Економіка

Пенсійна реформа: виклики та перспективи

20.06.2017
img1
Прес-служба МЦПД

25 років в Україні тривають спроби здійснити пенсійну реформу. Проте результат поки що не втішний. У працюючих українців немає жодних стимулів платити пенсійні внески; хронічно дефіцитний Пенсійний фонд, що тисне на держбюджет; при цьому Україна витрачає на пенсії чи не найбільше за всіх у світі (у відсотках до ВВП), і до недавнього часу мала дуже високі «трудові податки», стимулюючі бізнес до відходу в тінь. Проведення реформи ускладнює чимало об’єктивних та суб’єктивних факторів, зокрема складна демографічна ситуація, високий рівень тінізації економіки, розбалансованість бюджету та політичний популізм. Після завершення революції Гідності ми спостерігаємо нову хвилю спроб вдосконалити існуючу пенсійну реформу, яка здійснюється в умовах пильної уваги з боку світової спільноти, в першу чергу – МВФ, а також в умовах жорсткої політичної конкуренції.

Зі здобуттям незалежності для України, яка успадкувала радянську систему пенсійного забезпечення, яка передбачала тільки солідарний рівень, гостро постало питання формування нової пенсійної системи, яка відповідала б актуальним соціально-економічним умовам. З моменту здобуття незалежності було декілька спроб системної зміни пенсійної системи. Однією з ключових таких спроб було прийняття доволі прогресивного Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у 2003 році. Новий закон передбачав проведення в Україні системної пенсійної реформи, створення солідарної, обов’язкової державної і приватної накопичувальних пенсійних систем, а також він прив’язував рівень пенсій до тривалості професійного стажу і розміру заробітної плати в Україні.

Однак на практиці Закон не привів до реальної реформи, не розв’язав проблему постійного дефіциту Пенсійного фонду, не забезпечив упровадження державної накопичувальної системи пенсійного забезпечення і не зміг гарантувати гідний рівень пенсійного забезпечення для своїх громадян.

Це сталось через низку обставин, зокрема:

  • В ході розгляду законопроекту в парламенті з нього було вилучено важливу з точки зору довгострокової стійкості пенсійної системи норму про поступове підвищення пенсійного віку до 60 років для жінок і до 65 років для чоловіків.
  • Законопроект не вирішував проблеми привілейованих пенсій: «VIP-пенсіонери» продовжували отримувати пенсії набагато більші, ніж вимагала об’єктивні економічні обставини.
  • Також закон не вирішував проблему занадто високого податкового навантаження на фонд оплати праці, пов’язаного з пенсійними відрахуваннями.
  • Набуття другим рівнем пенсійної реформи (обов’язкове державне накопичувальне страхування) чинності було відкладено – до прийняття окремого закону про запуск накопичувального фонду обов’язкового пенсійного страхування

Однак чи не найбільшою проблемою став популізм політиків в гонці за електоральну підтримку. Купівля електоральної лояльності пенсіонерів стала тенденцією. Для прикладу, з 2002 по 2010 роки мінімальний розмір пенсій зріс в 9 разів в реальному вираженні, в той час як середній розмір зарплати - лише в 3,4 рази. Ще одна проблема – існування пільгових пенсій та ранній вихід на пенсію для окремих верств населення. Відтак Україна опинилася в замкнутому колі зростання дефіциту бюджету, на який наклались демографічні проблеми. Нарощуючи пенсійні витрати, вона збільшувала дефіцит Фонду. Одночасне погіршення демографічної ситуації знижувало можливі опції для вирішення проблеми.

Складна демографічна ситуація в Україні значно ускладнює розробку та реалізацію пенсійної реформи. Однією з головних демографічних проблем України є дуже висока передчасна смертність і, як наслідок, - одна з найнижчих у Європі тривалість життя, особливо у чоловіків.

Одним з дискусійних параметрів демографічного стану України став той факт, що Україна – одна з найстаріших країн у світі. Справді, якщо враховувати лише показник 60+, тобто частку населення старше 60 років, то така…. Проте, частка людей віком 65+ в Україні нижча, ніж у країнах ЄС (15,6% проти 18,9% в середньому по ЄС) за рахунок того, що в інтервалі від 60 до 65 років помирає досить велика кількість людей.

Також треба враховувати той факт, що в Україні середня тривалість життя чоловіків нижча, ніж у більшості розвинених країн. Проте важливим є не лише абсолютний вік виходу на пенсію, а й середня очікувана тривалість життя на момент такого виходу та пільговий достроковий вихід. Українські жінки посідають одне з найвищих місць у світі за тривалістю життя на пенсії – так, у 2012 році вона складала 23 роки, що перевищувало їхній середній трудовий стаж. Для чоловіків середня очікувана тривалість життя на момент виходу на пенсію становить 14 років, що співставно з таким показником в інших країнах. Водночас в Україні майже половина чоловіків виходить на пенсію у 60 років, а решта – в 40, тобто реально середній вік виходу на пенсію – 55 років.

Ще одна загрозлива тенденція – старіння населення. У майбутньому рівень старіння населення та демографічне навантаження зростатимуть за рахунок скорочення населення працеактивного віку Цьому сприятиме й катастрофічне скорочення народжуваності, яке відбулося у 1990-х роках.

Як наслідок, станом на 2017 рік в Україні склалась ситуація, коли на 12,5 млн пенсіонерів припадає 26 млн осіб працездатного віку з яких зайнятими є тільки 176 млн осіб. При цьому з числа зайнятих тільки 10 млн осіб сплачують ЄСВ – базу для формування пенсійного фонду.

В бюджеті на 2017 рік закладений дефіцит Пенсійного фонду в розмірі 141,5 млрд грн, що становить 5.5% ВВП. Таким чином Пенсійний фонд здатний бездефіцитно фінансувати менш ніж половину свої видатків. Аналогічна ситуація спостерігалась і в 2016 році – з суми Пенсійного фонду в розмірі 257 млрд грн дефіцит становив 145 млрд.

