Внутрішня політика

Старт нового політичного сезону - дипломатичний брифінг МЦПД

12.09.2018
img1
Прес-служба МЦПД

Міжнародний центр перспективних досліджень розпочав новий сезон проведення брифінгів для дипломатичного корпусу. Зокрема, головний радник Василь Філіпчук окреслив можливі виклики політичного сезону, який вже стартував, а також яких сценаріїв варто очікувати від передвиборчих перегонів.

Частина "Державних рішень" була присвячена денонсації «Великого договору» між Україною та Росією. Микола Капітоненко, проаналізувавши всі аспекти, зазначив, що у 1997 році світ відрізнявся від того, яким він є сьогодні. Тим більше, говорячи про Східну Європу та регіональні механізми забезпечення безпеки. Двадцять років тому здавалося, що колишні радянські республіки, хоча й переживають складний період перетворення і іноді страждають від внутрішніх конфліктів, зможуть зберегти міжнародний мир. Проте, на сьогодні існують серйозні підстави для того, щоб Україна не поспішала і не припиняла дію Договору .Порушивши основні положення, він все ще є інструментом, який забезпечує захист деяких українських інтересів у відносинах з Росією. Але сьогодні - через часові рамки Договору та наближення українських виборів - компромісні рішення мають мало шансів на розробку. Риторика щодо відмови від деяких положень Договору, таких популярних кілька місяців тому, більше не застосовується. Припинення дії Договору, а також озвучені конституційні зміни щодо прагнень України щодо членства в НАТО та ЄС повинні правильно взаємодіяти, а не допомагати досягти результатів виборів наступного року. Прості рішення не будуть працювати в такій складній ситуації. Україна повинна готуватися до більш непередбачених та ризикованих відносин з Росією після припинення Договору" - підкреслив Капітоненко.

Експерт з економічних питань, Єгор Киян презентував надзвичайно актуальну останнім часом тему щодо еміграції, а також основним міграційним трендам. Важливо відзначити, подібне явище стало наслідком внутрішніх труднощів у країні та браку віри у покращення економічних перспектив. До того ж, українські мігранти впливають й на сусідні країни, через що можуть виникнути асиметрії на їх ринках праці та мати місце інші негативні наслідки. Тому виникає необхідність оцінити масштаби міграції української робочої сили та перспективи такого процесу як для України, так і для «приймаючих» країн. Згідно з останньою інформацією від Держстату за 2015-2017 роки, кількість трудових мігрантів досягла кількості 1,303 млн. чоловік. Частка трудових мігрантів в загальній чисельності населення - 4,5%. У порівнянні з 2010-2012 роками цей показник збільшився на майже на 10%. Основні країни по «імпорту» нашої робочої сили є Польща (38,9%), Російська Федерація (26,3%), Італія (11,3%), Чеська Республіка (9,4%).

Зважаючи на зростаючу кількість українських мігрантів та на можливість посилення негативних наслідків не тільки для України, але й для приймаючих країн, слід звернути увагу на наступне:

• Ідея підписання двосторонніх угод про працю та мігрантів має великий потенціал, беручи до уваги диверсифікацію можливостей та досвід. Крім того, це, ймовірно, зменшить кількість "неконтрольованої" міграції і таким чином, країни будуть "готові" до змін на ринку праці та потоків робочої сили.

• В сучасних умовах, враховуючи основні статті витрат бюджету України, ринок праці та його підтримка залишаються без уваги. Тому необхідна чітка стратегія держави, в т.ч. і щодо стимулювання та підтримки економічно активного населення, створення цільових програм розвитку країни, бізнесу, забезпечення спеціалістів та підготовки необхідних кадрів.

• Орієнтація на продукцію з більшою доданою вартістю, подальше забезпечення економічного зростання та стимулювання підвищення заробітної плати згідно темпів економічного зростання, збільшенням частки праці у вартості продукції, подальше впровадження практик корпоративної соціальної відповідальності, забезпечення «білих» заробітних плат, соціальних пакетів, перекваліфікації тощо.

Ігор Петренко, у своїй доповіді, щодо початку роботи Державного бюро розслідувань, зауважив, що створення ДБР – нового правоохоронного органу з колосальними повноваженнями, – продовжує супроводжувати перманентні скандали починаючи від відбору керівника Бюро та його заступників і до відмови директора ДБР Романа Труби зовнішній конкурсній комісії у призначенні 27 осіб на керівні посади відомства. Ця боротьба буде посилюватись в контексті виборів, що створює обґрунтовані підозри щодо політичної гри.

