Реформа дипслужби може стати «історією успіху» та прикладом для інших реформ, - В. Філіпчук

Реформа дипломатичної служби може відбутися швидко, принести очевидні результати, стати прикладом у процесі реформ, «історією» успіху, яка слугуватиме прикладом для інших системних і кардинальних реформ.

Про це пише Голова Правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук  у аналітичному віснику Foreign Policy Insight.

Фаховий дипломат говорить, що за півтора роки після Майдану в Україні поки не впроваджено жодної масштабної реформи, яка би слугувала «історією успіху», прикладом здатності нинішньої української політичної еліти здійснити модернізацію країни.

Реформа МЗС - невід’ємна від процесів у цілому у країні. З іншого боку, МЗС є ідеальним полігоном реформ, відомством, потенційно найкраще підготовленим для змін, впровадження дійсно європейських принципів побудови роботи з огляду на особливість сфери функціонування і наявного досвіду.

За роки незалежності дипломатична служба України пройшла значний шлях становлення. Разом з тим, у своїй основі МЗС зберегло ряд ознак і традицій, характерних для радянської дипломатії і партноменклатурної системи прийняття рішень.

Спроби здійснити реформування вітчизняної дипломатичної служби робилися неодноразово, однак, внаслідок низки причин вони завершувалися не реформою, а реструктуризацією МЗС. Можливість здійснити швидке і ефективне реформування МЗС одразу після Майдану також була втрачена. Попри те, що Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що почне свою діяльність на посаді з реформування структури МЗС, можна констатувати, що на сьогодні питання реформи МЗС знаходиться в стані стагнації.

Таким чином, сьогоднішня українська дипломатія зберігає ті ж проблеми, які були їй властиві останні декілька десятиліть. Серед них слід особливо відзначити наступні:

По-перше, безініціативність, нездатність адекватно та інноваційно реагувати на виклики і проблеми, повільність функціонування системи, що зумовлено лінійними принципами побудови системи управління.

По-друге, конституційно-політична конструкція органів державної влади, в якій знаходиться МЗС, зумовлює потенційні проблеми у стосунках з іншими органами виконавчої влади.

По-третє, системне обмеження обігу інформації та низький рівень її захисту. Тут існує як політична, культурна, так і інституційна складові.

По-четверте, бюджетно-фінансові та кадрово-кваліфікаційні проблеми.

На думку В. Філіпчука, не існує ідеального взірця, за яким можна було б реформувати вітчизняне МЗС. Разом з тим, для провідних дипломатичних служб світу характерне функціонування в конституційному та законодавчому полі, запровадження державних політик як основи функціонування дипслужби, розподіл політичних та дипломатичних посад, функціональна система управління та взаємодія зовнішньополітичного відомства з іншими міністерствами і відомствами, громадськістю, діловими колами.

Перераховані вище позиції можуть бути доповненими новими ідеями у процесі обговорення реформи дипломатичної служби. На даному ж етапі потрібно активно проштовхувати ключові ідеї щодо рішень, які призведуть до системної реформи дипслужби. Серед пріоритетних пропонуються такі:

1. Запропонувати провести в МЗС «тест-реформу» - запровадити нові елементи функціонування МЗС безвідносно до прогресу у впровадженні реформи державної служби.

2. Внести пропозицію до Конституційної комісії щодо  усунення дуалізму виконавчої влади взагалі та окремої процедури призначення міністра закордонних справ зокрема.

3. Внести відповідні зміни до законів про КМУ, державну та дипломатичну службу щодо запровадження практики призначення міністра одночасно першим віце-прем’єр-міністром України.

4. Внести зміни до закону про дипломатичну службу щодо процедури консультацій щодо призначення керівників ЗДУ з комітетами у закордонних справ, євроінтеграції, оборони і нацбезпеки.

5. Внести зміни до закону про дипломатичну службу щодо погодження з АПУ виключно лише керівників ЗДУ та вищої ланки керівництва МЗС; скасувати хибну практику щодо погодження середньої ланки  МЗС та ЗДУ.

6. Внести зміни до законодавства щодо статусу працівників дипслужби, відряджених для виконання певних завдань до інших органів державної влади, наукових установ тощо.

7. У законі про дипломатичну службу зафіксувати обов’язковість прийняття державних політик у сфері зовнішніх зносин як складової програми діяльності уряду, що затверджується парламентом.

8. Внести зміни до законодавства та нормативних актів щодо розподілу в дипслужбі політичних та дипломатичних посад, затвердити вичерпний перелік політичних посад, запровадити інститут держсекретаря в МЗС, затвердити окремі процедури призначення та погодження на політичні та дипломатичні посади. Привести у відповідність структуру МЗС до кращих європейської практики.

9. Перейти до функціональної системи прийняття рішень та управління у системі МЗС та ЗДУ.

10. Внести зміни до законодавства та нормативних актів щодо нових принципів бюджетоутворення у системі дипломатичної служби.

11. Запровадити нову систему обігу та збереження інформації, зокрема внутрішню закриту електронну мережу обігу інформації та документів.

12. Прийняти зміни до законодавчих актів щодо запровадження європейських принципів консультацій з усіма залученими сторонами при виробленні політик чи інших важливих політичних рішень, законопроектів тощо.

13.