Уже зараз в Україні пенсійні видатки становлять 15% від ВВП що є одним із найвищих показників у Європі та значно перевищує аналогічний показник багатьох країн з істотно вищим рівнем старіння, таких як Швеція, Фінляндія, Великобританія, Норвегія, Швейцарія. Пенсійний вік у нашій країні лишається одним із найнижчих у Європі – фактично, з урахуванням пільгових пенсій – 55 років, порівняно з 63,1 років у середньому в країнах ЄС Середня тривалість трудового стажу в Україні – тобто періоду, протягом якого людина заробляє собі пенсію, однакова для чоловіків та жінок (близько 34 років). Також в 2016 році в Україні налічувалося 830 000 осіб молодше пенсійного віку, які отримували так званні «ранні» пенсії.

Таким чином розробка проекту пенсійної реформи відбувалась в досить складних та напружених умовах. В травні 2017 року Кабінет міністрів під тиском МВФ все-таки ухвалив проект довгоочікуваної пенсійної реформи. Чинний варіант пенсійної реформи включає наступні ключові пункти:

  • Підвищення страхового стажу з 15 до 25 років

Відповідно до запропонованої урядом реформи, пенсійний вік залишається на рівні 60 років для людей, які матимуть страховий стаж 25 років.

Наразі право на пенсію за віком мають ті, кому виповнилося 60 років. При цьому в законі зазначається, що ці особи повинні мати страховий стаж 15 років.

З 1 січня 2004 року для нарахування пенсії важливий лише страховий стаж. Таким чином, з цього часу трудова книжка не є підтвердженням страхового стажу. При цьому запроваджується гнучкий коридор пенсійного віку та можливості компенсації відсутнього страхового стажу — громадяни, яким не вистачає років стажу, щоб задовольнити вимогу стосовно мінімального стажу, матимуть можливість сплатити внески за відсутні роки (не більше 5 років).

При цьому проект реформи не передбачає підвищення пенсійного віку, на чому наполягав МВФ.

  • Осучаснення" пенсій. 50% пенсіонерів підвищать пенсії

Для цього уряд запроваджує єдині правила визначення розмірів пенсійних виплат.

Планується введення нової формули нарахування пенсій за єдиним підходом для "старих" і "нових" пенсіонерів із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн. Тобто виходить, що показник, за яким розраховуються пенсії, буде підвищено майже утричі.

За словами Прем’єр-міністра В. Гройсмана, у результаті зазначеного "осучаснення" до 3 764,40 грн більше 5 млн пенсіонерів уже з 1 жовтня 2017 року отримають підвищення пенсій від до 200 грн і більше 1 тис. грн щомісячно.

Запровадження даної норми пов’язане з тим, що багато пенсіонерів, які вийшли на пенсію 10 років назад, отримують меншу пенсію, ніж їх колеги, які почали отримувати пенсію недавно. Станом на сьогодні нарахування пенсії залежить від трьох показників: зарплати працівника, стажу та показника середньої заробітної плати по Україні, який застосовується при обчисленні пенсії.

Середня зарплата зростає з кожним роком, тому пенсії українців повинні перераховуватись. Останній раз таке перерахування відбулося в 2012 році, але із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік 1197,91грн. За цей час середня зарплата по Україні, яка застосовується при обчисленні пенсії, зросла до 3764,4 грн або більше ніж втричі. В результаті 2/3 пенсій навіть не досягають розміру прожиткового мінімуму.

  •  Скасовується оподаткування пенсій

З 1 жовтня пропонується відмінити оподаткування пенсій для працюючих пенсіонерів.

Наразі пенсії, розмір яких перевищує 12 470 гривень (10 прожиткових мінімумів), підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5% у частині такого перевищення.

  • Скасування особливих умов виходу на пенсію

Призначення пенсій за вислугу років буде здійснювати лише для військовослужбовців.

Реформою також передбачається, що з 1 січня 2018 року скасовується право на призначення пенсій за вислугу років для працівників освіти, сфери охорони здоров'я, соціального захисту та інших категорій.

Запропонований інструмент — це ще один спосіб, який повинен дозволити уряду зменшити кількість пенсіонерів.

  • Встановлення особливого режиму для працівників з шкідливим умовами праці.

Проект реформи передбачає, що підприємства замість відшкодування пенсій сплачуватимуть підвищений ЄСВ за своїх працівників, зайнятих на шкідливих виробництвах (з поступовим переходом до накопичувальної системи пенсійного забезпечення). Законопроект пропонує встановити, що за осіб, які виконують роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці, доплата ЄСВ становитиме 15 %. Тобто загалом за таких працівників підприємство сплачуватиме ЄСВ за ставкою 37%. Для всіх інших категорій працівників, що мають право на достроковий вихід на пенсію через шкідливі умови праці, доплата ЄСВ становитиме 7%. Тобто загалом роботодавець сплачуватиме за таких співробітників ЄСВ за ставкою 29%.

Також передбачено, що додаткові внески ЄСВ з 1 січня 2019 року за працівників, молодших за 35 років, будуть накопичуватися на їх індивідуальних пенсійних рахунках.

  • Щорічне перерахування пенсій

У законопроекті передбачається автоматична норма про щорічну індексацію (перерахунок) пенсій для захисту від інфляції.

Планується, що перерахунок буде відбуватися з урахуванням фінансових можливостей солідарної системи — тобто якщо буде зростання економіки і бюджет буде наповнюватися краще.

При цьому в уряді зауважують, що індексація буде прив'язана до показника зростання середньомісячних зарплат за три роки — не менше ніж на 50% такого зростання. І не менше ніж на 50% індексу споживчих цін.

  • Скасовується 15-відсоткове зниження пенсій працюючим пенсіонерам

З жовтня 2017 року уряд пропонує скасувати 15-відсоткове зниження пенсій працюючим пенсіонерам. Із 2,3 млн. працюючих пенсіонерів зараз пенсії знижуються у 494 тис. проектом реформи пропонується щоб ті, хто працює, отримували заробітну платню і пенсію у повному обсязі.

  • Підвищення соціальних стандартів

Передбачене на 2017 рік друге підвищення соціальних стандартів на 5% пропонується з 1 жовтня. Мінімальна пенсія у такому випадку становитиме 1373 грн. Підвищення пенсій торкнеться 9 млн пенсіонерів.

Таким чином уряд зробив крок на шляху до виконання однієї з головних вимог Міжнародного валютного фонду для отримання Україною наступного траншу. Однак подальша доля запропонованої реформи залежатиме від Парламенту, де й очікуються найбільш запеклі баталії.