Публікації за пріоритетом «Внутрішня політика»
Внутрішня політика

Команда МЦПД представила дослідження щодо інклюзивності конституційної реформи

У середу, 17 квітня, команда МЦПД презентувала дослідження "Інклюзивність та легітимність конституційної реформи: вибір процесу" та ініціювала експертне обговорення цього питання в київському громадському просторі Urban Space 500. У експертній дискусії взяли участь Василь Філіпчук, головний радник МЦПД, Ігор Петренко, директор департаменту внутрішньої політики МЦПД, Катерина Москаленко, експерт з правових питань МЦПД, Максим Степаненко, експерт з питань внутрішньої політики МЦПД, аналітики, експерти, представники громадських організацій. Експерти МЦПД зазначили, що Конституція України з часу свого прийняття була неодноразово змінена, оскільки її текст містив багато положень, що потребували адаптації до тогочасних реалій українського суспільства. Наразі актуальними є питання перезавантаження політичної системи, дуалізму влади й проведення децентралізації, однак їх вирішення можливе лише після проведення конституційної реформи. На думку доповідачів, враховуючи загальний контекст дискусій, які відбуваються під час проведення президентських виборів, питання конституційної реформи буде актуальним і залишиться на порядку денному й після парламентських виборів в Україні. Зазвичай під час проведення конституційної реформи головний акцент робиться на змісті нового Основного закону, водночас процес реформування конституції має велике значення для забезпечення її подальшого виконання та підтримки у суспільстві. Головним завданням для громадянського суспільства у цьому відношенні є забезпечення легітимності конституційної реформи, використання його для посилення політичної та соціальної згуртованості країни, для нового поштовху реформ та модернізації держави, запровадження відкритої та інклюзивної політичної системи. Відтак, актуальним є дослідження поняття та принципів конституційної реформи, іноземного досвіду здійснення таких реформ, а також можливих шляхів реформування Конституції України на засадах інклюзивності, легітимності й формування позиції громадянського суспільства. Дослідження “Інклюзивна та легітимна конституційна реформа” було проведене експертами громадської організації “Міжнародний центр перспективних досліджень” за грантової підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.   ЗАВАНТАЖИТИ ДОСЛІДЖЕННЯ “Інклюзивна та легітимна конституційна реформа: вибір  процесу”

17.04.2019
Внутрішня політика

Експерти дали оцінку президентським перегонам-2019 та озвучили політичні прогнози на майбутнє

