, а також вносить деякі інші зміни в КПК України. Раніше кодекс передбачав, що загальний термін досудового розслідування не може перевищувати відповідно 2, 6 і 12 місяців з дня повідомлення особі про підозру. Тепер термін досудового розслідування буде обчислюватись не з моменту повідомлення про підозру, а з тих пір, коли внесуть дані про порушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань – і до дня звернення до суду з обвинувальним актом. Відповідно до прийнятих норм, такий термін становить: 2 місяці – щодо кримінального проступку, 3 місяці – щодо злочину невеликої або середньої тяжкості, 6 місяців – щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Що це означає на практиці? Фактично дані зміни унеможливлюють притягнення до відповідальності злочинців за тяжкі та особливо тяжкі злочини – убивства, грабежі, теракти, незаконне збагачення тощо. Як правило, розслідування подібних злочинів займає близько року (інколи навіть довше). Це пов’язано з необхідністю проведення великого масиву слідчих дій (експертиз, допитів, обшуків, арештів рахунків, отримання тимчасового доступу до документів тощо). Дані зміни також можуть призвести до закриття резонансних справ (подій на Майдані, вбивство Павла Шеремета тощо), а також  до закриття справ проти одіозних чиновників та депутатів. Також були внесені зміни до статей 242-244, 332 КПК України, якими закріпили право призначати експертизу тільки за судом. Тобто, тепер сторона захисту позбавляється свого права залучати експертів на договірних засадах, а сторона обвинувачення буде змушена чекати на дозвіл суду, щоб провести експертизу. Це є порушенням принципу змагальності. Також було внесено зміни до статей 303 та 307, якими передбачили повернення можливості оскарження до слідчого судді рішення (повідомлення) про підозру. А це фактично дозволить судам блокувати будь-яке кримінальне розслідування.  

Внутрішня політика

Дискусія "Переваги толерантного суспільства і як побудувати його в Україні"

Сьогодні відбулася панельна дискусія "Переваги толерантного суспільства і як побудувати його в Україні" в рамках комунікаційної кампанії "Віднайти повагу", в якій взяли участь Посланці доброї волі ПРООН - Павло Вишебаба, Андрій Куликов, Катя Чілі, Любко Дереш, а також головний радник МЦПД Василь Філіпчук. Ключовою темою дискусії стало обговорення важливості та актуальності феномену толерантності в суспільстві у всіх його можливих проявах та варіаціях. Зокрема, Василь Філіпчук звернув увагу на практичний вимір толерантності, проаналізувавши рівень доходів на душу населення, зазначив, що чим вищий добробут суспільства, тим вони толерантніші. Павло Вишебаба, який є співзасновником ГО "Єдина планета", відзначив, що повага до інших, починається з усвідомлення кожного єдності з усім живим. "Толерантність - це певний тип культури, який необхідно побудувати в суспільстві. Потрібно усвідомити, що кожен з нас залежний від іншого. Якщо спробувати побудувати такий логічний ланцюжок, то коли ми це усвідомлюємо - це і є толерантність, наступним кроком йде повага, і потім - любов. Саме це і збагачує нас", - наголосив Любко Дереш.      Модератор дискусії, Андрій Куликов, підбиваючи підтримки, завершив дуже просто і водночас змістовно, - толерантність - це сила.