В цілому проект реформи сконцентрований на скороченні хронічного дефіциту ПФ, модернізації, та підвищенні ефективності функціонування солідарного рівня пенсійної системи, в тому числі за рахунок своєрідного її поєднання з елементами накопичувальної системи, проте практично не торкається проблеми формування другого та третього рівнів пенсійної системи. Відтак запропонований урядом проект важко назвати повноцінною системною реформою, яка кардинально змінить існуючу пенсійну реформу. Також слід враховувати, що формування ефективної пенсійної системи потребує цілого ряду реформ в суміжних сферах, як то фінансова, податкова та соціальна.

 

Публікації за пріоритетом «Економіка»
Економіка

Приватизація 2018: необхідність чи звичка?

У кінці травня - початку червня український уряд оголосив остаточний список об’єктів малої та великої приватизації. Згідно слів в.о. керівника Фонду державного майна Віталія Трубарова, це перший великий перелік підприємств для продажу за останні як мінімум десять років. Чи справді озвучена теза є «досягненням уряду», які перспективи та ризики таїть у собі «всеохоплююча» приватизація і чи справді можна гордитися такою ситуацією? Що маємо? За останні роки проголошена приватизація 2018 року має найбільш амбіційні плани. Доходи бюджету від приватизації у поточному році закладені в сумі 22,5 млрд грн. До ключових особливостей приватизації 2018 року слід віднести: ● У січні 2018-ого список підприємств, які готували до приватизації не перевищував 335 об'єктів. Згодом, список приватизації доповнювали, довівши його спочатку до 576 об’єктів, а потім і до більше ніж 700 об’єктів. ● Мала приватизація. Список включає 716 об’єктів і розділений на: 1) господарські товариства та підприємства, засновані на базі об’єднання майна різних форм власності; 2) єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів; 3) окреме майно; 4) об’єкти незавершеного будівництва; 5) об’єкти соціально-культурного призначення. Процес приватизації буде відбуватися виключно через електронні аукціони. ● Велика приватизація. Список на приватизацію був скорочений з 26 до 23 підприємств. Були вилучені Завод алюмінієвої фольги, Аграрний фонд та Державна продовольчо-зернова корпорація України. Аукціон з продажу великих об'єктів приватизації матиме такі особливості: 1) при відсутності другого учасника аукціон проводитися не буде, і буде автоматично вважатися, що він не відбувся; 2) учасники зобов'язані зробити хоч один крок торгів, щоб виключити спробу змови; 3) відомості про учасників аукціону та їх кількість не підлягають розголошенню до початку аукціону; 4) у тому випадку, якщо є тільки один учасник, то проводиться викуп за ціною не нижчою за стартову; 5) якщо на аукціоні на підвищення ціни, так звані англійські аукціони, об'єкт не продається, приймається рішення знизити стартову ціну на 25%, якщо і ця спроба марна, то ціна зменшується на 50%. Якщо ж об'єкт приватизації не проданий вищезгаданими способами, приймається рішення про продаж на аукціоні за методом вивчення цінових пропозицій. ● В список тих, хто не може бути покупцем, внесли представників Російської Федерації та осіб, які перебувають під санкціями. ● Перелік об'єктів, що не підлягають приватизації, розширили: додали медустанови і навчальні заклади. ● Кабінет міністрів України відмовився від варіантів приватизації або оренди портів, їх передаватимуть виключно в концесію. Аналіз ситуації На теперішній час у державній власності знаходиться 3444 об’єкти. Таблиця. Розподіл об’єктів державної власності Тип Кількість об’єктів державної власності, шт Активи, млрд. грн Відсоткове співвідношення, % Стратегічні об’єкти 15 1175 69 Важливі об’єкти 363 147 8,6 Втрачено контроль 559 45,1 2,6 Непрацюючі об’єкти 1255 132,6 7,8 Концесія (аеропорти, лісгоспи, автодороги) 359 14,5 0,9 Інші 893 189,4 11,1 Всього 3444 1704 100 Джерело: за даними МЕРТ Український уряд планує поступово зменшувати кількість об’єктів державної власності і має намір залишити лише 15 особливо важливих державних підприємств та 363 об’єкти, що забезпечують виконання державою своїх функцій. До переліку 15 особливо важливих підприємств, які мають лишитися в державній власності, увійшли: «Укрзалізниця», «Укрпошта», «Нафтогаз України»; стратегічні підприємства аерокосмічної галузі – КБ «Південне», «Завод 410», «Південмаш», «Антонов», «Хартрорн», Харківський авіаційний завод; Адміністрація морських портів; енергетичні підприємства – «Енергоатом», «Укренерго», «Укргідроенерго», Східний гірничо-збагачувальний комбінат; «Укрхімтрансаміак». Крім приватизації, 359 об’єктів також планується передати в концесію. Незважаючи на проголошені цілі захистити стратегічно важливі підприємства, аналіз попередніх документів, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», показав, що велика кількість об’єктів в нинішньому році «перестала бути» стратегічно важливими: 14 підприємств з 23 включених у список є стратегічно важливими для української економіки, зокрема підприємства хімічної промисловості. Що матимемо? Про ускладнення можливості досягнення поставлених урядом мети свідчать «успіхи» попередніх років. Навіть незважаючи на те, що уряд розраховує отримати від приватизації у 2018 році найбільшу суму за останні 10 років у розмірі 22,5 млрд грн., у новому консенсус-прогнозі Міністерства економічного розвитку вже йдеться про ймовірність отримати лише 1,25 млрд грн, що у два рази менше суми від приватизації у 2017 році. Відповідно, є ризик невиконання дохідної частини бюджету, яка нині має скласти 913 млрд грн., у розмірі 2-3%. Таблиця. Виконання плану приватизації у 2014-2018 роках Рік План, млрд. грн Факт, млрд. грн Виконання плану, % 2014 0,335 0,466 139,1 2015 17 0,151 0,9 2016 17,1 0,188 1,1 2017 17,1 3,4 19,9 2018 22,5 - -   У свою чергу, на небажання інвесторів брати участь у приватизації 2018 року сприятимуть такі фактори: ● Технічні бар’єри на тендерах та складність процедур ● Слабка інституційна спроможність Фонду державного майна України ● Обмеженість конкуренції та доступу до торгів ● Значна залежність підприємств від рішень уряду та дій олігархів ● Політичні та лобістські ігри навколо підприємств ● Складна боргова «історія» підприємств та їх незадовільний фінансовий стан ● Передвиборча турбулентність ● Ситуація на сході країни та ризики націоналізації Таким чином, інтерес інвесторів безпосередньо залежатиме від того, як буде організованій сам продаж. Не дивлячись на те, що процес приватизації буде досить відкритим, залишається ряд бар'єрів: наприклад, може бути технічні обмеження доступу або цінові маніпуляції при торгах. І навіть якщо на підприємство прийде сумлінний інвестор, можуть бути створені умови, при яких він не витягне компанію з поганого фінансового стану. Тому план приватизації в цьому році навряд чи буде виконаний, так як іноземні та українські інвестори не поспішають вкладати гроші в Україну, не знаючи, як зміниться вектор розвитку з приходом нового президента і обранням нового парламенту. Крім того, деякі інвестори побоюються загрози націоналізації куплених об'єктів, пам'ятаючи, що сталося з Приватбанком. Результати торгів запросто можуть звестися до ситуації,  коли «свої продають для своїх» та ще й задешево. Як мінімум про це свідчить те, що більшість торгів призначені на осінь і в реальності можуть початися набагато пізніше, щоб швидко пустити об’єкт з молотка, боячись приходу справжнього інвестора. У свою чергу, навіть у разі успіху такої «розширеної» приватизаційної кампанії, необхідно зазначити, що: ● приватизація не може слугувати закриттям діри в бюджеті. ● існуватиме загроза економічній безпеці держави у випадку погіршення ситуації на сході: у разі необхідності переорієнтації виробництва з інвесторами буде складніше домовитися. ● індивідуальні інтереси інвесторів можуть суперечити загальнонаціональним: є ризик того, що інвестори диктуватимуть свої умови та ставитимуть у залежність ключові галузі української економіки. ● українські держпідприємства можуть купити ті, кому необхідно придбати актив задешево (за відсутності або не допуску великого інвестора) або усунути конкурента. Приватизація 2018 може просто перетворитися на симуляцію, яка прикриватиме передвиборчу активізацію процесу перерозподілу сфер впливу або роздачу «подарунків». ● так і не буде вирішене питання монополії Нафтогазу та хоча б часткової приватизації цієї організації. Нафтогаз залишатиметься повністю у державній власності і його функції не будуть розділені між окремими незалежними компаніями згідно європейських вимог щодо системи розподілу функцій на енергетичному ринку. ● значна відповідальність ляже на Антимонопольний комітет України. «Оптова» приватизація підприємств однієї сфери може призвести до утворення монополій на ринку, що є вкрай небажаним, особливо у хімічній промисловості та у інших ключових для української економіки галузях. ● проблема українських підприємств не у тому, у якій вони власності, а у поганому менеджменті і надмірній монополізації ринку. Керувати ж будь-яким підприємством можна як добре так і погано незалежно від власності. З іншої сторони, прихід іноземних інвесторів міг би сприяти: ● перерозподілу ринку, посиленню конкуренції на ньому, ще більшій демонополізації ринку, послаблення «диктатури» окремих компаній. ●  отриманню валютного доходу і, як результат, укріпленню валютного курсу української гривні. ● збільшенню кількості відносно стабільних компаній: стабільність буде обумовлена іноземним капіталом, який не прив'язаний до курсу гривні та до внутрішньої економічної ситуації в Україні. Таким чином, інвестиції у приватизовані підприємства можуть надавати вагому підтримку економічному зростанню країни. Але це може бути лише за умов виваженої державної політики, яка буде спрямована і на захист національних інтересів, а не тільки на індивідуальні інтереси інвесторів. Інакше, приватизація нічого корисного для України не принесе – ні грошей до бюджету, ні інвестицій у виробництво, ні вмілого менеджменту підприємств, ні виконання рекомендацій міжнародних донорів та організацій.