У понеділок, 15 квітня, Міжнародний центр перспективних досліджень та Український інститут майбутнього представили аналіз передвиборчої кампанії на посаду президента України, запропонували сценарії дій на перші 100 днів кожного з кандидатів, а також в колі експертів дали прогноз на найближче політичне майбутнє. У експертній дискусії «Зміст за лаштунками шоу» взяли участь Василь Філіпчук, головний радник МЦПД, Ігар Тишкевич, експерт програми «Міжнародна і внутрішня політика», Український інститут майбутнього, Олег Зарубінський, директор Українського інституту дослідження екстремізму, Ігор Петренко, директор департаменту внутрішньої політики МЦПД, Максим Степаненко, експерт з питань внутрішньої політики МЦПД  та інші експерти. Учасники заходу представили аналітичне дослідження МЦПД та Українського інституту майбутнього "ЗЕ ВИБОРИ ПО-НОВОМУ: Зміст за лаштунками шоу" - ЗАВАНТАЖИТИ.   За словами експертів, передвиборні програми кандидатів в президенти України Володимира Зеленського та Петра Порошенка викликають велику кількість питань в контексті їх реалізації. Так, проект Зеленського про форму прямої демократії за допомогою інтернет-технологій експерти називають майже нездійсненною і небезпечною через брак коштів для забезпечення доступу до інтернету всього населення країни і слабку обізнаність українців про безпеку в мережі. "Зеленський обіцяє українцям ставити саме інтереси суспільства на перше місце в діяльності органів державної влади. Для цього пропонується реформувати політичну систему України шляхом обмеження функцій держави і одночасним збільшенням можливостей громадян безпосередньо впливати на державну політику, в тому числі за допомогою елементів народовладдя - референдуми та е-демократія. Пропонуючи це, варто обміркувати механізми, як не допустити перетворення референдумів в плебісцити, які можуть використовуватися як форма спекуляцій думкою народу України. Пропозиція використовувати сучасні технології як форму е-демократії має враховувати те, що не все населення України забезпечено інтернетом. Державна кампанія з інтернетизації всій території України повинна бути забезпечена значним фінансовим ресурсом в умовах нестачі коштів в держбюджеті", - відзначають експерти МЦПД. Під сумнів був поставлений план кандидата про формат врегулювання конфлікту на Донбасі з залученням країн-підписантів Будапештського меморандуму. Експерти відзначають, що такого типу домовленості і залучення в процес врегулювання США і Великобританії блокуватиме Росія. Експертів також здивувала відсутність в програмі Зеленського згадок про судову реформу, що може підірвати довіру населення і міжнародних партнерів до українського інституту суду і правоохоронної системи в цілому. З приводу програми чинного президента Петра Порошенка основний скепсис експертів стосується термінів, оголошених їм щодо наступних кроків по інтеграції України в ЄС і НАТО. Так, вони відзначають, що терміни готовності України отримати план дій щодо інтеграції в альянс залежить багато в чому від реформ, що проводяться зі слабкою інтенсивністю всередині країни, а також від готовності країн-членів почати переговори про розширення альянсу. Аналогічні зауваження стосуються і заявки на членство в ЄС в оголошеному Порошенко 2023 році - немає впевненості, що Угода про Асоціацію буде повністю реалізована в зазначений термін (протягом 4 років). "До повного виконання Угоди про асоціацію та прийняття в ЄС рішення про можливість зміни правових рамок відносин з Україною, будь-яка заявка на членство отримає негативну відповідь або, швидше за все, буде просто проігнорована як така, що суперечить згаданій заяві Європейської ради". Також експерти звертають увагу і на слабку ефективність механізму санкцій проти Росії, як позначеного Порошенко інструменту деокупації Донбасу і Криму і неготовність громадськості в Україні йти на поступки, зокрема, по особливому статусу Донбасу. "Тиск на РФ за допомогою міжнародних санкцій поки не демонструє принципової зміни поведінки РФ щодо України. Крім того, виникає питання, чи готова сама Україна виконати свою частину зобов'язань, передбачену мінськими угодами. Зокрема, українське суспільство переважно негативно ставиться до надання "особливого статусу" Донецькій і Луганській області". Кожному з кандидатів в президенти - і Петру Порошенко і Володимиру Зеленському, в разі перемоги на виборах доведеться пройти крізь дуже складний період в 100 днів перед виборами до Верховної Ради, коли очікуються відставки членів уряду і політична боротьба з парламентом за призначення і реформи. Основною проблемою потенційного президента Зеленського називають відсутність своїх представників в політикумі, причому, як у центральних органах влади, так і в регіонах. Ця проблема може фактично заблокувати роботу нового президента аж до виборів в Раду і формування нового складу уряду. Також Зеленського чекає гостре неприйняття у частині суспільства - виборців Петра Порошенка, які будуть дискредитувати його роботу, створюючи негативний інформаційний фон. Великим питанням політики Володимира Зеленського в якості можливого голови держави, експерти називають і його взаємодію з головою уряду Володимиром Гройсманом. На їхню думку, з великою ймовірністю, частина міністрів покине свої посади після виборів (називаються прізвища Клімкіна, Стеця, Кубіва та інших), і тоді Зеленському доведеться домовлятися з парламентом про призначення виконуючих обов'язки на їх місця, а оскільки в Раді досі діє умовна коаліція під керівництвом БПП, то тут у нового президента виникнуть труднощі. Також очікуються призначення Зеленського в силові структури і повне переформатування Адміністрації президента. Експерти наголошують на небезпеці призначення "людей Ігоря Коломойського" з боку можливого президента Зеленського. На їхню думку, такі призначення швидко "вб'ють" рейтинг президента та його команди, і склад парламенту після виборів восени в такому випадку важко буде спрогнозувати. Щодо обрання на пост президента Петра Порошенка експерти відзначають, що у нинішнього глави держави завдання вже чітко сформульовані і план їх виконання може бути складений найближчим часом. Головними завданнями для Порошенка в перші 100 днів президентства називаються: - деолігархізація (створення балансу інтересів Ахметова, Пінчука і Медведчука); - оновлення команди (зокрема, фракції БПП в парламенті); - боротьба з корупцією в стратегічних галузях; - пошук компромісу з вороже налаштованими політичними силами після президентських виборів. Експерти очікують від другого терміну Порошенко двох гучних відставок вже до літа - звільнення глави Національного банку Якова Смолія в разі падіння гривні після виплати траншів за зовнішніми боргами, і звільнення генерального прокурора Юрія Луценка - якщо гучні корупційні кейси "застрягнуть", не дійшовши до суду. На думку аналітиків, президент Порошенко, швидше за все, обере шлях тактичного вичікування до виборів в Раду і формування нового складу уряду, після чого займеться рокіровками в Кабінеті міністрів і на місцях в межах своїх повноважень.