Економіка

Макроекономічний прогноз МЦПД: які загрози для економічного зростання ?

Міжнародний центр перспективних досліджень підготував черговий випуск брошури «Економічний аналіз і актуальні тенденції» за травень 2018 року. Він містить детальний аналіз показників виробничого сектору, цін, фінансового ринку та прогноз на 2018-2020 роки. Аналіз ключових трендів 2018 року показав наступне: · У першому кварталі 2018 року ВВП збільшився на 3,1% до відповідного кварталу попереднього року. · Промислове виробництво зросло на 3% р/р, а виробництво в переробній промисловості - на 0,8% р/р. · Річне зростання цін споживачів уповільнилося до 13,1%, річне зростання цін виробників - до 14,1%, зокрема внаслідок зниження світових цін на залізну руду. · У квітні найбільше зросли залишки за гривневими депозитами. · Національний банк переглянув обсяги доходів від праці за кордоном у платіжному балансі. Відповідно, була переглянута у більшу сторону оцінка динаміки доходів та споживання домогосподарств у 2015-2017 роках. Згідно ж прогнозу на 2018 рік, очікується, що: · Темпи зростання ВВП будуть трохи меншими, ніж у першому кварталі. · Високими темпами зростатимуть капітальні інвестиції і помірно збільшуватиметься споживання домогосподарств. · Негативно на динаміку експорту впливатимуть торговельні обмеження, запроваджені США, і зменшення врожаю зернових та соняшнику 2017 року. · За очікуваннями Національного банку, у разі неотримання фінансування МВФ 2018 року запозичення будуть зроблені на зовнішньому ринку і їхній обсяг буде обмеженим, а вартість – високою. Основні ж показники Ви можете знайти на рисунку. Матеріал доступний як українською, так і англійською мовами.   Звертайтесь для отримання більш детальної інформації, замовлення, попереднього перегляду випуску і ознайомлення з умовами підписки: e-mail: office@icps.com.ua тел. (044) 253-22-29, (068) 831-94-69

Економіка

Надійність та показники банківської системи України: драйвер росту чи тягар?

У розвинутих країнах банківська система виступає джерелом економічного зростання. На жаль, в умовах України вона ризикує стати тягарем для українських платників податків та інструментом виведення коштів. Нещодавні новини щодо збільшення кількості непрацюючих кредитів та відповідні повідомлення НБУ лише підтверджують ці побоювання. Тим часом уряд намагається вплинути на ситуацію, але поки що недостатньо ефективно. Тому аналіз банківського сектору України є актуальним і нагальним. Згідно щоквартального «Опитування про умови кредитування», яке проводилося Національним банком України за результатами 1 кварталу 2018 року, було відзначено зростання активності банків щодо схвалення заявок на кредити підприємствам та на споживчі кредити. При цьому, 76% банків очікують зростання кредитного портфеля бізнесу упродовж року, а 69% банків прогнозують приріст кредитів фізичним особам. Попри це, варто відзначити, що обсяг непрацюючих кредитів в українських банках залишається незмінним, а інколи демонструє тенденцію до збільшення, незважаючи на заклики НБУ вирішити цю проблему. Відповідно, навіть після «очищення» банківської системи у 2014-2016 рр., ризик неповернення кредитних коштів жодним чином не зменшився. Більше того, в Україні 31 з 82 діючих банків порушують нормативи Національного банку України (згідно даних НБУ про виконання банками економічних нормативів), що лише ускладнює ситуацію і може призвести до подальшої актуалізації проблеми непрацюючих кредитів разом з ростом недовіри до банків. При цьому, замість ефективного і адресного вирішення питання, уряд продовжує списувати непрацюючі банківські кредити. Зокрема тільки «ПриватБанк» у 2017 році списав 5,863 млрд грн непрацюючих кредитів, виданих до націоналізації банку, про що стало відомо з його фінансової звітності. Що маємо сьогодні? Традиційно лідерами по сумах непрацюючих кредитів є українські державні банки. Більше того, проблемним є і співвідношення «непрацюючих» кредитів до «працюючих». Виходить, що при нормі не більше 30%, в Україні не повертають кожний другий кредит – у середньому таке співвідношення складає 56%. Загальний же обсяг таких «активів» сягає 630 мільярдів гривень. При цьому, за словами заступника голови Національного банку України Катерини Рожкової, майже 70% "поганих" боргів концентрують 20% позичальників. Банки, у свою чергу, покривають непрацюючі кредити підвищенням відсотків по виданим кредитам, що зменшує їх привабливість і звужує перспективи економічного росту країни.   Назва банку Банківська група (за походженням капіталу банків) Відсоток непрацюючих кредитів Непрацюючі кредити, тис грн 1 ПАТ "БТА Банк" Банк іноземних банківських груп 98,63% 753983 2 ПАТ "ВТБ БАНК" Банк іноземних банківських груп (Росія) 94,60% 20108232 3 АТ "БМ БАНК" Банк іноземних банківських груп (Росія) 94,36% 2095905 4 ПАТ "АКБ "Траст-капітал" Банк з приватним капіталом 88,90% 125562 5 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Банк з державною часткою 86,69% 235555104 6 ПАТ "УКРСОЦБАНК" Банк іноземних банківських груп 84,54% 36516685 7 ПАТ "БАНК ФАМІЛЬНИЙ" Банк з приватним капіталом 80,89% 55850 8 ПАТ "Промінвестбанк" Банк іноземних банківських груп (Росія) 76,65% 35445306 9 АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" Банк з приватним капіталом 72,76% 803570 10 ПАТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" Банк іноземних банківських груп 68,50% 611500 11 АТ "Укрексімбанк" Банк з державною часткою 64,92% 83072616 12 АТ "ОЩАДБАНК" Банк з державною часткою 64,38% 80235272 13 ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" Банк з приватним капіталом 62,46% 4091593 14 ПАТ "ВіЕс Банк" Банк з приватним капіталом (Росія) 58,40% 1179665 15 ПАТ "СБЕРБАНК" Банк іноземних банківських груп (Росія) 56,65% 32835471 16 АТ "Місто Банк" Банк з приватним капіталом 54,53% 746337 17 ПАТ "ЮНЕКС БАНК" м. Київ Банк з приватним капіталом 53,65% 276818 18 Полікомбанк Банк з приватним капіталом 47,80% 169758 19 ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" Банк з приватним капіталом 47,25% 2257838 20 ПАТ "БАНК ФОРВАРД" Банк іноземних банківських груп 46,70% 813759 Джерело: розрахунки згідно даних НБУ Не останню роль у даній ситуації відіграє боротьба НБУ з інфляцією, через що нещодавно облікова ставка сягнула 17% і, згідно останнього рішення, поки залишилась незмінною, відповідно впливаючи і на відсоток по виданим кредитам. У свою чергу високі відсоткові ставки відлякують бізнес. Через це банки змушені кредитувати сумнівні проекти, які нібито гарантують більшу дохідність. Тим не менше, є надія, що розкручування інфляції буде зупинено, що матиме результатом зменшення облікової ставки упродовж наступних трьох років і, відповідно, зменшення відсотків за виданими кредитами.       Дані Прогноз 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Ставка за кредитами в національній валюті, на кінець року, % річних 16,6 20,4 15,2 17,5 17,0 15,0 14,0 Джерело: «Економічний аналіз і актуальні тенденції: прогноз на 2018-2020 роки», МЦПД, 2018 Актуальною також залишається і проблема збитковості частини банків. Хоча за результатами 1 кварталу 2018 року банківська система України в цілому хоча і вийшла на прибутковий рівень (8,672 млрд грн. прибутку), 14 з 82 працюючих банків все ще залишаються збитковими. Прибуткові банки, топ-3 Збиткові банки, топ-3 Прибуток, млрд. грн Збиток, млрд. грн «ПриватБанк» 3,654 «Промінвестбанк» 0,294 «Райффайзен Банк Аваль» 1,381 «Укрсоцбанк» 0,290 «ОТП Банк» 0,612 «Кредит Дніпро» 0,117 Джерело: згідно даних НБУ Зважаючи на це, подальші перегони за прибутком та за часткою ринку буде підштовхувати банки до ризикової діяльності та до погіршення їх кредитного портфелю. Крім цього, у портфелі більшості банків є частка споживчого кредитування. За умов недостатнього росту української економіки та високого рівня інфляції перспективи повернення таких кредитів погіршуються. З іншого боку, для банків такі кредити є найпростішим способом заробити кошти і тому, за умов відсутності достатнього попиту зі сторони бізнесу, частка споживчих кредитів постійно зростає, хоч і не є поки що значною. Загалом же, згідно проведеного моніторингу Міжнародним центром перспективних досліджень спільно із Незалежною асоціацією банків України, найбільш поширені та доступні українські банки не потрапили на перші місця рейтингу фінансового здоров’я, що лише підкреслює системність проблем українських банків.   Топ-10 банків за дотриманням нормативів   Топ-10 банків за здатністю генерувати прибуток   Топ-10 банків за загальним показником фінансового здоров'я 1 Укр.банк реконстр.та розв. 1 ПАТ "Ідея Банк" 1 ПАТ "Ідея Банк" 2 ПАТ "АЛЬПАРІ БАНК" 2 ПАТ "А - БАНК" 2 ПАТ "А - БАНК" 3 ПАТ "АП БАНК" 3 ПАТ "СІТІБАНК" 3 ПАТ "СІТІБАНК" 4 ПАТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" 4 ПАТ "МІБ" 4 ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" 5 ПАТ "СЕБ КОРПОРАТИВНИЙ БАНК" 5 ПАТ "АЛЬФА-БАНК" 5 ПАТ "АЛЬФА-БАНК" 6 ПАТ "БАНК 3/4" 6 АТ "ТАСКОМБАНК" 6 АТ "ТАСКОМБАНК" 7 ПАТ КБ "Центр" 7 ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" 7 АТ "Райффайзен Банк Аваль" 8 ПАТ "БАНК "ПОРТАЛ" 8 АТ "ОТП БАНК" 8 ПАТ "БАНК АВАНГАРД" 9 ПАТ "БАНК ФАМІЛЬНИЙ" 9 АТ "Райффайзен Банк Аваль" 9 АТ "УкрСиббанк" 10 АТ "АЛЬТБАНК" 10 ПАТ "КРЕДОБАНК" 10 ПАТ "БАНК АЛЬЯНС"   Джерело: «Рейтинг фінансового здоров’я банків України», МЦПД та НАБУ, 2018     Що робити і чи є вихід? Зрозуміло, що проблемні кредити – це наслідок необережної та інколи «цілеспрямованої» політики самих банків. Нещодавнє створення «кредитного реєстру» (куди будуть записуватися боржники, які винні від 372 300 грн і більше) лише полегшить процедуру верифікації клієнтів банку. Саму ж проблему вже існуючих непрацюючих кредитів він не вирішить. Питання не зможе вирішити і прийнятий у першому читанні законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», оскільки цей документ більше орієнтований на спрощення процесу стягнення боргів, а не на подолання першопричин появи «проблемних» кредитів. Тому поки банківський ринок не стане достатньо прозорим та відкритим, моніторингові системи НБУ будуть обходити як фінансово нездорові банки, проводячи ризикові операції, так і бізнес, створюючи фіктивні «компанії-пустушки» або навмисно оголошуючи себе банкрутами. До речі, частка таких «банкрутів», згідно повідомлення голови комітету з питань фінансової політики Михайла Довбенка, досягла 80% від загальної кількості юридичних осіб-позичальників. Відповідно сьогодні в основному проблемні кредити – це кошти, які компанії обманним шляхом вивели за кордон через банківську систему або вважають за потрібне не повертати. Зважаючи на перелічені аспекти та недостатнє фінансове здоров’я ключових українських банків, необхідно: - проводити глибокий моніторинг та аудит не тільки вкладених, але і виданих коштів; - переймати досвід стійких іноземних банків з ризик менеджменту та управління кредитним портфелем; - інвестувати у навчання персоналу з оцінки платоспроможності клієнтів банку; - впроваджувати практики корпоративно-соціальної відповідальності; - збільшувати ринкову частку іноземних банків задля забезпечення здорової конкуренції; - уникати появи інформаційних «фейків», які створюються через «війни» боржників та кредиторів; - імплементувати законодавчі удосконалення, що сприятимуть поліпшенню бізнес-клімату в Україні; - підтримувати незалежність НБУ від політичних рішень та шахрайських дій учасників ринку. Допоки ж банки будуть якісно кредитувати не бізнес проекти, а державні цінні папери, перестаючи бути «кровоносною» системою реального сектору економіки, допоки банки будуть використовуватися для відмивання та виведення коштів, підриваючи довіру до себе, населенню не залишатиметься нічого іншого як свої кошти зберігати у скляній банці, тим самим поглиблюючи «фінансовий голод» банківської системи та тягар «непрацюючих» кредитів, і, як результат, сповільнюючи економічний розвиток України. І єдиним виходом, за умов відсутності якісного українського менеджменту, буде продавати банки з портфелем проблемних кредитів, з однієї сторони залучаючи інвестиції, а з іншої – втрачаючи останні власні засоби хоч якось позитивно впливати на банківський ринок та його стратегію розвитку у перспективі.  