16.04.2019
Внутрішня політика

Міжнародний центр перспективних досліджень розпочинає оцінку місцевих/регіональних заходів

Міжнародний центр перспективних досліджень розпочинає оцінку місцевих/регіональних заходів  в рамках проекту «Сприяння прозорості та впровадженню антикорупційних заходів у державних підприємствах та органах місцевого самоврядування в Україні». Ініціатива здійснюється  у партнерстві з Інститутом економічних та соціальних реформ в Словаччині (INEKO)та фінансово підтримується за програмою «Офіційна Підтримка Розвитку Словацької Республіки (SlovakAid)». Проект спрямований на підвищення ефективності державної адміністрації, органів місцевого самоврядування та громадянського суспільства у сфері створення та нагляду за регіональною політикою, управління державними підприємствами, моніторингу бюджетів та відкритості інформації місцевої влади. Наразі здійснено перше видання серії оцінок політик місцевого та регіонального рівнів, запроваджених у грудні 2018 – березні 2019 року. Майбутні оцінки будуть проводитися щоквартально. Загалом, до кінця проекту буде зібрано та проранжовано понад 20 місцевих політик. Головною метою ініціативи є підвищення якості регіонального та/або муніципального регулювання та законодавства шляхом публікації регулярної експертної оцінки соціально-економічних заходів, запропонованих або впроваджених органами місцевого самоврядування в Україні. Метою оцінки є опис практик, які також можуть бути застосовані й іншими адміністраціями. Заходи для оцінки були визначені та проаналізовані за підтримки експертної ради, яка була відібрана Міжнародним центром перспективних досліджень на основі їхнього досвіду. Обрані експерти оцінювали місцеві заходи та політику, яка прийнята місцевими та регіональними органами влади. Загалом, наразі оцінено шість місцевих та регіональних заходів. Три з них є інноваційними і можуть мати значний позитивний вплив на економічний і соціальний розвиток України. Сподіваємося, що така практика може просувати гарні ідеї і надихати їх впровадження по всій території України. З оцінкою можна ознайомитися тут:  https://bit.ly/2IcLL9H  

Внутрішня політика

Вибори в Україні: що обіцяють основні кандидати в президенти?

Аналіз програм основних кандидатів на посаду президента засвідчує переважання популістичних обіцянок з апелюванням більше до емоцій виборця, ніж до раціонального аналізу ситуації в країні та бачення стратегії її подальшого розвитку. Характер виборчої кампанії засвідчив, що кандидатам не вдалося побудувати серйозної грунтовної дискусії. Більшість політиків обрали тактику спілкування з власним електоратом, а не з усім суспільством. Сама ж виборча кампанія перетворилась на обмін звинувачень та війну компроматів. Разом з тим, в програмах декількох кандидатів є і низка системних ідей та пропозицій, які відрізняються від популістичного мейнстріму і можуть сприяти загальнонаціональній дискусії щодо майбутнього нашої держави. Детальніше за посиланням: Вибори в Україні: що обіцяють основні кандидати в президенти?

Внутрішня політика

Популізм чи системні реформи: що обіцяють кандидати в президенти України?

Експерти Міжнародного центру перспективних досліджень презентували дослідження щодо передвиборчих програм кандидатів, їхнє бачення розвитку економічної та внутрішньої політики та засади, на яких вони збираються будувати власні стратегії національного розвитку. Кандидати в Президенти України на чергових виборах 31 березня 2019 року у своїх програмах маніпулюють низькою освіченістю українців. Про це сказав експерт із внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Степаненко на експертній дискусії в Укрінформі . “Можна говорити і про те, що кандидати в президенти маніпулюють низькою політичною освіченістю українців, а тому й намагаються їм продати якомога більше повітря”, - зазначив Степаненко під час презентації аналізу програм кандидатів у Президенти України. Він наголосив на тому, що “програми кандидатів є однаковими, їх досить складно розрізняти не те що одну від одної, але і минулих та позаминулих програм”. За словами експерта, це свідчить про те, що проблеми, які кандидати пропонують вирішити, досі актуальні, відповідно - “їхні старі програми та обіцянки не були ефективними”. Як зазначив експерт Ігор Петренко, реальне змагання за електоральні симпатії відбувається все ж таки за рахунок тиску на ірраціональне. “Ми бачимо, що це в першу чергу образ, те, з чим асоціюється кандидат у президенти, а щодо програм, то можна писати і про безкоштовний хліб”, - він зауважив. Серед найрозповсюдженіших обіцянок кандидатів у президенти, які виокремив експерт, - обіцянка проведення податкової реформи, яка зустрічається у 33 програмах кандидатів, провести медичну реформу обіцяють 27 кандидатів, а 24 - судову. Стільки ж - 24 - обіцяють підвищити соціальні стандарти. Водночас, зауважив Степаненко, у програмах 19 кандидатів зустрічається обіцянка провести антикорупційну реформу, а в 17 — конституційну. У 17 кандидатів у президенти є згадка про підтримку євроатлантичного курсу України та обіцянки ввести норму про виборність суддів. “Більш актуальними питаннями для сьогоднішньої України є плани з розбудови професійної армії, яка б змогла захистити нас від російської агресії на Донбасі та встановити територіальну цілісність і суверенітет. Також актуалізувався процес децентралізації - 23 кандидати в президенти обіцяють стимулювати його, розширювати права громад, а також усіляко сприяти цьому процесу”, - розповів Степаненко. При цьому, за його словами, лише в програмах 12 кандидатів у президенти приділено увагу питанню поверненню до України трудових мігрантів. Дослідження за посиланням: Популізм чи системні реформи - дослідження Відео заходу:

Внутрішня політика

МЦПД провів дипломатичний брифінг "Іnside Ukraine"

МЦПД презентував аналітичний вісник Inside Ukraine для представників дипломатичного корпусу. Ігор Петренко, провівши аналіз внутрішньополітичних програм основних кандидатів на посаду Президента України, відзначив про переважання популістичних обіцянок з апелюванням більше до емоцій виборця, ніж до раціонального сприйняття реальності. Разом з тим в програмах є і низка системних позитивних кроків і пропозицій, які відрізняються від загального популістичного бачення розвитку країни. Загалом же, більша частина пропозицій окреслених кандидатів має загальний характер і потребує для реалізації значних зусиль не лише з боку президента, а й з боку інших органів влади, вплив на які президент може й не мати. Тобто майже всі кандидати у своїх пропозиціях виходили далеко за межі конституційних повноважень Президента України. А це означає, що отримавши владу після виборів дані кандидати без опори на парламентську більшість майже нічого не зможуть реалізувати. Також більшість програмних пропозицій потребують глибоких конституційних змін, що ще більше ускладнює можливість їх реалізації і актуалізує питання щодо необхідності забезпечення легітимності та інклюзивності конституційного процесу в Україні. Спільним знаменником у всіх програмах є питання поглиблення децентралізації країни та збільшення спроможностей громад. Антикорупційна, судова та правоохоронні реформи визнаються пріоритетами більшістю кандидатів за замовчуванням. Більшою мірою ланкою, що об'єднує кандидатів є перетворення України в парламентарну республіку (не бажають змінювати форму державного правління Порошенко та Гриценко). Єдиним хто пропонує рух до президентської республіки є Олег Ляшко. Всі кандидати без винятку прагнуть бачити українську армію модернізованою та добре озброєною. Часто апелюють кандидати і до інституту референдуму й інших форм безпосередньої демократії, що на нашу думку, не є до кінця виправданим і несе в собі небезпеки маніпуляцій - налогосив експерт.  Щодо економічного аспекту, то загалом, аналіз програм показав, що тема зовнішньоекономічних відносин є недостатньо розкритою в документах кандидатів. Ніхто з них не торкається теми боргових зобов’язань країни, необхідності поглиблення коопераційних зв’язків та партнерств з сусідами, залучення технологій тощо. Переважає ж внутрішній "фокус" з ігноруванням зовнішніх чинників та світової кон’юнктури. При цьому, йде рівняння на європейські стандарти життя та зарплати.  Після п’яти років реалізації децентралізація демонструє результати переважно у її фінансовому аспекті. Небажання центральної влади надати реальну самостійність регіонам призводить до протиріч між місцевою та центральною владою у питаннях здійснення публічного управління у критично важливих для суспільства сферах, як то: освіта, охорона здоров’я, розбудова місцевої інфраструктури та економічний розвиток регіонів. Крім того, тривалість процесу децентралізації вказує на те, що у децентралізації є і слабкі сторони, пов’язані безпосередньо із реалізацією даної реформи. Недосконалість законодавчої бази, необхідність прискорення темпів утворення ОТГ, часткова нездатність інститутів виконувати покладені на них нові функції та зацікавленості місцевих еліт «обернути» децентралізацію на власну користь – це все є викликами, які мають бути вирішені для перетворення децентралізації на історію успіху. Звертайтесь для отримання більш детальної інформації, замовлення, перегляду випуску і ознайомлення з умовами підписки: e-mail: office@icps.com.ua  (068) 831-94-69