Економіка

Макроекономічний прогноз МЦПД : чи будуть досягнуті заплановані темпи економічного зростання?

Міжнародний центр перспективних досліджень підготував черговий випуск брошури «Економічний аналіз і актуальні тенденції» за квітень 2018 року. Він містить детальний аналіз показників виробничого сектору, цін, фінансового ринку та прогноз на 2018-2020 роки. Аналіз ключових трендів на кінець 1 кварталу 2018 року показав наступне: · річне зростання споживчих цін уповільнилося до 13,2%, що зумовлено насамперед загальною стабільністю цін на комунальні послуги, на відміну від аналогічного періоду попереднього року; · промислове виробництво загалом збільшилося завдяки зростанню виробництва в добувній промисловості та енергетичному секторі; · суттєво знизилися світові ціни на залізну руду, проте ціни на нафту зросли; · індекс цін на продовольчі товари ФАО збільшився через подорожчання молочних продуктів та зернових. У прогнозі на 2018 рік збережено зростання ВВП на рівні 3% та інфляції – на рівні 9,5%. При цьому, відмічається ризик менших темпів економічного зростання та більшої інфляції через: · повільніше від запланованого зростання доходів Зведеного бюджету в першому кварталі 2018 року, що може призвести до урізання видатків упродовж року; · відсутність суттєвого прогресу у виконанні домовленостей з МВФ, що збільшує ризик неотримання фінансування від Фонду; · запровадження США мит на імпорт сталі може призвести до нижчих темпів світового економічного зростання, що негативно позначиться на обсягах українського експорту. Основні ж показники Ви можете знайти на рисунку. Звертайтесь для отримання більш детальної інформації, замовлення, попереднього перегляду випуску і ознайомлення з умовами підписки: e-mail: office@icps.com.ua тел. +38 (044) 253-52-29, (068) 831-94-69

Економіка

Енергетичні інтереси та економічна безпека України

Рішення Німеччини та інших країн ЄС щодо дозволу на побудову газогону “Північний потік – 2” знову актуалізувало питання майбутнього газотранспортної системи України та енергетичної безпеки країни у цілому. Попри певні тактичні досягнення (зменшення обсягу споживання російського газу, прийнятне для НАК Нафтогаз рішення Стокгольмського арбітражу тощо), питання стратегії досягнення енергетичної безпеки у цілому залишається одним з найважливіших викликів для національних інтересів України. При цьому, уряд оголосив плани щодо досягнення Україною енергетичної незалежності у 2020 році та щодо стійкого розвитку у 2035 році, але шлях до них залишається розмитим. До того ж реалізація російських проектів альтернативних газогонів може залишити Україну на узбіччі такого важливого елементу економічної діяльності як транзит газу, призвести до значних фінансових та політичних втрат. Головні цифри та тренди У 2017 році Газпром на 8,1% наростив експорт газу до Європи, який сягнув 193,6 млрд кубометрів. Всього ж споживання ЄС у 2017 році оцінюється на рівні 560,5 млрд кубометрів газу. Таким чином, ринкова частка «Газпрому» в Європі досягла 34,7%. При цьому, найбільшим ринком залишилася Німеччина, яка імпортувала 53,4 млрд куб. м гасу. ГТС України у 2017 році забезпечила 44% поставок російського газу в ЄС. Транзит газу через Україну в минулому році склав 93 млрд кубометрів. У порівнянні з обсягами 2016 року, транзит зріс на 13,7%. Це дозволило Україні заробити близько $3 млрд на транзиті російського газу. При умові, що ВВП країни у 2017 році дорівнював $ 110 млрд, то дана сума склала 2,7% від його обсягів. Разом з тим, у середині січня 2018 року «Газпром» отримав дозвіл від Туреччини на будівництво другої лінії газопроводу «Турецький потік». Трохи пізніше, 26 березня Німеччина дала згоду на будівництво «Північного потоку-2» у Балтійському морі. Російський газовий монополіст також пішов на поступки щодо зміни ціни на газ для ринків Центральної та Східної Європи. Такі дії можуть позитивно вплинути на рішення Європейської комісії щодо врегулювання питання порушення «Газпромом» антимонопольного законодавства на європейських ринках, яке очікується у кінці квітня. Ці факти свідчать, що, попри складні політичні відносини, у сфері економічного співробітництва і, особливо, енергетики, визначальними залишаються власні інтереси країн-членів ЄС. Побудова нових газогонів, альтернативних українській ГТС, може маргіналізувати роль України у питанні транзиту газу, перетворити у перспективі такий стратегічний національний ресурс як газотранспортна система на груду металу. Для уникнення реалізації такого сценарію потрібні швидкі та ефективні дії, які дозволять зберегти роль і місце вітчизняного газогону у транзиті газу з РФ у країни Європи. Наслідки російських газових потоків Проекти «Північний потік-2» і «Турецький потік» передбачають запуск ліній газопроводу, загальна пропускна здатність яких - близько 85 млрд куб. м. газу на рік. З огляду на дані останніх років щодо транзиту через українську ГТС, запуск вищеназваних потоків може забрати близько 90% українського транзиту або близько $ 2,7 млрд прибутку на рік . Приблизно такі ж цифри озвучені «Нафтогазом», який оцінює фінансові втрати від запуску РФ альтернативних потоків та повної зупинки української ГТС у $3-3,5 млрд доларів. До того ж, у 2019 році спливає термін діючого контракту з «Газпромом» щодо транзиту газу. Згідно заяви голови російської компанії Олексія Міллера, «Газпром» може зберегти транзит через Україну у обсязі 10-15 млрд куб. м на рік, що складає до 10% її пропускної спроможності і менше 20% нинішнього обсягу транзиту. Для цього, за словами керівника російського монополіста, Україна повинна обґрунтувати «економічну доцільність» нового контракту на транзит. У свою чергу, українська сторона оголосила, що її основною метою буде збереження транзиту російського газу через територію України після закінчення терміну контракту з «Газпромом». Правда, за яких обсягів і яким чином це планується зробити до цього часу так і не оголошено, хоча Кабінет Міністрів України вже повідомив, що шукає компанію з управління українською газотранспортною системою. Також звучали ідеї, що Україна зможе може додатково завантажити газотранспортну систему за рахунок імпорту або транзиту газу з Румунії, але навряд чи румунський транзит зможе замінити вакуум, створений з огляду на переспрямування нинішніх транзитних потоків. Додаткові аспекти енергетичних відносин Окрім достатньо пахмурних перспектив у відносинах з РФ щодо транзиту газу та з огляду на блокаду Донбасу, Україна має вирішити питання й власного забезпечення енергоресурсами та зменшення імпортної залежності від них. Це підтверджується тим, що у 2017 році Україна значно наростила обсяг імпорту природного газу, вугілля та нафтопродуктів. При чому основними країнами з постачання енергоресурсів у 2016-2017 роках була Словаччина, Білорусь і Росія. Основні енергетичні ресурси: імпорт, експорт, транзит   Імпорт, 2017 рік Зміна імпорту до попереднього року Експорт, 2017 рік Зміна експорту до попереднього року Транзит, 2017 рік Зміна транзиту до попереднього року Природний газ 14,6 млрд куб. м +49% - - 93 млрд куб. м +13,7% Вугілля 19,777 млн т + 26,4% $105,5 млн +200% - - Нафтопродукти 9,7 млн т +11% 0,8 млн т +100% 16,4 млн т +1% Ядерне паливо $533,4 млн -2,9% - - - - Електроенергія 0,05 млрд кВт на год -38% 5,2 млрд кВт на год +37% 1,4 млрд кВт на год +218% Джерело: згідно даних Енергетичної митниці та ДФС З іншої сторони, позитивним для України є розвиток сектору відновлюваної електроенергетики. Зокрема, згідно даних Держенергоефективності, весь обсяг встановлених потужностей у 2016 році досяг 121 МВт, а у 2017 році - 257 МВт. При цьому, тільки у I кварталі 2018 року в Україні було введено в експлуатацію 159,4 МВт потужностей. Загалом, починаючи з 2015 року було інвестовано понад 550 млн євро в «зелену енергетику» і загальна потужність об'єктів відновлюваної електроенергетики нині становить 1,5 ГВт. Разом з тим, у осяжному майбутньому відновлювальна енергетика не замінить традиційних енергоносіїв і лише запровадження справді ринкових умов у галузі енергетики, які сприятимуть інвестиціям, зростання власного видобутку газу та посилення енергозберігаючих технологій дозволить країні наблизитись до мінімально прийнятних стандартів енергетичної безпеки. Шляхи балансування енергетичних інтересів Найближчі завдання перед українським урядом у енергетичній сфері включають: лібералізацію та відкриття енергетичних ринків; збереження транзитної інфраструктури держави, відновлення впевненості зовнішніх партнерів і фінансових організацій у надійності України як транзитної країни; зважену тарифну політику щодо транзиту енергоресурсів і внутрішнього енергоспоживання; виконання умов «Третього енергетичного пакету», а саме щодо відокремлення діяльності НАК «Нафтогаз» з транспортування і розподілу природного газу; «енергетичну євроінтеграцію», синхронізацію енергетичних систем з європейськими ринком (ENTSO-E, ENTSOG); диверсифікацію джерел отримання енергоресурсів; зниження енерговитрат на власне виробництво, підвищення енергоефективності країни; нарощування українського видобутку енергоресурсів; стимулювання альтернативної відновлюваної енергетики. У найближчій перспективі, Україна має врегулювати питання щодо постачання «Газпромом» 2 млрд 427 млн ​​кубометрів газу на окуповані території Донбасу і виставленого ним рахунку на $1,3 млрд. Також, очікується рішення апеляційного суду округу Свеа (Швеція) щодо спору між «Нафтогазом» та «Газпромом» з приводу $ 2,5 млрд штрафів, нарахованих Стокгольмским арбітражем. Вирішення вищезазначених питань зможе знівелювати можливі ризики енергетичної та економічної безпеки України. У іншому випадку, Україна ризикує втратити значну частку транзиту, що матиме наслідком чергове підвищення тарифів для населення та перебої у функціонуванні її ГТС. Але навіть і за таких обставин, є надія, що зростаючий попит ринку Європи і бажання Газпрому постійної збільшувати свою ринкову присутність (про що свідчать дані - у 2012 році його частка сягала лише 26%) можуть частково врятувати Україну від повної втрати ГТС. Отже, гра у шахи з приводу енергетичних інтересів усіх зацікавлених сторін ще остаточно не завершилась. На користь Україні грає те, що «Газпром» не зможе повністю зупинити транзит газу через її територію. Цьому сприяє зростаючий попит на газ у Європі, завантаженість гілок газопроводів, відносна лояльність сусідів, вигідна інфраструктура української ГТС. Але завдяки тільки цим факторам виграти не можливо. Тому, для того, щоб забезпечити транзит газу після 2019 року не менш ніж у 40 млрд кубометрів на рік (мінімальний економічно вигідний обсяг) та залучати інвестиції у модернізацію української ГТС уряду необхідно не продовжувати лише риторику протистояння та кормити ілюзію незалежності, а робити конкретні кроки, домовлятися з усіма сторонами та пропонувати альтернативи для досягнення довгострокових цілей, а не короткострокової вигоди. Інакше важелі впливу можуть остаточно зникнути, а економічна безпека та енергетичні інтереси будуть у черговий раз вирішуватись за рахунок українського населення.  

Економіка

Нові правила безмитного ввезення товарів на територію України

З початку 2018 року в Україні запрацювали нові обмеження безмитного ввезення товарів через кордон. Ввезти на територію України без сплати мита і ПДВ можна товари загальною вартістю до € 500 і вагою до 50 кг. Але тільки в тому випадку, якщо особа перебувала за межами України більше 24 годин і в'їжджає в країну один раз за 72 години. Експерт з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян зазначає, що зміни спрямовані на виведення бізнесу з «тіні» для наповнення бюджету через встановлені мита та податки на збільшення контролю і налагодження ділового клімату. Вони повинні позитивно вплинути і на торгове сальдо, каже експерт. «Але, крім мети детінізації, під цими обмеженнями може ховатися лобіювання інтересів представників певного бізнесу. Тому потрібно враховувати, хто виграє, а хто програє від нових правил », - зазначає Киян. На думку експерта, у виграші в ситуації, що склалася виявляться українські виробники товарів-аналогів через цінові переваги, оскільки імпортований товар подорожчає на суму мита і ПДВ. Також від нових митних правил виграє великий бізнес і пов'язані з ним посередники, у яких є потужності покрити додаткові витрати. Частково виграє і той бізнес, який не користується човниковою схемою, вважає Киян. Програє, в свою чергу, малий і середній бізнес, який знаходиться на межі рентабельності. Також дані зміни негативно позначаться і на населенні - це призведе до підвищення цін на товари, у яких немає замінників з боку українського виробника. Особливо це стосуватиметься побутової хімії, техніки, запчастин і т. д. «Тобто в цілому така ситуація призведе до зменшення конкуренції на ринку і до виграшу великих дистриб'юторів», - говорить він. «Необхідно враховувати, що в човниковій діяльності більше зацікавлений малий і середній бізнес, а не великий бізнес. При цьому, малий і середній бізнес повинен бути платформою зростання економіки - про його інтереси необхідно піклуватися і пропонувати альтернативи. Тому наскільки б ефективним цей спосіб не був, сама непослідовність збільшення обмежень може призвести до того, що країна в цілому програє », - наголошує Єгор Киян.